65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"01" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5346/25
Господарський суд Одеської області у складі судді - Петрова В.С., розглянувши заяву Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-2067/25 від 30.12.2025) про забезпечення позову у справі № 916/5346/25 за позовом Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротерминал» про стягнення заборгованості у розмірі 87662,48 грн., -
Заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротерминал» про стягнення заборгованості у розмірі 87662,48 грн., з яких: інфляційні нарахування -72063,54 грн., штрафні санкції - 15598,94 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що замовник будівництва несвоєчасно виконав зобов'язання зі сплати розміру пайової участі, у зв'язку з чим відповідачу нараховано інфляційні втрати та штрафні санкції, які заявлені прокурором до стягнення.
Також 30.12.2025 р. Заступником керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси подано до господарського суду заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно ТОВ “Євротерминал» у розмірі 87662,48 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник вказує, що 21.11.2019 р. ТОВ “Євротерминал» отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № ОД061193250590, який зареєстровано Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, найменування об'єкту будівництва - “нове будівництво офісної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога, 4». При цьому прокурор зазначає, що 19.03.2021 р. ТОВ “Євротерминал» отримано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта № ОД101210319693, якою Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради засвідчило відповідність проєктній документації закінченого будівництвом об'єкта та підтвердило його готовність до експлуатації: клас наслідків - СС1, найменування об'єкту будівництва - “нове будівництво офісної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога, 4».
Прокурор зауважує, що замовником об'єкта будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю “Євротерминал», разом з тим відповідно до протоколу засідання комісії з визначення пайової участі замовника в розвитку інфраструктури міста Одеси від 22.05.2020 № 85 Одеською міською радою для ТОВ “Євротерминал» здійснено розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві офісної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога, 4, який складав 152814,00 грн. Між тим прокурор вказує, що лише у 2024 році ТОВ “Євротерминал» сплачено заборгованість з пайової участі у розмірі 152814,00 грн.
Так, прокурор зазначає, що оскільки відповідачем договір про пайову участь з Одеською міською радою не укладено, а будівництво об'єкту розпочато у листопаді 2019 року, у відповідача виник обов'язок звернутися до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Разом з тим прокурор повідомляє, що при встановленні факту введення об'єкта будівництва в експлуатацію без оплати пайової участі, Комісія доручає управлінню капітального будівництва Одеської міської ради спільно з департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради та управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради підготувати необхідні матеріали для встановлення Комісією розміру пайової участі по відповідним об'єктам, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
В подальшому, як вказує прокурор, Одеською міською радою для ТОВ “Євротерминал» встановлено розмір пайової участі замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси при новому будівництві офісної будівлі за адресою: м. Одеса, Хаджибейська дорога, 4, у розмірі 152814,00 грн, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії з визначення пайової участі замовника в розвитку інфраструктури міста Одеси від 22.05.2020 № 85.
Проте, як стверджує прокурор, ТОВ “Євротерминал» до 16.08.2024 р. не вжило жодних заходів до сплати коштів пайової участі та лише при направленні на адресу боржника Одеською міською радою листа від 05.02.2024 № 02-05/78-07 ТОВ “Євротерминал» сплатило заборгованість пайової участі 26.07.2024 р.
Таким чином, прокурор наголошує, що ТОВ “Євротерминал», як замовник будівництва, мало обов'язок зі сплати коштів пайової участі за будівництво об'єкта: м. Одеса, Хаджибейський район, Хаджибейська дорога, 4 до введення його в експлуатацію, тобто до 19.03.2021 р., проте вказане зобов'язання ТОВ “Євротерминал» не виконало, тому з 20.03.2021 р. розпочався строк, коли виконання грошового зобов'язання зі сплати пайової участі є простроченим.
Так, прокурором нараховано до стягнення з відповідача 72063,54 грн. - інфляційне збільшення, 15598,94 грн. - штрафні санкції.
Як повідомляє прокурор, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ “Євротерминал» станом на 16.12.2025 р. зареєстровано, в процесі припинення не перебуває, відтак товариство продовжує вести господарську діяльність.
Водночас прокурор вказує, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Так, на думку позивача, забезпечення позову це реальна гарантія виконання судового рішення, виходячи з розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.
Крім того, прокурор наголошує, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Разом з тим прокурор зауважує, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23).
