вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" листопада 2025 р. Справа № 911/310/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Панченко К. О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Набок Ю. В. (службове посвідчення № 069103 від 01.03.2023 р.);
від позивача: Новицька А. О. (самопредставництво - відомості з ЄДР);
від відповідача: Нікіташ С. П. (адвокат - ордер серії АА № 1579134 від 19.05.2025 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури, м. Київ
в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціальне товарне рибне господарство “Щербаківське», м. Київ
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та зобов'язання повернути земельну ділянку
Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся в Господарський суд Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації із позовом до ТОВ “СТРГ “Щербаківське» про: 1) усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності ТОВ “СТРГ “Щербаківське» водного об'єкту - Щербаківського водосховища площею 220 га на р. Рось поблизу с. Городище-Пустоварівське, Білоцерківського району, Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду; 2) усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом зобов'язання ТОВ “СТРГ “Щербаківське» повернення державі в особі Київської обласної державної адміністрації водного об'єкту - Щербаківського водосховища площею 220 га на р. Рось поблизу с. Городище-Пустоварівське, Білоцерківського району, Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах держави в особі позивача створенням відповідачем перешкод у здійсненні державою права користування та розпоряджання водним об'єктом, - Щербаківським водосховищем шляхом його самовільного використання у своїй рибогосподарській діяльності без укладення договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду під ним.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2025 р. відкрито провадження у справі № 911/310/25 за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ТОВ “СТРГ “Щербаківське» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та зобов'язання повернути земельну ділянку, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 05.03.2025 р.
05.03.2025 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 19.03.2025 р.
19.03.2025 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 02.04.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 23.04.2025 р.
23.04.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 21.05.2025 р.
21.05.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 11.06.2025 р.
09.06.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив № 3 від 07.06.2025 р. на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову прокурора.
09.06.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшло клопотання № 4 від 07.06.2025 р. про залучення третіх осіб, в якому він просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Держрибагенство, а також залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Володарську селищну раду.
11.06.2025 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 02.07.2025 р.
30.06.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшли пояснення № 10 від 30.06.2025 р., що долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2025 р. суд ухвалив повернутись до розгляду даної справи у підготовчому провадженні і призначив її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 06.08.2025 р.
15.07.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від прокурора надійшла відповідь № 12/2-630вих-25 від 14.07.2025 р. на відзив, що долучено судом до матеріалів справи.
15.07.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від прокурора надійшли заперечення № 12/2-629вих-25 від 14.07.2025 на клопотання про залучення третіх осіб, що долучено судом до матеріалів справи.
06.08.2025 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 03.09.2025 р.
03.09.2025 р. за наслідками розгляду клопотання відповідача № 4 від 07.06.2025 р. про залучення третіх осіб, судом у підготовчому засідання було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю та необґрунтованістю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.09.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 24.09.2025 р.
24.09.2025 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 15.10.2025 р.
15.10.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 05.11.2025 р.
05.11.2025 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог заявлених в інтересах держави в особі позивача, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо позовних вимог прокурора, поданих в інтересах держави, позовні вимоги прокурора підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
На території Білоцерківського району Київської області розташоване Щербаківське водосховище. Згідно з водогосподарським паспортом площа водного дзеркала при НПР вказаного водного об'єкта становить 220 га, об'єм повний при НПР - 1,5 млн.м3, призначення водосховища - енергетика, регулювання стоку.
Згідно з інформацією, наданою Регіональним офісом водних ресурсів річки Рось у листі № 452/01 від 06.12.2024 р., на запит Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, річка Рось протікає по території 3-х областей України, - Вінницької, Київської, Черкаської і відповідно до ст. 5 Водного кодексу України річка Рось і її притоки всіх порядків відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення. Щербаківське водосховище розташоване на р. Рось і відповідно до ст. 5 Водного кодексу України відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення.
У січні 2023 р. на замовлення відповідача ДП “Укррибпроект» розробило режим рибогосподарської експлуатації Щербаківського водосховища, розташованого на р. Рось, поблизу с. Городище-Пустоварівське, Білоцерківського району Київської області, що був погоджений 30.01.2023 р. Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області та 09.02.2023 р. Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.
