Провадження № 11-кп/821/104/25 Справа № 703/1679/21 Категорія: ст. 366 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
23 грудня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 березня 2024 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Радиванівка Кам'янського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком, що оскаржується, ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи на посаді інженера технічного відділу 1 категорії КП «Смілакомунтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 33648312, юридична адреса: вул.В.Чорновола,72А, м.Сміла Черкаської області), на якого наказом директора КП «Смілакомунтеплоенерго» №314 від 28.12.2019 покладено виконання обов'язків комірника, будучи відповідальним за збереження товарно-матеріальних цінностей, що перебувають на балансі підприємства, тобто службовою особою наділеною адміністративно-господарськими функціями, використовуючи свої службові повноваження, завідомо знаючи, що товар згідно з договором поставки №20-03/20-2 від 26.03.2020, укладеним між ТОВ «Крафт-Сервіс» та КП «Смілакомунтеплоенерго» на придбання двох сильфонних компенсаторів моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360, не поставлений, 27.04.2020, знаходячись по АДРЕСА_2, умисно підписав видаткову накладну №РН-0000005 від 27.04.2020 про одержання від ТОВ «Крафт-Сервіс» двох сильфонних компенсаторів моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360 на загальну суму 84000 грн.
Таким чином, ОСОБА_8 , користуючись своїм службовим становищем, завірив офіційний документ - видаткову накладну №РН-0000005 від 27.04.2020, в яку були внесені завідомо неправдиві відомості про отримання від ТОВ «Крафт-Сервіс» двох сильфонних компенсаторів 2СКУ.ППУ-25-300-360 та надав її до бухгалтерії комунального підприємства.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст.366 КК, як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
За цим обвинуваченням ОСОБА_8 був виправданий на підставі п.3 ч.1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з недоведеністю у його діях складу кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказаний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права займати адміністративні посади в комунальних підприємствах на строк 2 роки, звільнити від покарання на підставі ст.49 КК.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на незаконність рішення суду через допущенні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду. Вказує, що в порушення вимог ст.ст. 7, 22, 23, 94, 95, 96, 97, 290, 352, 370, 374 КПК судом упереджено оцінено письмові та речові докази у справі, показання свідків та представника потерпілого, які в сукупності вказують на беззаперечну вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК.
В обґрунтування доводів приводить показання свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які, на думку прокурора, вказують на винуватість обвинуваченого. Окрім того, прокурор звертає увагу, що при зверненні до суду з останнім словом ОСОБА_8 підтвердив, що підписав видаткову накладну №РН-0000005 від 27.04.2020 і вказане не було спростовано судом при ухваленні вироку.
Захисник ОСОБА_9 подав заперечення на апеляційну скаргу, просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог прокуратури посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурори, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- обвинувачений та його захисник, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, покликаючись на законність вироку суду першої інстанції.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурорів, обвинуваченого та захисника, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 23 КПК суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати обвинувачених, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції належним чином були виконані, адже суд у повному обсязі дослідив обставини, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, висновки суду щодо недоведеності винуватості підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що були здобуті стороною обвинувачення.
Суд першої інстанції визнаючи невинуватим та виправдовуючи ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК, виходив з того, що висунуте обвинувачення не знайшло свого підтвердження здобутими під час досудового розслідування та дослідженими у ході судового розгляду доказами.
Апеляційний суд погоджується з вищезазначеним висновком районного суду з огляду на таке.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК проявляється у діянні яким є внесення/включення до офіційного документа інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, тобто невідповідності відомостей дійсності.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України проявляється у формі прямого умислу, тобто усвідомленням особою суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачені його суспільно небезпечних наслідків і бажанні їх настання.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності у діях ОСОБА_8 обов'язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК.
У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК, не визнав та від надання будь-яких показань відмовився.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 пояснив, що в той день, коли привезли компенсатори він був у відпустці. Йому потелефонував інженер, сказав щоб прийняв матеріали. Після чого, він приїхав, прийняв два сильфонних компенсатора і закрив їх на складі, склад опечатала охорона. Коли вийшов з відпустки бухгалтер ОСОБА_12 дала видаткову накладну, на якій він поставив свій підпис. Через місяць-півтора знову постало питання щодо відсутності документу (накладної), після чого постачальник привіз повторну накладну, перевіривши дані з копією він знову її підписав. Компенсатори постійно лежали на складі. Купівлею зазначеного компенсатора він особисто не займався, лише прийняв. Був впевнений, що прийняв саме сильфонний компенсатор 2СКУ.ППУ-25-300-360.
Наведені показання обвинуваченого не спростовуються іншими фактичними даними наявних доказів.
Дослідивши докази, згідно з вимогами ст. 94 КПК, суд першої інстанції, привівши відповідні підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення, виніс виправдувальний вирок.
Зокрема, судом першої інстанції було досліджено письмові докази зібрані стороною обвинувачення, з яких вбачається таке.
