Справа № 358/292/25 Провадження № 2-а/358/14/25
31 грудня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ковальського Віталія Валентиновича до головного інспектора ВОЗКГ УАФППДР Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Багачова Василя Олександровича та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії 4АВ №07605518 від 30.09.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,
28 лютого 2025 року до Богуславського районного суду Київської області надійшла позовна заява від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ковальського В.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване автоматичному режимі серії 4АВ №07605518 від 30.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340.00 гривень, закриття провадження у справі та зобов'язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України виключити з інформаційних баз МВС інформацію про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122 КУпАП у виді 340 грн. штрафу, згідно постанови серії 4АВ №07605518 від 30.09.2024 року. Також представник позивача просить поновити йому строк на оскарження вказаної постанови, оскільки вважає його пропущеним з поважних підстав. Крім того, представник позивача просить суд стягнути з Департамента патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, в тому числі на правничу допомогу.
В обгрунтування своїх позовних вимог представником позивача зазначено, що 30.09.2024 року через застосунок «ДІЯ» позивач ОСОБА_1 дізнався про притягнення його до відповідальності за вчинення 29.09.2024 року адміністративного правопорушення, пов'язаного з перевищенням встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину автомобілем AUDI AI4571EM на автодорозі м-30 Стрий - Ізварине згідно постанови 4АВО7605518. Лише 20.02.2025 року на поштову адресу представника позивача після неодноразових звернень та запиту надійшла завірена копія постанови про накладення адміністративного стягнення на Вольних Р.В. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії 4АВ№07605518 від 30.09.2024 року, винесену головним інспектором ВОЗКГ УАФППДР Багачовим В.О. Згідно постанови серії 4АВ№07605518 від 30.09.2024 року, винесену головним інспектором ВОЗКГ УАФППДР Багачовим В.О., Вольних Р.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що 29.09.2024 року о 17 год. 31 хв. за адресою м-30 Стрий - Ізварине 417+514, особа, яка керувала транспортним засобом AUDI AI4571EM, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 33 км/год, чим порушила пункт 12.9.(б) Правил дорожнього руху України Проте даного правопорушення позивач не вчиняв, у вказаний час він взагалі не перебував на цих автодорогах, і не керував автомобілем AUDI AI4571EM, оскільки перебував у м.Богуслав Київської області на відновленні після медичної операції, що підтверджується випискою №3600 із медичної картки амбулаторного хворого від 27.09.2024 року. ОСОБА_1 сама постанова взагалі не вручалася і не надсилалася, що підтверджується відповіддю Департаменту патрульної поліції від 26.11.2024 року №112баз/41/47/02-2024. Автомобіль AUDI AI4571EM ще 14.09.2024 року вибув із фактичного володіння та користування позивача згідно довіреності, виданої нотаріусом в м. Богуслав. Після отримання зазначеної інформації про притягнення його до відповідальності, ОСОБА_1 , оскільки перебував на відновленні після лікування, в телефонному режимі звернувся до особи , якій вказаний автомобіль був переданий і встановив, що автомобілем керував ОСОБА_2 , який написав заяву до Управління патрульної служби у Вінницькій області (за місцем вчинення адміністративного правопорушення) про надання згоди на притягнення його до відповідальності за вчинення вказаного адміністративного правопорушення, при цьому сплативши штраф за його вчинення. Також позивачем вживалися правові заходи щодо звільнення його від незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 13 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк, передбачений ст. 289 КУпАП для подання до суду адміністративного позову, відкрито провадження та призначено справу до розгляду.
24.03.2025 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Романченко О.В. надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, мотивована тим, що позивачем пропущений строк для оскарження вищевказаної позовної заяви.
