ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 січня 2026 року Справа № 902/1107/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.
розглянувши заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія - В" (Піпка А.М. та Слободяна М.В.) про ухвалення додаткового рішення по справі №902/1107/24 за апецяційною скаргою Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 7 жовтня 2025 року по справі №902/1107/24 (суддя Яремчук Ю.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Вінницяобленерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія - В"
про стягнення 1 025 243 грн
Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія - В" (надалі - Відповідач) про стягнення 1 025 243 грн вартості необлікованої електричної енергі.
Рішенням суду першої інстанції від 7 жовтня 2025 року в справі № 902/1107/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав зазначених у цьому рішенні.
Постановою апеляційного господарського суду від 17 грудня 2025 року, з підстав вказаних у даній постанові, апеляційну скаргу Позивача на рішення місцевого господарського суду від 7 жовтня 2025 року по справі №902/1107/24 - залишено без задоволеня. Рішення Господарського суду Вінницької області від 7 жовтня 2025 року по справі №902/1107/24 - залишено без змін.
22 грудня 2025 року від представника Відповідача (адв. Піпко Андрій Миколайович) до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №902/1107/24. У поданій заяві представник Відповідача просив стягнути з Позивача на користь Відповідача 25606 грн понесених витрат на правову допомогу.
22 грудня 2025 року від представника представника Відповідача (адв. Слободянюка Миколи Володимировича) до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №902/1107/24. У поданій заяві представник Відповідача просив стягнути з Позивача на користь Відповідача 25606 грн понесених витрат на правову допомогу.
У відповідності до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 24 грудня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника Відповідача (Піпко А.М.) про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката. Повідомлено сторін про те, що у зв'язку із розглядом заяви про ухвалення додаткової постанови без повідомлення учасників справи, додаткова постанова по даній справі буде виготовлена до 2 січня 2025 року включно.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 24 грудня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника Відповідача (Слободяна М.В.) про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката. Повідомлено сторін про те, що у зв'язку із розглядом заяви про ухвалення додаткової постанови без повідомлення учасників справи, додаткова постанова по даній справі буде виготовлена до 2 січня 2025 року включно. Заяви представників Відповідача - адвоката Слободянюка Миколи Володимировича та адвоката Піпко Андрія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення по справі №902/1107/24 - об'єднано для спільного розгляду.
30 грудня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Позивач зазначає, що у своїх відзивах представники Відповідача відображають свою позицію однаковим чином, доводи та заперечення щодо апеляційної скарги викладені за змістом тотожно, із незначними відмінностями у стилістичному оформленні, без наведення нових фактичних обставин чи додаткових правових підстав, які б свідчили про самостійний аналіз доводів апеляційної скарги. Отже, Позивач з урахуванням критерію розумної необхідності таких витрат, їх пропорційності до складності справи, часу, об'єктивно необхідного для їх надання, та співмірністю заявленої до відшкодування суми з виконаною роботою, обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги вважає розмір витрат на правничу допомогу 10 000 грн.
Відтак, дослідивши матеріали справи та розглянувши заяви представників Відповідача - адвоката Слободянюка Миколи Володимировича та адвоката Піпко Андрія Миколайовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає подані заяви такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься й у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені також і в постанові Великої Палати Верховного від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.
Із системного аналізу описани вище правових норм слідує, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В силу дії статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру,
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Даний висновок викладено і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21.
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).
При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
На підтвердження понесених судових витрат під час розгляду справи № 902/1107/24 у суді апеляційної інстанції представником Відповідача (Піпком А.М.) до заяви долучено наступні докази (том 2, а.с. 226-229):
· детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
· акт №3 приймання-передачі наданих послуг від 18 грудня 2025 року;
· рахунок №18/12/25/1 від 18 грудня 2025 року;
· платіжна інструкція №126162209.
