02 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/14634/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/14634/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
05.12.2024 адвокат Гарницький Павло Петрович, здійснюючи на підставі ордеру серія АІ №1764494 від 05.12.2024 представництво інтересів ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (надалі - в/ч НОМЕР_2 ), в якому, з урахуванням заяви від 06.10.2025 про уточнення позовних вимог (а.с. 132-140), просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо незастосування з 01.06.2022 по 09.11.2024 при обчисленні розміру грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 - 2024 роки, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 - 2024 роки, та за 78 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 роки, а також при виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 13 років 00 місяців 18 днів (з урахуванням періоду попередньої служби) при звільненні ОСОБА_1 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок за період з 01.06.2022 по 09.11.2024 при обчисленні розміру грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 - 2024 роки, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2023 - 2024 рік та за 78 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 рік, а також при виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 13 років 00 місяців 18 днів (з урахуванням періоду попередньої служби) при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2022 по 09.11.2024;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2022 по 09.11.2024;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошової допомоги для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, індексацію грошової компенсації за 78 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022-2024, індексацію грошової компенсації за невикористані 28 днів додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2023-2024 роки та індексацію вихідної допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року;
- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо відмови у підготовці та наданні ОСОБА_1 довідки про розмір його грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 та індексу інфляції за період з 01.06.2022 по 09.11.2024;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_2 скласти та видати позивачу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, необхідні для призначення пенсії, із зазначенням розмірів, обчислених відповідно до Постанови №704 з урахуванням прожиткового мінімуму на 01.01.2022, на 01.01.2023 та на 01.01.2024.
Позовні вимоги мотивує обставинами того, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, оскільки у період з 01.06.2022 по 09.11.2024 виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховувалися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного нового календарного року (станом на 01.01.2022, на 01.01.2023 та на 01.01.2024).
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач в особі в/ч НОМЕР_1 позов не визнав. У відзиві на позовну заяву представник зазначив, що розміри посадового окладу за військовим званням позивача встановлюються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт. Звернув увагу на завищені до стягнення витрати на правничу допомогу, оскільки такі не співвідноситься зі складністю справи (а.с. 61-77).
Ухвалою від 31.07.2025 клопотання представника в/ч НОМЕР_2 про залучення належного відповідача до участі у справі №440/14634/24 задоволено частково. Залучено до участі у справі №440/14634/24 як другого відповідача в/ч НОМЕР_2 з огляду на обставини правонаступництва внаслідок ліквідації в/ч НОМЕР_1 .
22.09.2025 до суду від в/ч НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник наполягає на правомірності дій командування в/ч НОМЕР_1 та її правонаступника в особі в/ч НОМЕР_2 . Зазначає, що згідно з постановою КМ №704 (в редакції постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Стосовно спірних правовідносин, що стосуються періоду з 20.05.2023 по 09.11.2024, представник зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, внаслідок чого замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року" запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання - 1762,00 грн. Саме тому відсутні підстави для застосування при обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Повідомив, що ОСОБА_1 одноразова грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація за невикористані дні відпустки за 2022-2024 роки виплачені у повному обсязі відповідно до чинного законодавства. Вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 відповідно до своїх функціональних обов'язків помічника командира військової частини з правової роботи є фахівцем у напрямку права з питань соціального захисту військовослужбовців, а в період з 2003 по 2022 роки займався адвокатською практикою, а тому володіє навичками здійснення представництва і самопредставництва у суді, у т.ч. щодо складання та подачі процесуальних документів (а.с. 101-112).
07.10.2025 судом зареєстровано заяву позивача про уточнення позовних вимог у цій справі від 06.11.2025, в якій той позовні вимоги заявив до в/ч НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 16.10.2025 заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі №440/14634/24 прийнято до розгляду. Розгляд справи продовжено у порядку, визначеному ухвалою суду від 11.12.2024 (письмове провадження), з урахуванням заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 06.10.2025.
У зв'язку з цим розгляд справи по суті судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 07.03.2022 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу в особливий період та направлений до в/ч НОМЕР_1 , де проходив військову службу на посаді помічника командира батальйону з правової роботи з 13.02.2023.
