Справа № 275/798/25
31 грудня 2025 року селище Брусилів
Суддя Брусилівського районного суду Житомирської області Лівочка Л.І., розглянувши справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високе Брусилівського району Житомирської області, громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №759827 від 09 серпня 2025 року, 09 серпня 2025 року о 23 годині 36 хвилин в селищі Брусилів по вул. М.Іларіона, Житомирського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "ВАЗ-21099" д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР , за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статтею 130 КУпАП.
До суду ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи повторно не з"явився.
До суду від захисника -адвоката Кушніренка А.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.Просив справу розглядати за відсутності ОСОБА_1 , та його захисника.
В обгрунтування клопотання зазначив, що докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом у матеріалах справи відсутні. За змістом графи «суть адміністративного правопорушення» протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 759827 від 09 серпня 2025 року зазначено: «09.08.2025 о 23.36 с-ще Брусилів, по вулиці Митрополита Ілларіона, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор».
Вказаний протокол визначає ОСОБА_1 , як суб'єкта адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП; суб'єктом вказаного правопорушення є водій - особа, яка здійснювала керування транспортним засобом.
В даному випадку, матеріалами справи мають бути доведені усі умови для того, щоб
поліцейський у встановленому порядку вважав ОСОБА_1 водієм транспортного засобу, та, відповідно щоб запропонував пройти відповідний огляд на стан сп'яніння, а у ОСОБА_1 з'явився обов'язок пройти такий огляд, як у водія.
Такими умовами є: перебування особи в статусі водія транспортного засобу та виявлення поліцейським зовнішніх ознак сп'яніння.
Непрямим доказом правопорушення, а саме його об'єктивної сторони міг би вважатись відеозапис з нагрудного відеореєстратора працівника поліції.
Однак, відеозапис з нагрудного відеореєстратора працівника патрульної поліції розпочинає фіксування подій 09 серпня 2025 року з 23 год. 36 хв. з моменту, коли працівник поліції спілкується з ОСОБА_1 , який стояв біля автомобіля патрульної поліції. При цьому, працівники поліції не додають до протоколу жодного доказу, який підтверджував би події, що відбувались о 23 год. 36 хв. 09 серпня 2025 року, у першу чергу причетність ОСОБА_1 до керування транспортним засобом та вчинення ним правопорушень.
Тобто, факту руху транспортного засобу, що вказаний у протоколі, факту керування
транспортним засобом, факту вчинення ДТП безпосередньо ОСОБА_1 у встановленому порядку відеозаписом не зафіксовано.
Диспозиція норми ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність саме водія
транспортного засобу, який порушив Правила дорожнього руху, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу в матеріалах справи відсутні - він не міг бути суб'єктом цього правопорушення, отже і притягнення його до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Поліцейський не має права вимагати у водія посвідчення, якщо у нього немає доказів про правопорушення; відповідного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17.
Враховуючи те, що працівники поліції діяли по за межами правового поля та власних
повноважень, то усі їх дії, що стосуються перевірки документів, складання адміністративних матеріалів, пропозиція пройти огляд відносно ОСОБА_1 не ґрунтувались на законних підставах.
До протоколу працівниками поліції додано копію постанову серії ЕНА № 5440944 від 09 серпня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за
ч. 6 ст. 122 КУпАП. Однак, вказану постанову неможливо розглядати, як доказ керування особою транспортним засобом, як самостійний доказ.
Іншими належними і допустимими доказами, які додані до протоколу не підтверджується обставина керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тому вважати його суб'єктом адміністративного правопорушення є безпідставно.
Виходячи з суті правопорушення, яке зазначено у протоколі об'єктивною стороною
даного правопорушення з боку ОСОБА_1 має бути повна, безпідставна і категорична відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння: на місці зупинки за допомогою технічного засобу; у найближчому медичному закладі.
Виходячи з аналізу вказаної норми ст. 266 КУпАП та Інструкції у разі виявлення
працівником поліції ознак алкогольного сп'яніння у водія, останній пропонує пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу. У разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки за допомогою технічного засобу працівник поліції доставляє водія до найближчого медичного закладу для проходження медичного огляду. І лише у випадку, коли водій відмовився від проходження огляду на місці зупинки, а потім відмовився від проходження огляду у медичному закладі - тоді утворюється склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проте, порядок пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, визначений законом не був дотриманий працівниками поліції.
Відповідно до вимог п. 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Пунктом 8 Інструкції затверджено форму такого направлення.
Матеріали справи не містять направлення на проходження огляду у медичному закладі, що мало б підтверджувати ту обставину, що водій відмовився проходити огляд на місці зупинки, тому, на виконання вимог Інструкції та ст. 266 КУпАП поліцейський у встановленому порядку направив особу до медичного закладу.
Однак, відеозапис підтверджує ту обставину, що ОСОБА_1 о 23 год. 51 хв. погодився проходити огляд у медичному закладі, однак працівником поліції повідомлено, що порядок огляду є аналогічним огляду на місці за допомогою технічного засобу, що фактично є неправдивою інформацією та введенням особи в оману. Судова практика останнім часом є однозначною у питаннях визначення стану сп'яніння, у першу чергу це стосується обставин визначення стану сп'яніння лише внаслідок медичного огляду особи.