Як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі позивача просить суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності ТОВ “СТРГ “Щербаківське» водного об'єкту - Щербаківського водосховища з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду та шляхом зобов'язання відповідача повернути державі в особі Київської обласної державної адміністрації водний об'єкт - Щербаківське водосховище з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
З приводу вказаних позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор в обґрунтування та на підтвердження своїх позовних вимог в інтересах держави в особі позивача зазначає про фактичну неможливість отримання комплексного водосховища в оренду в силу положень закону, а також вказує на те, що відповідач використовує у своїй господарській діяльності в режимі рибогосподарської експлуатації водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду без належно оформлених правовстановлюючих документів, що створює перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією своїм майном, - Щербаківським водосховищем.
Правові засади регулювання охорони та використання водних ресурсів визначаються Водним кодексом України, в преамбулі якого зазначено, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
У статті 1 Водного кодексу України надано визначення його основних термінів, зокрема: води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води; водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); водокористувач - фізична або юридична особа, яка здійснює водокористування; водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку; водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних); рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
Відповідно до ст. 3 цього ж кодексу усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Положеннями ст. 5 цього ж кодексу визначено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать зокрема поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків.
Відповідно до ст. 6 цього ж кодексу води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
Згідно з ст. 42 цього ж кодексу водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Положеннями ст. 46 цього ж кодексу визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Положеннями ст. 47 цього ж кодексу визначено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
Згідно з ст. 48 цього ж кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Відповідно до ст. 51 цього ж кодексу у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об'єкти, що:
використовуються для питних потреб;
розташовані в межах територій та об'єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство тощо).
При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку населення на водних об'єктах.
Забезпечення охорони життя та здоров'я громадян у місцях масового відпочинку населення на водних об'єктах покладається на водокористувача, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди.
У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.
Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.
Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.
Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
За користування водним об'єктом орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за водний об'єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об'єктом.
У договорі оренди водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.
Передача орендарем права на оренду водного об'єкта іншим суб'єктам господарювання забороняється.
Орендарі, яким водний об'єкт надано в користування на умовах оренди, зобов'язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об'єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об'єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів України.
Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".
Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
3. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:
а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;
б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;
в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;
г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.
5. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Отже, системний аналіз зазначених норм в контексті здійснення рибогосподарської діяльності дозволяє дійти висновку про те, що земельні ділянки водного фонду можуть надаватися та, відповідно, використовуватись для рибогосподарських потреб:
1) на праві власності громадянами та юридичними особами-власниками переданих їм замкнених природних водойм загальною площею до 3 гектарів або створених ними штучних рибогосподарських водойм;
2) на праві постійного користування державними водогосподарськими організаціями або державними рибогосподарськими підприємствами, установами і організаціями для ведення аквакультури;
3) на умовах оренди громадянами та юридичними особами земельними ділянками прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озер, водосховищ, інших водойм для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури);
4) за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами для рибальства громадянами та юридичним особами.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “СТРГ “Щербаківське» не є ані власником земельної ділянки водного фонду, ані державною водогосподарською організацією або державним рибогосподарським підприємством, установою, організацією, а тому відповідно до положень статті 59 Земельного кодексу України використання ним земельної ділянки водного фонду можливе виключно або на умовах оренди водного об'єкта, прибережної захисної смуги тощо для ведення рибництва (аквакультури) або за погодженням власників або користувачів земельних ділянок для здійснення рибальства (в тому числі і промислового), а тому, для правильної кваліфікації підстав використання як водойми, так і земельної ділянки водного фонду необхідно встановити правову природу рибогосподарської діяльності відповідача: ведення аквакультури чи рибальство.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини; рибальство - добування (вилов) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах); промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування риболовних суден та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.
Згідно з ст. 25 цього ж закону використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.
Положеннями ст. 26 цього ж закону визначено, що громадяни мають право використовувати безоплатно водні біоресурси в наукових, культурно-освітніх та виховних цілях для задоволення естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб без вилучення їх з природного середовища, а також здійснювати любительське рибальство у водних об'єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову водних біоресурсів.
Відповідно до ст. 27 цього ж закону спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх добування (вилову) з природного середовища (крім любительського рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного добування (вилову) і включає: промислове рибальство; дослідний вилов; любительське рибальство у водних об'єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного добування (вилову).
Законодавством можуть визначатися й інші види спеціального використання водних біоресурсів.
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а у відкритому морі та у виключних економічних зонах іноземних держав - відповідно до умов міжнародних договорів України або законодавства іноземних держав.
Спеціальне використання водних біоресурсів іноземцями, іноземними юридичними особами у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі України здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України.
Використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об'єктів, наданих у користування для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів.
Положеннями ч. 1 ст. 271 цього ж закону визначено, що для здійснення промислового рибальства, дослідного вилову та отримання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства, дослідного вилову) суб'єкт рибного господарства щороку, до 1 вересня, зобов'язаний задекларувати право на промислове рибальство та/або дослідний вилов шляхом подання декларації в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або Єдиної державної електронної системи управління галуззю рибного господарства до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства. Така декларація подається в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації.
Згідно з частина 1, 2 ст. 36 цього ж закону юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об'єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону.
Право користування водними біоресурсами здійснюється з вилученням і без вилучення їх з природного середовища суб'єктами господарювання та фізичними особами відповідно до закону.
Положеннями ст. 1 Закону України “Про аквакультуру» встановлено, що аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про аквакультуру» до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належать зокрема надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.
Відповідно до ст. 14 цього ж закону рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
Частини рибогосподарського водного об'єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об'єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються.
2. Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.
При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.
Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.
Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.
3. Об'єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі.
Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму.
4. Надання в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, визначення їх меж (координат) для цілей аквакультури (марикультури) здійснюється Кабінетом Міністрів України.
При наданні Кабінетом Міністрів України юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України органи, що відповідно до Земельного кодексу України здійснюють розпорядження земельними ділянками, можуть надавати юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення.
При наданні Кабінетом Міністрів України в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюється.
5. Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.
6. Договір оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України укладається у письмовій формі.
Істотними умовами договору оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, що визначаються за згодою сторін, є:
об'єкт оренди;
строк дії договору;
орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку
внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
умови використання частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України;
умови і строки передачі об'єкта оренди суб'єкту аквакультури;
умови збереження стану об'єкта оренди;
умови повернення суб'єктом аквакультури об'єкта оренди;
встановлені обмеження (обтяження) щодо використання об'єкта оренди;
визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
відповідальність сторін.
За згодою сторін у договорі оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України можуть конкретизуватися його умови.
7. Передача орендарем права на оренду частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України іншим суб'єктам господарювання забороняється.
8. У договорі оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України визначаються зобов'язання орендаря щодо здійснення ним заходів з охорони та недопущення погіршення екологічного стану рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, проведення меліоративних робіт тощо.
9. Державна реєстрація права оренди здійснюється відповідно до закону.
Положеннями ст. 15 цього ж закону визначено, що добування (вилов) водних біоресурсів для цілей аквакультури здійснюється упродовж визначеного законодавством промислового періоду, а також, у разі потреби, в період нересту відповідно до законодавства.
2. Плідників та ремонтні групи водних біоресурсів для цілей аквакультури виловлюють у водних об'єктах (їх частинах) за допомогою промислових і науково-дослідних знарядь лову за наявності відповідних квот і дозволів на вилучення водних біоресурсів.
3. Добування (вилов) водних біоресурсів, занесених до Червоної книги України, здійснюється відповідно до закону.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у своїй постанові від 10.04.2025 р. у справі № 922/1168/23 виснувало наступне:
“5.68. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій із посиланням саме на приписи Закону України "Про аквакультуру" встановили, що Відповідачем здійснюється діяльність, яка підпадає під ознаки рибництва (аквакультури) - рибогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилов.
Додатково суд першої інстанції послався на висновок, викладений у п. 5.15 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.09.2021 у справі № 922/3092/20 за позовом Харківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок до ТОВ "Фіш-Торг" про усунення перешкод у праві користування позивачем - Старогниличанським водосховищем щодо здійснення мисливського господарства, здійснення спортивної та любительської риболовлі, проведення полювання шляхом зобов'язання ТОВ "Фіш-Торг" здійснити демонтаж огорожі та забороняючих знаків, встановлених вздовж берега Старогниличанського водосховища, та заборони чинити перешкоди у реалізації вказаних прав позивача іншим чином. В цій справі також було встановлено, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи, які б надавали останньому право користування землями водного фонду та визначали правові підстави користування водним об'єктом.
5.69. У такий спосіб судами було зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідно до встановлених обставин справи та фактичних дій Відповідача ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів від 21.06.2018 № 30 та № 31, не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами, зокрема права користування ТОВ "Фіш-Торг" водосховищем комплексного призначення для цілей аквакультури.
5.70. Судова палата погоджується з такими висновками та додатково зазначає, що посилання Скаржника на те, що він займається виключно рибальством, а не діяльністю в сфері аквакультури (не здійснюється штучне розведення та вирощування водних біоресурсів) суперечить його ж доводам та правовій позиції у цій справі.
Так, при зверненні з касаційною скаргою ТОВ "Фіш-Торг" було подано клопотання про зупинення дії виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2023 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, яке мотивоване, зокрема, тим що ним відповідно до актів про виконання робіт із вселення водних біоресурсів було вселено велику кількість риби (товстолоб, білий амур, короп) на значні суми коштів (за 2017- 2020 роки вселено 99 300 екземплярів риб на загальну суму 263 500,00 грн). При цьому строк росту цих риб в залежності від виду може становити від 1 до 6 років, а Скаржник планував отримати дохід від цієї діяльності у 2023- 2025 роках, а у разі виконання рішень судів попередніх інстанцій ТОВ "Фіш-Торг" буде змушене звільнити водосховище, залишивши у ньому десятки тисяч водних біоресурсів, які є активом підприємства, його власністю; більше того, такий актив може забрати собі інше підприємство, яке отримає право користування даним водосховищем.
5.71. Судова палата також зазначає, що, виходячи із системного аналізу норм ВК України та ЗК України, законів України "Про тваринний світ", "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", "Про аквакультуру" ще однією відмінністю рибальства від рибництва (аквакультури) є характер здійснення цієї діяльності в межах рибогосподарського об'єкта: рибальство має тимчасовий характер, протягом визначеного періоду, в той час, коли здійснення рибництва (аквакультури) передбачає постійне перебування користувача на водному об'єкті».
Як було встановлено судом в процесі розгляду справи, водний об'єкт, - Щербаківське водосховище є водосховищем комплексного призначення, оскільки використовується для двох цілей, - енергетика та регулювання стоку, відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки розташоване на річці Рось та є притокою річки Рось, що протікає по територіях 3-х областей України, - Вінницької, Київської, Черкаської.
Крім того, як було встановлено судом в процесі розгляду справи, саме відповідач, як користувач водного об'єкту замовив у ДП “Укррибпроект» розробку режиму рибогосподарської експлуатації Щербаківського водосховища, розташованого на р. Рось, поблизу с. Городище-Пустоварівське, Білоцерківського району Київської області, що був погоджений 30.01.2023 р. Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області та 09.02.2023 р. Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм. При цьому, як вбачається зі змісту даного режиму рибогосподарської експлуатації Щербаківського водосховища, а саме пункту 14 “Перелік робіт з відтворення, меліорації тощо, які необхідно здійснити на тому рибогосподарському водному об'єкті, де буде здійснюватись штучне розведення, вирощування водних біоресурсів та їх використання» та пункту 15 “Інші заходи», основним видом діяльності відповідача є штучне розведення, вирощування водних біоресурсів, - риби до товарних розмірів та вилучення її з водойми шляхом промислового відлову, в процесі здійснення якого він також зобов'язався зокрема унормувати здійснення іншими громадянами безкоштовного загального водокористування для задоволення їх власних потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць), що безпосередньо вказує на фактичну індивідуалізацію даного водного об'єкту із закріпленням його за ТОВ “СТРГ “Щербаківське» з відповідним обмеженням прав інших осіб щодо його використання (в тому числі права загального природокористування), що за своєю суттю та правовою природою і є змістом відносин оренди.
