номер провадження справи 17/126/25
02.01.2026 Справа № 912/2091/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 912/2091/25
за позовною заявою: територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Гайворонської міської ради, 26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Великого Кобзаря, буд. 4
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС», 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8
про стягнення 16 640,00 грн
08.08.25 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява за вих. від 06.08.25 з вимогами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Гайворонської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (далі ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС») про стягнення коштів, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено згідно договору поставки від 05.06.24 № 525 у розмірі 16 640,00 грн.
08.08.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Кіровоградської області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 912/2091/25 передано на розгляд судді Тимошевській В.В.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 18.08.25 відкрито провадження у справі № 912/2091/25 за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.25 передано справу № 912/2091/25 за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
27.10.25 супровідним листом за вих. від 22.10.25 № 912/2091/25 до Господарського суду Запорізької області надійшла справа № 912/2091/25.
27.10.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 912/2091/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 03.11.25 судом позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 02.01.26 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві за вих. від 06.08.25 зазначає, що 05.06.24 між територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Гайворонської міської ради (Покупець) та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник) укладено договір поставки № 525, за умовами якого (п.1.1) відповідач зобов'язався передати у власність позивачу паливно-мастильні матеріали у вигляді скретч-карток (п.1.5) на бензин А-95, в подальшому іменовані товар (код по ДК021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти), а позивач зобов'язався прийняти товар від відповідача та оплатити його вартість на умовах даного договору. Відповідно до договору та видаткової накладної № 0008/0000824 від 05.06.24 відповідач зобов'язався поставити позивачеві 500 л бензину А95. Відпуск товару позивачу здійснюється за довірчими документами - скретч-картки (п. 1.5 Договору). Кожна партія товару передається Покупцеві на підставі скретч-карток визначеного номіналу та марки товару. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) сторони дотримувались наступного алгоритму дій: водій пред'являє оператору АЗС скретч-картку на пальне, оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію скретч-картки на пальне і на підставі цього здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості (п.5.2 Договору). При відпуску товару скретч-картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем товару відповідного об'єму та марки. У місті Гайворон наявна лише одна АЗС, на якій позивач міг би скористатися скретч-картками на пальне, яке постачав відповідач, а саме АЗС «Авіас плюс», що знаходиться за адресою: м. Гайворон, вул. Гайворонська, 26. Приблизно з початку листопада 2024 р. на АЗС «Авіас плюс» почались перебої з наявністю пального, водієві неодноразово відмовлено в заправці пальним автомобіля позивача по скретч-карткам, виданим відповідно до договору. Станом на 28.07.25 пальне на мережах АЗС «Авіас-плюс» повністю відсутнє на території всієї країни. Позивачем зобов'язання за договором були виконані в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 31 від 05.06.24 (проведена державною казначейською службою 07.06.24). Протягом періоду червень 2024 року - січень 2025 року використано 10 скретч-карток на бензин А-95 (180 літрів) (6 скретч-карток номіналом 20 л, 4 скретч-картки номіналом 15 л). 17.01.25 є кінцевою датою отримання позивачем бензину, після чого проведення операції по обміну скретч-карток на бензин не здійснюється у зв'язку із відсутністю пального в мережі АЗС. Не отовареними залишились 4 скретч-картки номіналом 20 л і 16 скретч-карток номіналом 15 л на бензин А-95 (320 л). Враховуючи ціну за 1 л пального (видаткова накладна № 0008/0000824 віл 05.06.24), відповідач не виконав перед позивачем зобов'язань на загальну суму 16 640,00 грн. Позивач звернувся до відповідача із претензійною вимогою № 88 від 15.04.25 щодо повернення коштів у сумі 16 640,00 грн за придбані скретч-картки та в строк, встановлений законом для відповіді на претензію, добровільно перерахувати суму претензії 16 640,00 грн на розрахунковий рахунок позивача. Претензія надсилалась через поштового перевізника АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з відміткою про вручення (відправлення № 2630003726593 від 15.04.25). Однак станом на 28.07.25 відповідь від відповідача не надійшла. Відповідач висунуті претензійні вимоги позивача не задовольнив, пальне в повному обсязі не поставив, вартість невикористаних скретч-карток не повернув. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині передачі товару в повному обсязі стало підставою звернення позивача до суду про стягнення сплачених за товар коштів у розмірі 16 640,00 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено згідно договору поставки від 05.06.24 № 525 у розмірі 16 640,00 грн.
Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли (не надано).
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.
