8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2837/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіатранс" (44101, Волинська область, Ковельський район, смт Ратне, вул. Центральна, буд. 26, ідент. код 43312004)
до Фізичної особи-підприємця Хадайбергенової Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )
про стягнення 114898,00 грн
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіатранс", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Хадайбергенової Тетяни Сергіївни, про стягнення заборгованості у загальному розмірі 114898,00 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на перевезення вантажів від 15.05.2025 року, в межах якого сторонами спору було узгоджено та укладено заявку №: 1505 від 15.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 позовну заяву ТОВ "Фіатранс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2837/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, зокрема не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов до 26.09.2025 не надав.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.08.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом враховано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Разом з цим, суд зазначає наступне.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя. Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).
Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.
При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 910/2116/21 (910/12050/21).
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області, а також приймаючи до уваги перебування судді Шатернікова М.І. у відпустці з 07.10.2025 до 18.11.2025 рок, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
15.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІАТРАНС" (позивач, перевізник) та фізичною особою-підприємцем Хадайбергеновою Тетяною Сергіївною (відповідач, експедитор, замовник) було укладено договір на перевезення вантажів (далі Договір), відповідно до умов якого, перевізник за плату взяв на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажів у міжнародному та внутрішньому сполученні (п.1.1 договору).
В окремих заявках на перевезення вантажу Сторони визначають: вид та найменування вантажу; плату за перевезення; дата та місце завантаження/розвантаження; строк (термін) виконання перевезення; інші вимоги та умови кожного конкретного перевезення та / або групи перевезень (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.1 договору, експедитор передає перевізнику будь-яким способом, передбаченим договором заявку на перевезення вантажу по формі відповідно до Додатку 1 до Договору (далі по тексту - заявка). Будь-яка інша форма, назва заявки на перевезення вантажу (заявка, замовлення, заявка-договір та інш.) навіть без посилань на цей договір, вважається погодженою сторонами виключно в рамках виконання цього договору, якщо зворотне прямо не встановлено окремими умовами самої заявки чи іншого договору між сторонами.
За умовами п. 3.1.5. Договору, експедитор за цим договором прийняв на себе зобов'язання сплачувати перевізнику з отриманих від замовника перевезення грошових коштів плату за перевезення.
Порядок оплати наданих послуг узгоджено сторонами у розділі 4 договору. а саме, розмір плати за послуги перевізника узгоджується сторонами у заявці. Оплата послуг перевізника здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів на підставі отриманих від перевізника оригіналу транспортної накладної з усіма, передбаченими законом відмітками про одержання вантажу вантажоодержувачем без претензій та зауважень, підписаного Акту виконаних робіт і оригіналу рахункуфактури (вищевказані документи мають бути завірені мокрою печаткою підприємства та підписом відповідальної особи); якщо інше не обумовлено в заявці (п.4.1 Договору).
У п. 7.1 договору сторонами обумовлено, що способами обміну, передачі документів, платіжних документів, рахунків, надання будь-яких поточних інструкцій, змін в умовах, повідомлення про подію, здійснення іншої переписки, за цим договором є: 1) поштове відправлення; 2) кур'єрська доставка; 3) факсимільний зв'язок; 4) електронна пошта.
Відповідно до п. 8.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2026 р.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору між сторонами були підписані разові договори - заявки № 1505 від 15.05.2025 року та № 2605 від 26.05.2025 року (а. с. 9, 13).
За змістом вищевказаних заявок у сторін виникли договірні зобов'язання, предметом яких є надання перевізником послуг експедитору по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні автомобілями перевізника за маршрутами: м. Каунус (Литва) - м. Запоріжжя (Україна) та м. Рига (Латвія) - м. Запоріжжя (Україна); вартість перевезення за обома заявками по 2000 евро в грн по курсу НБУ на день загрузки.
ТОВ "ФІАТРАНС" покладені на себе, як перевізника, зобов'язання з надання послуг за вищезазначеною Заявкою № 1505 виконало належним чином, що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною (CMR) № 250519 з відповідною відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу 28.05.2025р.
ТОВ "ФІАТРАНС" покладені на себе, як перевізника, зобов'язання з надання послуг за заявкою № 2605 виконало належним чином, що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною (CMR) № LV-260525/1 з відповідною відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу 04.06.2025р.
Вартість зазначених послуг перевізника за заявкою № 1505 від 15.05.2025 року становить 92898,00 грн, за заявкою № LV-260525/1 від 26.05.2025 року становить 107 305,48 грн.
Відповідно до матеріалів справи перевізником було виставлено відповідачу як експедитору рахунки - фактури: № 104 від 28.05.2025 року на суму 92898,00 грн, № 110 від 04.06.2025 року на суму 107 305,48 грн. Також позивачем було підписано та скріплено печатками акти наданих послуг № 104 від 28.05.2025 року на суму 92898,00 грн та № 109 від 04.06.2025 року на суму 107305,45 грн., які були направлені на адресу відповаідача.
Позивач наголошує, що жодних зауважень, заперечень чи претензій до ТОВ "ФІАТРАНС" як перевізника, з боку відповідача щодо якості наданих послуг за Заявкою № 1505 та Заявкою № 2605 не надходило, що свідчить про повне та якісне виконання позивачем своїх зобов'язань як перевізника; усі необхідні документи, передбачені договором для оплати наданих ТОВ "ФІАТРАНС" послуг з перевезення вантажів та заявками № 1505 та № 2605 були надіслані відповідачці електронною поштою, а в подальшому їх паперові оригінали 10.06.2025 року через ТОВ "Нова пошта" за накладною 59001393589443 на одержувача Хайдарбергенова Т.С. ; згідно даних вебсайту https://tracking.novaposhta.ua/ отримано 13.06.2025.
Відповідач частково оплатив надані послуги, а саме сплачено на користь ТОВ "ФІАТРАНС" за Заявкою № 1505 - 25 000,00 грн та за Заявкою № 2605 - 60305,48 грн, проте у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість за надані послуги в розмірі 114898,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було здійснено направлення на адресу відповідача претензії (вих. № 01 від 25.07.2025 року), що підтверджується описом вкладення від 25.07.2025 року, поштовою накладною №4410100340630 від 25.07.2025 року та фіскальним чеком від 26.03.2024 року.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 114 898,00 грн основного боргу за надані послуги перевезення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень статей 901 та 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги перевезення за Договором та Заявками № 1505 від 15.05.2025 та № 2605 від 26.05.2025 на загальну суму 200203,48 грн, які мали бути оплачені останнім протягом 14-ти банківських днів на пiдставi отриманих вiд перевiзника оригiналів документів, в порядку приписів пункту 4.1 договору. Однак відповідач, отримавши вказані документи, виконав свої зобов'язання лише частково - на загальну суму 85 305,48 грн, зокрема сплатив на користь ТОВ "ФІАТРАНС" за заявкою № 1505 - 25 000,00 грн та за заявкою № 2605 - 60305,48 грн. У зв'язку з цим, у відповідача виникла заборгованість за послуги перевезення згідно з Договором в розмірі 114898,00 грн.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати наданих послуг перевезення у строки визначені сторонами у договорі, або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання, взятого на себе за Договором № 42 на перевезення вантажів та договорами-заявками № 1505 від 15.05.2025 та № 2605 від 26.05.2025 з оплати наданих послуг на загальну суму 114 898,00 грн.
За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Судом встановлено, що 16.11.2025, тобто під час розгляду даної справи, стосовно відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Отже, на час прийняття рішення Хадайбергенова Тетяна Сергіївна не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Разом із тим, відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 73) з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Враховуючи приписи ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, припинення фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності Хадайбергеновою Тетяною Сергіївною підприємницької діяльності, не припиняє її зобов'язань, які пов'язані з підприємницькою діяльністю і які залишаються за ним як за фізичною особою, а тому спір у справі 922/2837/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України належить до юрисдикції господарського суду.
Разом із тим, з огляду на вищевказану обставину, відповідачем у даній справі слід вважати Хадайбергенову Тетяну Сергіївну як фізичну особу.
Таким чином, матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо надання послуг відповідачу з перевезення вантажу, прийнятих без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем заборгованості, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів станом на час звернення позивачем до суду за захистом своїх прав, як і не зазначено про наявність інших заперечень проти вимог позивача.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 114 898,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат позивача, суд керується наступним.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов ТОВ "Фіатранс" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Хадайбергенової Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіатранс" (44101, Волинська область, Ковельський район, смт Ратне, вул. Центральна, буд. 26, ідент. код 43312004) 114898,00 грн заборгованості за договором № 42 на перевезення вантажів від 15.05.2025, 2422,40 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "31" грудня 2025 р.
СуддяМ.І. Шатерніков