Згідно з Витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №317 від 09.11.2024 (а.с. 35) старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , помічника командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) №266 від 17.10.2024 відповідно до підпункту "б" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у відставку за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців. Вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 09.11.2024 виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
У цьому ж наказі зафіксовано, що щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана терміном 27 діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалася. Відпустка за сімейними обставинами за 2024 рік не надавалася. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік отримував. Кошти на оздоровлення за 2024 рік отримав. Виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 роки - за 72 календарних днів відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2023, 2024 рік за 28 календарних днів відповідно до статті 162 Закону України "Про відпустки", пункту 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Відповідно до розділу ХХХІІ пункту 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби. Виплатити грошову компенсацію за недоотримане речове майно згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 , у сумі 7 967,28 грн.
Представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до командира в/ч НОМЕР_1 з рапортами від 28.08.2024 та від 05.11.2024 про здійснення перерахунку його грошового забезпечення, яке було недораховане внаслідок невірного розрахунку за період з 07.03.2022 по листопад 2024 року без урахування розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
У рапортах ОСОБА_1 також зазначав про необхідність проведення перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 - 2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (35 календарних днів), за 2023 рік (35 календарних днів) та за 2024 рік (35 календарних днів), грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2023 - 2024 роки, вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім цього, позивач просив надати йому довідку про розмір перерахунку грошового забезпечення за період з 07.03.2022 по листопад 2024 року, а також надати довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються для обчислення пенсії, із зазначенням грошового забезпечення, нарахованого з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Як з'ясував суд з довідки-розрахунку військовослужбовця за 2022 - 2024 роки ОСОБА_1 , виданої в/ч НОМЕР_2 (зворот а.с. 52), позивачу нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення у серпні 2022 року в сумі 15 192,65 грн та в березні 2023 року у сумі 28 961,48 грн, а в жовтні 2024 року - позивачу нарахована та виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань у сумі 28 961,48 грн. Крім того, ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога в разі звільнення у липні 2024 року в сумі 28 961,48 грн, а в листопаді 2024 року - у сумі 14 480,74 грн. Також позивачу нараховані і виплачені у листопаді 2024 року компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у сумі 69 507,54 грн та невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 27 030,71 грн.
Крім того, відповідно до цієї ж довідки-розрахунку ОСОБА_1 виплачена індексація у червні 2022 року в сумі 1 017,21 грн, у липні 2022 року - 1 066,00 грн, у серпні 2022 року - 1 281,80 грн, у вересні 2022 року - 1 281,80 грн, у жовтні 2022 року - 1 281,80 грн, у листопаді 2022 року - 1 424,80 грн, у грудні 2022 року - 1 470,83 грн, у серпні 2024 року - 130,20 грн, у вересні 2024 року - 130,20 грн, у жовтні 2024 року - 130,20 грн, у листопаді 2024 року - 39,06 грн.
Позивач отримав грошовий атестат №614 від 21.11.2024 та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу 8 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, в яких зазначено розмір грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704.
Однак, зважаючи на те, що роботодавець при звільненні ОСОБА_1 не здійснив перерахунок його грошового забезпечення та донарахувань з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позивач через представника звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII).
Статтею 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту встановлює Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII).
Соціальний захист військовослужбовців, за визначенням наведеним у ст. 1 Закону №2011-XII, - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з приписами статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Розмір грошового забезпечення військовослужбовців визначається, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, пунктом 4 Постанови №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 Урядом запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Пункт 4 Постанови №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 діяв до моменту скасування пункту 6 Постанови №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин діє норма пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З огляду на факт відновлення дії положень Постанови №704, які діяли до внесення змін Постановою №103, суд доходить висновку про наявність правових підстав для перерахунку позивачу складових грошового забезпечення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020.
Водночас, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Тож при розв'язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103 перевагу слід надати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.
Відповідач не заперечує того, що у період з 01.06.2022 по 19.05.2023 він нараховував позивачу грошове забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, у зв'язку з чим та з огляду на мотиви, що наведені вище, діяв протиправно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 і до 19.05.2023 має бути перераховане відповідачем у сторону збільшення шляхом множення відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Переходячи до аналізу інших складових грошового забезпечення позивача, суд враховує наступне.
Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 101 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Абзац третій пункту 14 частини першої цієї ж норми Закону передбачає, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров'я.
Військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до приписів розділу XXIII "Виплата грошової допомоги для оздоровлення" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктами 1, 7 розділу XXIV "Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань" Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Згідно з пунктом 6 розділу XXXI "Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Вказане у сукупності підводить суд до висновку про наявність у позивача права на перерахунок та виплату за період з 01.06.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.
Водночас стосовно вимог щодо перерахунку грошового забезпечення позивача саме з 20.05.2023 по 31.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, а з 01.01.2024 по 09.11.2024 - за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (набула чинності 20.05.2023) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, де абзац 1 пункту 4 викладено у такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.".
Отже, з 20.05.2023 у зв'язку із внесенням Постановою №481 змін до Постанови №103 та Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 та на 01.01.2024, як вказує позивач.
Суд наголошує на тому, що Кабінету Міністрів України надано право на визначення розміру грошового забезпечення відповідно до статті частини 4 статті 9 Закону №2011-XII.
Тож у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати за період з 20.05.2023 по 09.11.2024 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні слід відмовити.
З приводу вимоги позивача здійснити перерахунок грошової компенсації за 78 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 роки та одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 13 років 00 місяців 18 днів, при звільненні позивача, суд враховує наступні обставини.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №317 від 09.11.2024 (а.с. 35) зобов'язано, зокрема, виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки - за 72 календарних дні відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також відповідно до розділу ХХХІІ пункту 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби.
У зв'язку з цим суд з'ясував, що позивач вже оскаржував до суду бездіяльність відповідача, яка виразилась у невключені до загальних виплат, визначених у наказі командира в/ч НОМЕР_1 №317 від 09.11.2024 про звільнення старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 з військової служби, виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки у кількості 78 днів, де той просив зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки у кількості 6 днів, у зв'язку зі звільненням з військової служби за станом здоров'я.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі №440/14342/24, що залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суди у вищевказаній справі дійшли висновку про те, що відповідач провів з позивачем належний розрахунок щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 роки та встановив до виплати грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки саме за 72 календарних дні, не за 78, як просив позивач.
Враховуючи висновки, сформульовані судами у справі №440/14342/24, суд у даній справі констатує висновок про те, що зміна відповідача на його правонаступника не впливає на обсяг прав позивача у досліджуваному епізоді, оскільки правонаступник вступив у правовідносини з позивачем як той самий роботодавець, з тими ж самими правами, обов'язками як визнаними, так і покладеними на нього судом.
Тож висновки, сформульовані судами у справі №440/14342/24 носять преюдиційний характер для правовідносин у цій справі, з огляду на що суд формулює висновок про відсутність у ОСОБА_1 права вимагати від в/ч НОМЕР_2 нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 роки і додатково за 6 календарних днів.
З приводу перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 13 років 00 місяців 18 днів, суд з'ясував, що на розгляді у Полтавському окружному адміністративному суді перебувала справа №440/14188/24 за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , в якому позивач просив визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка виразилась у невключені до загальних виплат, визначених у наказі командира в/ч НОМЕР_1 від 09.11.2024 №317 про звільнення старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 з військової служби, виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, який становить 13 років 00 місяців 18 днів (з урахуванням періоду попередньої служби) та зобов'язати в/ч НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, який становить 13 років 00 місяців 18 днів (з урахуванням періоду попередньої служби).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі №440/14188/24 суд визнав протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, який становить 13 років 00 місяців 18 днів (з урахуванням періоду попередньої служби) та зобов'язав в/ч НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, який становить 13 років 00 місяців 18 днів (з урахуванням періоду попередньої служби), за вирахуванням фактично сплачених сум.
Рішення суду у справі №440/14188/24 не набрало законної сили.
Відтак станом на момент розгляду даної адміністративної справи право на перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, який становить 13 років 00 місяців 18 днів (з урахуванням періоду попередньої служби), із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, не є порушеним, оскільки нарахування спірної допомоги ще не здійснено, а тому підстави для задоволення відповідної позовної вимоги відсутні з огляду на їх передчасність.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, визнає протиправними дії в/ч НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні із 01.06.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні, у зв'язку з чим зобов'язує правонаступника в особі в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із 01.06.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, нарахованих згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №317 від 09.11.2024, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 з приводу зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2022 по 09.11.2024, суд виходить з такого.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон №1282-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 4 Закону №1282-XII).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 6 Закону №1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Пунктом 11 Порядку №1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку №1078).