01.04.2025 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Романченко О.В надійшов відзив на позовну заяву . В зазначеному відзиві представником відповідача зазначено, що оскаржувана постанова серії 4АВ № 07605518 від 30.09.2024 була сплачена 04.10.2024 самим позивачем. Постанова серії 4АВ № 07605518 від 30.09.2024 набула законної сили з моменту сплати 50% розміру штрафу, а саме 04.10.2024 згідно ч. 2. ст. 291 КУпАП та вважається виконаною відповідно до ч. 1 ст. 300-1 КУпАП, з чого слідує, що останній день строку оскарження даної постанови 15.10.2024. До суду ж позивач звернувся 28.02.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку звернення до суду. Також представником відповідача вказано, що винесення постанови від 30.09.2024 серії 4АВ № 07605518 стосовно ОСОБА_1 здійснювалося з дотриманням вимог законодавства України, підстави щодо скасування, зміни суб'єкта відповідальності у постанові, а також унесення відповідних змін до інформаційно-комунікаційних систем та реєстрів відсутні, з чого слідує, що гр. ОСОБА_1 є належним власником транспортного засобу відповідно до ЄДРТЗ та несе відповідальність згідно чинного законодавства, що повністю суперечить твердженням представника позивача, викладеним в позовній заяві, який навмисно вводить суд в оману та надає викривлену інформацію зазначаючи те, що вище зазначений автомобіль на момент вчинення адміністративного правопорушення вибув із фактичного володіння та користування ОСОБА_1 згідно довіреності, виданої натаріусом м. Богуслав, яка не позбавляє права ОСОБА_1 володіти та користуватися власним транспортним засобом. При цьому представником відповідача вказано, що вимоги представника позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу взагалі є безпідставними, оскільки до позовної заяви не долучені будь-які підтверджуючі документи.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ковальський В.В. не з'явилися, представник позивача подав заяву, в якій просить розглянути справу без їх участі, а також зазначив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.
Відповідач - головний інспектор ВОЗКГ УАФППДР Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Багачов В.О. у судове засідання не зявився, про час, день та місце розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України у судові засідання свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі, заяв про відкладення розгляду справи до суду також не надходило.
Враховуючи викладене, суддійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що постановою серії 4АВ№07605518 від 30.09.2024 року, винесену головним інспектором ВОЗКГ УАФППДР Багачовим В.О. Вольних Р.В. притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що 29.09.2024 року о 17 год. 31 хв. за адресою м-30 Стрий - Ізварине 417+514, особа, яка керувала транспортним засобом AUDI AI4571EM та перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 33 км/год, чим порушила пункт 12.9.(б) правил дорожнього Руху України (а.с. 40).
Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся із позовом до суду, оскільки, з його слів, він транспортним засобом не керував, автомобіль вибув з його фактичного володіння та користування, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
При вирішення даного позову суд керується наступними нормами законодавства України.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та ін.
Пунктами 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Пунктом 12.9 (б) ПДР, визначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції, та від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі справи про правопорушення ПДР передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже положеннями ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Правовими положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 14-1 КУпАП передбачено відповідальність власників транспортних засобів .
Відповідно до ст.14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з'ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.
Відповідно до частини 7 статті 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.
Відповідно до оскаржуваної постанови, правопорушення було зафіксоване технічним засобом VEGA SMART SPEED DUAL BAND, 2010000584, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади Документ сформований в системі «Електронний суд» 31.03.2025 3 контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги». Технічний засіб VEGA SMART SPEED DUAL BAND, 2010000584, має сертифікат відповідності зареєстрований за № UA.TR.001 22 084-23, термін дії якого до 23.10.2024 (а.с 80-83).
Відповідно до положень статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 13.01.2020 року №13 (далі Інструкція) відповідальна особа або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, зареєстрований за її межами, звільняється від відповідальності за адміністративне правопорушення, якщо протягом 20 календарних днів із дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання адміністративною постановою законної сили:
1) така особа надала до уповноваженого органу (підрозділу) Національної поліції України документ, який підтверджує, що до моменту вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу. На підставі документа, що підтверджує надані особою відомості, винесена адміністративна постанова скасовується;
2) особа, яка керувала транспортним засобом на момент учинення зафіксованого адміністративного правопорушення, звернулася особисто до уповноваженого органу (підрозділу) Національної поліції України, уповноважений поліцейський якого виніс адміністративну постанову, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Уповноважений поліцейський у порядку, визначеному пунктом 4 розділу IV цієї Інструкції, вносить зміни до відповідної адміністративної постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вживав заходи щодо звільнення від незаконного притягнення до відповідальності згідно вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, його дії були послідовними.
Зокрема, представником позивача були подані адвокатські 28 жовтня 2024 року та 11 листопада 2024 року, 07.01.2025 року були направлені відповідні скарги, копії яких долучені до позовної заяви (а.с. 17-22, 33-37).
