СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/37/25
ун. № 759/25167/23
13 лютого 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В провадженні Святошинського районного суду м. Києва судді П'ятничук І.В. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 січня 2024 року відкрито провадження по даній справі.
13.02.2025 року представником позивача ОСОБА_1 до суду було подано заяву про забезпечення позову, у якій представник позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_1 ).
Вивчивши заяву про забезпечення позову та надані документи, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року, справа № 320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що суд може накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Разом з тим, заява про забезпечення позову не містить в собі визначеного майна, що належить відповідачу, не конкретизовані рахунки та банківські установи та відсутні докази, що на даних рахунках обліковуються кошти відповідача.
Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки заявником не обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову в цій частині та їх співмірність заявленим вимогам, а також не надано доказів щодо перебування у власності відповідача на даний час нерухомого майна і того факту, що вона має намір його відчужити, та не надано підтвердження знаходження грошових коштів на рахунках відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 153-154, 353 ЦПК України,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: І.В. П'ятничук