Відповідно до копії договору поставки №26-03/20-2 від 26.03.2020, укладеного між ТОВ «Крафт-Сервіс» (постачальник), в особі директора ОСОБА_14 , та КП «Смілакомунтеплоенерго» (покупець), в особі директора ОСОБА_15 , на умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві сильфонний компенсатор 2СКУ.ППУ-25-300-360 (код ДК 021:2015, 44161000-6 магістральні трубопроводи) згідно з специфікації визначеної в Додатку №1 до Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Відповідно до умов, визначених цим договором, постачальник зобов'язаний в термін не більше 5 тижнів із дня здійснення покупцем замовлення на поставку товару та отримання постачальником на свій рахунок авансового платежу від покупця, поставити товар за адресою: 20701, Черкаська область, м. Сміла, вул. В. Чорновола, 72-А. Строк поставки: з дня укладення договору, але не пізніше 30.04.2020. Загальна сума договору складає 84000 грн., в тому числі 14000 грн. ПДВ (т.2 а.п.11-13, 45-46).
В матеріалах справи відсутні об'єктивні відомості, котрі могли свідчити, що цей договір не було виконано, цебто не поставлені два сильфонні компенсатор 2СКУ.ППУ-25-300-360.
Згідно з копією специфікації №1, яка є Додатком №1 до Договору, ТОВ «Крафт-Сервіс» зобов'язався поставити КП «Смілакомунтеплоенерго» сильфонний компенсатор моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360 у кількості 2 шт., ціною 35000 грн. за 1 шт., загальною сумою 70000 грн., ПДВ 14000,00 грн. (т.2 а.п.14, 46).
Згідно з копією платіжного доручення №10691 від 28.04.2020, КП «Смілакомунтеплоенерго» перерахувало на рахунок ТОВ «Крафт-Сервіс» 84000 грн., як оплату за сильфонні компенсатори згідно рахунку №СФ-0000021 від 07.04.2020, не потребує конкурсних торгів, у тому числі ПДП 20% - 14000 грн. (т.2 а.п.15, 50).
Згідно з копією рахунку-фактури №СФ-0000021 від 07.04.2020, ТОВ «Крафт-Сервіс» за сильфонний компенсатор моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360 у кількості 2 шт. виставило КП «Смілакомунтеплоенерго» рахунок на загальну суму з ПДВ 84000 грн. У графі замовлення ручкою здійснено дописування - «26-03/20-2 26.03.20». Даний рахунок дійсний до сплати до 07.04.2020. На рахунку-фактурі наявний напис: «Бух., До сплати, 16.04.20, підпис» (т.2 а.п.16, 49, 84).
Відповідно до копії службової записки бухгалтера 1 категорії КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_12 від 02.09.2020 №134, остання повідомила заступника директора з виробництва КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_13 про те, що платіжним дорученням №10691 від 28.04.2020 було перераховано 84000 грн. ТОВ «Крафт-Сервіс» за сильфонні компенсатори моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360 згідно з рахунком №СФ-0000021 від 07.04.2020. Станом на 02.09.2020 у відділі бухгалтерії відсутні первинні документи на придбання даних матеріалів. Просила вирішити питання з поставкою компенсаторів та належним чином оформлених документів (т.2 а.п.17, 48).
У відповідності до пред'явленого обвинувачення 27.04.2020 підписав видаткову накладну №РН-0000005 від 27.04.2020 про одержання від ТОВ «Крафт-Сервіс» двох сильфонні компенсатори моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360
Підписання такої накладної стороною захисту не спростовується. Разом з тим вказується на відсутність в цій накладній неправдивих відомостей.
Відсутність первинних документів (видаткової накладної) ОСОБА_12 , в суді першої інстанції пояснювалось тим, що вона цю видаткову накладну на прохання ОСОБА_8 повернула тому , через не отримання підприємством товару.
Водночас зі згаданої доповідної записки ОСОБА_12 не випливає відсутність на підприємстві двох сильфонних компенсаторів моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360.
Згідно з копією видаткової накладної №РН-0000005 від 27.04.2020, ТОВ «Крафт-Сервіс» поставило, а КП «Смілакомунтеплоенерго» прийняло, на підставі рахунку-фактури №СФ-0000021 від 07.04.2020, сильфонний компенсатор моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360 у кількості 2 шт. на загальну суму разом з ПДВ 84000 грн. У графі отримав наявний підпис, який скріплений печаткою, біля якого ручкою здійснено запис « ОСОБА_8 , інженер з комплектації устаткування й матеріалів І кат.» (т.2. а.п.18, 47).
Також судом було досліджено оригінал видаткової накладної №РН-0000005 від 27.04.2020, який надано суду для огляду представником потерпілого, де відображені відомості, які є аналогічними відомостям, що викладені у раніше досліджених судом копіях вищевказаної видаткової накладної №РН-0000005 від 27.04.2020.
З приводу копії видаткової накладної №РН-0000005 від 27.04.2020 та оригіналу цієї накладної, в аспекті часу їхнього виготовлення, з урахуванням встановлених стороною обвинувачення обставин, судом першої інстанції аргументовано відзначено про наявність трьох копій видаткової накладної №РН-0000005 від 27.04.2020 (т.2 а.п.18,47,83) про одержання від ТОВ «Крафт-Сервіс» двох сильфонних компенсаторів моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360 на загальну суму 84000 грн., а також оригіналу цієї видаткової накладної.
Суд першої інстанції поставив під сумнів відповідність оригіналу, копій вказаних накладних - видатковій накладній№РН-0000005 від 27.04.2020, що підписана ОСОБА_8 27.04.2020, цебто, підписання якої йому інкримінується.
Виправдовуючи обвинуваченого, суд першої інстанції мотивовано, серед іншого виходив з того, що під час судового розгляду прокурором не надано суду оригіналу або копії видаткової накладної №РН-0000005 від 27.04.2020, яку, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_8 підписав 27.04.2020, перебуваючи по АДРЕСА_2 та у подальшому надав до бухгалтерії комунального підприємства. Внаслідок чого суд був позбавлений об'єктивної можливості встановити відомості, які були в ній викладені, а відтак і перевірити відповідність вищевказаної видаткової накладної ознакам офіційного документа як предмету кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК.
Натомість стороною обвинувачення суду надані копії видаткової накладної №РН-0000005 від 27.04.2020, складення якої у часі відбулося не раніше вересня 2020 року, як вказували у своїх показаннях свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , однак службове підроблення вказаного первинного документа, копії якого досліджувалися судом, ОСОБА_8 не інкримінується.
Згідно з протоколом огляду місця події від 27.05.2021 з таблицею зображень до нього, прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_7 у присутності понятих, підозрюваного ОСОБА_8 , представника ТОВ «Крафт-Сервіс» ОСОБА_16 , представника КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_17 , проведено огляд місця події - складу КП «Смілакомунтеплоенерго», що розташований по АДРЕСА_2, в м. Сміла, під час якого виявлено два сильфонні компенсатори, які розміщені на підлозі. Компенсатори довжиною 2,73м, діаметр труби 325 мм, діаметр в місці передньої ізоляції 435мм. На одному з компенсаторів виявлено паперову наклейку, яка частково пошкоджена із написом: «Умовний робочий тиск 1,6 МПа, діаметр труби сталевої мм, товщина стінки мм, марка сталі 20 гр.В, ГОСТ 17375- 2001, номер партії, дата виготовлення - 14р». На одному з компенсаторів виявлено білу лінію, яка нанесена маркерним фломастером, яка направляється від етикетки до краю. На іншому компенсаторі також нанесено маркером білого кольору лінію зі стрілкою (т.2 а.п.85-93).
Судом першої інстанції у ході судового розгляду було проведено огляд вказаних речових доказів за їх місцезнаходженням, зокрема, здійснено огляд 2 металевих трубоподібних об'єкта із пінополіуретановою ізоляцією. Під час огляду встановлені наступні геометричні характеристики оглянутих предметів (кожного): зовнішній діаметр зрізу металевої труби - 325 мм, внутрішній діаметр зрізу металевої труби - 310 мм, товщина пінополіуретанової ізоляції - 60-62 мм, загальна довжина оглянутих предметів - 273-274 см, 272-272,5 см, відповідно. Під час огляду було встановлено наявність у середині оглянутих предметів гофрованих вставок, які спеціаліст ОСОБА_18 назвав «сильфонами». На одному із оглянутих об'єктів виявлено паперову маркувальну наклейку із написами наступного змісту: умовний робочий тиск 1,6МПа, діаметр труби сталевої _ мм, товщина стінки _ мм, марка сталі 20 гр.В, (пошкоджено) ГОСТ 17375-2001, діаметр труби ПЕ_мм, № партії _ не зазначено, дата виготовлення _ не зазначено. Спеціаліст ОСОБА_18 пояснив, що абревіатура «СКУ» означає «сильфонної компенсирующее устройство» (російською мовою), сильфонний компенсатор (т.2 а.п.170-172).
У ході проведення вказаного огляду, як спеціаліст, був залучений ОСОБА_18 який повідомив, що оглянуті пристрої використовуються для компенсації теплових розширень в теплових мережах, трубопроводах. За час роботи із сильфонними компенсаторами він мав справу лише з моделями СКУ із піноулеретановою теплоізоляцією (ППУ). Щодо технічних абревіатур, то в них закладені відповідні діаметри та інші показники. Показники 25/300/360 - відповідають частково. «300» - відповідає, це діаметр, умовний прохід труби. Не відповідає тиск 1,6 МПа, який зазначений на бірці компенсатора. Якщо зазначено «25», то це тиск «16». Бірка на виробі відповідає зазначеним у ній параметрам, окрім тиску. «1,6» - це 16 атмосфер. Однак усі геометричні розміри відповідають «СКУ». Наклеєна на одному із пристроїв бірка не містить усіх необхідних показників. Оглянуті компенсатори відповідають тим, які зазначені у договорі. Під час своєї роботи він перетинався із такими компенсаторами, однак меншого діаметру. Компенсатори із таким діаметром можуть застосовуватися у теплових мережах м. Сміла (т.2 а.п.170-172).
