Справа № 703/2239/25
2/703/1054/25
23 грудня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Ігнатенко Т.В.
секретар судових засідань Яковенко І.В.
за участі
представника позивача Здоровко Л.В.
представника відповідача Холодняка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами
встановив:
21 квітня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд звільнити його від сплати по виконавчому листу №2-222701, виданому Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 20 жовтня 2009 року, заборгованості за аліментами за період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 жовтня 2009 року рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з нього на користь ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання їхнього спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 вересня 2009 року і до повноліття.
Фактично позивач з відповідачем проживали разом з 2006 року у будинку його мами ( ОСОБА_7 ) ОСОБА_7 та його дядька ОСОБА_8 , АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 сторони зареєстрували шлюб.
З 2006 року він повністю утримував сім'ю. З народження сина, забезпечував всі його потреби, зокрема харчування, одяг, освіту та інші витрати, необхідні для його розвитку. Він забезпечував потреби сина щодо фізичного розвитку, його талантів, купував все необхідне сину, турбувався про його здоров'я. Син пішов до дитячого садочка «Берізка» в півтора роки. Позивач, як і відповідач, приводили та забирали його з садочка. Весною 2012 року сторони перевели його до ДНЗ №23 «Чиполіно». В дитинстві позивач постійно займався з дитиною, водив до садочку. Завжди привозив його до дитячого лікаря на огляди та у випадку хвороби сина. Син часто хворів на простудні захворювання і перебував на «Д» обліку з діагнозом гострий обструктивний бронхіт. Позивач завжди возив його на прийом до лікаря, уклав декларацію про вибір лікаря для сина, вказавши свій номер телефону ( НОМЕР_1 ), який використовував понад 15 років і який зазначений у його декларації від 31 липня 2024 року, в «Резерв +» та декларації відповідача від 10 жовтня 2018 року.
Стверджує, що приймав активну участь у житті ліцею, де навчався син, проводив у класі ремонти, приходив на батьківські збори, оплачував синові зміну в оздоровчому таборі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у 2018 року (2850 гривень), водив сина на заняття з байдаркового спорту, оплачував відвідування спортзалу. 21 травня 2018 року придбав ОСОБА_5 велосипед за 5000 гривень, 02 червня 2018 року - планшет за 8763 гривні, 01 березня 2020 року - ноутбук Леново 505 за 12748 гривень, 23 червня 2017 року - самокат за 550 гривень. Таким чином, стверджує, що виконував свої обов'язки щодо утримання дитини в натуральній формі, а не через перерахування аліментів, що виключає його заборгованість по несплаті аліментів.
У вересні-жовтні 2009 року через непорозуміння сторони тимчасового проживали окремо. В цей час ОСОБА_9 подала позов про стягнення аліментів. На підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2009 року відповідачу було видано виконавчий лист №2-2701, на підставі якого, постановою про відкриття виконавчого провадження від 23 жовтня 2009 року було відкрите виконавче провадження НОМЕР_6. З кінця жовтня 2009 року сторони помирилися і в листопаді вони знову проживали як одна сім'я в будинку АДРЕСА_1 . Після збройної агресій рф у лютому 2022 року, позивач, відповідач та син виїхали в с. Сунки до мами відповідача, а 27 березня 2022 року позивач повернувся в м. Сміла в будинок, де почав опалювати парники та висаджувати розсаду і доглядати за господарством. З того часу у них припинилося спільне проживання, але позивач продовжував утримувати сина, так як перераховував кошти на його рахунок.
Протягом 17 років починаючи з серпня 2006 року по 27 березня 2022 року позивач та відповідач проживали разом в будинку АДРЕСА_1 і по нинішній час в ньому зареєстровані разом з сином.
З серпня 2006 року з відповідачем вели спільне господарство та мали спільний бюджет, виховували спільного сина, здійснювали спільні покупки та витрати на утримання житла, спільного проводили відпочинок та сімейні свята.
15 січня 2008 року мама позивача ( ОСОБА_10 подарувала позивачу 2/9 частини будинку АДРЕСА_1 . Інші 7/9 частин цього будинковолодіння позивач з відповідачем придбали 22 грудня 2016 року (2/3 частини) та 29 жовтня 2019 року (1/9) частина, що підтверджується, зокрема тим, що відповідач зверталася до нього з позовною заявою про поділ майна подружжя, в якій просила визнати за нею право власності на 7/18 частин будинку АДРЕСА_1 (справа №703/68/25), що ще не раз підтверджує їх спільне з відповідачем проживання, ведення спільного бюджету і витрат на їх сім'ю.
16 жовтня 2018 року під час укладення декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, відповідач у графі: довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку - вказала позивача (як свого чоловіка). Також в декларації зазначена адреса їхнього спільного проживання (колишня АДРЕСА_1 ).
Незважаючи на існування виконавчого провадження з 2009 року і те, що позивач по січень 2025 року жодного разу не виплатив аліменти відповідачу, вона на протязі 16 років жодного разу не звернулася до державного виконавця з вимогою стягувати з позивача присуджені судом аліменти на утримання сина, що свідчить про те, що питання утримання сина у відповідача не виникало, оскільки вони проживали однією сім'єю і позивач належно виконував обов'язки батька по утриманню їхнього сина. Тільки після того, як рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2024 року було розірвано між сторонами шлюб, 25 листопада 2024 року, через адвоката, ОСОБА_4 звернулась до виконавчої служби із заявою провести позивачу нарахування заборгованості з виплати аліментів, що, на думу позивача, є актом помсти за його позов про розірвання шлюбу.
Вказує, що повністю утримував сім'ю, забезпечуючи всі потреби сина, зокрема харчування, одяг, освіту та інші витрати, необхідні для його розвитку, що підтверджує факт утримання його сина. Спільне проживання з відповідачем та сином унеможливлювало перерахування аліментів на користь ОСОБА_4 , оскільки позивач забезпечував потреби сім'ї.
У січня 2025 року позивач дізнався, що постановою державного виконавця Відділу ДВС у місті Смілі Черкаського району Черкаської області про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 31 жовтня 2024 року йому встановлено тимчасова обмеження в праві керування транспортними засобами.
Зазначає, що працює на оборонному підприємці ТОВ «Укр Армо Тех», де, у кризових ситуаціях, виконував роботу водія, крім того його повинні були перевести в інший відділ на цьому ж підприємстві, де керування транспортними засобами є прерогативою. Він не міг допустити неприємностей на роботі, а тому прийшов одразу до державного виконавця і вислови свою незгоду з нарахованою заборгованістю та пояснив свою ситуацію з роботою. Вона повідомила його про необхідність сплати половини боргу, після чого вона скасує тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а позивач, у подальшому, зможе вирішити питання по перерахунку боргу. Позивач одразу звернувся до АТ «ПУМБ» і 13 січня 2025 року взяв кредит на суму 150 000 гривень і в той же день перерахував позичені кошти на рахунок ДВС. Після цього виконавець повідомила йому, що він повинен погасити всю суму заборгованості, а це - 302 599 гривень 58 копійок. Наступного дня він позичив ще 116 260 гривень в АТ «ПУМБ» і 14 січня 2025 року перерахував 115 500 гривень, 24 січня 2025 року - 9500 гривень та 29000 гривень, 18 лютого 2025 року - 6130 гривень, а всього ним сплачено - 309 310 гривень 95 копійок. Проте навіть після того, як позивач виконав всі вимоги державного виконавця, з нього не зняли обмеження на керування транспортними засобами.
У той же час він проходив медичну комісію на роботі (включаючи нарколога та детектор брехні) і тільки 28 березня 2025 року він отримав медичну довідку щодо придатності керування транспортним засобом №115. В даний час необґрунтоване нарахування заборгованості перешкоджає йому у подальшому виконанні роботи на підприємстві.
Через свою роботу, а саме необхідність зняти заборону на керування транспортними засобами, позивач змушений був заплатити у січні 2025 року аліменти в сумі 309 310 гривень 95 копійок. Хоча вважає це стягнення неправомірним зі сторони відповідача, оскільки він виконував свої обов'язки щодо утримання дитини в натуральній формі, а не через перерахування аліментів, що виключає його заборгованість по несплаті аліментів. Натомість, у березні 2025 року з'явився новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на загальну суму 448 627 гривень 20 копійок.
Тільки через свою роботу, необхідність в керуванні ним транспортними засобами та запевнення державного виконавця про зняття обмеження на керування транспортними засобами, у разі сплати ним аліментів, він змушений був взяти кредити і сплатити безпідставно нараховані аліменти, які відповідач станом на 11 квітня 2025 року не отримала і навіть не надала відомостей про спосіб перерахування стягнутих аліментних сум та реквізитів банківського рахунку, що доводить належне виконання ним своїх батьківських обов'язків.
Проживання однією сім'єю та знаходження на повному забезпечення позивачем як відповідачки так і їх спільного сина в період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року, а також відсутність звернень ОСОБА_4 у відповідний період часу, тобто протягом 16 років з дати ухвалення судового рішення та існування виконавчого проживання, щодо неотримання нею стягнутих аліментів, є обставинами, що мають істотне значення, які, відповідно до положень ч.2 ст.197 СК України, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами у період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року.
Вважає, що стягнення з нього заборгованості по сплаті аліментів за період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року буде подвійним покладенням обов'язку щодо їх сплати. Крім того, несправедливим є стягнення з нього значної суми заборгованості зі сплати аліментів, коли ці гроші були добровільно ним вже витрачені на дитину у минулий період, коли це було потрібно.
З урахуванням вищевикладеного, позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою судді від 22 квітня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву і заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - відповідь на відзив та встановлені відповідні строки.
08 травня 2025 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача ОСОБА_3 про передачу справ для об'єднання в одне провадження та цивільну справу за вказаним позовом передано судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнку І.В. для вирішення питання про її об'єднання з цивільною справою №703/70/25, 2/703/446/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою суду від 03 липня 2025 року у цивільній справі №703/70/25, 2/703/446/25 вирішено відмовити у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про об'єднання цивільних справ №703/70/25 та №703/2239/25 в одне провадження.
15 серпня 2025 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Холодняка В.М. на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачу достовірно було відомо, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2009 року з нього, працюючого ТОВ «Меркурій», стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 вересня 2009 року і до досягнення сином повноліття. Із змісту зазначеного рішення суду слідує, що підставою звернення ОСОБА_4 із позовом про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , є те, що ОСОБА_3 добровільно не надає допомоги на утримання дитини. Проти задоволення позову ОСОБА_3 не заперечував.
23 жовтня 2009 року постановою головного державного виконавця відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 на підставі виконавчого листа №2-2701 виданого 09 жовтня 2009 року Смілянським міськрайонним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 . Із змісту постанови про відкриття виконавчого провадження слідує, що копія її направлялася боржнику, тобто ОСОБА_3 та йому було достовірно відомо про існування у виконавчій службі виконавчого листа про стягнення з нього аліментів на утримання сина.
Син ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , який досягнув повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 .
31 жовтня 2024 року постановою про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_6 накладено арешт на кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника ОСОБА_3 в зв'язку із заборгованістю по аліментам на суму 299 564 гривні 38 копійок та дана копія постанови направлена була ОСОБА_3 за супровідним листом від 31 жовтня 2024 року.
До позовної заяви додано довідку від 04 березня 2025 року №399/к, відповідно до якої ОСОБА_3 з 17 листопада 2023 року працює електрозварником в ТОВ «Укр Армо Тех». ОСОБА_3 до державної виконавчої служби не повідомив про місце своєї роботи, хоча зобов'язаний був повідомляти, як боржник у виконавчому провадженні.
Посилання позивача, що він має перейти працювати водієм в ТОВ «Укр Армо Тех» спростовується довідкою, яка ним надана від 04 березня 2025 року, де він працює електрозварником, а медична довідка не містить даних для яких цілей він пройшов медичне обстеження.
В позовній заяві позивач зазначає, що ним 13 січня 2025 року перераховано на виконавчу службу кошти для погашення заборгованості по виплаті аліментів на суму 149 500 гривень, 14 січня 2025 року перерахував заборгованість по аліментам на суму 115 500 гривень, 24 січня 2025 року перерахував заборгованість по аліментам на суму 9500 гривень, 24 січня 2025 року перерахував заборгованість по аліментам на суму 29000 гривень, 18 лютого 2025 року перерахував заборгованість по аліментам на суму 6130 гривень, а всього сплатив 309 310 гривень 50 копійок. З наведеного та підтвердженого квитанціями позивача слідує, що позивав перераховуючи кошти по аліментам, усвідомлював, що ним погашається заборгованість по невиплаті ним аліментів ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 на виконання рішення суду та заборгованість допущена з його вини.
Про те, що позивач в зазначений період, за який просить звільнити від заборгованості, приймав участь в утриманні сина ОСОБА_5 , не надав доказів, а надані довідки зі школи, придбання путівки, планшета, відвідування лікаря свідчить про його участь в додаткових витратах на утримання сина, згідно ст.185 СК України та вимог ст.150 СК України.
Проживання платника аліментів і їх отримувача разом, не є підставою для звільнення від аліментного зобов'язання перед неповнолітніми дітьми, оскільки стягував аліментів, з ким проживають діти, має бути впевнена у стабільності матеріального утримання дітей, що захищається судовим рішенням (постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі №545/96/20).
За наведених обставин сторона відповідача вважає, що позивачем не доведено необхідних умов для застосування ч.2 ст.197 СК України (тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення).
З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами за період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року відмовити повністю.
До відзиву на позовну заяву додано докази, на які представник відповідача посилається у відзиві на позовну заяву як на підставу своїх заперечень щодо заявлених позивачем вимог.
16 вересня 2025 року у підготовчому судовому засідання представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Здоровко Л.В. подано клопотання про виклик свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , яке задоволено судом ухвалою постановленою на місці.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та останню призначено до судового розгляду.
07 жовтня 2025 року та 18 грудня 2025 року ухвалами суду, постановленими на місці під час судових засідань, задоволено клопотання представника позивача, приєднано до матеріалів даної цивільної справи докази та вирішено їх врахувати при розгляді справи по суті.
Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 у судові засідання не з'явилися, їх представники не заперечувати проти розгляду справи без особистої участі позивача та відповідача.
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Здоровко Л.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі. Окрім обставин, які викладені у позовній заяві, зазначила, що у період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року позивач проживав як разом з відповідачем, так і разом зі сином, та останній фактично перебував на його утриманні, оскільки позивач працював та заробляв кошти на утримання сім'ї, а відповідачка відповідно, - займалася домашнім господарством. Через певний час сім'я почала займалися спільним бізнесом, а саме здійснювали продаж розсади на ринку, яку вирощували спільно за місцем свого проживання у теплицях, які позивач побудував власноручно. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України, відповідачка разом із сином виїхала за кордон, що в подальшому спричинило розлад сімейних відносин, та привело до розлучення. Розлади в сімейних відносинах, зумовили те, що відповідач почала ініціювати відновлення виконавчого провадження щодо стягнення аліментів. Після скасування 30 жовтня 2024 року постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження та передачі виконавчого провадження державному виконавцю Зайвенко Л., останньою були винесені постанови про накладення арешту на все майно ОСОБА_3 та про заборону керування транспортними засобами. Оскільки позивач працює в оборонному підприємстві, він, у деяких випадках, користувався службовим транспортом та виконував роботу водія, у зв'язку з чим для нього збереження права керування транспортними засобами було дуже важливе. За таких обставин, він був вимушений терміново сплатити заборгованість у виконавчому провадженні, вирішивши, що законність таких нарахувань буде оскаржувати в подальшому. Для цього він був вимушений оформити кредит у банку, однак державний виконавець навіть після здійснення відповідних оплат, відмовила йому та повідомила, що було зроблено перерахунок, внаслідок чого його заборгованість збільшилась, та він зобов'язаний сплатити всю заборгованість. Позивач знову взяв кредиту у банку та сплати заборгованість по аліментам у загальній сумі 309 310 гривень 95 копійок. Одночасно з цим позивач проходив на роботі медичну комісію, яка надавала йому можливість керувати службовим транспортом за місцем роботи, та відповідно отримати більш оплачувану посаду, однак перейти на дану посаду так і не зміг внаслідок наявності заборони права керування транспортними засобами. Фактично державний виконавець ввела позивача в оману, повідомивши про необхідність сплати заборгованості по аліментам, що не перешкодить в подальшому вирішувати питання щодо правомірності такої заборгованості, а також для зняття обмеження у праві керування транспортними засобами, на що позивач погодився, однак вказане обмеження державним виконавцем знято не було, що перешкодило йому перейти на іншу посаду. На даний час обмеження позивача у праві керування транспортними засобами не зняте, натомість збільшилася заборгованість по сплаті аліментів, оскільки з 2022 року він офіційно був працевлаштований та отримував досить велику заробітну плату, внаслідок чого державний виконавець здійснила перерахунок такої заборгованості з урахування заробітної плати позивача.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Холодняк В.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити у повному обсязі. Окрім обставин, які викладені у відзиві на позовну заяву, зазначив, що сам по собі факт проживання позивача та відповідача в одному будинку не свідчить про те, що їх бюджет був спільний та що позивач утримував свого сина ОСОБА_5 . Доводи представника позивача про те, що працював лише позивач, а відповідач займалася домашнім господарством, не відповідає дійсності. І позивач, і відповідач окремо один від одного вирощували за місцем проживання розсаду, яку продавали на ринку також окремо один від одного та жоден з них не були фізичними особами-підприємцями. Щодо наявності у кожної із сторін транспортних засобів для здійснення вказаної діяльності йому невідомо, оскільки про це йому відповідач не повідомляла. Позивачу було відомо про відкриття виконавчого провадження та що з нього у примусовому порядку стягуються аліменти. Відповідач мав певний заробіток, який був достатній для утримання сина, тому позивач матеріального утримання останнього не здійснював. Вважає, що відвідування позивачем навчальних закладів дитини чи укладення декларації з лікарем не свідчить про матеріальне утримання сина. Позивач, будучи працевлаштованим з 17 листопада 2023 року в ТОВ «Укр Армо Тех», не сплачував аліменти на утримання свого сина, натомість лише через те, що йому заблокували певні банківські рахунки, позивач погасив заборгованість зі сплати аліментів. При цьому, у квитанції про сплату заборгованості за аліментами не зазначено періодів, за які ним сплачувалися аліменти. Наявні у матеріалах скріншоти квитанцій вказують на те, що позивачу було відомо про необхідність сплати аліментів, однак розмір грошових коштів, який відображений на вказаних скріншотах, не відповідає розміру аліментів, які він мав сплачувати, з урахуванням отримуваної ним заробітної плати. Вважає, що сплата позивачем заборгованості по аліментам, свідчить про визнання позивачем того факту, що він на протязі такого часу не утримував свого сина. Відповідач офіційно не була працевлаштована, так як і позивач. Кошти відповідач отримувала від продажу рослин (розсади, квітів), які вона вирощувала та продавала на ринку. Саме на ці кошти відповідач та її син проживали. Після народження у сторін сина та їх одруження, в них виникли певні непорозуміння, що призвело до того, що сторони розійшлися та проживали кожний окремо, що і було підставою звернення відповідача до суду з позовною заявою про стягнення з позивача аліментів на утримання сина. Після того як сторони повторно зійшлися, тобто стали спільно разом проживати, кошти в них були у кожного свої та спільного бюджету у них не було. Відповідач протягом тривалого часу не зверталася до виконавчої служби щодо стягнення аліментів, оскільки з позивача не було що стягувати, так як він ніде не працював. За чиї кошти був придбаний будинок щодо якого йде спір у іншій справі щодо його поділу як спільного майна подружжя, представнику відповідача невідомо. У зареєстрованому шлюбі сторін був придбаний автомобіль за кошти відповідача та на неї зареєстрований. Посвідчення водія відповідач не має. Товар на ринок вивозили для продажу на автомобілі «Ланос», який був придбаний за вищевказаних обставин. Товар вивозили разом, однак торгівлю здійснювали окремо і у кожного з них кошти за проданий товар були окремі. Розсаду вирощували за місцем спільного проживання у одній теплиці, однак кожен вирощував свою розсаду. Про винесення постанови про закриття виконавчого провадженні відповідачу відомо не було. Скасування постанови про закриття виконавчого провадження, з огляду на документи, які були наявні у виконавчому провадженні, відбулося після перевірки виконавчого провадження начальником відділу державної викової служби, яка відбувалася за його ініціативою.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надала показання, відповідно до яких, позивач ОСОБА_3 є сином її чоловіка. Спочатку позивач та відповідач проживали разом нормально, однак потім між ними відбувся конфлікт. Сторони деякий час перебували у сварці та у цей період ОСОБА_4 подала до суду на аліменти. Потім сторони помирилися та всі подальші роки вони проживали сім'єю. Разом займалися господарством та разом виховували сина. Основі кошти заробляв ОСОБА_17 , які приносив у сім'ю, та даними коштами в основному розпоряджалася ОСОБА_4 . ОСОБА_18 ходив на батьківські збори сина, водив його до садочку та лікарів, займався з ним, водив його до спортивного залу та сплачував кошти за зайняття в ньому, робив сину подарунки, зокрема придбав самокат, велосипед, ноутбук, про що ОСОБА_5 їй та її чоловіку постійно розповідав, мобільний телефон йому подарувала мама ОСОБА_4 . ОСОБА_17 офіційно не працював, однак брався за усі роботи, зокрема здійснював торгівлею іграшок. Потім власноруч побудував теплиці, в яких вони з ОСОБА_19 вирощували розсаду, та яку потім продавали. Також займався перепродажем фруктів та овочів. На замовлення людей займався покосом трави, зрізанням дерев, прибиранням снігу, здійснював зварювальні роботи. ОСОБА_4 спочатку займалася лише домашнім господарством, а коли ОСОБА_20 вже побудував теплиці, та повністю забезпечував їх діяльність, то ОСОБА_19 стала приймати участь у вирощуванні в цих теплицях розсади. Коли сторони щось робили або збирали кошти на щось, кожний з них завжди казав, що вони це роблять разом, проживати вони разом та мали спільний бюджет. ОСОБА_18 піклувався про сина. Одяг та товари для школи сину сторони вибирали та придбавали разом. За весь час спільного проживання, ОСОБА_4 ніде не працювала, а перебувала вдома. Та коли ОСОБА_20 почав займатися вирощуванням розсади, то йому потрібна була жіноча допомога, а тоді ОСОБА_19 , також почала приймати участь у зароблянні грошей в сімейний бюджет. Вони спільно вивозили товар на ринок, де здійснювали торгівлю як на одній точці, так і на двох точках одразу, в залежності від кількості товару. Таким чином, сторони спільно заробляли кошти. Як ОСОБА_17 , так і ОСОБА_21 повідомляли їм, що ОСОБА_20 максимально займається підробітками, так як вони збирають кошти, щоб придбати будинок. У сторін було два автомобіля. В марках автомобілів вона не розбирається. Один автомобіль був робочим автомобілем з причепом, який використовувався ОСОБА_18 як робочий. ОСОБА_4 самостійно на ринок для продажу товарів не їздила, оскільки за кермом був завжди ОСОБА_17 , який також завантажував