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2024 року представником позивача в інтересах позивача - Вольних Р.В. було подано адвокатський запит до Департаменту патрульної поліції НПУ про надання інформації щодо результатів розгляду заяв ОСОБА_2 , внесення з використанням засобів Системи до вказаних постанов змін щодо визначення суб'єктом правопорушення ОСОБА_2 , який фактично керував транспортним засобом 29.09.2024 на момент учинення адміністративного правопорушення та виключення ОСОБА_1 з реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху про притягнення його до адміністративної відповідальності згідно постанов 4АВО7605518 та 4АВ7604985.
Як вбачається з відповіді Департаменту патрульної поліції НПУ від 26.11.2024, постанова ОСОБА_1 , як відповідальній особі не надсилалася у зв'язку з оплатою 50 відсотків штрафу, при цьому адвокату відмовлено в наданні інформаці про результати розгляду заяви ОСОБА_3 (а.с. 25).
07.01.2025 представником позивача було подано скаргу на адресу Міністра МВС та адвокатський запит до Департаменту Патрульної поліції про надання належним чином завіреної копії постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Тобто дії позивача щодо звільнення від відповідальності були здійснені згідно чинного законодавства і послідовно.
Згідно з частиною 4 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
При цьому, в постанові відсутня інформація, яка підтверджувала факт перевищення швидкості, з якою швидкістю рухався автомобіль та наявність дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.21.«Зона обмеження максимальної швидкості», 5.70 «Фото - відеофіксація порушень Правил дорожнього руху».
Як вбачається з виписки №3600 із медичної картки амбулаторного хворого від 27.09.2024 року, виданої КНП БМР «Богуславська центральна лікарня», позивач перебував на лікуванні з 16 по 27.09.2024 року і останньому проводили операційне лікування, що спростовує винність позивача у вчиненні у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (а.с. 43).
Слід зазначити, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
На переконання суду, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження порушення позивачем пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості та наявності дорожнього знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», для поінформованості учасника дорожнього руху про таку відеофіксацію, та правом позивача, вживати заходів реагування за наслідком поінформованості.
Крім того, на думку суду, доказом того, що ОСОБА_1 дійсно не керував автомобілем AUDI AI4571EM за обставин, вказаних в оскаржуваній постанові, є звернення до поліції Дудія В.А. про визнання ним правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, яка була надіслана до Департаменту патрульної поліції у порядку ст. 279-3 КУпАП з дотриманням встановлених строків (а.с. 15).
Так, позивач просить скасувати прийняту постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 4АВ№07605518 від 30.09.2024 року, винесену головним інспектором ВОЗКГ УАФППДР Багачовим В.О.
Відповідачем не було надано доказів в спростування позиції позивача чи посилання на обставини, які б доводили факт та склад адміністративного правопорушення та його винність за оскаржуваною постановою.
Отже, позиція позивача знайшла своє підтвердження в суді.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що відповідачами не підтверджено належними та допустимими доказами порушення саме позивачем ОСОБА_1 пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху в контексті перевищення швидкості більш ніж на 33 км/год. та його винність у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому постанова в справі про адміністративне правопорушення серії є протиправною та підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України від 07.11. 2015 за № 1395 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, електронними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Саме відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Відповідачами не надано суду жодних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові 4АВ№07605518 від 30.09.2024 року.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фототаблицю та схему місця розташування транспортного засобу із відповідними замірами відстані від автомобіля до елементів дороги.
Посилання на оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі №161/7068/16-а прийшов до висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в постанові від 29.04.2020 у справі №211/4667/16-а прийшов до висновку, що обставини, які вказані інспектором в оскаржуваній постанові повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а прийшов до висновку, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
В постанові про накладення адміністративного стягнення серії 4АВ№07605518 від 30.09.2024 року відсутні посилання на докази, якими обґрунтовується рішення посадової особи про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, в тому числі відсутні письмові пояснення водія транспортного засобу ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, є недоведеним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 9, 77, 139, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити .
Скасувати постанову серії 4АВ№07605518 від 30.09.2024 року, винесену головним інспектором ВОЗКГ УАФППДР Багачовим В.О. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді 340 грн. штрафу за ч.1 ст.122 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України виключити з інформаційних баз МВС інформацію про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП у виді 340 грн. штрафу згідно постанови серії 4АВ№07605518 від 30.09.2024 року.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов