02.01.2026 Справа№914/3059/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І. розглянувши заяву Галицької окружної прокуратури міста Львова,
про забезпечення позову у справі №914/3059/25
за позовом: Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», м.Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні відповідача): Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноблесс Буд», м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область
про: витребування майна з чужого незаконного володіння
встановив:
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/3059/25.
01.01.2026 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Галицької окружної прокуратури міста Львова про забезпечення позову.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2026, вказану заяву у справі №914/3059/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Відповідно до поданої заяви прокуратура просить вжити заходів щодо забезпечення цього позову, а саме:
1)Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:05:004:0491 загальною площею 0,5500 га по вул. Під Голоско у м. Львові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2479910246060).
2)Заборонити Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43055477) та ТзОВ «Ноблесс Буд» (ідентифікаційний код юридичної особи - 45354454) та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам виконувати підготовчі, будівельні роботи на земельні ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0491 площею 0,55 га на вул. Під Голоско у м. Львові, у тому числі через залучені підрядні організації.
В обґрунтуванні заяви прокуратура покликається на наступні обставини.
Галицькою окружною прокуратурою вивчено законність надання Львівською міською радою у власність обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» (далі - ОК «ЖБК «Під Голоско») земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:004:0491 загальною площею 0,5500 га по вул.Під Голоско у м. Львові, за результатами чого виявлено порушення вимог законодавства та 30.09.2025 до Господарського суду Львівської області подано позовну заяву.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.10.2025 Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив» «Під Голоско» укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5500 га (кадастровий номер 4610137500:05:004:0491) на вул. Під Голоском у м.Львові з ТзОВ «Ноблесс Буд», про що, 27.10.2025 внесено відповідні відомості про право оренди земельної ділянки до Державного реєстру речових прав.
За твердженням прокуратури, відповідач у справі ОК «ЖБК «Під Голоско» після заявлення 30.09.2025 позовної заяви щодо спірної земельної ділянки фактично здійснив розпорядження вказаною земельною ділянкою. Наявність містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:05:004:0491, укладення договору із підрядником ТзОВ «Ноблес Буд» щодо організації та фінансування будівництва на цій земельній ділянці та передача ОК «ЖБК «Під Голоско» земельної ділянки в оренду ТзОВ «Ноблесс Буд» свідчить не лише про намір реалізації мети спорудження комплексу житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою, трансформаторною підстанцією та об'єктами інженерного забезпечення на вул. Під Голоско у м. Львові, а й підтверджується конкретними поетапними діями, які спрямовані на забудову земельної ділянки.
На думку прокуратури забезпечення позову шляхом накладенням арешту на (майно) земельну ділянку, право власності на яке зареєстровано з порушенням вимог чинного законодавства, що відповідно оспорюється в судовому порядку, є обґрунтованим, адекватним заходом забезпечення, що забезпечить збалансованість інтересів позивача, відповідача та третьої особи, та водночас не порушуватиме охоронюваних прав та інтересів ОК «ЖБК» Під Голоско» і ТзОВ «Ноблесс буд».
Також прокуратура вважає, що необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОК «ЖБК «Під Голоско», ТзОВ «Ноблесс Буд» та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам виконувати підготовчі, будівельні роботи на земельні ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0491 площею 0,55 га на вул. Під Голоско у м. Львові.
При цьому зазначено, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, Галицька окружна прокуратура м. Львова вважає, що внаслідок потенційно можливого вчинення в подальшому з боку чинного власника майна (ОК «ЖБК» Під Голоско») дій, спрямованих на змінення технічних характеристик спірного майна (поділ, об'єднання), його ідентифікуючих даних, також може бути унеможливлено виконання рішення суду про витребування земельної ділянки.
Водночас, за відсутності заходів забезпечення позову у вигляді накладеного арешту на майно, у чинного власника майна (ОК «ЖБК» Під Голоско») будуть відсутні будь-які перешкоди для поділу (виділу) належного йому майна на частині із відкриттям нового розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та присвоєнням йому нового реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна. Вказані дії, зокрема, можуть бути вчинені будь-яким нотаріусом за наявності відповідної заяви власника майна.
Крім цього, прокуратура звертає увагу, що в разі відчуження вказаної земельної ділянки, зокрема, фізичній особі (особам) до ухвалення рішення в даній справі, подальший спір щодо скасування державної реєстрації та демонтажу такого майна підлягатиме вирішенню у порядку цивільної юрисдикції з огляду на суб'єктний склад учасників правовідносин. Також така ситуація унеможливить виконання рішення Господарського суду Львівської області в цій справі та належний захист інтересів держави у суді, а потреба у відновленні інтересів держави викличе необхідність подання органами прокуратури ще одного позову, що очевидно потребуватиме значних зусиль та процесуальних витрат.
Щодо зустрічного забезпечення заявник зазначив про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення позовних вимог.
При прийнятті ухвали суд виходить із такого.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Предметом позову Галицької окружної прокуратури м.Львова є вимога майнового характеру, зокрема: витребувати з незаконного володіння Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» у комунальну власність Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:05:004:0491, площею 0,5500 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2479910246060, номер запису про право власності: 44485961.
Стосовно поданої заяви про забезпечення позову слід зазначити, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач в розпорядженні спірне нерухоме майно, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Суд звертає увагу на те, що за обставинами цієї справи можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися спірним нерухомим майном, так і відчужити майно, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. До того ж, під час розгляду саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника. При цьому, в немайновому спорі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
За змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб'єктивне право та охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Предметом позову в цій справі є витребування майна.
Згідно з положеннями статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема
1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З огляду на викладене, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, позовні вимоги спрямовані на усунення можливих процедурних порушень (бездіяльності) відповідачем. Кінцевою метою позову у цій справі є відновлення порушеного права територіальної громади міста Львова, яке існувало до прийняття ухвали Львівської міської ради від 20.05.2021 №828 «Про затвердження ОК «ЖБК «Під Голоско» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Під Голоско».
У випадку задоволення позовних вимог, таке рішення буде спрямоване на захист порушеного права позивача та в майбутньому надасть йому змогу відновити свої права.
Відповідно до положень ст.ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи охоронюваних законом інтересів.
Виходячи із вищенаведеного, господарський суд вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову взагалі, може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки в разі вчинення ОК «ЖБК «Під Голоско» передачі майна третім особам, його відчуження, зміни конфігурації (поділу), можливої передачі речових прав на майно іншим особам, буде неможливим захист або поновлення прав та законних інтересів позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду із заявами про доповнення підстав позову, зокрема, новими обставинами, так і до інших судових органів з відповідними позовами.
Такі обставини можуть мати триваючий характер, а наслідком - неможливість усунення перешкод у реалізації, зокрема для позивача, ефективного захисту та поновлення порушених прав (охоронюваних законом інтересів) за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що заявлений прокуратурою такий захід забезпечення позову як арешт земельної ділянки за кадастровим номером 4610137500:05:004:0491 загальною площею 0,5500 га по вул. Під Голоско у м. Львові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2479910246060) з огляду на оренду земельної ділянки ТзОВ «Ноблесс Буд», є обґрунтованим, адекватним та прямо стосується предмету спору. Невжиття вказаного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, слід зазначити, що відмова (в даному випадку) прокуратурі в судовому захисті шляхом забезпечення позову з підстав невиконання закону відповідачем, на яке позивач не може вплинути ніяким чином, не відповідає таким встановленим п.6 ст.3 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.
Таким чином, саме господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову.
Захід забезпечення позову, а саме накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:05:004:0491 загальною площею 0,5500 га по вул. Під Голоско у м. Львові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2479910246060), з врахуванням договору оренди земельної ділянки від 15.10.2025, укладений з ТзОВ «Ноблесс Буд», є самодостатнім та суд вбачає за необхідне такий вжити, що тимчасово унеможливить лише відчуження в будь-який спосіб спірної земельної ділянки, і на час розгляду справи не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання діяльності кооперативу, та спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.
Щодо заборони Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» та ТзОВ «Ноблесс Буд» та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам виконувати підготовчі, будівельні роботи на земельні ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0491 площею 0,55 га на вул. Під Голоско у м. Львові, у тому числі через залучені підрядні організації - господарський суд зазначає таке.
Заявником не наведено обставин та не надано достатніх доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо організації будівництва й отримання дозвільних документів для початку будівельних робіт з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення в судовій справі.
Суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам органу місцевого самоврядування, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на прокуратуру.
Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову (заборони виконувати підготовчі, будівельні роботи), а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Подана заява щодо заборони виконувати підготовчі, будівельні роботи необґрунтована обставинами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи.
Щодо зустрічного забезпечення слід зазначити таке.
Відповідно до положень ст. 140 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Враховуючи наведене вище положення коментованої статті та встановлені критерії щодо визначення способу зустрічного забезпечення, зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку, що вимога щодо забезпечення заявника не зумовить покладення жодних майнових обов'язків чи обмежень, відтак застосування зустрічного забезпечення в грошовому виразі не співвідноситься із заходами забезпечення позову та не є доцільним у даному випадку.
Керуючись ст.ст. 136-141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1.Заяву Галицької окружної прокуратури міста Львова задоволити частково.
2.До набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/3059/25 накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:05:004:0491 загальною площею 0,5500 га по вул. Під Голоско у м. Львові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2479910246060).
Стягувач: Львівська міська рада (79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896).
Боржник: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» (79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Грушевського, 16 ідентифікаційний код 43055477).
3.У задоволенні решти вимог - відмовити.
4.Строк пред'явлення ухвали до примусового виконання - три роки з наступного дня після її прийняття.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Уляна ДІЛАЙ