Крім того, відповідач у жовтні 2023 р. звернувся до Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області із заявкою б/н від 04.10.2023 р. на проведення робіт із відтворення водних біоресурсів у рибогосподарський водний об'єкт (його частину), в якій він просив дозволу на проведення робіт з відтворення водних біоресурсів з метою вселення відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації Щербаківського водосховища: короп - 4000 екз, товстолоб - 22000 екз, білий амур - 10000 екз у період з 27.10.2023 по 30.11.2023.
Таким чином, враховуючи все вищезазначене, а також те, що основним видом діяльності відповідача в процесі постійного користування Щербаківським водосховищем є вирощування та відтворення риби до товарних розмірів з метою її реалізації, задля чого ним проводились роботи з відтворення та з вселення водних біоресурсів у Щербаківське водосховище, а вилучення вирощених водних біоресурсів, - риби відбувається шляхом промислового відлову (рибальство) з водойми саме для цілей аквакультури, суд дійшов висновку, що діяльність відповідача не може кваліфікуватись, як промислове рибальство, що підпадає під спеціальне використання водних біоресурсів, а є за своєю суттю та за всіма зовнішніми ознаками саме рибництвом (аквакультурою).
Як вбачається з матеріалів справи, було встановлено в процесі розгляду справи, а також не заперечується самим відповідачем, ТОВ “СТРГ “Щербаківське» не отримувало в установленому Земельному кодексі України або Законом України “Про аквакультуру» порядку в користування на умовах оренди водний об'єкт, - Щербаківське водосховище та земельну ділянку водного фонду під ним.
При цьому, здійснення відповідачем діяльності з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову), а не промислового рибальства на водному об'єкті без отримання в установленому Земельному кодексі України або Законом України “Про аквакультуру» порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин які визначаються координатами відведеної акваторії) є незаконною та неправомірною.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.03.2024 р. № 910/6757/23 відзначає, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить таке поняття як "достатність" доказів, натомість законодавцем запроваджено новий стандарт доказування "вірогідність доказів".
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
2. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, Верховний Суд у цій же постанові наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, при цьому, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 р. у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20).
Принцип змагальності (статті 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (статті 7 Господарського процесуального кодексу України), що пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Прокурором на підтвердження здійснення відповідачем діяльності саме з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову) було подано до суду зокрема: 1) режим рибогосподарської експлуатації Щербаківського водосховища, розташованого на р. Рось, поблизу с. Городище-Пустоварівське, Білоцерківського району Київської області, що був погоджений 30.01.2023 р. Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області та 09.02.2023 р. Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм; 2) заявку відповідача б/н від 04.10.2023 р. на проведення робіт із відтворення водних біоресурсів у рибогосподарський водний об'єкт (його частину); 3) паспорт Щербаківського водосховища.
При цьому, у процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, достовірних доказів, що підтверджують здійснення ним саме промислового рибальства на спірному водному об'єкті, в тому числі відповідачем не було надано суду жодних документів, які отримані ним в установленому порядку та підтверджують виникнення в нього права на здійснення промислового рибальства на спірному водному об'єкті в порядку спеціального водокористування.
Таким чином, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України щодо стандарту доказування, в тому числі такого стандарту доказування, як "вірогідність доказів", проаналізувавши аргументи учасників справи, зокрема прокурора та відповідача, дослідивши та оцінивши усі надані учасниками справи докази, суд вважає за потрібне вказати, що у процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних достатніх належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують здійснення ним саме промислового рибальства на спірному водному об'єкті та які у своїй сукупності переважали б доводи прокурора щодо того, що відповідачем на спірному водному об'єкті здійснюється за всіма ознаками саме діяльність з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову), а не промислового рибальства на водному об'єкті.