та вивантажував товар. За теплицями, в яких вирощували рослини, доглядав ОСОБА_17 , який їх побудував, та взимку топив пічку, обігрівав та стежив за температурним режимом в них. ОСОБА_4 також відводила сина до садочку та школи, однак їй невідомо, щоб вона відвідувала батьківські збори. Про наведені обставини щодо відвідування школи, садочка та лікарні вона дізнавалась при спілкуванні як із ОСОБА_20 , так і із ОСОБА_19 , а також від їх сина ОСОБА_5 , оскільки вони часто спілкувалися з нею і її чоловіком та проживали неподалік від них. Звичайно ОСОБА_19 також займалася сином, вони разом з ОСОБА_20 вирішували всі питання, пов'язані з дитиною. ОСОБА_5 їй та її чоловіку вихвалявся, що мама з татом йому купують речі, а щодо велосипеду, самокату, ноутбуку, то казав, що тато купив їх. Їй відомо, що вказані велосипед, самокат, ноутбук були придбані саме за кошти ОСОБА_3 , оскільки основна частина коштів, яка надходила у бюджет його з ОСОБА_22 сім'ї, заробляв саме ОСОБА_17 . Щоб ОСОБА_4 займалася якимись підробітками, у тому числі продажем товарів у потягах, їй невідомо. ОСОБА_17 дійсно здійснював продаж товарів, а саме м'яких іграшок, у потягах, це було до того, як він з ОСОБА_19 почали займатися теплицями. З часу, коли вони почали займатися теплицями, минуло більше 10 років. ОСОБА_5 приходив у двір будинку, в якому вона з чоловіком проживає, де грався з іншими дітьми, а вона також виходила з квартири у двір та таким чином спілкувалася з ним. Ні вона, ні її чоловік, в силу наявних у них захворювань, не мали можливості допомагати у догляді за сином сторін. У двір будинку, в якому проживали сторони спільно з сином, вона приходила, однак в будинку жодного разу не була.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні надав показання, відповідно до яких, він проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_17 та ОСОБА_4 є його сусідами, з якими він познайомився по сусідськи ще до народження в них сина та укладення між ними шлюбу. Про те, що в них був якийсь спір, він не знав. Йому було відомо, що вони жили як звичайна повна родина. ОСОБА_4 лише останнім часом працювала на ринку. ОСОБА_17 скільки він його знав, - заробляв підробітками, зокрема покосом трави, зрізанням дерев, зварювальними роботами, та на його автомобілі була вивіска про виконання ним таких робіт. Одного разу, приблизно у 2014 році він і сам у нього здійснював зварювальні роботи, а саме зварював хвіртку та ворота до території його будинку. Після виконання вказаних робіт ОСОБА_17 зібрав інструмент та повіз його додому, а він, попередньо дізнавшись про вартість виконаних робіт, взяв кошти та прийшов до ОСОБА_3 додому, де віддав йому кошти, які останній передав ОСОБА_4 . Після цього він зрозумів, що у родині ОСОБА_7 заробляє гроші ОСОБА_20 , а розпоряджається бюджетом, - ОСОБА_19 . Також, йому відомо, що ОСОБА_17 відремонтував якийсь велосипед та продавав його, а натомість придбав ОСОБА_5 хороший велосипед, жовто-блакитного кольору. ОСОБА_20 до початку війни займався продажем іграшок, а також спільно з ОСОБА_22 займався розсадою. Оскільки він проживає біля ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , бачив, що в холодну пору вночі хтось ходив у їх дворі, у зв'язку з чим він зателефонував ОСОБА_20 , та той повідомив, що то він ходить по двору, так як підкидає дрова у теплицю для її обігріву. Також ОСОБА_7 ОСОБА_20 разом з ОСОБА_19 виїжджали на ринок, з метою здійснення торгівлі розсадою. ОСОБА_20 та ОСОБА_19 жили як дружня сім'я. Вважає, що ОСОБА_7 ОСОБА_20 утримував свого сина ОСОБА_5 матеріально. ОСОБА_20 привчав ОСОБА_5 до спорту. Як почалася війна, то родину ОСОБА_7 спочатку не бачив вдома, а коли ОСОБА_20 приїздив, розповів йому, що виїхав до с. Сунки. Через деякий час побачив, що до будинку приїхав ОСОБА_20 з сином, у яких були чудові відносини та міцний контакт один з одним. Він був у ОСОБА_20 та ОСОБА_19 на подвір'ї будинку та у старому нежилому будинку, який розташований поруч з житловим будинком. ОСОБА_19 на ринку торгувала в основному розсадою, однак інколи ОСОБА_20 привозив і фрукти, якими вони разом також торгували. Коли йому необхідна була розсада, він звернувся з даного питання до ОСОБА_20 , який у свою чергу сказав підійти до ОСОБА_19 , яка вибирала та надавала йому розсаду, за яку він розплачувався, передавши кошти ОСОБА_19 . Теплиця у ОСОБА_20 з ОСОБА_19 була не одна, та ОСОБА_20 самостійно повністю їх обслуговував. Оскільки ОСОБА_20 є «майстром на всі руки», він неодноразово звертався до нього з різних побутових питань та він йому допомагав.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні надав показання, відповідно до яких, він проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_17 та ОСОБА_4 є його сусідами, з якими познайомився у 2006 році, коли придбав будинок поряд з їхнім будинком. ОСОБА_20 дуже порядна людина, завжди прийде на допомогу. З ОСОБА_19 він майже не спілкувався. Бачив, що ОСОБА_20 гуляв з дитиною, водив його до садочку, ходив з ним до спортивного залу та водив на байдарки. На його думку, у ОСОБА_20 та ОСОБА_19 була нормальна сім'я. ОСОБА_20 роботящий, хватався за будь-яку роботу. ОСОБА_19 зазвичай була вдома, та займалась домашнім господарством, щоб вона кудись ходила на роботу, він такого не пам'ятає. Потім ОСОБА_20 побудував теплиці, яких було чотири штуки, та вони разом з ОСОБА_19 почали вирощуванням рослин. Він це бачив особисто, так як вони проживають через паркан від нього. Відносини між ОСОБА_20 та ОСОБА_19 у цілому були нормальні, однак інколи між ними відбувалися сварки, ініціатором яких зазвичай була ОСОБА_19 . Вважає, що ОСОБА_20 та ОСОБА_19 жили однією сім'єю, оскільки вони все робили разом. Чи купувала ОСОБА_19 щось сину окремо, йому невідомо, а ОСОБА_20 забезпечував сина, купував іграшки, самокат, велосипед, комп'ютер. Йому відомо, що ОСОБА_20 раніше торгував іграшками. Він бував у будинку, в якому проживали спільно ОСОБА_20 та ОСОБА_19 з сином, оскільки заходив до них у гості. Кошти заробляв лише ОСОБА_20 , внаслідок чого він і утримував ім'ю та зокрема і сина. Він особисто направляв до ОСОБА_20 клієнтів для виконанням останнім певних робіт, зокрема зварювальних. У теплицях ОСОБА_20 та ОСОБА_19 вирощували розсаду помідорів, капусти та інших овочів. Дану розсаду продавали і ОСОБА_20 , і ОСОБА_19 . Розсаду на ринок вивозив ОСОБА_20 і у подальшому перебував на ринку, де вони спільно з ОСОБА_19 здійснювали продаж розсади. Теплиці доглядав ОСОБА_20 , а ОСОБА_19 в них прополювала. Офіційно ні ОСОБА_20 , ні ОСОБА_19 не були працевлаштовані. ОСОБА_20 та ОСОБА_19 спільно займалися сезонною роботою, а саме вирощуванням та продажем розсади, у інший час працював лише ОСОБА_20 , який брався на всю роботу з метою заробітку коштів. Окрім розсади ОСОБА_20 на ринку торгував іграшками. Також ОСОБА_20 торгував іграшками у потягах. ОСОБА_19 у потягах торгівлею не займалася, а знаходилася вдома. Він бачив, що продукти харчування до будинку привозив ОСОБА_20 . Біля місця їх проживання наявний продуктовий магазин, однак він у ньому ОСОБА_19 жодного разу не бачив. Також він бачив, що ОСОБА_20 водив сина до садочка та до школи. Можливо ОСОБА_19 також водила сина до садочка та школи, однак він цього не бачив.
Від допиту у судовому засіданні свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_16 представник позивача відмовилася.
Суд, врахувавши доводи представників сторін, заслухавши показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 23 березня 2007 року позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_25 уклали шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Сміла Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, про що складено актовий запис №81.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Сміла Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 23 березня 2007 року, позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили 20 жовтня 2009 року, у справі №2-2701/2009р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів вирішено, стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Коростень Житомирської області, жителя АДРЕСА_2 , працюючого: ТОВ «Меркурій» м. Сміла, на користь ОСОБА_4 , проживаючої АДРЕСА_3 , аліменти на сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 вересня 2009 року і до досягнення сином повноліття.
Суд звертає увагу на те, що на момент прийняття відповідного рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання їх неповнолітнього сина, сторони проживали за різними адресами, при цьому ОСОБА_26 стверджувала що дитина знаходиться на її утриманні, а ОСОБА_3 не заперечував цієї обставини, та з цих підстав судом було задоволено відповідні позовні вимоги.
20 жовтня 2009 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист у справі №2-2701/2009р., згідно якого суд вирішив стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на сина ОСОБА_11 в розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 вересня 2009 року і до досягнення сином повноліття.
23 жовтня 2009 року головним державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Нікітенко Ю.І., за результатами розгляду виконавчого листа №2-2701, що виданий 09 жовтня 2009 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_6.
Стороною позивача не заперечується факт, що позивачу ОСОБА_3 було відомо про винесення Смілянським міськрайонним судом вищевказаного рішення про стягнення з нього на користь відповідача ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , та відкриття головним державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, за результатами розгляду виконавчого листа, який виданий на підставі вищевказаного рішення суду, виконавчого провадження.
Постановою старшого державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Решетняком Д.М. від 26 грудня 2018 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_6 вирішено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2701, що виданий 09 жовтня 2009 року Смілянським міськрайонним судом про стягнення аліментів, закінчити, у зв'язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення.
Начальником відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Решетняком В.А., з власної ініціативи у період з 30 жовтня 2024 року по 30 жовтня 2024 року здійснено перевірку виконавчого провадження НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №2-2701 від 09 жовтня 2009 року Смілянського міськрайонного суду Черкаської області про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 вересня 2009 року до досягнення дитиною повноліття, яке перебувало на виконанні у старшого державного виконавця Решетняка Д.М., за результатами якої 30 жовтня 2024 року винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження.
Вищевказаною постановою начальника відділу державної виконавчої служби вирішено: 1. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26 грудня 2018 року, що винесена з порушенням вимог ч.7 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження»; 2. Зобов'язати старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зайвенко Людмилу Миколаївну привести виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №2-2701 від 09 жовтня 2009 року Смілянського міськрайонного суду Черкаської області про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 вересня 2009 року до досягнення дитиною повноліття, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», та вжити всіх заходів примусового виконання.
Також, 30 жовтня 2024 року начальником відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Решетняком В.А. винесено постанову про скасування процесуального документа у виконавчому провадженні НОМЕР_6, якою вирішено скасувати документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 26 грудня 2018 року, що видав ОСОБА_27 (не діє) при примусовому виконанні виконавчого листа №2-2701, виданого 09 жовтня 2009 року Смілянським міськрайонним судом про стягнення аліментів.
31 жовтня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зайвенко Л.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_6 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою вирішено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 299 564 гривні 38 копійок.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 28 листопада 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_6, боржником в якому є ОСОБА_3 , що складений старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Зайвенко Л.М., заборгованість за аліментами станом на листопад 2024 року становила 302 599 гривень 58 копійок.
Згідно квитанції №230178154 від 13 січня 2025 року, ОСОБА_3 перераховано на рахунок Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла в межах виконавчого провадження НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 149 500 гривень 00 копійок.
Відповідно до квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4154107381.1 та №0.0.4154086968.1 від 24 січня 2025 року, ОСОБА_3 перераховано на рахунок Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла в межах виконавчого провадження НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 9500 гривень 00 копійок та 29000 гривень 00 копійок.
Згідно платіжної інструкції №0.0.4200770347.1 від 18 лютого 2025 року, ОСОБА_3 перераховано на рахунок Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла в межах виконавчого провадження НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 6130 гривень 00 копійок.
Відповідно до квитанції №230281267 від 19 лютого 2025 року, ОСОБА_3 перераховано на рахунок Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла в межах виконавчого провадження НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 115 500 гривень 00 копійок.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 05 березня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_6, боржником в якому є ОСОБА_3 , що складений старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Зайвенко Л.М., заборгованість за аліментами станом на лютий 2025 року становила 145 705 гривень 70 копійок. Заборгованість станом на листопад 2024 року становила 432 512 гривень 48 копійок. У січні 2025 року сплачено 303 500 гривень 00 копійок, у лютому сплачено 6 130 гривень 00 копійок.
У позовній заяві ОСОБА_3 просить суд звільнити його від сплати по виконавчому листу №2-222701, виданому Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 20 жовтня 2009 року, заборгованості за аліментами за період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року, при цьому, як на підставу для такого звільнення від сплати заборгованості по аліментам, посилається на те, що у вказаний період часу він та відповідач ОСОБА_4 проживали однією сім'єю та у цей час він матеріально утримував сина, на утримання якого рішенням суду вирішено з нього стягувати аліменти на користь відповідача, саме тому відповідач ОСОБА_4 за 16 років з дати ухвалення судового рішення та існування виконавчого проживання жодного разу не зверталася до державної виконавчої служби щодо неотримання нею сплачених аліментів, а звернулась лише після фактичного припинення сімейних відносин.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.8 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У статті 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положеннями Сімейного кодексу України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема, утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (ст.180, 183 СК України); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (ст. 185 СК України).
Відповідно до ч.3 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно ч.2 ст.197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №381/1553/19-ц та у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №509/5304/20.
Відповідно до ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, суд, у випадках, передбачених ст.197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення (постанови Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17, від 12 квітня 2022 року у справі №381/1553/19-ц).
У п. 54 рішення Європейського Суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі "Хант проти України" суд констатує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Олссон проти Швеції" (№2) від 27.11.1992 року, Серія А, №250, статті 35-36, п.90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як вбачається з Договору дарування 2/9 частини будинку з надвірними спорудами від 15 січня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. 15 січня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за №294, ОСОБА_28 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв в дар на своє ім'я 2/9 частини жилого будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13 липня 2024 року за №386760094, власником будинковолодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , на підставі: договору дарування, серія та номер 294, виданий 15 січня 2008 року, видавник нотаріус Смілянського районного нотаріального округу Черкаської області Новіков І.М.; договору купівлі-продажу, серія та номер 1615, виданий 22 грудня 2016 року, видавник приватний нотаріус Березій І.І.; договору купівлі-продажу, серія та номер 4300, виданий 29 жовтня 2019 року, видавник приватний нотаріус Смілянського районного нотаріального округу Черкаської області Новіков І.М..
Як вбачається з відповіді №1312498 від 22 квітня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , починаючи з 21.11.2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
У акті сусіди, а саме: ОСОБА_14 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_15 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_29 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , своїми підписами, які підтверджені 12 квітня 2025 року головою квартального комітету №3 м. Сміла Черкаської області Стахурською О.О., підтвердили, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з серпня 2005 року проживала разом із чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у будинку АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_11 , також проживав у цьому будинку разом з батьками до 24 лютого 2022 року. Відомо, що після початку війни сім'я виїхала в село Сунки. З березня 2022 року у будинку АДРЕСА_1 проживає один ОСОБА_3 .
Факт спільного проживання позивача ОСОБА_3 разом з відповідачем ОСОБА_4 та їх сином ОСОБА_5 у період часу з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року, зокрема у період часу з 01 листопада 2009 року по лютий 2022 року в будинку АДРЕСА_1 , частина якого була набута позивачем ОСОБА_3 до вказаного періоду часу на підставі договору дарування, а інші частини цього будинку - у вказаний період часу на підставі договорів купівлі - продажу, а з лютого 2022 року по 27 березня 2022 року в с. Сунки Черкаського району Черкаської області, за місцем проживання матері відповідача, стороною відповідача не заперечується, та такий факт підтвердили допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2025 року, яке набрало законної сили 21 листопада 2025 року, у справі №703/3749/24, 2/703/1300/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу вирішено, розірвати шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований 23 березня 2007 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Сміла Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, актовий запис №81.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_4 та їх син ОСОБА_5 у період часу з 01 листопада 2009 року по лютий 2022 року проживали разом в будинку АДРЕСА_1 , а з лютого 2022 року по 27 березня 2022 року в с. Сунки Черкаського району Черкаської області, за місцем проживання матері відповідача ОСОБА_4 , при цьому позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 у вказаний період часу перебували у зареєстрованому шлюбі між собою.
Як вбачається з розрахунків заборгованості зі сплати аліментів станом на 28 листопада 2024 року та станом на 05 березня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_6, позивач ОСОБА_3 аліменти на користь відповідача ОСОБА_4 утримання сина ОСОБА_5 , які підлягали стягнення на підставі виконавчого листа, виданого на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2009 року у справі №2-2701/2009р., у період часу з вересня 2009 року по березень 2022 року не сплачував та станом на початок квітня 2022 року мав заборгованість у загальній сумі 195 263 гривні 58 копійок.
При цьому, враховуючи, що сторонами не додано до матеріалів цивільної справи окремого розрахунку заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_6 у період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року, суд вважає за необхідне самостійно здійснити такий розрахунок заборгованості за вказаних період часу з урахуванням нарахованих державним виконавцем до сплати сум аліментів, які відображені у розрахунках заборгованості зі сплати аліментів станом на 28 листопада 2024 року та станом на 05 березня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_6.