Ухвала суду від 03.11.25 про прийняття справи № 912/2091/25 до розгляду доставлена до електронного кабінету відповідача - 03.11.25 (20:31), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 912/2091/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.06.24 між територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Гайворонської міської ради (Покупець) та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник) укладено договір поставки № 525 (Договір).
Відповідно до п. 1.1. договору визначено, що Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товар, а Покупець зобовязується сплатити і приняти вказаний товар.
Згідно із п. 1.2. договору, найменування товару: Бензин А-92, бензин А-95, дизпаливо, га.
Одиниця вимірювання: літр (п. 1.3. договору).
У відповідності до п. 1.4. договору, кількість: згідно накладних на товар.
Пунктом 1.5. договору визначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скетч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затв. постановою КМУ від 20.12.19 № 1442.
Згідно із п. 3.2. договору, загальна сума договору - 26 000,00 грн у т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. договору, умови оплати: оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна 1 літру товару вказується в рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки. Оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару рплата якої здійснена на інші реквізити.
Строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (скетч-картки) (п. 5.1. договору).
Пунктом 5.2. договору визначено, що місце поставки (передачі) товарів:
- передача Покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скетч-картки (п. 5.2.1.);
- скетч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скетч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скетч-картці (п. 5.2.2.).
У відповідності до п. 5.3. договору, умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобовязується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Згідно із п. 5.4. договору, Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договором, у разі неотримання Покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Покупець зобовязаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору (п. 6.1. договору).
Пунктом 6.3. договору визначено, що Постачальник зобовязаний: забезпечити поставку товарів у строки встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установлених розділом 2 цього договору.
Відповідно до п. 10.1. та п. 10.2. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови начвності печатки у сторони). Даний договір діє до 31.12.24.
Згідно із видатковою накладною від 05.06.24 № 0008/0000824 та відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткових накладних, позивач отримав від відповідача бензин А-95 у кількості 500 л. на загальну суму з ПДВ 26 000,00 грн.
На виконання умов договору позивач, відповідно до платіжної інструкції від 05.06.24 № 31, провів оплату за товар перерахувавши на рахунок відповідача 26 000,00 грн з ПДВ.
Листом за вих. від 10.02.25 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просить останнього роз'яснити ситуацію по відсутності пального на АЗС м. Гайворон. Крім того, позивач у вказано листі зазначив, що (дослівно): «… Територіальним центром як бюджетною установою 05.06.2024 р. було закуплено 30 скретч-карток на бензин А-95 (500 літрів) на суму 26 000 грн. Станом на 10.02.2025 р. використано 10 скретч-карток на бензин А-95 (185 літрів) на суму 9 620 грн. 17.01.2025 р. є кінцевою датою отримання нашою установою бензину, після чого проведення операції по обміну скетч-карток на бензин не здійснюється у зв'язку із відсутністю пального. …».
27.02.25 та 15.04.25 позивачем направлено на адресу відповідача претензії від 27.02.25 № 55 та від 15.04.25 № 88, в яких директор територіального центру Наталія Поліщук вимагає у відповідача, у зв'язку із відсутністю пального у мережі АЗС, повернути кошти у сумі 16 640,00 грн за придбані скетч-картки.
Претензія за вих. від 15.04.25 № 88 отримана представником відповідача 25.04.25, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» за № 2630003726593.
Претензії позивача залишились без відповіді та задоволення.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими талонами/скретч-картами у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами до відповідача за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) (в редакції чинній станом до 28.08.25), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані укладеним між сторонами договором про закупівлю від 26.08.24 № 719.
За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Позивач свої зобов'язання за договором поставки від 05.06.24 № 525 виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кошти за скретч-картки на суму 26 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.06.25 № 31.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 вказаних Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 № 281/171/578/155 затв. Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить, що відповідач свої зобов'язання щодо видачі товару за талонами/скретч-картками належним чином не виконав, вартість недопоставленого товару становить 16 640,00 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене вказаною нормою матеріального права право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз наявних матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості. Відтак, у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач попередню оплату в сумі 16 640,00 грн за договором не повернув.
Доказів зворонього матеріали справи не містять і суду не надано.
Після отримання від позивача претензії на виконання своїх зобов'язань відповідачем жодних дій не здійснено. Після пред'явлення позову у цій справі останній також не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань, а тому суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 16 640,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8, код ЄДРПОУ 40308189) на користь територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Гайворонської міської ради (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Великого Кобзаря, буд. 4, код ЄДРПОУ 24716660) - 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) грн 00 коп. основного боргу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.01.2026.
Суддя В.Л. Корсун