Справа № 348/3362/25
Провадження № 1-кп/348/364/25
02 січня 2026 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження в приміщенні Надвірнянського районного суду кримінальне провадження №12025096200000157, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.11.2025, про обвинувачення:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пасічна, Надвірнянського району Івано-Франківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із загальною середньою освітою, неодруженого, на утриманні нікого не має, призваного на військову службу за мобілізацією, солдат номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогнепальної підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», депутатом не обирався, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі КК України),
відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» 25.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних сил України.
У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №182 від 25.06.2023 солдата ОСОБА_2 призначено на посаду номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення вказаної військової частини.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Проходячи військову службу ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, ОСОБА_2 , у порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, став на шлях протиправної діяльності та вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 09.11.2025 близько 22 год. 10 хв. ОСОБА_3 прийшла спільно із ОСОБА_4 до магазину «Ольга», що у м. Надвірна, по вул. Княгині Ольги, 1 Надвірнянського району Івано-Франківської області, де неподалік входу стояли та спілкувалися.
Того ж вечора, біля магазину «Ольга», що у м. Надвірна, по вул. Княгині Ольги, 1 Надвірнянського району Івано-Франківської області, перебував ОСОБА_2 , який побачивши останніх, почав чіплятись до ОСОБА_3 , втручатись у їхню розмову, на що ОСОБА_3 , не бажаючи спілкуватись з ОСОБА_2 , зробила йому зауваження з проханням припинити такі свої дії.
В той час до вказаних осіб підійшов брат потерпілої ОСОБА_5 , та з метою захисту ОСОБА_3 , вчинив словесний конфлікт з ОСОБА_2 .
Тоді, ОСОБА_2 , 09.11.2025 близько 22 год. 10 хв., використовуючи вказану обставину як малозначимий привід для вчинення хуліганських дій, бажаючи протиставити себе оточуючим та показати свою зверхність, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, в присутності сторонніх осіб, ігноруючи загальноприйняті в суспільстві норми та правила поведінки, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, демонструючи грубу силу, почав штовханину з ОСОБА_5 , в ході якої наніс декілька ударів руками по голові ОСОБА_5 , в результаті чого ОСОБА_5 впав на землю. В цей конфлікт втрутилася ОСОБА_3 та з метою захисту прикрила своїм тілом ОСОБА_5 . Перебуваючи на землі, ОСОБА_2 почав шарпати потерпілу ОСОБА_3 за руки, після чого в хаотичному порядку почав наносити удари у верхні та нижні кінцівки.
В результаті умисних хуліганських дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці лівої верхньої кінцівки та садна в ділянках обох нижніх кінцівок, що згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Явна неповага до суспільства в діях ОСОБА_2 виразилась у відкрито виражених діях, які були очевидні для нього, потерпілої та інших осіб, нехтуванні громадським порядком, елементарними правилами поведінки, моральності та добропорядності.
Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.
Обвинувальний акт містить клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, у спрощеному провадженні.
До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні прокурором додані:
- письмова заява ОСОБА_2 , складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні. Захисник ОСОБА_6 підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду з встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності;
- письмова заява потерпілої ОСОБА_3 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
- матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_2 своєї винуватості.
Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, надав заяву, згідно якої не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному ст. 381-382 КПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд вважає, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст. 65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як кримінальний проступок.
Обвинувачений ОСОБА_2 раніше згідно зі ст. 89 КК України не судимий, військовослужбовець,у військовому званні «солдат», призваний на військову службу за мобілізацією, неодружений, на утриманні нікого не має, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 , не встановлено.
Беручи до уваги викладене, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, а також враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до кримінального проступку, тяжких наслідків від кримінального правопорушення не настало, особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного, майновий стан, суд дійшов висновку, що з метою виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України в мінімальному розмірі.
Підстав для застосування судом ст. 69 КК України не вбачається.
Визначене таким чином покарання обвинуваченому на переконання суду буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого ним проступку, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і таке втручання у його права та свободи буде виправданим.
Станом на час ухвалення вироку забіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 не застосовувався. Відповідних клопотань до суду не надходило. Арешт на майно не накладався.
Цивільний позов у справі не заявлено. Витрати на проведення експертизи у провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 381, 382, 392-395 КПК України,
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Речові докази:
діагностичний звіт та рентген знімок на ім'я ОСОБА_3 , який їй повернутий 05.12.2025, залишити ОСОБА_3 як власнику майна;
оптичний носій інформації, на якому містяться відеозаписи з камери відеоспостереження із фасаду будівлі, що за адресою: АДРЕСА_2 , оптичний носій інформації, на якому містяться відеозаписи з мобільного телефону із місця події, від 09.11.2025, оптичний носій інформації, на якому містяться відеозаписи від 09.11.2025 з нагрудного відео реєстратора (боді-камери) слідчо-оперативної групи із місця події, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 цього КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання.
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному проваджені не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Роз'яснити потерпілій ОСОБА_3 , що у відповідності до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1