Прокурор зазначає, що обраний спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на майно і кошти співвідноситься з предметом позову, а отже існує зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вжиття судом такого заходу забезпечення позову буде спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Посилаючись на ст.136 ГПК України, заявник зазначає, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Посилаючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 по справі № 916/3414/23, прокурор зазначає, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання зобов'язання у спірних правовідносинах до вирішення спору по суті. Вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.
Водночас, прокурор вказує, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Також прокурор додає, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
На виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України позивачем повідомлено про те, що підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення не вбачається.
Розглянувши заяву Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд зазначає наступне.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Господарський суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Так, господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротерминал» на користь держави в особі Одеської міської ради заборгованості у розмірі 87662,48 грн.
Господарський суд вважає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення заборгованості у загальному розмірі 87662,48 грн. у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю “Євротерминал» необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 87662,48 грн. безпосередньо пов'язане з предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Наразі суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, заявлені позивачем, цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Так, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.
Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
При цьому господарський суд зауважує, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Євротерминал» наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду позивач, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності відповідача.
Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Таким чином, господарський суд вважає, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, є законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що належать та знаходяться у нього, у межах ціни позову - 87662,48 грн.
Разом з цим, позивач також просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Євротерминал», у межах розміру позовних вимог 87662,48 грн.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у спірному випадку саме на заявника покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом з цим, позивачем до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів, які підтверджують наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову, як арешт об'єкта нерухомого майна.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач фактично послався на те, що вжиття таких заходів забезпечення позову забезпечить можливість виконання рішення суду, проте вказане, в розумінні приписів чинного законодавства, не є підставою для вжиття таких заходів забезпечення позову.
Саме по собі твердження прокурора про те, що відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання зі сплати розміру пайової участі не є обґрунтованим припущенням про те, що у разі невжиття таких заходів забезпечення позову (у разі задоволення позовних вимог) рішення суду не можливо буде виконати.
Крім того, суд звертає увагу, що прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача 87662,48 грн., проте в заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти, а також на все нерухоме майно.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до підстав виникнення спору (несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати розміру пайової участі), що підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті, а отже не може оцінюватися судом як достатні доводи для того, щоб дійти обґрунтованого припущення, що відповідач, який продовжує здійснювати свою господарську діяльність буде ухилятися (або наразі має намір ухилятись) від виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог. Крім того, прокурором не конкретизовано, на яке саме майно необхідно накласти арешт.
Наразі суд зазначає, що саме лише посилання на можливість розпорядження майном не свідчить про неможливість виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення позовних вимог, так як матеріали справи не містять доказів, які би надали змогу встановити наявність чи відсутність у відповідача необхідним для виконання судового рішення коштів та/або іншого майна та, відповідно, встановити що відповідач не має достатньо коштів для виконання своїх зобов'язань, тобто надані позивачем докази не свідчать про те, що відповідач, у випадку задоволенні цього позову, не буде мати можливості виконати рішення суду, при цьому враховуючи факт накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.
Так само, заява не містить посилань на будь-які інші обставини, що з більшою вірогідністю свідчили би про те, що в майбутньому відповідач має намір ухилятися від виконання рішення суду (у разі задоволення позову), а подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
Отже, заявлені прокурором заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача не стосуються виконання судового рішення у межах заявлених позивачем в позовній заяві вимог про стягнення 87662,48 грн., що свідчить про неспівмірність таких заходів забезпечення позову позовним вимогам.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 р. по справі № 916/270/25.
Зважаючи на викладені обставини, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Євротерминал», у межах розміру позовних вимог 87662,48 грн.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Євротерминал», у розмірі 87662,48 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а в решті заяви необхідно відмовити.
До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-2067/25 від 30.12.2025) про забезпечення позову у справі № 916/5346/25 задовольнити частково.
2. Накласти на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротерминал» (65006, м. Одеса, Хаджибейська дорога, буд. 4; код ЄДРПОУ 33507625) у розмірі 87662,48 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
3. Стягувачем за цією ухвалою є Хаджибейська окружна прокуратура міста Одеси (65091, м. Одеса, вул. Головківська, буд.1; код ЄДРПОУ/умовний код: 0352855222).
4. Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю “Євротерминал» (65006, м. Одеса, Хаджибейська дорога, буд. 4; код ЄДРПОУ 33507625).
Ухвала набирає чинності 01 січня 2026 року.
Ухвалу дійсна для пред'явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України “Про виконавче провадження».
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Петров Володимир Степанович