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова №704), якою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.
Згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, якими встановлено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Слід зауважити, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз. 2 п. 11, абз. 6 п. 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз. 2, 5 п. 4 Порядку №1078).
Щодо фіксованої суми індексації, то Закон №1282-ХІІ і Порядок №1078 такого поняття не містять.
Проте з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок про те, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок про те, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу, відповідачу слід було вирішити питання чи має військовослужбовець право на отримання суми індексації-різниці.
У цьому контексті суд зазначає, що з огляду на зміст абз. 4 п. 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягають обставини того, що:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року;
- сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року;
- чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.
Розмір підвищення доходу у березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз. 5 п. 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу у березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 09.05.2023 у справі №400/12702/21 та від 18.10.2023 у справі №380/14195/22.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30% (з урахуванням підвищення посадового окладу з січня 2008 року), про що зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021 №5211/0/290-21/51.
Як вже зазначалося судом вище, відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку №1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Такий розмір можливої індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, що доводиться, зокрема, постановою Верховного Суду від 28.05.2024 у справі №160/14683/23.
Водночас у цій справі суд встановив, що позивач проходив військову службу у період з 07.03.2022 по 09.11.2024.
Тобто у березні 2018 позивач не отримував грошового забезпечення, а тому відповідно його посадовий оклад не змінювався, що у свою чергу дає підстави для формулювання висновку про те, що у позивача не виникло право на індексацію-різницю відповідно до приписів абзаців 3 - 6 пункту 5 Порядку №1078.
За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови №704, тож виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року виникло право на перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у частині вимог з приводу визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2022 по 09.11.2024 та відповідно вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, індексації грошової компенсації за 78 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 - 2024, індексації грошової компенсації за невикористані 28 днів додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2023-2024 роки та індексації вихідної допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.
З приводу оскарження позивачем відмови у підготовці та наданні позивачу довідки про розмір його грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оновлених грошового атестату та довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються для обчислення пенсії , суд зазначає наступне.
Зі змісту статей 2, 5 КАС України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Тому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Оскільки відповідачами ще не здійснювався перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 01.06.2022 по 19.05.2023, обчисленого з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", то на даний час у суду відсутні підстави вважати, що військовою частиною не будуть внесені відповідні зміни до грошового атестату позивача при перерахунку грошового забезпечення позивача.
Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в окресленій частині позовних вимог.
За таких обставин позов у цілому слід задовольнити частково.
Позивач витрат на сплату судового збору не поніс, оскільки звільнений від його сплати в силу закону як особа зі статусом учасника бойових дій.
Натомість, представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на придбання послуг з правничої допомоги адвоката в сумі 120 000,00 грн.
Згідно зі ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження розміру витрат, понесених на оплату послуг з придбання правничої допомоги з боку адвоката Гарницького Павла Петровича, до позовної заяви додано копії угоди (договору) про надання правничої допомоги з наданням всіх повноважень як представнику та захиснику від 05.12.2024 (а.с. 19), попереднього розрахунку витраченого часу адвокатом Гарницьким П.П. у судовій справі від 05.12.2024 (а.с. 20), квитанції до прибуткового касового ордера №42 від 05.12.2024 на суму 120 000,00 грн (зворот а.с. 20).
Дослідивши ці документи, суд враховує обставини того, що справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Оцінивши обставини цієї справи та надані докази у їх сукупності, суд, з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності і пропорційності дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, а з урахуванням факту часткового задоволення позову відшкодуванню на користь позивача підлягає 1/4 витрат на правничу допомогу, тобто 500,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/14634/24 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, які полягають у застосуванні із 01.06.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із 01.06.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, нарахованих згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №317 від 09.11.2024, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 обґрунтовану частину витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги, у сумі 500 (п'ятсот) грн 00 коп.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; АДРЕСА_3 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун