справа №932/9360/25
провадження №2/932/3080/25
30 грудня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Цитульський В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
07 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_2 суму в розмірі 100 000 грн.
Ухвалою судді від 02 жовтня 2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 100 000 гривень, що виникла на підставі договору позики від 01.09.2021 року, підтвердженого письмовою розпискою. Позивач зазначає, що відповідач порушила умови зобов'язання, не повернувши кошти у встановлений термін до 01.09.2023, а наявність оригіналу боргового документа у кредитора свідчить про невиконання обов'язку.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01 вересня 2021 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передала у власність позичальникові грошові кошти в сумі 100 000 грн 00 коп. строком повернення до 01 вересня 2023 року.
На підтвердження отримання грошових коштів та умов договору ОСОБА_2 склала розписку від 01.09.2021.
Однак ОСОБА_2 у строк, обумовлений у розписці, коштів не повернула та взятих на себе зобов'язань не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 100 000 грн 00 коп.
11 листопада 2025 року на виконання ухвали суду позивачем надано оригінал боргової розписки на підтвердження не виконаного зобов'язання.
Норми права застосовані судом.
Згідно положень п. 4 ч. 3 статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Згідно з ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 207 ч. 1 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 207 ч. 2 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 530 ч. 1 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статтей 509, 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов'язання не допускається
Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Мотиви та висновок суду.
Правовідносини між сторонами виникли з договору позики, який за своєю юридичною природою є реальним правочином. Факт передачі грошових коштів у розмірі 100 000 грн 00 коп. та умови їх повернення підтверджуються власноручно написаною відповідачем розпискою від 01.09.2021. Наявність оригіналу боргового документа у позивача, який був наданий суду 11.11.2025, згідно з усталеною судовою практикою та положеннями ст. 545 ЦК України, є підтвердженням того, що зобов'язання відповідачем не виконано, а борг не повернуто.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, а одностороння відмова від нього є недопустимою. Оскільки сторони погодили кінцевий термін повернення коштів - 01 вересня 2023 року, саме з цієї дати відповідач вважається такою, що прострочила виконання зобов'язання.
Враховуючи, що відповідач не надала суду належних та допустимих доказів на спростування факту отримання позики або доказів її повернення, суд вважає доведеним факт порушення прав позивача. Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає вимоги про стягнення 100 000 грн 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю 2-ї групи. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Враховуючи задоволення позову в повному обсязі та звільнення позивача від сплати судового збору на підставі закону, судовий збір у розмірі 2422,40 грн., на підставі статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 247,258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1049-1050 ЦК України, суд, -
Позов задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення суду складено 30 грудня 2025 року.
Суддя: В.І.Цитульський