Справа № 752/6079/23
Провадження № 2/752/547/25
Іменем України
16 грудня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Лісненка А.А.
у місті Києві, в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей, зустрічною позовною завою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,
встановив:
28.03.2023 року адвокат Скорік Ю.Б., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання малолітніх дітей, яким позивалася до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
В обґрунтування заявленого позову, позивач послався на те, що з 03.06.2006 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .. Від шлюбу з ОСОБА_2 має двох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя сторін у справі не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2022 року.
З часу розірвання шлюбу відповідачка відвезла дітей до своїх батьків у місто Жашків, де діти живуть без матері і батька, з бабою та дідом, не відвідують школу , дитячий садочок, спортивні секції та гуртки, натомість сама відповідачка постійно проживає в місті Києві. Умови для виховання та розвитку дітей є неналежними та непридатними.
Сам позивач постійно приймає участь в утриманні та в забезпеченні сталого розвитку дітей, а також у їх вихованні. Він телефонує дітям та спілкується у мессенджерах. Баба та дід надають йому можливість зустрічатися з дітьми орієнтовно два рази на місяць. Під час зустрічей позивач проводить з дітьми час дуже активно, вони відвідують парки, заклади для розвитку дітей, він купує їм все необхідне, а також приймає участь в їх матеріальному забезпеченні.
Під час перебування в місті Жашкові діти не спілкуються з однолітками, не мають там друзів, діти дуже тривожні, нервові, залякані. Мати налаштовує дітей проти батька.
Посилаючись на те, що позивач виконує свої батьківські обов'язки та утримує дітей, підтримує та приймає участь в їх житті, проживання дітей з батьком у місті Києві буде більш доцільним та найбільше відповідатиме інтересам дітей, сприятиме їх нормальному, гармонійному розвитку, у зв'язку з чим просить визначити місце проживання дітей з батьком, котрий проживає один в АДРЕСА_1 , де створені належні умови для проживання його малолітніх дітей. Позивач також має постійний дохід у розмірі достатньому для забезпечення усіх його потреб та дітей. У ОСОБА_1 відсутні протипоказання, викликані його психічним станом здоров'я або ж вживанням психоактивних речовин для виконання опіки та виховання дітей. Визначення місця проживання дітей з батьком не буде впливати на їх взаємовідносини з матір'ю.
Просила, визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання.
Провадження у справі було відкрито 09.05.2023 року суддею Голосіївського районного суду міста Києва Колдіною О.О.. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
10.07.2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідачка за первісним позовом підтвердила, що перебувала у шлюбі з позивачем за первісним позовом, від якого мають двох дітей. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 діти проживають з нею за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира в якій вона проживає з дітьми є їх спільною сумісною власністю з позивачем за первісним позовом. Нею створені всі належні умови для проживання дітей, квартира в якій проживає відповідач не належить йому на праві власності.
Наразі їх сину ОСОБА_5 виповнилося 14 років, а тому він самостійно буде визначати місце свого проживання.
ОСОБА_2 просила визначити місце проживання дочки ОСОБА_3 з нею, що буде відповідати інтересам дитини.
Ухвалою суду від 12.07.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини судом прийнято до провадження, об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
07.08.2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Скорік Ю.Б. подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , просила суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви у повному обсязі. Представник позивача за первісним позовом стверджувалда, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює свою відповідальність за виховання та піклування про дитину і готовий взятии на себе обов'язок самостійно утримувати й виховувати дитину, створювати належні соціально-побутові умови проживання, піклуватися про фізичний стан здоров'я, духовний та розумовий розвиток. Мати дитини не буде обмежена у праві на спілкування і виховання дитини. Заперечила твердження ОСОБА_2 що позивач не зможе створити умови для проживання дитини, оскільки квартира в якій він проживає не є його власністю, оскільки квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності сестрі позивача та перебуває у його користуванні на підставі договору безоплатного користування майном. У цій же квартирі створені всі умови для проживання дітей.
Стверджувала представник позивача, що наразі діти сторін у справі проживають у місті Жашкові з батьками відповідачки. Квартира АДРЕСА_4 придбана під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , щодо її поділу заявлено спір, що перебуває на вирішенні суду. Місце проживання дітей не зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 в якій було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання дітей. Також послалась на наявність обгрунтованих сумнівів щодо можливості забезпечити належні умови проживання дітей сае ОСОБА_2 , а не ОСОБА_6
16.01.2025 року органом опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації подано до суду висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_2 ..
Підготовче провадження у справі закрито 16.01.2025 року.
У судове засідання 16.12.2025 року учасники справи не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 та його представник про причини неявки суд не повідомили, з будь-якими клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталися.
Відповідачка ОСОБА_2 зверталася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити її зустрічний позов.
Третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації просила розглянути справу за відсутності представника.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом, та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 червня 2006 року, який було розірвано рішенням Голосіївського районного суду міста Києва 20.09.2022 року (а.с.42-43).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.40,41).
Відповідно до правил статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини, беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що після розірвання їх з ОСОБА_2 шлюбу діти проживають у місті Жашкові з батьками відповідачки, не відвідують школу, дитячий садочок, спортивні секції та гуртки, мати дітей постійно проживає в місті Києві, умови для виховання та розвитку дітей є непридатними.
Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом, стверджувала, що діти проживають з нею у квартирі, що є її та ОСОБА_1 спільною сумісною власністю, де створені належні умови для проживання. Діти відвідують навчальні та медичні заклади в місті Києві. Їх спільний з позивачем син досяг 14 років, а тому самостійно має право визначитися з ким із батьків йому проживати. Стверджувала, що малолітня дочка не виявляє бажання проживати з батьком, визначення її місця проживання з матір'ю буде відповідати інтересам дитини.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Правилами частин другої, восьмої, дев'ятої статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі статтею 19 Конвенції держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образ чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв'язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв'язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов'язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».
Згідно з частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Отже, при вирішенні таких спорів суд має керуватися виключно інтересами дитини. Судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
Так, судом встановлено, що 20.09.2022 року було розірвано шлюб сторін у справі, а 28.03.2023 року батько дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 заявив про спір щодо визначення місця проживання дітей з ним. У свою чергу мати дітей заявила про визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_7 з нею.
ІНФОРМАЦІЯ_7 син сторін у справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг 14 років, відповідно до правил частини 3 статті 160 СК України набув права самостійно визначити з ким із батьків проживати.
Щодо вирішення судом питання з ким із батьків має бути визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , суд приймає до уваги, що за даними:
психолого-педагогічної характеристики на ОСОБА_3 , виданої 06.07.2023 року закладом дошкільної освіти №643, ОСОБА_3 відвідує заклад дошкільної освіти №643 з квітня 2019 року. Показники фізичного розвитку відповідають показникам вікової норми. Здатна вступити в спілкування з дітьми, дорослими, регулює свою поведінку засвоєними нормами і правилами, вміє реагувати на оцінку своїх дій і вчинків. Рівень когнітивної та мовленнєвої компетентності високий. Поведінка і спілкування дитини стійкі й спрямовані до кращого. Добре знає правила культури поведінки. Повсякчас цікавиться світом і взаєминами людей, своїм майбутнім становищем школяра.(а.с.55);
характеристики учениці 1-В класу ОСОБА_3 , виданої 26.03.2024 року адміністрацією Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської та італійської мов №130 імені Данте Аліг'єрі міста Києва, ОСОБА_3 навчається в 1 класі з 1 вересня 2023 року. До навчання у школі підготовлена. Має усе необхідне приладдя, охайно вдягнена, не пропускає заняття без поважної причини. За характером добра, сором'язлива, має дружні стосунки з однокласниками, старанна у навчанні. Мама відвідує батьківські збори, підтримує постійний контакт з учителем. Дівчинка доглянута, завжди має кошти на харчування або домашній перекус. (а.с.117).
Як видно зі змісту акту обстеження умов проживання, складеного 07 липня 2023 року спеціалістами Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації за результатами обстеження умов проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діти проживають разом із матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для дітей виділено окремі кімнати, в яких наявні спальні місця, столи для навчання, шафи для одягу. Діти забезпечені іграшками, книгами, шкільним приладдям, одягом та взуттям відповідно віку, статті та сезону. Умови для проживання та виховання дітей створено належним чином. На момент проведення обстеження діти були вдома. (а.с.44).
Натомість, позивач у справі ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження зазначених ним підстав для позову щодо проживання дітей у місті Жашкові, невідвідування ними, зокрема дочкою ОСОБА_7 навчальних закладів, так само, як і не спростував докази надані відповідачкою про зворотнє.
Крім того, суд не може прийняти до уваги твердження представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Скорік Ю.Б., що у сторони позивача є сумніви, щодо можливості у ОСОБА_2 створити належні умови для проживання дітей, оскільки суд не може робити висновки на підставі припущень, а зазначені підстави для такого сумніву, що ОСОБА_2 разом із дітьми проживають у квартирі придбана під час її перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , однак на ім'я останнього та з приводу якої заявлено спір, що перебуває на вирішенні в суді не заслуговують на увагу суду.
Судом також встановлено, що мати дітей ОСОБА_2 за місцем роботи на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та управління персоналом Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації характеризується позитивно (а.с.52).
16.01.2025 року Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією подано до суду висновок №100 - 674 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із матір'ю - ОСОБА_2 (а.с.185-191, 192-195).
Як видно зі змісту зазначеного вище висновку, орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із матір'ю за наслідками з'ясування обставин даної справи, зокрема обстеження умов проживання дітей бесіди з дітьми спеціалістами, під час якої малолітня ОСОБА_7 повідомила, що хоче проживати разом із матір'ю та братом, а неповнолітній ОСОБА_8 , додатково надав письмові пояснення, що проживає з матір'ю та сестрою, періодично спілкується з батьком засобами телефонного зв'язку , не бажає змінювати місце проживання.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що інтересам малолітньої ОСОБА_3 відповідає визначення її місця проживання з матір'ю ОСОБА_2 , оскільки остання здатна забезпечити розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним, а відтак саме зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню, а у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з батьком відмовити.
Питання щодо відшкодування судових витрат по сплаті судового збору вирішити відповідно до правил статті 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 29 ЦК України, ст.ст. 19, 21, 24, 56, 104, 110, 112, 114, 180-183, 191, 141, 157, 160-162, 170, 171, 159, 257, 263 СК України, Законом України "Про охорону дитинства", Конвенцією ООН про права дитини, ст.ст. 4, 5, 6, 12, 13, 18, 76,77,78,82, 265, 268, 273,435 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком залишити без задоволення.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір'ю, задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю - ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя К.Г. Плахотнюк