Справа № 462/3043/25
23 грудня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі
головуючої-судді: Гедз Б.М.
за участю секретаря судового засідання: Сеньків Х.М.
за участю заявниці - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідь Андрія Богдановича про розстрочення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2025 року у справі № 462/3043/25 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Медвідь А.Б. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, в якій просив розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2025 року у справі № 462/3043/25 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, шляхом виплати суми за рішенням суду рівними щомісячними частинами у розмірі 10 000,46 грн протягом одного року.
В обґрунтування заяви представник зазначає, що ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі та не має можливості негайно виконати судове рішення. Зазначив, що на даний час заявниця лише частково здійснює підприємницьку діяльність, внаслідок чого не отримує регулярного прибутку як фізична особа-підприємець, а основним джерелом її доходу є заробітна плата за місцем основної роботи. Крім того, заявниця є матір'ю-одиначкою, самостійно утримує малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має у власності житла, у зв'язку із чим несе постійні витрати, пов'язані з наймом житла і забезпеченням потреб дитини. Також зазначив, що ОСОБА_1 одночасно виконує інші судові рішення про стягнення заборгованості на користь того самого стягувача, у зв'язку з чим її щомісячні витрати фактично дорівнюють або перевищують розмір доходів. За наведених обставин заявниця позбавлена можливості негайно виконати у повному обсязі судове рішення у вказаній справі, а тому просить задовольнити заяву та розстрочити виконання рішення.
09.12.2025 представник АТ КБ «ПриватБанк» - Кіріченко В. І. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала заява, в якій заперечила щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення, оскільки обставини, на які посилається заявниця, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог банку. Зазначає, що відповідач здійснювала погашення кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, що підтверджує наміри відповідача про злісне ухилення від виконання зобов'язань за кредитним договором. Вважає, що подана заява про розстрочку виконання рішення суду не містить жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме, прострочення сплати кредиту. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідачка посилається у своїй заяві не відповідають дійсності, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки розстрочення виконання рішення суду, в свою чергу, не буде мати значного ефекту для боржника за причиною продовження дії кредитних правовідносин. Просила відмовити у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 подану заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі № 462/3043/25 підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у такій, просила суд задовольнити заяву.
АТ КБ «ПриватБанк» належним чином повідомлено судом про дату, час місце проведення судового розгляду заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечили, однак скористались правом подання до суду заперечень на заяву у письмовому вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши заяву про відстрочення виконання рішення, додані до неї документи та оглянувши матеріали цивільної справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2025 року у цивільній справі № 462/3043/25 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволено. Судом ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.05.2017 у розмірі 117 583 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 14 коп., а також стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява №38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Водночас, нормою ч. 1 ст. 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно із ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Аналогічна правова позиція була наведена зокрема у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі № 2-54/08; провадження № 61-15140св18.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Перелік обставин, що утруднює виконання судового рішення, наведений у цій статті, не є вичерпним, тому суд у кожному конкретному випадку повинен визначити, чи є обставини, на які посилається боржник, такими.
В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно наданої суду копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.05.2015, ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із довідки від 08.09.2025 року № 08/09-01, виданої директором ТОВ «Модіво Україна» М.Кінашем вбачається, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «Модіво Україна» на посаді менеджера з персоналу з 11.08.2023 року по теперішній час на підставі наказу № 11/08-02 із встановленим посадовим окладом у розмірі 43 000,00 грн.
Як вбачається із виписки про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_2 від 13.10.2025 року за період з 01.08.2025 року по 13.10.2025 року залишок коштів на рахунку становить 1,00 грн.
Відповідно до наданої суду довідки про рух коштів по рахунку АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ) за період з 01.09.2025 року по 30.09.2025 року залишок коштів на рахунку становить 1 515,77 грн.
Згідно виписки про рух коштів АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_6 , рахунок № НОМЕР_7 від 13.10.2025 року за період з 01.08.2025 року по 13.10.2025 року залишок коштів на рахунку становить 0,00 грн.
Відповідно до виписки про рух коштів по рахунку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_8 за період з 01.08.2025 року по 13.10.2025 року залишок коштів на рахунку становить 0,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 знаходиться у скрутному матеріальному становищі, не має достатнього стабільного заробітку, тобто рівень її доходу є недостатнім для погашення нею заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» одним платежем у повному обсязі.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.
У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Суд також враховує те, що 24.02.2022 року згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який у подальшому продовжено і діє на момент постановлення даного рішення суду.
Із врахуванням наведеного, беручи до уваги обставини, що характеризують платоспроможність відповідачки, суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення, оскільки зазначені вище обставини свідчать, що заявниця на даний час дійсно знаходиться у скрутному матеріальному становищі, однак розуміє та визнає наявність свого обов'язку виконання рішення у вказаній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, має намір виконати та сплатити заборгованість перед позивачем.
Суд також враховує і фундаментальний конституційний принцип обов'язковості виконання рішення суду, тобто право позивача на своєчасне, повне та ефективне виконання судового рішення, однак на переконання суду надання у даному випадку відповідчці розстрочки виконання сприятиме ефективнішому добровільному виконанню відповідачкою своїх зобов'язань, що, у свою чергу, забезпечить реальне задоволення вимог позивача без необхідності застосування заходів примусового виконання та понесення додаткових витрат.
Поруч з цим, як вбачається із зазначеного у прохальній частині заяви ОСОБА_1 розміру щомісячної частки 10 000,46 грн, у якій просить розстрочити виконання рішення суду протягом одного року, заявниця виходила із розміру заборгованості за кредитним договором (117 583, 14 грн), а також судовогозбору у розмірі (2 422,40 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З аналізу наведених положень процесуального закону вбачається, що можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору пов'язується виключно зі стадією розгляду справи до ухвалення судового рішення, тобто до моменту вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили.
Судовий збір за своєю правовою природою є обов'язковим платежем до Державного бюджету України, який справляється у силу закону та не є предметом цивільно-правового спору між позивачем і відповідачем. Його сплата не пов'язана з виконанням зобов'язання перед іншою стороною у справі, а тому не може розглядатися як складова боргових зобов'язань, виконання яких може бути змінене судом шляхом відстрочки чи розстрочки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави для розстрочення сплати судового збору відсутні, тоді як розстрочення виконання судового рішення в частині стягнення суми заборгованості відповідає вимогам закону.
За таких обставин суд дійшов висновку, що обраний спосіб виконання судового рішення відповідає завданню цивільного судочинства щодо забезпечення ефективного захисту порушених прав та інтересів сторін із дотриманням принципів розумності та справедливості, а тому вважає за можливе розстрочити виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16.06.2025 у справі № 462/3043/25 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості строком на 12 місяців щомісячними платежами в рівних частинах по 9 798,59 грн (117 583,14 грн загальний розмір заборгованості / 12 місяців), починаючи з часу набрання ухвалою законної сили.
На підставі наведеного та керуючись ст. 247, 259, 260, 261, 352, 353, 435 ЦПК України, суд,-
постановив:
заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідь Андрія Богдановича про про розстрочення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2025 року у справі № 462/3043/25 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Залізничного районного суду
м. Львова від 16 червня 2025 року у справі № 462/3043/25 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 117 583 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 14 копійок строком на 12 місяців щомісячними платежами в рівних частинах по 9 798,59 грн, починаючи з часу набрання ухвалою законної сили.
В задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено 02.01.2026.
Суддя: (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно. Оригінал ухвали у справі № 462/3043/25
Суддя: Б.М.Гедз