Так, згідно вищевказаних розрахунків заборгованості по сплаті аліментів, у період часу з вересня 2009 року по березень 2022 року позивач ОСОБА_3 мав заборгованість зі сплати аліментів у загальній сумі 195 263 гривні 58 копійок, які нараховували щомісячно та їх розмір сторонами не заперечується. У вересні та жовтні 2009 року ОСОБА_3 нараховано до сплати 393 гривні 86 копійок у кожний місяць, що у загальному становить 793 гривні 34 копійок. Таким чином, заборгованість позивача ОСОБА_3 зі сплати аліментів у період з 01 листопада 2009 року по березень 2022 року становила 194 475 гривень 86 копійок (195 263 гривні 58 копійок (заборгованість зі сплати аліментів у період з вересня 2009 року по березень 2022 року) відняти 793 гривні 34 копійки (нараховані до сплати аліменти за вересень та жовтень 2022 року)). У березні 2022 року, в якому 31 календарний день, позивачу ОСОБА_3 нараховано до сплати 3354 гривні 25 копійок, відтак щоденний розмір аліментів у березні 2022 року становив 108 гривень 20 копійок (3354 гривні 25 копійок (сума нарахований аліментів за березень 2022 року) поділити на 31 день (кількість календарних днів у березні 2022 року). Кількість днів у березні 2022 року, а саме у період з 28 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, тобто за період, який не охоплюється заявленими позовними вимогами, становить 4 дні, за які позивачу ОСОБА_3 нараховано аліментів до сплати у загальній сумі 432 гривні 80 копійок (108 гривень 20 копійок (сума нарахувань за день у березні 2022 року) помножити на 4 дні (кількість днів у березні 2022 року, а саме у період з 28 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, які не охоплюються заявленими позовними вимогами). Таким чином, загальна сума заборгованості позивача ОСОБА_3 зі сплати аліментів на користь відповідача ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 у період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року, тобто у період, який охоплюється заявленими позовними вимогами щодо звільнення від сплати такої заборгованості, становить 194 043 гривні 06 копійок (194 475 гривень 86 копійок (заборгованість зі сплати аліментів у період з 01 листопада 2009 року по березень 2022 року) відняти 432 гривні 80 копійок (заборгованість зі сплати аліментів у період з 28 березня 2022 року по 31 березня 2022 року).
Згідно ч.1 та ч.2 ст.3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
У постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі №519/970/21 зазначено, що вирішуючи позовні вимоги позивача, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що у період з 01 листопада 2015 року до 22 грудня 2020 року, позивач та відповідачка разом проживали у квартирі, яка належить у рівних частках позивачу та сину сторін. Сторони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Малолітній проживав зі своїми батьками та перебував на їхньому повному утриманні, що вказує на добровільну сплату позивачем аліментів на утримання дитини, з чим відповідач погодилась, оскільки протягом восьми років не пред'являла до виконання виконавчий лист про стягнення з позивача аліментів на утримання дитини. Зазначені обставини мають істотне значення, що є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами на підставі статті 197 СК України.
Так, згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий табір «Тимурівець» від 15 квітня 2025 року, в липні 2018 року ОСОБА_3 придбав своєму синові - ОСОБА_31 , 2007 року народження, путівку в Дитячий оздоровчий табір «Тимурівець» на другу зміну з 20 липня 2018 року на 10 днів. Вартість путівки - 2850 гривень. Під час перебування ОСОБА_5 у таборі, його відвідували батьки.
Відповідно до листа №01-38/135 від 07 березня 2025 року Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-соціальної допомоги» Смілянської міської ради, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задекларований в лікаря-педіатра ОСОБА_32 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За медичною допомогою звертався з народження до 2022 року. Часто тривало хворів на простудні захворювання. Знаходився на «Д» обліку з діагнозом гострий обструктивний бронхіт з 2х до 6 років. В 10 років перехворів гострою не лікарняною пневмонією. Оздоровлювався в санаторії «Сосновий бір» 2 рази, в 2018 році, 2019 році, в 2020 році оздоровлювався в санаторії «Зелена гірка». На диспансерному обліку в ортопеда і невролога з 2019 року з діагнозом: «Кіфосколіоз грудного відділу», «Вегетативні дисфункції». На планові огляди та при захворюваннях приходив з батьком ОСОБА_3 . Останній раз оглядався лікарем-педіатром, неврологом, ортопедом, хірургом, окулістом, ЛОР лікарем в січні 2022 року.
Згідно довідки №107 від 15 квітня 2025 року Смілянського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І степеня - гімназія імені В.Т. Сенатора» (з дошкільним підрозділом) Смілянської міської ради Черкаської області, яка видана ОСОБА_3 про те, що його син, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував Дошкільний навчальний заклад №2 «Берізка» в період з 20 жовтня 2008 року по 01 квітня 2012 року. Дошкільний навчальний заклад №2 «Берізка» був реорганізований шляхом приєднання до Смілянського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І ступеня - гімназія імені В.Т. Сенатора» (з дошкільним підрозділом) з 01 квітня 2024 року. Дитина в цей період виховувалася у повній сім'ї за участі тата і мами.
Відповідно до довідки №06/12-3 від 10 квітня 2025 року Закладу дошкільної освіти №5 (ясла-садок комбінованого типу) Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради, яка видана ОСОБА_3 про те, що його дитина, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував дошкільний навчальний заклад №12 «Чиполіно» (ясла-садок комбінованого типу) Смілянської міської ради з 23 квітня 2012 року по 31 липня 2013 року. Під час перебування ОСОБА_11 в закладі його приводили і забирали із закладу тато і мама.
Як вбачається з характеристики ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня ІV- І курсу НВК «Ліцей - ЗОШ І-ІІІ ступенів «Лідер», 2024 року закінчення навчання, складеної директором школи та класним керівником, ОСОБА_33 навчався у школі з першого класу. Зарекомендував себе як працелюбний учень. Мав навчальні досягнення достатнього, середнього рівня. Навчався не в повну міру. Мав довільну зорову і слухову пам'ять, повільно запам'ятовував учбовий матеріал. Виявляв образне мислення. Мав здібності до вивчення фізичної культури, інформатики та трудового навчання. На уроках завжди активний, виконував домашнє завдання, допомагав товаришам. Мав добрий загальний розвиток. Багато займався спортом. До виконання громадських доручень ставився сумлінно. Брав активну участь у громадському житті школи та класу, у спортивному житті школи. Скромний, веселий, товариський хлопець. Правила поведінки завжди свідомо виконував. Користувався повагою серед вчителів. Мав авторитет серед товаришів. Мав багато друзів, підтримував дружні стосунки з багатьма учнями. Батьки приділяли належну увагу вихованню сина, регулярно відвідували школу, батьківські збори та брали участь в класних заходах. ОСОБА_5 зростав в повній сім'ї.
Згідно декларації №0001-Р630-МЕ00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, яка подана ОСОБА_4 16 жовтня 2018 року: в пункті 1.11 «Адреса місця фактичного проживання або перебування» зазначено: « АДРЕСА_6 »; в п.1.12 «Довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом» зазначено: « ОСОБА_3 , контактний номер телефону - НОМЕР_4 ».
Відповідно до декларації №0000-26АМ-4850 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, яка подана ОСОБА_11 11 липня 2018 року: в пункті 1.11 «Адреса місця фактичного проживання або перебування» зазначено: « АДРЕСА_1 »; в п.1.12 «Довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом» зазначено: « ОСОБА_4 , та контактний номер телефону - НОМЕР_4 .
Суд звертає увагу, що у декларації №0000-26АМ-4850 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, яка подана ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_9 , у п.1.12 «Довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом» зазначений контактний номер телефону ОСОБА_4 , а саме НОМЕР_4 , який, відповідно до матеріалів цивільної справи належить саме позивачу ОСОБА_3 .
Як вбачається з таблиці зображень, яка додана стороною позивача до матеріалів справи, та сторона відповідача не заперечувала достовірності відповідних доказів, на фотознімках зображені у різних місцях та у різні проміжки часу, зокрема хлопчик як окремо від інших осіб, так і разом з позивачем ОСОБА_3 та жінкою.
Стороною відповідача не заперечується, що вищевказані фотознімки зроблені у проміжку часу з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року та що хлопчик, який на них зображений, є сином сторін - ОСОБА_11 , а жінкою, яка на них зображена, є саме відповідач ОСОБА_4 .
Згідно видаткових накладних №ВН-МВБ1005 від 02 червня 2018 року та №ВН-МВБ3107 від 01 березня 2020 року, ФОП ОСОБА_34 відвантажив, а споживач отримав: планшет 9'' Хуавей вартістю 8763 гривні 00 копійок; ноутбук Леново 505 вартістю 12748 гривень 00 копійок.
Відповідно до товарного чеку від 23 червня 2017 року, складеного ФОП ОСОБА_35 , вартість самокату дитячого складає 550 гривень.
Згідно товарного чеку від 21 травня 2018 року, відомості про особу, якою його складено відсутні, вартість велосипеда підліткового становить 5000 гривень.
Сторона позивача стверджує, а сторона відповідача під час судового розгляду не заперечувала, що вищевказані планшет, ноутбук, самокат та велосипед були придбані позивачем ОСОБА_3 , за його кошти, для сина ОСОБА_11 та подаровані останньому під час спільного проживання позивача ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_4 та їх сином ОСОБА_11 .
Доказів працевлаштування як позивача ОСОБА_3 , так і відповідача ОСОБА_4 , у період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року, а також відомостей щодо сум отриманих ними у вказаний період часу доходів матеріали цивільної справи не містять та сторонами не надано.
Разом з тим, набуття позивачем ОСОБА_3 у власність, на підставі договорів купівлі-продажу, у період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року частин будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в якому сторони спільно зі своїм сином ОСОБА_5 проживали у вказаний проміжок часу, придбання позивачем ОСОБА_3 вищевказаних планшета, ноутбуку, самокату, велосипеду своєму сину ОСОБА_5 , а також відсутність доказів, які б підтверджували факт недостатності у позивача ОСОБА_3 коштів для задоволення як своїх, так і відповідача ОСОБА_4 , як своєї дружини, разом з сином ОСОБА_5 , потреб, що виникають у повсякденному житті, суд приходить до висновку про наявність у позивача ОСОБА_3 у період часу з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року доходів, загальний розмір яких дозволяв йому здійснювати придбання вищевказаного нерухомого та рухомого майна, а також задовольняти як свої, так і відповідача ОСОБА_4 , як своєї дружини, разом з сином ОСОБА_5 , які проживали разом з ним в одному будинку, потреби, що виникають у повсякденному житті.
При цьому, під час судового розгляду встановлено, зокрема з пояснень представника позивача та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , що позивача ОСОБА_3 у період часу з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року отримував доходи від здійснення різноманітної пособницької діяльності на замовлення різних осіб, зокрема: здійснював косіння трави, обрізання дерев, проводив зварювальні роботи як найманий працівник; здійснював перепродаж м'яких іграшок у потягах та на ринку; здійснював спільно з відповідачем ОСОБА_4 за місцем їх спільного проживання вирощування розсади рослин різних овочевих культур, продаж якої у подальшому здійснювали як на ринку, так і за місцем свого проживання.
Здійснення позивачем ОСОБА_3 вищевказаної діяльності, окрім спільного вирощування ним та відповідачем ОСОБА_4 розсади та спільного ними її продажу, а відтак і отримання спільними прибутків з такої діяльності, стороною відповідача не заперечується.
У свою чергу, стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами самостійне отримання відповідачем ОСОБА_4 у період часу з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року будь-яких самостійних доходів, які б надавали їй можливість самостійно утримувати спільного з позивачем ОСОБА_3 сина ОСОБА_5 , так само як і не надано доказів окремого від позивача ОСОБА_3 вирощування за місцем проживання розсади та окремого від позивача ОСОБА_3 її продажу на ринку.
Натомість, з показів, які надані свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 разом з їх сином проживали в одному будинку саме як сім'я, мали спільний бюджет та спільно виховували і утримували сина. Позивач ОСОБА_3 самостійно збудував теплиці для вирощування в них розсади, з метою подальшого її продажу, доглядав за розсадою, зокрема підтримуючи в теплицях температурний режим, здійснював обігрів відповідних теплиць у холодну пору року, у тому числі в нічний час, а відповідач ОСОБА_4 прополювала вирощену розсаду. Саме позивач ОСОБА_3 , на транспортному засобі, вивозив розсаду на ринок та спільно з відповідачкою ОСОБА_4 продавав її, у тому числі на різних торгівельних місцях.
За вказаних обставин, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_4 - адвокат Холодняка В.М. про те, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 , хоча і проживали за однією адресою разом із сином, однак відповідач ОСОБА_4 за власний рахунок утримувала сина ОСОБА_5 , та що позивач та відповідач окремо один від одного вирощували за місцем проживання розсаду, яку продавали на ринку також окремо один від одного, спільного бюджету не мали.
Таким чином судом встановлено, що спільне проживання позивача ОСОБА_3 разом з відповідачем ОСОБА_4 та їх сином ОСОБА_5 у період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року ґрунтувалося на інституті сім'ї та позивач ОСОБА_3 у вказаний проміжок часу матеріально утримував як дружину, тобто відповідача ОСОБА_4 , так і їх спільну дитину - сина ОСОБА_5 .
Крім того, згідно листа №26.13-43/14764 від 28 лютого 2025 року Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист №2-2701 виданий 09 жовтня 2009 року, документ видав: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 вересня 2009 року до досягнення дитиною повноліття. Виконавче провадження зареєстроване в автоматизованій системі виконавчих проваджень за НОМЕР_6. По вказаному вище виконавчому провадженні, на рахунок обліку депозитних сум від боржника надійшли кошти у наступному розмірі: 149 500 гривень 00 копійок, які надійшли 13 січня 2025 року; 115 500 гривень 00 копійок, які надійшли 14 січня 2025 року; 9500 гривень 00 копійок, які надійшли 24 січня 2025 року; 29000 гривень 00 копійок, які надійшли 24 січня 2025 року; 6130 гривень 00 копійок, які надійшли 18 лютого 2025 року, а всього 309 310 гривень 95 копійок. В матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості, необхідні для перерахування стягнутих аліментних сум на користь стягувача. 31 жовтня 2024 року та 27 лютого 2025 року державним виконавцем направлено стягувачу вимогу, відповідно до якої повідомлено про необхідність надання відомостей про спосіб перерахування стягнутих аліментних сум та реквізитів банківського рахунку. Станом на 28 лютого 2025 року стягувачем не надані вказані вище відомості. Відповідно до вимог пункту 6 розділу VІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум.
Відповідно до листа №30598/26.13-43 від 11 квітня 2025 року Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), останнім 27 лютого 2025 року було надіслано рекомендованим листом №0601118529085 вимогу про надання до відділу відомості про реквізити рахунку в банку, іншій фінансовій установі для отримання аліментних сум. 18 березня 2025 року лист був повернутий за закінченням терміну зберігання. На депозитному рахунку відділу державної виконавчої служби у м. Сміла Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зараховані кошти в сумі 309 310 гривень 95 копійок, які на даний час не перераховані ОСОБА_4 та будуть зберігатися протягом року з дати їх зарахування. В разі не отримання відомостей про рахунок стягувача кошти будуть перераховані до державного бюджету.
Згідно листа №26-13-43/70819 від 29 вересня 2025 року Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області, який адресований адвокату Здоровко Л.В. на запит останньої щодо надання інформації, а саме чи зверталась та скільки раз, якщо зверталась, ОСОБА_4 з заявами чи скаргами про несплату аліментів ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження НОМЕР_6 за період з листопада 2009 року по листопад 2024 року, в матеріалах зазначеного виконавчого провадження, за вказаний період, до відділу надійшов адвокатський запит від 02 листопада 2024 року вих. №2/11/24-2, адвокатський запит від 07 серпня 2025 року №24-25, заява про розрахунок заборгованості від 03 липня 2025 року та заява про сплату аліментів боржником від 03 липня 2025 року.
Як вбачається з адвокатського запиту №02/11/24-2 від 02 листопада 2024 року, адвокат Геріх Н.А., у зв'язку з наданням правничої допомоги ОСОБА_4 , просила Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати детальний розрахунок заборгованості аліментів, що виник в межах виконавчого провадження НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №2-2701 від 09 жовтня 2009 року Смілянського міськрайонного суду Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з вересня 2009 року до досягнення дитиною повноліття.
28 листопада 2024 року за №98956/26.13-44 Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на адвокатський запит №02/11/24-2 від 02 листопада 2024 року, направив на адресу адвоката Геріх Н.А. розрахунок заборгованості по аліментам з примусового виконання виконавчого листа №2-2701 від 09 жовтня 2009 року, виданим Смілянським міськрайонним судом Черкаської області.