Дослідивши детальний опис робіт (наданих послуг) суд апеляційної інтсанції зауважує, що адвокатом Піпко А.М. для Відповідача надані наступні послуги: участь в судовому засіданні від 17 грудня 2025 року; надання консультацій і роз'яснень Відповідачу з првових питань -1 грудня 2025 року; підготовка та подання заяви про внесення даних РНОКПП до відомостей про учасників справи, ознайомлення з матеріалами справи - 2 грудня 2025 року; ознайомлення з матеріалми спарви - 3 грудня 2025 року; підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 грудня 2025 року; підгтовка і подання заперечення на відповідь на відзив - 16 грудня 2025 року. Згідно пункту 3.5 Договору гонорар за домовленістю сторін визначено у фіксованому розмірі 25606 грн.
На підтвердження понесених судових витрат під час розгляду справи № 902/1107/24 у суді апеляційної інстанції представником Відповідача (Слободянюк М.В.) до заяви долучено наступні докази (том 2, а.с. 239-242):
· детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
· акт №3 приймання-передачі наданих послуг від 18 грудня 2025 року;
· рахунок №18/12/25/1 від 18 грудня 2025 року;
· платіжна інструкція №126162209.
Дослідивши детальний опис робіт (наданих послуг) суд апеляційної інтсанції зауважує, що адвокатом Слободянюком М.С. для Відповідача надані наступні послуги: участь в судовому засіданні від 17 грудня 2025 року; надання консультацій і роз'яснень Відповідачу з првових питань -1 грудня 2025 року; підготовка та подання заяви про внесення даних РНОКПП до відомостей про учасників справи, ознайомлення з матеріалами справи - 2 грудня 2025 року; ознайомлення з матеріалми спарви - 3 грудня 2025 року; підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 грудня 2025 року. Згідно пункту 3.5 Договору гонорар за домовленістю сторін визначено у фіксованому розмірі 25606 грн.
Судом встановлено, що 23 жовтня 2025 року між Відповідачем і адвокат Слободянюк М.С. та адвокатом Піпко А.М. підписано Договір №1 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 3.5 якого, в акті приймання-передачі наданих послуг Сторони за взаємною домовленістю вправі визначити фіксований розмір гонорару, який не обов'язкового обраховується відповідно до пункту 3.1 Договору.
У відповідності до пункту 3.1 Договору, Відповідач сплачує Адвокату за надання правової допомоги гонорара в розмірі не менше 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у судовому засіданні та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Схожа правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Аналогічний висновок наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №912/1025/20.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В той же час, такі послуги як попередня консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судових рішень в межах даної справи, вивчення судової практики по даній категорії справи включає в себе складання відзиву.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду №910/1929/19 від 1 червня 2022 року.
Водночас, відповідна позиція наведена і в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду від 14 липня 2021 року в справі № 916/1914/20, зокрема зазначено, що: "сама по собі послуга "складання відзиву на касаційну скаргу (5 годин)" охоплює вчинення відповідних дій, тому не вбачає підстав для здійснення окремої оплати таких робіт та послуг як "складання відзиву на касаційну скаргу та участь у судовому засіданні", окремо включили також інші види послуг, зокрема: "надання юридичних консультацій щодо звернення до суду - 1 094,50 грн (1 година), вивчення, дослідження та аналіз документів - 1094,50 грн (1 година), аналіз нормативно - правових актів, судової практики для підготовки правової позиції - 2 189,00 грн (2 години); підготовка до судового засідання - 1000,00 грн (1 година); опрацювання законодавчої бази та судової практики - 2000,00 грн (2 години), формування правової позиції, консультування - 1000,00 грн (1 година) за рахунок сторони)".
При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 Господарського процесуального кодексу України повинно застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частиною 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2022 року в справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір таких витрат є завищенними в частині визначення ціни підготовки відзиву та по-суті, порушують критерій розумності їх розміру, що є підставою для їх зменшення, тим більше Відповідачем залучено для участі в справі два адвоката, що по суті мали одні і ті ж доводи, що подавалися стороною і в суді першої інстанції (тобто дані представники виконували роботу, котру міг виконувати і один представник).
При цьому суд апеляційної інстанції констатує, що схожий відзив уже готовився і в суді першої інстанції і з урахуванням доводів апеляційної скарги не потребував такого (великого) часу на його підготовку, що вказує завник, адже основні доводи і докази надавалися та збиралися в суді першої інстанції. Тож повторити їх наведення не потребував значних юридично-розумових зусиль. В той же час колегія суду вважає витрати Відповідача щодо участі адвоката в судовому засіданні розумними та обгрунтованими і не вбачає завищенності у відповідній частині витрат.
Колегія суду констатує, що частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегією суду враховується, що Позивачем не подано заяву про зменшення витрат на парвничу допомогу.
Підсумовуючи усе вищевказане колегія суду наголошує, що при оцінці витрат на професійну допомогу адвоката в апеляційному господарському суді, суд бере до уваги те, що навідміну від розгляду справи в суді першої інстанції, де збираються та подаються докази на підтвердження своєї позиції щодо спору, більш тривалий розгляд справи, в суді апеляційної інстанції представниками Відповідача відстоювалася позиція сформована судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, що і знайшло своє відображення в поданому відзиві на апеляційну скаргу як представником Відповідача адвокатом Піпко А.М. так і адвокатом Слободянюком М.В. (як вже вказано і оцінено вище, відзиви представнків Відповідача дублюють зміст один одного та рішення суду), беручи до уваги те, що надання консультацій Відповідачу з правових питань, ознайомлення з матеріалми справи у даній справі фактично є складовими підготовки відзиву на апеляційну скаргу, недоведеність заявником: обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, негативну поведінку сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи, колегія суддів зазначає, що у даному випадку, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, такий розмір у сумі 25606 грн є завищеним кожним заявником, з огляду на що колегія суддів, дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим буде розмір призначення до відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 7500 грн, які включають в себе участь в судовому засіданні (17 грудня 2025 року) та підготовка відзиву на апеляційну скаргу, до якої входить послуга з надання правничої допомоги в справі.
Водночас, колегія суду констатує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічні висновки викладені й у пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
При цьому, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 912/1025/20.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Колегією суду враховується, що Позивач зазначає, що у своїх відзивах представники Відповідача відображають свою позицію однаковим чином, доводи та заперечення щодо апеляційної скарги викладені за змістом тотожно, із незначними відмінностями у стилістичному оформленні, без наведення нових фактичних обставин чи додаткових правових підстав, які б свідчили про самостійний аналіз доводів апеляційної скарги. Позивач з урахуванням критерію розумної необхідності таких витрат, їх пропорційності до складності справи, часу, об'єктивно необхідного для їх надання, та співмірністю заявленої до відшкодування суми з виконаною роботою, обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги вважає розмір витрат на правничу допомогу 10 000 грн.
Також колегією суду враховується, що постановою апеляційного господарського суду від 17 грудня 2025 року, з підстав вказаних у даній постанові, апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Вінницької області від 7 жовтня 2025 року по справі №902/1107/24 - залишено без задоволеня. Рішення суду першої інстанції від 7 жовтня 2025 року по справі №902/1107/24 - залишено без змін.
Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи заперечення Позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а також всі аспекти і складність даної справи, а також враховуючи те, що зміст відзивів на апеляційну скаргу фактично дублює позицію Відповідача, наведену у відзиві на позовну заяву і подвійна подача відзивів однією стороною не є обов'язковою та розумною, зміст оспорюваного судового рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції доходить висновку про підставність і обрунтованість стягнення з Позивача на користь представників Відповідача (Піпка А. М. та Слободянюка М.В.) по 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (за підготовку відзивів та за участь адвокатів в судовому засіданні від 17 грудня 2025 року) представниками Відповідача адвокатом Піпком А. М. та адвокатом Слободянюка М.В., адже саме такий їх розмір судом визначається як справедливий, а також такий, що відповідає критерію реальності та розумності таких витрат. В задоволенні решти судових витрат на правничу правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовляє.
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдинг Екосистем" про ухвалення додаткового рішення по справі №918/107/25 - задоволити частково.
2. Стягнути з Стягнути з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістрацька, буд. 2, м. Вінниця, Вінницька область, 21050; код ЄДРПОУ 00130694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія - В" (вул. Забуснянська, 3а, с. Лука Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32938796) 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу (надану адвокатом Піпком А. М. та адвокатом Слободянюка М.В.).
3. Господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Додаткову постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Справу №902/1107/24 повернути Господарському суду Вінницької області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.