Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
09 грудня 2010 р. № 2-а- 12676/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Панова М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Воронкової К.П.
позивача -ОСОБА_4
представників сторін:
позивача - ОСОБА_2.,
відповідача - Байбак О.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4
до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач,суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0000901722/1 від 19 серпня 2010 року про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку з доходів найманих працівників у розмірі 6700,14 грн..
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом була проведена перевірка позивача, в ході якої було встановлено порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, и.7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 "а" ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме невірне визначення щомісячного сукупного доходу працівника ОСОБА_5 за період з 01.09.2008 року по 31.03.2010 року в результаті чого недоутримано податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2233,83 грн, у т.ч. за 2008 р. - у сумі 655,52 грн., за 2009 р. - у сумі 1339,88 грн., за 2010 р. - у сумі 237,98 грн. За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № №0000901722/0 від 22.07.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 6700 грн., в тому числі - 2233,38 грн. - за основним платежем, та 4466,76 грн. - за штрафними(фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з зазначеним рішенням, вважає його незаконним та просить суд його скасувати.
В судовому засіданні представник позивача просив суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Відповідач надав заперечення на позов та зазначив, що Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області діяла виключно в межах компетенції визначеної законодавчими актами, а прийняте податкове повідомлення-рішення №0000901722/1 від 19 серпня 2010 року є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим не підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вислухавши представника позивача та, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 зареєстрований Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області 22.05.2005 р. за № НОМЕР_2 як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, перебуває на обліку, як платник податків у Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області.
Фахівцями Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області 14.07.2010 р. було проведено документальну невиїзну перевірку відповідача з питань перевірки правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 1.09.2008 р. до 30.04.2010 року р.
В ході перевірки було встановлено, що відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5. вона працювала у СПД ФО ОСОБА_4 адміністратором з вересня 2008 року по 24 березня 2010 року, заробітна плата підприємцем виплачувалась щомісяця 5 числа, загальна сума виплаченої заробітної плати становить 19745,00 грн., що перевищує суми зазначені у платіжних відомостях по виплаті заробітної плати на загальну суму 8829,71 грн. При цьому, податок на загальну суму 2233,38 грн., з виплачених доходів фізичній особі ОСОБА_5. недоутримано та до бюджету не перераховано, що є порушенням п.п. 4.2.1 її. 4.2 ст. 4, п.7.І ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 "а" ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме невірне визначення щомісячного сукупного доходу працівника ОСОБА_5. за період з 01.09.2008 р. по 24.03.2010 р. в результаті чого не до утримано податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2233,38 грн.
За результатами перевірки було складено акт № 824/1722/2241209017 від 14.07.2010 року.
На підставі акту перевірки в.о. начальника Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області було складено податкове повідомлення-рішення № 0000901722/0 від 22.07.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 6700,14 грн., в тому числі: за основним платежем 2233,38 грн. та за штрафними санкціями 4466,76 грн.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
05.08.2010 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №0000901722/0 від 22.07.2010 р.
Рішенням Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 2568/є/25-019 від 19.08.2010 року вищевказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. З метою доведення до платника податків граничних строків сплати податкових зобов'язань Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області винесла податкове повідомлення - рішення № 0000901722/1 від 19.08.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 6700,14 грн., в тому числі: за основним платежем 2233,38 грн. та за штрафними санкціями 4466,76 грн.
Відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Матеріалами справи підтверджено, що працівник ОСОБА_5 з одного буку та фізична особа ОСОБА_4 з другого боку 01.09.2008 р. уклали між собою трудовий договір.
Статтею 24-1 КЗпП України визначено, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Згідно наданих на перевірку документів реєстрація трудових угод проводилась у Чугуївському центрі зайнятості.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про оплату праці", при укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Положеннями статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовимй актами.
Суд зазначає, що згідно пункту 3 трудового договору від 01.09.2008 року, працівнику ОСОБА_5 була встановлена заробітна плата в розмірі 525,00 грн. за місяць.
Відповідно до п.п.4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Згідно п. 7.1 ст. 7 Вищезазначеного Закону ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Підпункт 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлює, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок ( п. 19.2 "а" Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 належним чином виконувався обов'язок щодо нарахування та виплати найманому працівникові ОСОБА_5 належної йому заробітної плати за виконану роботу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями розрахунково-платіжних відомостей за період з вересня 2008 року по березень 2010 року включно, в яких наявні підписи працівника про отримання заробітної плати.
Так, за даними розрахунково-платіжної відомості фізична особа ОСОБА_4 нараховував оплату за працю ОСОБА_5: у вересні - грудні 2008 року в розмірі 525,00 грн., у січні-березні 2009 року в розмірі 605,00 грн., у квітні-червні 2009 року - в розмірі 625,00 грн., у липні - вересні 2009 року - у розмірі 630,00 грн., у жовтні 2009 року - у розмірі 650,00 грн., у листопаді 2009 року - у розмірі 774,00 грн., у грудні 2009 року - у розмірі 186,00 грн., у січні - лютому 2010 року - у розмірі 217,25 грн., у березні 2010 року - у розмірі 158, 00 грн., а працівник ОСОБА_5 отримувала та розписувалась за отриману оплату за працю.
Також, суд зазначає, що будь яких заяв з приводу розбіжностей сум зазначених у розрахунково-платіжних відомостях та сум фактично виплаченої заробітної плати під час знаходження у трудових відносинах з позивачем ОСОБА_5 не робилось.
Податок з доходів фізичних осіб нараховано та утримано за розрахунково-платіжними відомостями у вересні 2008 року в розмірі 37,76 грн., у жовтні - листопаді 2008 року в розмірі 40,67 грн., у грудні 2008 року - у розмірі 49,40 грн., у січні - березні 2009 року - у розмірі 42,56 грн., ., у квітні-червні 2009 року - в розмірі 45,47 грн., у липні - вересні 2009 року - у розмірі 46,20 грн., у жовтні 2009 року - у розмірі 49,10 грн., у листопаді 2009 року - у розмірі 62,77 грн.
На підставі вищевказаного суд зазначає, що матеріалами справи повністю підтверджено, що позивачем було утримано податок з доходів найманих працівників від суми заробітної плати ОСОБА_5, яка їй була нарахована згідно розрахунково-платіжних відомостей та сплачений (перерахований) до бюджету утриманий податок з доходу в повному обсязі.
Згідно з Наказом ДПА України від 10.08.2005, № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Суд зазначає, що висновок податкового органу не може бути оснований на поясненнях, які не підтверджуються документально.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з приписів ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволено в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення -рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 19 серпня 2010 року № 0000901722\1 про визначення податкового зобов"язання зі сплати податків з доходів найманих працівників.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 14 грудня 2010 року.
Суддя Панов М.М.