У суді першої інстанції, свідок ОСОБА_16 пояснив, що приблизно у квітні 2020 року ОСОБА_14 (директор ТОВ «Крафт-Сервіс») звернувся до нього з проханням подивитися на стан обладнання: сильфонних компенсаторів, які знаходилися на базі КП «Смілакомунтеплоенерго» по вул. Крилова в м. Сміла. З метою виконання вказаного прохання ОСОБА_14 він прибув до вказаної бази, де біля складських приміщень, на траві виявлено два вироби, а саме сильфонні металеві компенсатори з ізоляцією. На даних компенсаторах він маркування не бачив, зробив їх візуальний огляд та заміри діаметрів. ОСОБА_14 повідомив йому технічні характеристики, яким мають відповідати оглядувані компенсатори, це мали бути компенсатори СКУ ППУ з діаметром 300. Під час огляду компенсаторів ним встановлено наявність сильфонів, діаметр та теплоізоляція повністю відповідали технічним характеристикам, які йому були надані ОСОБА_14 . Підтвердив, що на базі КП «Смілакомунтеплоенерго» він, на прохання ОСОБА_14 , оглядав саме компенсатори СКУ.ППУ-25-300-360.
Зазначені показання свідка ОСОБА_16 матеріалами кримінального провадження не спростовуються, натомість надання ним консультацій свідку ОСОБА_14 фактично підтверджується відомостями, які відображені у протоколі огляду місця події від 27 травня 2021 року, який складений прокурором, відповідно до якого саме за участі свідка ОСОБА_16 , як представника ТОВ «Крафт-Сервіс», прокурором було оглянуто наявні на складі КП «Смілакомунтеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_2, сильфонні компенсатори.
Доводи апеляційної скарги про те, що показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 беззаперечно підтверджують вину обвинуваченого, колегія суддів вважає необґрунтованими.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 показав, що з квітня 2015 року працює начальником котелень №7, №15 та №25 в м. Сміла. До його обов'язків входить організація забезпечення роботи котелень та безпечного технологічного процесу. Всі матеріальні цінності, які перебувають на території котелень, мають інвентаризаційні номери та їх інвентаризаційний опис наявний у нього та бухгалтерії. ОСОБА_8 відношення до матеріальних цінностей, які знаходиться на території котелень, немає. Влітку 2020 року на території котельні №7, що по вул. 40-річчя Перемоги в м. Сміла, біля окремої споруди, в ямі директором КП «Смілакомунтеплоенерго» були виявлені дві труби приблизним діаметром 300мм, які були ізольовані пластиком. Вказані труби він бачив на відстані 3 метрів. У інвентаризаційному описі котельні вказані труби не значаться та документів на них він ніколи не бачив. Чи є вказані труби сильфонними компенсаторами сказати не може, оскільки з технічними характеристиками останніх він незнайомий, оскільки тепловими мережами не займався. У інвентаризації в складі КП «Смілакомунтеплоенерго» щодо наявності сильфонних компенсаторів фактичної участі не приймав, а лише був запрошений директором для підтвердження того, чи є виявлені на складі елементи трубопроводу, які він бачив раніше на котельні №7. Візуально виявлені на складі елементи трубопроводу були тими самими, які він бачив на території котельні №7. На даний час вказані елементи трубопроводу на території котельні №7 відсутні. Обставини вивезення вказаних елементів трубопроводу з території котельні №7 йому невідомі. Вперше зблизька побачив зазначені елементи трубопроводу на складі. У липні 2020 року його не запрошували до комісії для проведення інвентаризації на складі по АДРЕСА_2. У вересні 2020 року перебував у складі комісії з інвентаризації сильфонних компенсаторів, що проводилася на складі по АДРЕСА_2. Під час проведення інвентаризації зафіксували наявність компенсаторів, які були ідентифіковані за верхньою теплоізоляцією. Заміри компенсаторів здійснювалися за допомогою рулетки. Різниця між сильфонним компенсатором з діаметром 325x450 та сильфонним компенсатором 2СКУ.ППУ-25-300-360 йому не відома, дані компенсатори візуально розрізнити він не зможе та їх технічні характеристики також йому не відомі. Не зміг пояснити, яким чином комісія встановила, що виявлені на складі компенсатори не є компенсаторами 2СКУ.ППУ-25-300-360.
Аналізуючи зазначені показання, суд першої інстанції правильно визнав такі неналежними, оскільки свідок надав показання лише про схожість труб та свою необізнаність щодо сильфонних компенсаторів. Водночас ОСОБА_10 не був свідком поставки товару, згідно з договором поставки №20-03/20-2 від 26.03.2020, укладеного між ТОВ «Крафт-Сервіс» та КП «Смілакомунтеплоенерго» на придбання двох сильфонних компенсаторів моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360, станом на 27.04.2020 на склад КП «Смілакомунтеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_2.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 , яка є головним бухгалтером КП «Смілатеплокомуненерго» показала, що 26.03.2020 КП «Смілакомунтеплоенерго» уклало із ТОВ «Крафт-Сервіс» договір на поставку двох сильфон них компенсаторів 2СКУ.ППУ-225- 300-360 на загальну суму 84000грн. з ПДВ. 28.04.2020 за розпорядженням тодішнього директора підприємства ОСОБА_15 , вона платіжним дорученням №10691 перерахувала цьому підприємству вказану суму, як попередня оплата. У травні 2020 року у бухгалтерію надали видаткову накладну від 27.04.2020 на вказану поставку, на підставі якої вона відобразила у обліку цю операцію як придбання. Вона у той час була у відпустці. Згодом (у квітні чи травні) до неї підходив ОСОБА_8 (він працює на посаді інженера з постачання та за суміщенням комірник) та просив віддати накладну, бо товар іще не був отриманий. ОСОБА_12 віддала цю накладу і зняла з обліку раніше відображену операцію з придбання. 02.09.2020 вона звернулася до заступника директора з виробництва і повідомила його, що перерахована сума 84000 грн. до цього часу рахується як дебіторська заборгованість, а компенсатори так і не оприбутковані. 15.09.2020 директор ТОВ «Крафт-Сервіс» приїхав на підприємство і привіз оригінал накладної на поставку компенсаторів, підписаний ОСОБА_8 , датований 27.04.2020 та повідомив, що вказаний товар поставлений. Вона 15.09.2020 повторно «поставила» зазначені у накладній сильфонні компенсатори на придбання. Особисто вона не бачила цих матеріалів. У липні 2020 року була проведена вибіркова інвентаризація майна (труб), у ході якої на території котельні №7 було виявлено два сильфонних компенсатори, бувших у використанні, іншої моделі. Інвентаризаційна комісія поставила їх на прихід як залишки. 23.09.2020 була проведена перевірка наявності нових компенсаторів на складі підприємства по АДРЕСА_2. Під час перевірки були виявлені два бувші у використанні (старих) компенсатори іншої моделі 325x450мм. Ті компенсатори, що були отримані від ТОВ «Крафт-Сервіс» були відсутні. 25.09.2020 провели вибіркову інвентаризацію компенсаторів за присутності ОСОБА_19 , під час якої встановили відсутність двох сильфонних компенсаторів 2СКУ.ППУ-225-300-360 та наявність двох старих компенсаторів іншої моделі. Останній від підпису в акті відмовився. Вона не є спеціалістом та не розуміється у моделях сильфонних компенсаторів, однак покладається на висновки членів інвентаризаційної комісії. Указана нею інформація їй відома або зі слів працівників або з первинних документів. Особисто вона не брала участі у роботі інвентаризаційної комісії. За своєю професією вона не є фахівцем у конструкціях сильфонних компенсаторів.
Із зазначених показань вбачається, що ОСОБА_11 не була очевидцем жодних обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, внаслідок чого посилання прокурора на покази цього свідка, як на підставу для скасування оскаржуваного вироку та, як на доказ вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є безпідставними. З показань свідка випливає, що вона не може засвідчити наявність чи відсутність на території КП «Смілатеплокомуненерго» двох сильфонних компенсаторів 2СКУ.ППУ- 225-300-360. Показання свідка ОСОБА_11 щодо відповідності наведених компенсаторів технічним характеристикам ґрунтуються виключно на думці інших осіб.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 , яка є бухгалтером КП «Смілатеплокомуненерго» показала, що 26.03.2020 між КП «Смілакомунтеплоенерго» та ТОВ «Крафт-Сервіс» був укладений договір на поставку сильфонних компенсаторів, відповідно до платіжного доручення від 28.04.2020 за ці компенсатори підприємство перерахувало постачальнику 84000 грн. На рахунку-фактурі мало місце письмове розпорядження директора «до сплати». Хто цей рахунок надавав у бухгалтерію їй не відомо. У травні 2020 року ОСОБА_8 приніс їй видаткову накладну №РН-0000005 від 27.04.2020. У кінці травня на початку червня 2020 року, після відсторонення від роботи директора, до неї заходив ОСОБА_8 та попрохав повернути йому цю накладну, оскільки товар не отриманий. Вона йому повернула накладну і видалила її з програми «1-С Бухгалтерія». Протягом літа вона зверталася до ОСОБА_8 і питала чи є вже товар і чи може він повернути накладу. Він казав, що товару немає. 02.09.2020 вона звернулася до заступника директора ОСОБА_13 зі службовою запискою, в якій описала ситуацію. Просила вирішити питання з поставкою та надання первинних документів у бухгалтерію. 15.09.2020 ОСОБА_13 особисто надав їй видаткову накладну від 27.04.2020 за №РН-0000005, яка за формою та змістом повністю ідентична попередній. Вказану накладну він отримав від ТОВ «Крафт-сервіс» та давав для підпису ОСОБА_8 . На підставі цієї накладної вона знову поставила сильфонні компенсатори на придбання. До цього часу грошові кошти в сумі 84000 грн. відображалися в бухгалтерському обліку як дебіторська заборгованість. На підставі наказу від 29.07.2020 була проведена інвентаризація труб, які знаходилися на території складу по АДРЕСА_2. Під час інвентаризації були виявлені лишки труб різного діаметру, а також два сильфонних компенсатори діаметром 325x450 мм. Інвентаризація проводилася з 04 по 20 серпня 2020 року. У результаті був складений інвентаризаційний опис, звіряльна відомість, акт проведення інвентаризації та протокол інвентаризаційної комісії. Виявлені залишки згідно з оцінкою ПП «Еталон» були оприбутковані на баланс підприємства (труби, сильфонні компенсатори і металобрухт). Також повідомила, що в кінці лютого - на початку березня 2020 року до неї в кабінет приходив ОСОБА_15 , показав на фото сильфонні компенсатори та запитав, чи оприбутковані вони на підприємстві. Сказав, що вони зберігаються у траншеї біля будівлі «мазутки». Вона відповіла, що їй не відомо, після чого ОСОБА_15 запитував чому їх не виявили під час попередньої інвентаризації. Під час вказаної інвентаризації вона особисто не бачила вказаних компенсаторів. Після цієї розмови запитувала у начальника котельні №7 ОСОБА_10 з приводу їх походження. Котельня №7 знаходиться по вул. 40 років Перемоги, 5. Останній відповів, що компенсатори лишилися від попередника - «Смілаенергоінвест». Коли влітку 2020 року робили інвентаризацію, то ОСОБА_8 казав, що це компенсатори із 7-ї котельні. Згідно з наказом №202 від 24.09.2020 була проведена інвентаризація майна котельні, яке знаходилося на складі по АДРЕСА_2 . Вона особисто також входила до складу комісії з інвентаризації. 25.09.2020 комісія виїхала на вказаний склад і у присутності ОСОБА_8 провела інвентаризацію, під час якої було виявлено два сильфонних компенсатори 325x450 мм. Компенсатори із характеристиками 25-300-360 були відсутні. Розміри компенсаторів заміряли рулеткою. Візуально вони не «виблискували» як нові. Цього ж дня були складені документи, зокрема інвентаризаційний опис, звіряльна відомість, протокол інвентаризаційної комісії, акт проведення інвентаризації та акт про ненадання письмових пояснень ОСОБА_8 . У сильфонних компенсаторах вона особисто не розуміється.
Щодо оцінки показань вказаного свідка, суд першої інстанції правильно звернув увагу на не проведення органом досудового розслідування слідчих дій, направлених на підтвердження або спростування вищевказаних тверджень свідка ОСОБА_12 у частині надання їй у травні 2020 року ОСОБА_8 видаткової накладної №РН-0000005 від 27.04.2020, звернення останнього до неї з попрохав повернути йому вказану накладну, внаслідок не отримання товару, повернення накладної і видаляння її з програми «1-С Бухгалтерія», зокрема направлених на відшукання вищевказаної накладної та огляду програми «1-С Бухгалтерія» з метою отримання інформації про вчинення зазначених свідком ОСОБА_12 у цій програмі дій.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 показав, що у липні 2020 року він повернувся на посаду директора КП «Смілакомунтеплоенерго», у зв'язку з чим розбирався з фінансовим станом підприємства. Головний бухгалтер КП «Смілакомунтеплоенерго» повідомила йому, що у квітні 2020 року підприємством були перераховані кошти у сумі 84000 грн. приватному підприємству за компенсатори, які на підприємство так і не були поставлені. У подальшому, у вересні 2020 року він працював вже на посаді заступника директора КП «Смілакомунтеплоенерго» та наказом директора була створена інвентаризаційна комісія з метою перевірки вищевказаного повідомленого головним бухгалтером факту. До комісії увійшли він, головний інженер, головний бухгалтер та ще одна особа, хто саме не пам'ятає, а також був присутній ОСОБА_10 . Вони всі разом виїхали на склад, на якому повинні були зберігатися вищевказані компенсатори. Коли вони прибули на склад КП «Смілакомунтеплоенерго» по АДРЕСА_2 в м. Сміла та, відкривши його, попросили ОСОБА_8 показати вказані компенсатори. На дане прохання ОСОБА_8 вказав на металеві вироби, як на компенсатори, які були придбані. Обстеживши компенсатори, на які вказав ОСОБА_8 , він побачив, що вони були не нові, по своєму зовнішньому вигляду не являлися тими компенсаторами, які мали бути придбані. Це були бувші у використанні компенсатори та як йому розповіли, що ці компенсатори були виявлені під час інвентаризації на котельні №7 та оприбутковані як такі, що залишилися від ТОВ «СмілаЕнергоінвест», а у подальшому зберігалися в складі. Комісія повідомила ОСОБА_8 , що не буде рахувати вказані компенсатори як такі, що були придбані. За результатами інвентаризації було складено відповідний акт, в якому було зазначено про виявлення недостачі. Даний акт підписали всі члени комісії, а також ОСОБА_8 . Технічну роботу КП «Смілакомунтеплоенерго» він досконально не знав, оскільки до його обов'язків входило загальне керівництво та контроль, а технічну сторону виконував головний інженер. Під час проведення вищевказаної інвентаризації у комісії була із собою накладна щодо поставки компенсаторів, яка була підписана ОСОБА_8 , як отримувачем, та ОСОБА_14 від постачальника. Назви підприємства, яке постачало компенсатори не пам'ятає. З ОСОБА_14 він знайомий тривалий час. З ОСОБА_8 , як з матеріально-відповідальною особою, він, будучи директором підприємства, у період з липня до вересня 2020 року неодноразово мав розмову щодо повернення на підприємство коштів від підприємства, якому вони були перераховані, або поставки підприємством компенсаторів, однак ні того, ні іншого не відбулося. З ОСОБА_14 щодо поставки компенсаторів він не розмовляв. Під час розмов з ОСОБА_8 , останній ніби-то і хотів вирішити питання, однак йому цього не вдавалося, при цьому спочатку казав, що компенсатори скоро приїдуть, а потім казав, що вони перебувають на складі. Начальником юридичного відділу КП «Смілакомунтеплоенерго» було підготовлено листа до підприємства, яке мало поставити компенсатори, в якому підприємство просило прийняти компенсатори назад та повернути підприємству кошти. З даним листом він пішов до директора, який відмовився від його підписання. З документів щодо компенсаторів бачив виключно накладну щодо їх отримання. Спочатку на підприємстві була копія вказаної накладної, яка була підписана ОСОБА_8 , однак його такий документ не влаштовував, у зв'язку з чим він сказав ОСОБА_8 запросити поставщика. У подальшому, він мав розмову з ОСОБА_14 , який потім привіз нову накладу на компенсатори, однак без підпису ОСОБА_8 , яку у його кабінеті та у його присутності підписав ОСОБА_8 , Таким чином, оригінал накладної був отриманий підприємством та ним особисто був переданий до бухгалтерії. Під час інвентаризації, з метою ідентифікації компенсаторів, використовували мережу Інтернет, де знайшли відомості, що їх виробляє росія чи білорусь, подивилися їх форму, діаметр та довжину з ізоляцією. Компенсатори, які наявні на складі, були П -подібної форми. За формою, діаметром труб та зовнішнім виглядом комісія вирішила, що це не та марка компенсаторів, які мали бути поставлені. Крім того, головний інженер стверджував, що нові компенсатори можливо застосувати за призначення, а ці просто дісталися він ТОВ «СмілаЕнергоінвест», під час інвентаризації були оприбутковані та поміщені на склад для зберігання. У ході інвентаризації проводилися заміри наявних компенсаторів. У тепломережі КП «Смілакомунтеплоенерго» використовуються труби з діаметром 300 та 325. Щодо укладення між КП «Смілакомунтеплоенерго» та ТОВ «Крафт-Сервіс» на поставку компенсаторів йому нічого невідомо та його він не бачив. Рахунок на перерахування коштів за компенсатори бачив та цей рахунок зберігався у бухгалтерії. За резолюцією ОСОБА_15 здійснювалося перерахування коштів за компенсатори. Хто з бухгалтерів перераховував кошти йому невідомо. Сильфонний компенсатор - це виріб із металу, який компенсує гідроудари в тепломережі, використовується у тепловій мережі для певних процесів. Яким чином компенсатор встановлюється йому невідомо. Компенсатори, які перебували на складі, раніше були у використанні, оскільки мали сліди демонтажу, а саме зрізу «болгаркою». Різницю між наявними та відсутніми компенсаторами він встановив візуально, по розмірам, діаметру та технічним характеристикам. Йому невідомо, яка модель компенсатора має діаметр 325x450. ОСОБА_12 з усній формі повідомляла його про відсутність компенсаторів на складі, при цьому марки відсутніх компенсаторів він не пам'ятає, а також про відсутність на них первинної документації. Компенсатори під час інвентаризації міряли рулеткою. Комісія дійшла висновку, що компенсатори, які були наявні на складі, непоставлені на підставі договору поставки, укладеного між КП «Смілакомунтеплоенерго» та ТОВ «Крафт- Сервіс», на підставі результатів раніше проведеної інвентаризації, якою ці компенсатори були виявлені на котельні №7 та оприбутковані як лишки. Стверджує, що компенсатори, які виявили на складі, були перевезені з котельні №7. Службова перевірка щодо відсутності компенсаторів ним не проводилася. Чи зверталася бухгалтер ОСОБА_12 до нього з службовою запискою щодо нестачі компенсаторів не пам'ятає, можливо вона зверталася з такою запискою до директора.
