Справа №463/9131/25
Провадження №2/463/320/26
судового засідання
02 січня 2026 року м. Львів
Личаківський районний суд м. Львова у складі
головуючої судді Бобрової Ю.Ю.
секретаря судового засідання Назара Р.М.
позивачки ОСОБА_1
представниці позивачки ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представниці відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Сільвестренко Руслана Анатоліївна до ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 про стягнення аліментів,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Личаківського районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Ухвалою судді до Личаківського районного суду м. Львова від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
15.12.2025 ухвалою Личаківського районного суду м. Львова здійснено перехід до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі ОСОБА_5 в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача. Призначено підготовче судове засідання.
Позивачкою ОСОБА_1 29.10.2025 подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.
У судовому засіданні позивачка та її представниця заяву про збільшення позовних підтримали, просили її задовольнити.
Відповідач та його представниця просили залишити вказану заяву без розгляду, зважаючи на те, що вона є новим позовом, адже містить одночасно змінений предмет та підставу первісного позову.
Суд, заслухавши аргументи сторін, вивчивши заяву про збільшення позовних вимог, приходить до висновку, що її слід прийняти до розгляду.
Оцінюючи заяву ОСОБА_1 «Про збільшення позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру, та стягнення індексації аліментів» на відповідність вимогам ст. 49 ЦПК України, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини друга статті 2 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позовом у процесуальному сенсі, є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц).
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 року у справі №405/3360/17, провадження №61-9545сво21.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19.
Статтею 49 ЦПК України визначено процесуальні права та обов'язки сторін.
Частиною другою статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу:
1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;
2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною третьою цієї статті визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 638/5172/17 зазначено, що позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмета позову не допускається. Зміна підстав або предмета позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Зміна підстав або предмета позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмета позову. Заява, подана після початку розгляду справи по суті, залишається без розгляду і повертається позивачеві.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України.
Схожий за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц та від 12 жовтня 2022 року у справі № 723/1233/17.
При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Таким чином, доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Як встановлено судом, за змістом первісної позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 у прохальній її частині просила суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 починаючи від дня подання заяви до суду і до завершення ним навчання (01.07.2029) у розмірі 10 000 грн щомісячно (а.с. 5).
Водночас у заяві «Про збільшення позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру, та стягнення індексації аліментів», поданій до суду 29.10.2025 позивачка ОСОБА_1 доповнила прохальну частину позову двома вимогами такого змісту:
1) стягнення з відповідача суму індексації аліментів сплачених ним на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 61 297,08 грн та ОСОБА_5 в розмірі 59 457,08 грн;
2) зміну способу стягнення аліментів, що стягуються на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13.09.2018 у справі № 463/5072/18 у розмірі 2 000 щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частки всіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів для дитини відповідного віку починаючи від дня набрання рішення чинності до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно.
Суд відзначає, що подана позивачкою заява про збільшення позовних вимог, незважаючи на таку її назву, фактично такою не є, оскільки у цій заяві не порушується питання про збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Ба більше, збільшення розміру позовних вимог не передбачає пред'явлення однієї чи кількох нових вимог, додатково до викладених у позовній заяві. З метою уникнення надмірного формалізму, заяву позивачки про збільшення позовних вимог, яка за замістом є фактично поданням заяви про зміну предмету позову у спосіб доповнення позовних вимог новими, слід вважати заявою про зміну предмету позову.
При цьому заявляючи додаткові позовні вимоги позивачка не вказала нові фактичні обставини, на яких ґрунтуються її вимоги у спірних правовідносинах, що свідчить про відсутність змін підстав позову у первісній позовній заяві та заяві «Про збільшення позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру, та стягнення індексації аліментів». На зазначене вказує і те, що обставини, якими обґрунтований первісний позов та заява «Про збільшення позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру, та стягнення індексації аліментів» існували як на момент відкриття провадження у справі так і момент вирішення питання про прийняття вказаної заяви.
Зважаючи на фактичні обставини, викладені у заяві «Про збільшення позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру, та стягнення індексації аліментів» суд відзначає, що необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. З урахуванням наведеного та принципу найкращих інтересів дітей, суд вважає за необхідне вказану заяву прийняти до розгляду.
Керуючись ст. 13, 49, 260, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 від 29.10.2025 про зміну предмету позову («Про збільшення позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру, та стягнення індексації аліментів») прийняти до розгляду.
Розгляд справи проводити з урахуванням збільшених позовних вимог.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам частини третьої - п'ятої ст. 178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке має відповідати вимогам частини третьої - п'ятої ст. 178 ЦПК України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Юлія БОБРОВА