8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
02 січня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3948/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", м. Лозова
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозовабудмеханізація", м. Лозова
про стягнення коштів
Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозовабудмеханізація", відповідач, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь попередню оплату за договором купівлі-продажу № 21/22-3183 від 09.12.2021 у розмірі 48 092,40 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором щодо повної поставки товару.
18.12.2025 Господарським судом Харківської області у справі №922/3948/25 ухвалено судове рішення, яким позовні вимоги задоволені та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозовабудмеханізація" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, 16-Б, код ЄДРПОУ 33539526) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (64605, Харківська область, м. Лозова, вул. О.Бричука, 55-А, код ЄДРПОУ 30378024) 48 092,40 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу №21/22-3183 від 09.12.2021 та 3 028,00 грн судового збору.
22.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення у справі додаткового рішення, в якій позивач просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 922/3948/25, яким стягнути з ТОВ "Лозовабудмеханізація" на користь СТОВ "Мрія" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Ухвалою суду від 22.12.2025 заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про ухвалення додаткового рішення прийнято судом до розгляду та вирішено розгляд заяви здійснювати без повідомлення учасників справи.
З метою повідомлення відповідача про розгляд судом заяви про ухвалення додаткового рішення, ухвала суду направлялась судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18 та від 21.03.2019 у справі №916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
При цьому, враховуючи не отримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом вживалися додаткові заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд заяви, а саме: ухвала суду про прийняття заяви до розгляду від 22.12.2025 була надіслана на офіційну електронну адресу відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була доставлена відповідачу 24.11.2025, що підтверджується відповідною довідкою.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані: ордер серії АН №1813222 від 05.11.2025, договір про надання правничої допомоги від 27.03.2025, укладений між Адвокатським об'єднанням "Правнича колегія" та СТОВ "Мрія" (далі - договір), додаток до договору про надання правничої допомоги від 27.03.2025, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 18.12.2025.
Згідно п. 2.1 договору, за цим договором Адвокатське об'єднання приймає зобов'язання надавати Клієнту за його замовленнями комплекс послуг, який передбачений в пункті 2.2. Договору та або додатках до договору, а Клієнт зобов'язується здійснити оплату за надані юридичні послуги на умовах та в строки що передбачені умовами цього договору.
У розділі 5 договору сторони погодили, що ціна цього договору становить суму вартості послуг та додаткових витрат Адвокатського об'єднання, наданих останнім та сплачених Клієнтом протягом строку дії договору. Оплата послуг, наданих Адвокатським об'єднанням, здійснюється Клієнтом відповідно до обсягу наданих послуг в порядку та на умовах визначених цим договором та Додатками до договору. Вартість кожної послуги визначається в кожній справі окремо, в залежності від складності справи та інших факторів, які впливають на позитивне чи негативне вирішення спору при наданні послуг. Оформлення і передача Клієнту наданих послуг проводиться шляхом підписання відповідних Актів приймання-передачі. Клієнт зобов'язується також оплатити/компенсувати документально підтверджені додаткові витрати Адвокатського об єднання пов'язані з наданням послуг за договором. Зокрема, під даними витратами слід розуміти, але не виключно, збори та митні обов'язкові платежі, поштові та інші витрати до яких включаються послуги нотаріуса, кур'єра, перекладу документів, не обмежуючись, але в тому числі тих, що є результатом роботи Адвокатського об'єднання, які понесені Адвокатським об'єднанням для виконання замовлення. Вартість послуг та додаткові витрати Адвокатського об'єднання сплачуються Клієнтом у безготівковій формі у національній валюті України на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання протягом п'яти банківських днів з моменту направлення Адвокатським об'єднанням рахунку Клієнту або підписання акту приймання-передачі наданих послуг, якщо інше не передбачене додатками до Договору або в Акті приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг прирівнюється до рахунку фактури та не потребує додаткового оформлення рахунку-фактури. Оплата вважається здійсненою з дати зарахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання. Оплата послуг має бути здійснена за реквізитами Адвокатського об'єднання у відповідності до розділу 16 Договору.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом із цим, відповідне клопотання відповідачем про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлялося.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
Проаналізувавши у сукупності все вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають критерію розумної необхідності таких витрат та підлягають задоволенню.
Проте, відносно вимог про відшкодування витрат у вигляді винагороди за здійснення захисту, представництва в разі позитивного вирішення справи на користь клієнта ("гонорару успіху") у розмірі 2 000,00 грн, суд дійшов наступних висновків.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом такого виду винагороди як "гонорар успіху" у договорі про надання правової допомоги, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Відтак, враховуючи дані позиції ВП ВС, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді "гонорару успіху", проте вказане не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).
Суд наголошує, що апелянт і у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).
Правовий аналіз наведеного вище надає підстави для висновку, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №904/3745/22, від 20.12.2023 року у справі №910/5483/22.
Підставою для звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 123, 124, 126, 129, 244 ГПК України і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, винагорода за задоволення судом позовної заяви ("гонорар успіху") не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.
Така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.
Враховуючи викладене, суд не вважає за необхідне покладати витрати позивача в частині сплати винагороди за задоволення судом позовної заяви у справі ("гонорару успіху") у розмірі 2 000,00 грн на відповідача, оскільки задоволення вимоги щодо стягнення гонорару за позивний результат розгляду справи не відповідатиме принципу справедливості, у зв'язку з чим її відшкодування матиме надмірний характер.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, у стягненні 2 000,00 грн ("гонорар успіху") суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозовабудмеханізація" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, 16-Б, код ЄДРПОУ 33539526) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (64605, Харківська область, м. Лозова, вул. О.Бричука, 55-А, код ЄДРПОУ 30378024) 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті заяви відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" (64605, Харківська область, м. Лозова, вул. О.Бричука, 55-А, код ЄДРПОУ 30378024).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозовабудмеханізація" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, 16-Б, код ЄДРПОУ 33539526).
Рішення підписано 02 січня 2026 року.
Суддя О.В. Погорелова