Щодо оцінки показань цього свідка, то суд першої інстанції, слушно звернув увагу, що ОСОБА_13 не був очевидцем перебування на території котельні №7 КП «Смілатеплокомуненерго» будь-яких компенсаторів та переміщення їх на територію складу підприємства (АДРЕСА_2).
Аналізуючи показання свідків, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі, апеляційний суд відзначає, що вони мають опосередкований характер та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Заразом суд першої інстанції визнав недоведеним версію сторони обвинувачення, що компенсатори, які були виявлені під час проведення інвентаризації труб на території складу КП «Смілакомунтеплоенерго», що розташований за адресою: АДРЕСА_2, які у подальшому були обліковані як лишки, та виявлені під час інвентаризації компенсаторів на вищевказаному складі, не відповідають моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360, постачання яких передбачалося договором поставки №26-03/20-2 від 26 березня 2020 року.
Твердження прокурора про те, що визнання ОСОБА_8 факту підписання видаткової накладної нібито підтверджує його вину, є помилковим, оскільки сам по собі факт підпису документа не свідчить про наявність у особи злочинного умислу та не доводить внесення завідомо неправдивих відомостей.
З приводу предмету договору поставки №20-03/20-2 від 26.03.2020, укладеного між ТОВ «Крафт-Сервс» та КП «Смілакомунтеплоенерго» на придбання двох сильфонних компенсаторів, суд першої інстанції мотивовано зауважив, що під час інвентаризації на КП «Смілакомунтеплоенерго» та взагалом у цьому підприємстві технічні характеристики компенсатора моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360 не встановлювалися та на їх відповідність виявленим на складі компенсаторам не досліджувалися.
У цьому кримінальному провадженні, з огляду на положення ст.ст.101, 242 КПК для визначення відповідності компенсаторів, які виявлені під час проведення вищевказаних інвентаризацій на території складу КП «Смілакомунтеплоенерго» сильфонним компенсаторам моделі 2СКУ.ППУ-25-300-360, постачання яких передбачалося договором поставки №26-03/20-2 від 26.03.2020 із ТОВ «Крафт-Сервіс». Також не заявлено під час судового розгляду клопотання про призначення відповідної експертизи для вирішення такого питання.
Учасники комісії, що проводила інвентаризацію, результати якої відображені у акті акту проведення інвентаризації по КП «Смілакомунтеплоенерго» від від 25.09.2020 не мають спеціальних знань для визначення технічних характеристик двох компенсаторів сильфонних 2 2СКУ.ППУ-25-300-360 та двох компенсаторів, що виявлені під час проведення цієї інвентаризації.
Отже акт проведення інвентаризації по КП «Смілакомунтеплоенерго» від 25.09.2020 не може замінити висновок експерта з питань, що потребують спеціальних знань.
Судом апеляційної інстанції було відмовлено прокурору у повторному дослідженні доказів, в тому числі допиту свідків, що допитувались судом першої інстанції, оскільки під час апеляційного перегляду не було встановлено даних, які могли б свідчити про дослідження таких обставин судом першої інстанції не повністю або з порушенням.
Суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними. Колегія суддів вважає, що немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. При цьому колегія суддів враховує постанови Верховного Суду від 30.05.2019 року та від 09.07.2019 року (судове провадження №51-9282 км18, №51-392 км 19), про те, що сам по собі факт непогодження з висновком суду, не є підставою для повторного дослідження доказів; повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду, при цьому, відмова в задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів не свідчить про порушення процесуального закону або неповноту судового розгляду.
Доводи прокурора про істотні порушення судом першої інстанції кримінального процесуального закону є безпідставними. В апеляційній скарзі прокурора не наведено жодного порушення процесуального закону судом. Такі порушення вимог КПК України, які б тягли скасування виправдувального вироку по справі відсутні.
Місцевий суд, розглядаючи матеріали справи, обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок, зробивши ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, допитавши обвинуваченого, свідка, дослідивши письмові докази, зазначивши підстави для прийняття такого рішення. При цьому порушень процесуального порядку дослідження та оцінки доказів, наведених місцевим судом у вироку, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Доводи прокурора про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки в апеляційній скарзі прокурора не наведено жодного доказу, який би не був досліджений судом, і на який є посилання в обвинувальному акті, або про дослідження якого заявляв прокурор в суді першої інстанції.
Прокурор в апеляційній скарзі по суті дав власну оцінку доказам на користь винуватості ОСОБА_8 , відмінну від оцінки, наданої судом першої інстанції, і замість правової аргументації у скарзі, викладає свою позицію щодо обставин кримінального провадження.
В апеляційній скарзі прокурор посилається на докази, зокрема показання свідків, які були предметом дослідження суду першої інстанції, водночас такі докази не є об'єктивними доказами винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, і на їх підставі неможливо постановити обвинувальний вирок, про який просить прокурор.
За таких обставин, за відсутності правових підстав для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_7 , залишити без задоволення, вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Повний текст ухвали оголосити 29 грудня 2025 року о 14.30 годині.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4