Отже, враховуючи все вищезазначене, а також те, що, як було встановлено судом в процесі розгляду справи, відповідачем на спірному водному об'єкті здійснюється за всіма зовнішніми ознаками саме діяльність з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову), а не промислового рибальства та те, що здійснення відповідачем діяльності саме з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову) без отримання в установленому Земельному кодексі України або Законом України “Про аквакультуру» порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин які визначаються координатами відведеної акваторії) є незаконною та неправомірною, а також беручи до уваги те, що у процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних достатніх належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують здійснення ним саме промислового рибальства на спірному водному об'єкті та які у своїй сукупності переважали б доводи прокурора щодо того, що відповідачем на спірному водному об'єкті здійснюється за всіма ознаками саме діяльність з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову), а також беручи до уваги те, що ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів, не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та які визначають правові підстави користування водними об'єктами, зокрема права користування водосховищем комплексного призначення для цілей аквакультури, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача до відповідача про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності ТОВ “СТРГ “Щербаківське» водного об'єкту - Щербаківського водосховища площею 220 га на р. Рось поблизу с. Городище-Пустоварівське, Білоцерківського району, Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду; усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом зобов'язання ТОВ “СТРГ “Щербаківське» повернення державі в особі Київської обласної державної адміністрації водного об'єкту - Щербаківського водосховища площею 220 га на р. Рось поблизу с. Городище-Пустоварівське, Білоцерківського району, Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву, щодо визначення прокурором неналежного позивача у справі, є безпідставними і необґрунтованими, оскільки відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних достатніх належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують віднесення спірного водного об'єкту до об'єктів місцевого значення, натомість, як було встановлено судом в процесі розгляду справи, Щербаківське водосховище є водосховищем комплексного призначення, що відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки розташоване на річці Рось та є притокою річки Рось, що протікає по територіях 3-х областей України, - Вінницької, Київської, Черкаської, що підтверджується водогосподарським паспортом Щербаківського водосховища, листом Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось № 452/01 від 06.12.2024 р., наявними в матеріалах справи.
Заперечення відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву, щодо здійснення ним на Щербаківському водосховищі спеціального використання водних біоресурсів у формі промислового рибальства, а також його заперечення щодо недоведеності прокурором створення відповідачем перешкод у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном, - Щербаківським водосховищем, є безпідставними і необґрунтованими з мотивів та обґрунтувань описаних судом у даному рішенні вище.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією (01196, площа Лесі Українки, буд. 1, м. Київ; ідентифікаційний код 00022533) майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю “Спеціальне товарне рибне господарство “Щербаківське» (01033, вул. Руставелі Шота, буд. 33-Б, нежиле приміщення 27, м. Київ; ідентифікаційний код 44965477) водного об'єкту - Щербаківське водосховище площею 220 га на р. Рось поблизу с. Городище-Пустоварівське, Білоцерківського району, Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
3. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією (01196, площа Лесі Українки, буд. 1, м. Київ; ідентифікаційний код 00022533) майном шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціальне товарне рибне господарство “Щербаківське» (01033, вул. Руставелі Шота, буд. 33-Б, нежиле приміщення 27, м. Київ; ідентифікаційний код 44965477) повернути державі в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, площа Лесі Українки, буд. 1, м. Київ; ідентифікаційний код 00022533) водний об'єкт - Щербаківське водосховище площею 220 га на р. Рось поблизу с. Городище-Пустоварівське, Білоцерківського району, Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціальне товарне рибне господарство “Щербаківське» (01033, вул. Руставелі Шота, буд. 33-Б, нежиле приміщення 27, м. Київ; ідентифікаційний код 44965477) на користь Київської обласної прокуратури (01601, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2, м. Київ; ідентифікаційний код 02909996) судові витрати 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 (нуль) коп. судового збору.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
02 січня 2026 р.