Працівниками поліції не дотримано окремого порядку огляду на стан сп'яніння, визначеного для військовослужбовців.
Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово повідомляв про те, що він є військовослужбовцем та надав відповідні документи, що підтверджують цю обставину.
Проте, поліцейськими залишено без уваги те, що по відношенню до військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП.
За змістом протоколу, ОСОБА_1 перебував за кермом із ознаками алкогольного
сп'яніння, а оскільки він на той момент, як і зараз був військовослужбовцем - тому за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП.
Так, як матеріали справи не містять доказів здійснення працівниками поліції виклику
чи залучення уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України особи для направлення і проходження огляду на стан сп'яніння - дії працівників поліції не відповідали вимогам закону, отже і не повинні були виконані ОСОБА_1 .
За змістом статті 256 КУпАП, якщо протокол про адміністративне правопорушення складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, то ця особа має безумовне право ознайомитися зі змістом протоколу, а також зі своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.
Водночас, працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки,передбачені законодавством, не отримували від нього письмових чи усних пояснень відносно протоколу, не роз'яснювали порядок проходження огляду на стан сп'яніння. Фактично, протокол та усі адміністративні матеріали були складені працівником
поліції без присутності ОСОБА_1 , так, як на відеозаписі вказані обставини не зафіксовані, а сам відеозапис завершується о 00 год. 03 хв. та не фіксують обставин складання протоколу, ознайомлення з його змістом ОСОБА_1 , пропозицію надати останньому пояснення, тощо.
Тому, вказані обставини не можуть бути прийняті судом, як доказ вини особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Сукупність усіх обставин недоведеності факту руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , відсутність підстав для пропозиції проходження огляду, порушення порядку направлення на огляд дозволяє стверджувати, що дії працівників поліції не ґрунтувались на вимогах закону, і підстав притягнення до відповідальності за такі дії також не вбачається.
Матеріали адміністративної справи не містять доказів в того, що працівники поліції діяли у порядку та в межах, передбачених законом, тому їх дії і вимоги не можуть вважатись законними.
Просив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 за вчинене адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши адміністративний протокол, додані до нього матеріали, в тому числі і відеозапис з портативної камери поліцейського, суд приходить до наступного.
З переглянутого в суді відеозапису, долученого до адміністративного протоколу, встановлено, що 09 серпня 2025 року о 23 годині 36 хвилин розпочинається відеофіксування з моменту, коли працівник поліції спілкується з ОСОБА_1 , який стоїть біля автомобіля патрульної поліції.
При цьому відеозапис не містить доказів того, що 09 серпня 2025 року о 23 годині 36 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом та вчинив адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність наступає за керування транспортним засобом водієм, який порушив Правила дорожнього руху.
Проте долучені до протоколу матеріали не містять доказів того, що ОСОБА_1 09.08.2025 о 23 годині 36 хвилин керував транспортним засобом - автомобілем марки "ВАЗ-21099" д.н.з. НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу на те, що додана до протоколу копія постанови серії ЕНА № 5440944 від 09 серпня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 122 КУпАП( здійснив 09.08.2025 року о 23 год. 36 хв. зупинку на місці для інвалідів) не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.
Крім того, з відеозапису, доданого до протоколу слідує, що ОСОБА_1 (о 23 год. 51 хв.) погодився пройти огляд у медичному закладі, однак працівником поліції повідомлено, що порядок огляду є аналогічним огляду на місці за допомогою технічного засобу. На місці проходити огляд ОСОБА_1 відмовився, до медичного закладу для проходження огляду його не доставляли.
Як слідує з протоколу та доданих матеріалів, на них відсутні підписи ОСОБА_1 ( у зв"язку з його відмовою).
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП, якщо протокол про адміністративне правопорушення складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, то ця особа має безумовне право ознайомитися зі змістом протоколу, а також із своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що на відеозаписі не зафіксовані обставини складання протоколу, роз"яснення прав та обов"язків ОСОБА_1 , відсутня пропозиція надати пояснення, та його відмова від підписання протоколу та інших документів (розписка про права, направлення на огляд); відеозапис завершується о 00 год. 03 хв.
Крім того, до протоколу не долучено письмових чи усних пояснень ОСОБА_1 відносно протоколу, що дає підстави ставити під сумнів, що протокол та усі адміністративні матеріали були складені працівником поліції в присутності ОСОБА_1 .. Тому, вказані обставини не можуть бути прийняті судом, як доказ вини особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року , суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлені Конвенціє для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі " Лучанінов проти України"(рішення від 09.06. 2011р.)," Карелін проти Росії( рішення від 20.09.2016 р.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності лише у разі , якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип "поза розумним сумнівом" сформульовано у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі " Кобець проти України". Відповідно до цього рішення, доказування, зокрема , має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Виходячи з рішень Європейського суду з прав людини - розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
За таких обставин, суд проходить до висновку, що до протоколу не додано належних і допустимих доказів, які підтверджували б " поза розумним сумнівом" вчинення ОСОБА_1 09 серпня 2025 року о 23 годині 36 хвилини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв"язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладенного та керуючись п.1 ст. 247, п.3 ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Провадження у справі стосовно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. .
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів від дня її винесення.
Суддя Л.І. Лівочка