вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
02.01.2026м. ДніпроСправа № 904/7515/25
За заявою Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (ідентифікаційний код/Умовний код: 0290993824; вул. Архітектора Олега Петрова, 23, м. Дніпро, 49000)
про вжиття заходів до забезпечення позову
У справі
За позовом Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (ідентифікаційний код/Умовний код: 0290993824; вул. Архітектора Олега Петрова, 23, м. Дніпро, 49000) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 26510514; проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000)
до Фізичної особи - підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою; повернення земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - автостоянки; скасування державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Керівник Центральної окружної прокуратури міста в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, 123г, площею 0,3393 га та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - автостоянки, що складається з: літ. А-1 - будівля вартової площею 6,0 кв.м, літ. Б-1 будівля авто майстерні з паркінгом площею 673,0 кв.м, літ.№1-3 - огорожі площею 371,8 кв.м, літ. І - замощення площею 2599,0 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 674353912101);
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності фізичної особи- підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича на об'єкт нерухомого майна - автостоянку, що складається з: літ. А-1 - будівля вартової площею 6,0 кв.м., літ. Б-1 будівля авто майстерні з паркінгом площею 673,0 кв.м, літ. № 1-3 - огорожі площею 371,8 кв.м, літ. І - замощення площею 2599,0 кв.м, розташовану за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, 123г, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 674353912101), проведену 24.11.2025 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батрак Є.В. (номер відомостей про речове право 62511649) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 674353912101.
В обрунтування заявлених вимог зазначає, що спірний об'єкт нерухомого майна є самочинно збудованим, без дотримання установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, що унеможливлює його набуття у власність та подальше відчуження. Безпідставне набуття відповідачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України "Про основи містобудування", є перешкодою у розв'язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру призводить до порушення майнових прав та інтересів територіальної громади на дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження та відчуження земельної ділянки комунальної власності. За результатами обстеження земельної ділянки від 13.10.2025 та від 17.12.2025, проведеними департаментом державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради встановлено, що на земельній ділянці, розташована між будинком №123 по Донецькому шосе та будинком №2 по вулиці Миколи Міхновського, облаштовано стоянку для автотранспорту. Доступ до земельної ділянки обмежений. На час обстеження на земельній ділянці знаходилось 17 та 11 легкових автомобілів відповідно. Оскільки право розпорядження земельною ділянкою, комунальної власності за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, 123г, належить виключно Дніпровській міській раді, реєстрація права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна свідчить про намір узаконити самовільно збудований нерухомий об'єкт та порушує право власника земельної ділянки на користування та розпорядження нею, а тому наявні підстави для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 справу №904/7515/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Разом з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі-підприємцю Кузьмінову Володимиру Олександровичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо об'єкту нерухомого майна: автостоянки, що складається з: літ. А-1 - будівля вартової площею 6,0 кв.м., літ. Б-1 будівля авто майстерні з паркінгом площею 673,0 кв.м., літ. №1-3 - огорожі площею 371,8 кв.м., літ. І - замощення площею 2599,0 кв.м., що розташований за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, 123г (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 674353912101).
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор послався на те, що фізична особа-підприємець Кузьмінов В.О., маючи зареєстроване право власності на нерухоме майно не обмежене в розпорядженні таким майном, відсутність заборони здійснювати дії по відчуженню майна, розташованого за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, 123г, реєстрація права власності на яке оскаржується прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 138 ГПК України, для забезпечення позову прокурора. Продовження користування зазначеною земельною ділянкою без обмеження повноважень щодо можливих подальших незаконних дій із нею істотно ускладнює поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Дніпровської міської ради.
Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Правові висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, а також у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24 та від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo та запобігання втраті активів або перешкоджання виконанню майбутнього судового рішення, поки суд розглядає справу по суті (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини"). Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечити продовження існування стану, який є предметом спору.
Забезпечення позову є превентивним процесуальним заходом, що має на меті запобігання можливим порушенням прав або охоронюваних законом інтересів позивача, гарантування реального виконання рішення суду та уникнення труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.
Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).
При вирішенні питання про вжиття заходів для забезпечення позову суд повинен врахувати, чи достатньо обґрунтовані доводи заявника щодо необхідності таких заходів. Оцінюється відповідність вимог заявника критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також дотримання балансу інтересів сторін і зв'язок між обраним заходом і предметом позову. Крім того, суд розглядає, чи не завадить відсутність таких заходів виконанню рішення або належному захисту прав заявника, і чи не буде при цьому порушено інтереси інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають відповідати вимогам позову та бути співмірними з його змістом, щоб уникнути непотрібного обмеження прав іншої сторони чи сторонніх осіб. Для підтвердження необхідності таких заходів мають бути надані факти, що свідчать про ризик ускладнення виконання рішення або неможливість поновлення прав позивача. При цьому обґрунтованість самого позову в цей момент не досліджується, оскільки це буде предметом основного розгляду.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Наведені висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
У даній справі, оскільки позов містить вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою; повернення земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - автостоянки; скасування державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, то суд має встановити, чи може відсутність забезпечувальних заходів призвести до порушення ефективного і справедливого захисту прав заявника, тобто чи зможе позивач реалізувати свої права в межах одного судового провадження, не вдаючись до нових позовів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зазначає, що відповідний захід забезпечення повинен бути пов'язаний з предметом спору, щоб збалансувати інтереси всіх учасників процесу та запобігти ситуаціям, коли рішення не буде виконане або призведе до додаткових спорів.
Заборона відчуження майна або здійснення реєстраційних дій один із ефективних способів забезпечення позову, оскільки зміна власника ускладнить для позивача отримання потрібного результату, і він буде змушений звертатися до суду з новими вимогами до нового власника майна. Враховуючи можливість повторної реєстрації прав, прокурор обґрунтовано стверджує, що відсутність заборони на відчуження може призвести до чергових реєстрацій, які тільки ускладнять захист його прав.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 підкреслює, що суди мають оцінювати ризики ускладнення захисту прав у межах одного провадження. Тож, суд дійшов висновку, що без застосування заходів щодо заборони відчуження і реєстраційних дій позивач не зможе повноцінно захистити свої права в межах цього процесу без необхідності додаткових судових звернень.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Суд зауважує, що будь-яке відчуження спірного майна призведе до зміни власника, що, у разі задоволення позову, унеможливить досягнення бажаного результату для позивача. У такій ситуації позивач буде змушений повторно звертатися до суду для захисту своїх прав уже стосовно нового власника майна. Припущення, що відчуження майна ускладнить захист прав позивача в рамках одного провадження, є обґрунтованим.
У разі відчуження об'єкта та нових реєстраційних дій позивач буде змушений ініціювати новий позов, щоб скасувати записи та вимагати знесення вже від нового власника, що є неприйнятною ситуацією. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у своєму рішенні від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначила, що відсутність забезпечувальних заходів може порушити право на справедливий і ефективний захист, оскільки позивач може не реалізувати свої права в межах одного судового розгляду.
У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим. Що, в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.
Таким чином, господарський суд встановив, що відсутність заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження майна ускладнить захист прав позивача в рамках цього провадження, змушуючи його звертатися з новими позовами. Отже, наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Запровадження заборони на вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна спрямоване на збереження статусу майна до прийняття остаточного рішення у справі та забезпечення ефективного захисту прав заявника у разі задоволення позову.
Прокурором надані достатні, належні та допустимі докази пов'язаності обраного заходу забезпечення із предметом позову та об'єктом спірних правовідносин, а також того, що відповідачем можуть бути вчинені дії, внаслідок яких виконання рішення суду в подальшому стане неможливим, а захист інтересів позивача - неефективним, у порушення вимог ст.ст. 86, 136 ГПК України.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 74 та ст. 136 ГПК України доведено наявність реальної загрози ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову. При цьому, обрані прокурором заходи до забезпечення позову не містяться в переліку заборонених заходів забезпечення позову, визначених ч. 5 ст. 137 ГПК України.
З огляду на викладене, врахувавши предмет і підстави позову у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття визначених прокурором заходів забезпечення позову, адже вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені прокурором заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 73, 74, 136 - 144, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра про вжиття заходів до забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити Фізичній особі-підприємцю Кузьмінову Володимиру Олександровичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо об'єкту нерухомого майна: автостоянки, що складається з: літ. А-1 - будівля вартової площею 6,0 кв.м., літ. Б-1 будівля авто майстерні з паркінгом площею 673,0 кв.м., літ. №1-3 - огорожі площею 371,8 кв.м., літ. І - замощення площею 2599,0 кв.м., що розташований за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, 123г (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 674353912101), до набрання рішенням законної сили.
Стягувачем за даною ухвалою є: Дніпровська міська рада (ідентифікаційний код: 26510514; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.75)
Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Дата набрання ухвалою законної сили - 02.01.2026.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 03.01.2029.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.М. Євстигнеєва