Таким чином, відповідач ОСОБА_4 з 23 жовтня 2009 року, тобто з дня відкриття виконавчого провадження НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №2-2701, виданого 20 жовтня 2009 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області, до 02 листопада 2024 року, тобто дня звернення її представника до відділу державної виконавчої служби з адвокатським запитом щодо надання розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, що відбулося після постановлення 21 жовтня 2024 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області заочного рішення про розірвання шлюбу між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 , до відділу державної виконавчої служби з приводу несплати позивачем ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_5 жодного разу не зверталася, скарг щодо не вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове стягнення аліментів, у тому числі щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, не подавала та реквізитів для перерахування їй стягнутих аліментів до державної служби не надала.
Зазначені обставини об'єктивно вказують на те, що позивач ОСОБА_3 , проживаючи з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року разом з відповідачем ОСОБА_4 , з якою він у вказаний період часу перебував у зареєстрованому шлюбі, та їх спільним сином ОСОБА_5 , виконував, передбачені ст.180 СК України, батьківські обов'язки з утримання останнього, у тому числі щодо матеріального його утримання, що фактично відбувалось за домовленістю між позивачем та відповідачем і було очевидним для відповідача ОСОБА_4 , так як син ОСОБА_5 не проживав разом з нею окремо від позивача ОСОБА_7 ,
За вказаних обставин, суд вважає, що заборгованість позивача ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у період часу з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року виникла штучно, внаслідок чого сплата позивачем такої заборгованості призведе до подвійного стягнення з нього коштів, які останній сплачував добровільно проживаючи спільно з сином та утримуючи його матеріально.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповідача ОСОБА_4 як до фактичного припинення спільного проживання з позивачем ОСОБА_3 однією сім'єю, так і до розірвання рішенням суду їхнього шлюбу, не існувало необхідності у відшуканні засобів для утримання сина ОСОБА_5 , оскільки такі засоби надавалися саме її чоловіком - позивачем ОСОБА_3 . За інших обставин, з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_4 у вищевказаний період часу не була працевлаштована та будь-яких інших доходів, окрім як спільних її та позивача доходів від продажу розсади, що є виключно сезонною діяльністю, відчуваючи матеріальну скруту та потребу у засобах для утримання сина, не маючи можливості утримувати сина самостійно, поведінка відповідача ОСОБА_4 також була б іншою, а саме остання мала б звернутися до державної виконавчої служби з приводу підстав відсутності надходжень на її користь аліментів на утримання сина та надала б реквізити для перерахування аліментів на її рахунок.
Доводи представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Холодняка В.М. про те, що відповідач не зверталася у період часу з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року до державної виконавчої служби з приводу не стягнення аліментів з позивача ОСОБА_3 та не надавала реквізити щодо перерахування їй аліментів, оскільки позивач ОСОБА_3 не був працевлаштований, суд не приймає до уваги, так як такі доводи суперечать встановленим під час судового розгляду даної справи обставинам, які викладені вище, та відсутність у позивача ОСОБА_3 офіційних доходів не є підставою для не нарахування та не сплати аліментів, оплату яких, з огляду на встановлені судом обставин, позивач ОСОБА_3 мав об'єктивну можливість здійснювати, про що відповідачу ОСОБА_4 було достовірно відомо, оскільки вона перебувала з останнім у зареєстрованому шлюбі та проживала з ним однією сім'єю.
Сімейне законодавство передбачає обов'язок кожного з батьків утримувати свою дитину і у разі перебування у шлюбі, за умови спільного проживання, наявності спільного бюджету та побуту таке утримання здійснюється подружжям спільно і не потребує додаткового підтвердження.
На переконання суду, відповідача ОСОБА_4 у повній мірі влаштовувало її подружнє життя з позивачем ОСОБА_3 у період часу з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року та матеріальне забезпечення позивачем ОСОБА_3 їх спільного сина ОСОБА_5 , оскільки з позовом про розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_3 вона не зверталася, а ініціатором такого позову у 2024 році був саме позивач ОСОБА_3 .
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Холодняк В.М., як на підставу відмови у задоволенні позову, послався на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі №545/96/20.
У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі №545/96/20 зазначено, що «Суд першої інстанції встановив, що позивач не надав достатніх, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тієї обставини, що у період з 08 жовтня 2014 року до 01 листопада 2016 року діти проживали з ним та перебували на його утриманні та також не спростував зазначені ним у позовній заяві про розірвання шлюбу відомості про окреме проживання з дружиною та дітьми з 01 грудня 2014 року, що встановлено рішенням Полтавського районного суд Полтавської області від 05 квітня 2017 року.
Крім того, проживанням платника аліментів і їх отримувача разом протягом періоду з 2014 року до листопада 2016 року, не є підставою для звільнення від аліментного зобов'язання перед неповнолітніми дітьми, оскільки стягувач аліментів, з ким проживають діти, має бути впевнена у стабільності матеріального утримання дітей, що захищається судовим рішенням».
Таким чином, встановлені судами у справі №545/96/20 обставини є відмінними від обставин, які встановлені судом під час розгляду даної справи, внаслідок чого суд не приймає до уваги вищевказані посилання представника відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 23 червня 2022 року у справі №545/96/20.
Сплата позивачем ОСОБА_3 у січні та лютому 2025 року заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_6, після того як у даному виконавчому провадженні державним виконавцем 31 жовтня 2024 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою вирішено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 299 564 гривні 38 копійок, та яку направлено на виконання банкам, з урахуванням працевлаштування позивача ОСОБА_3 з 17 листопада 2023 року по даний час в ТОВ «Укр Армо Тех», де він отримує заробітну плату, яку, внаслідок вищевказаного арешту коштів боржника, він не має можливості використовувати, жодним чином не свідчить про визнання позивачем ОСОБА_3 не утримання свого сина ОСОБА_5 у період часу з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року, внаслідок чого суд не приймає до уваги доводи представника відповідача у відповідній частині.
На переконання суду, вищевикладені встановлені судом обставини мають істотне значення, що є підставою, передбачено ст.197 СК України, для звільнення позивача ОСОБА_3 від сплати заборгованості за аліментами, які стягуються з нього на підставі виконавчого листа №2-2701, що виданий Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 20 жовтня 2009 року, за період часу з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року.
Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, внаслідок чого підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4312096178.1 від 15 квітня 2025 року, позивачем при зверненні до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1952 гривні 54 копійки.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року встановлено в розмірі 3028 гривень.
Згідно п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
У позовній заяві ОСОБА_3 зазначено, що ціна позову складає 194 055 гривень 16 копійок, внаслідок чого позивачем при зверненні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1952 гривні 54 копійки, що становить 1 відсоток ціни позову.
При цьому, суд звертає увагу, що жодного обґрунтування визначення ціни позову саме у розмірі 194 055 гривень 16 копійок, як у самій позовній заяві, так і під час судового розгляду стороною позивача не наведено.
Як встановлено судом, сума заборгованості позивача ОСОБА_3 зі сплати аліментів на користь відповідача ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 у період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року, тобто у період, який охоплюється заявленими позовними вимогами щодо звільнення від сплати такої заборгованості, становить 194 043 гривні 06 копійок.
Таким чином, ціною даного позову є 194 043 гривні 06 копійок, з урахуванням якої позивачем ОСОБА_3 і мав бути сплачений судовий збір при зверненні до суду з даною позовною заявою, а саме у сумі 1940 гривень 43 копійки, що становить 1 відсоток ціни позову.
За вказаних обставин, у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору виключно у сумі 1940 гривень 06 копійок.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1940 гривень 06 копійок.
Підстав для вирішення питання щодо частини судового збору у сумі 12 гривень 48 копійок, що є різницею між сплаченим позивачем судовим збором та судовим збором, який підлягав сплаті позивачем, з урахуванням відсутності відповідного клопотання сторони позивача, суд на даний час не вбачає.
Керуючись ст.4, 5, 13, 76-82, 89, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються на підставі виконавчого листа №2-2701, що виданий Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 20 жовтня 2009 року, за період з 01 листопада 2009 року по 27 березня 2022 року в сумі 194 043 (сто дев'яносто чотири тисячі сорок три) гривні 06 (шість) копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1940 (одна тисяча дев'ятсот сорок) гривень 43 (сорок три) копійки.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Повне судове рішення складено 2 січня 2026 року.
Головуючий Т.В. Ігнатенко