Справа № 168/1036/25 Провадження №22-ц/802/251/26 Головуючий у 1 інстанції: Малюта А. В.
Доповідач: Федонюк С. Ю.
про залишення апеляційної скарги без руху
02 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Федонюк С. Ю., перевіривши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 09 грудня 2025 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 09 грудня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 липня 2022 року в розмірі 222 588,42 гривень, з яких 166 189,18 гривень заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту); 56 399,24 гривень - заборгованість по відсоткам.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 671,06 гривень.
Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволення позову.
Подана апеляційна скарга не може бути прийнята апеляційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України встановлено, що документи, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що в цих кредитних правовідносинах він виступає як споживач, а тому в силу Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає звільненню від сплати судового збору.
Згідно з статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Крім цього, апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) зазначила, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Велика Палата констатувала, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Отже, при прийняттіЗакону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року (справа № 761/24881/16-ц) визначила єдиний підхід щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», сформулювавши, що виключно позивачі - споживачіу таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20 (провадження № 11-177апп21) зазначено, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.
Таким чином, вказаний закон чітко розмежовує, що від сплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в ухвалах від 10 січня 2023 року у справі № 344/8736/21, від 18 березня 2024 року у справі № 211/446/21, від 16 січня 2025 року у справі № 761/34584/23.
Враховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника щодо можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у цій справі дотриманий.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, апелянт ОСОБА_1 є відповідачем у справі про стягнення заборгованості, а отже не звільняється від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5008,24 грн (150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви: 222 588,42 грн х 1,5% х 150%).
Реквізити рахунку сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у Волин.обл/м.Луцьк /22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009371;
банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
рахунок отримувача: UA938999980313121206080003550;
призначення платежу: 101; _____/;реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний податковий орган і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір у справі за позовом АТ "Акцент -Банк"; на рішення суду від 09.12.2025; справа № 168/1036/25; Волинський апеляційний суд.
Відповідна квитанція (оригінал) або квитанції (оригінали) мають бути подані до апеляційного суду.
У зв'язку з викладеним та відповідно до вимог частини 2 статті 357 Цивільного процесуального кодексу України до поданої апеляційної скарги слід застосувати положення статті 185 цього Кодексу та залишити апеляційну скаргу без руху.
Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 09 грудня 2025 року у даній справі залишити без руху та надати строк для усунення недоліку апеляційної скарги, сплати судового збору - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду апеляційна скарга буде визнана неподаною й повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя