Справа № 757/59783/24-а
Провадження № 2-а/761/552/2025
23 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Аббасової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Сухини А.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Константинова О.Г.,
представника відповідача Кирилюка Є.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.04.2024 інспектором СП ДН ВП Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Олександром Новаком було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 287 696, якою застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
У відповідності до постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 07.04.2024 близько о 00:38 год за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме працівників поліції, тим самим вчинив правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.
Позивач вважає, що постанова є незаконною, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик працівників поліції, тоді як позивач не вчиняв таких дій. Підставою виклику поліції стало те, що невідомими особами відносно позивача були вчинені протиправні дії, якими було завдано шкоди здоров'ю позивача, викрадення його речей та мобільного телефону. Окрім того, виклик поліції здійснювався представниками бригади швидкої допомоги № 52, що зафіксовано у відповіді на адвокатський запит.
Таким чином, будь - якого завідомо неправдивого виклику працівників поліції з боку позивача не було здійснено, а отже підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
Також разом із позовом позивачем подано суду заяву про поновлення строків на оскарження постанови про адміністративне правопорушення з тих підстав, що позивач дізнався про наявність постанови серії ГАБІ № 287 696 від 07.04.2024 лише 26.11.2024, коли отримав від Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) постанову від 04.09.2024 про відкриття виконавчого провадження № 76120122. При цьому вказує, що така постанова на його адресу не надходила.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2024 матеріали вказаного позову передані на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу справи від 04.02.2025 матеріали передані судді Аббасовій Н.В.
Ухвалою суду від 07.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12.03.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому висловлено прохання відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування такої позиції, представник відповідача вказав, що 07.04.2024 о 00:37 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4 біля готелю Голосіївський на вулиці потерпілого ОСОБА_1 побили невідомі та забрали телефон та речі, вказано телефон адміністратора в готелі, викликав потерпілий. Чекає в готелі на рецепції.
Приїхавши на місце події працівниками Голосіївського УП установлено, що ОСОБА_1 , тимчасово проживаючий у готелі «Видубичі», перебуває у стані сильного алкогольного сп'яніння, відмовляється надавати працівникам поліції будь - які пояснення стосовно події та роз'яснень, які були надані працівникам ШМД безпосередньо позивачем. Вказані обставини викладені у рапорті, доданому до виклику слідчим.
Відтак, виходячи з пояснень, наданих працівникам ШМД позивач повідомляв, що його побили невідомі та забрали телефон та речі, і що він викличе поліцію, щоб насолити учасникам попередньої події, тобто фактично позивач повідомив про вчинення кримінального правопорушення. Отже, позивач здійснював виклик поліції з власних мотивів, але не надав усних чи письмових пояснень по прибуттю останніх на місце, що унеможливило встановлення фактичних відомостей стосовно вчинення протиправних дій відносно позивача.
Таким чином, на думку представника відповідача, винесення постанови серії ГАБІ № 287696 від 07.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП відбулося з дотриманням вимог законодавства.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позовної заяви, просили задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як встановлено ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява №28090/95, п. 45). Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, п. 33).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Дослідивши доводи, викладені у заяві позивача щодо причин пропуску строку, суд вважає можливим поновити строк на оскарження постанови.
Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 07.04.2024 інспектором ВП Голосіївського УП ГУНП у м. Києві О. Новаком винесено постанову серії ГАБІ № 287696 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП, згідно з якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 07.04.2024 близько 00 год 38 хв за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме працівників поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
Як вбачається зі змісту ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
У відповідності до ст. 222 КУпАП України, розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Винність діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.
В адміністративному позові позивач категорично заперечив свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для справи.
Згідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
У відповідності до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, не зважаючи на те, що згідно вищевказаної норми Закону, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у оскаржуваній постанові, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.
Достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами.
В адміністративному позові позивач категорично заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
Як вбачається із листа Національної поліції України № 151498-2024 від 05.11.2025, наданого на адвокатський запит, 07.04.2024 Голосіївським УП ГУНП в м. Києві за № 13790 зареєстровано повідомлення, що надійшло за скороченим номером екстреного виклику поліції 102, такого змісту: 07.04.2024 о 00:37 за адресою: Голосіївський район м. Київ, вул. Промислова, 4 біля готелю Голосіївський на вулиці потерпілого ОСОБА_1 41 рік, побили невідомі та забрали телефон та речі. Тел. Адмінстратора в готелі, викликав потерпілий. Чекає в готелі на рецепції. Інформація не підтверджується. Прибувши на місце виклику на місці вже знаходилась бригада шмд 52 які повідомили що госпіталізують ОСОБА_1 в 17 лікарню. Також попередньо заявник говорив, що викличе поліцію щоб насолити учасникам попередньої події.
Також з відповіді вбачається, що 07.04.2024 Голосіївським УП ГУНП в м. Києві за № 13802 зареєстровано повідомлення, що надійшло за скороченим номером екстреного виклику поліції 102, такого змісту: Бригада № 52 Лікар, Потерпілий ОСОБА_1 . Діагноз: змт, струс головного мозку? Підозра на алкогольне сп'яніння. Дата скоєння: 07.04.2024 о 01:42 Пояснення: о 23:00 год біля готелю Видубичі побили невідомі. На місці був екіпаж поліції.
Як вбачається із наданого суду представником відповідача рапорту оперативного чергового Голосіївського УП ГУНП у м. Києві від 26.02.2025, щодо заяви, яка зареєстрована в ЄО за № 13790 від 07.04.2024, 07.04.2024 о 00:38 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 07.04.2024 о 00:37 за адресою: Голосіївський район м. Київ, вул. Промислова, 4 біля готелю Голосіївський на вулиці потерпілого ОСОБА_1 41 рік, побили невідомі та забрали телефон та речі. Тел. Адміністратора в готелі, викликав потерпілий. Чекає в готелі на рецепції. Заявник: ОСОБА_2 . Інформація не підтверджується. Прибувши на місце виклику на місці вже знаходилась бригада шмд 52 які повідомили що госпіталізують ОСОБА_1 в 17 лікарню. Також попередньо заявник говорив, що викличе поліцію щоб насолити учасникам попередньої події. З фабули події також вбачається, що заявником є ОСОБА_2 (З органів охорони здоров'я).
Крім того, представником відповідача надано матеріали ІТС ІПНП № 13769 від 06.04.2024 за фактом події, яка передувала виклику працівників поліції до готелю Голосіївський, а саме: 06.04.2024 до ЧЧ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4/2, невідомий зробив три постріли, чоловіка затримали. Учасником вказаної події був, зокрема, ОСОБА_1 .
У даному випадку, суд відзначає, що єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано те, що позивач, здійснив неправдивий виклик спеціальних служб, а саме: зателефонував по лінії «102» та повідомив інформацію, що не знайшло свого підтвердження.
Як зазначалось вище, матеріалами справи не підтверджується, що виклик здійснено саме позивачем ОСОБА_1 , оскільки з листа Національної поліції України від 15.11.2024 вказано телефон адміністратора готелю, та зазначено, що викликав потерпілий. У свою чергу, з фабули події, яка описана у рапорті оперативного чергового Голосіївського УП ГУНП у м. Києві вбачається, що заявником про подію зазначено ОСОБА_2 (з органів охорони здоров'я).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в подіях, які передували виклику працівників поліції 07.04.2024, відбувалися події, які зареєстровано в журналі ЄО за № 13769 від 06.04.2024 за участю ОСОБА_1 та позивача було госпіталізовано.
Рапорт слідчого СВ Голосіївського СУ ГУНП у м. Києві від 07.04.2024, з якого слідує, що ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб також не підтверджує здійснення останнім завідомо неправдивого виклику спеціальних служб.
Також суду не надано доказів скоєння позивачем правопорушення зазначеного у постанові від 07.04.2024 в порядку ст. 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів.
Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною частиною статті КУпАП.
У відповідності з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В той же час, в порушення вказаних вимог, інспектором не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У даному випадку, суду не надано доказів наявності в діях позивача усіх ознак складу правопорушення за ст. 183 КУпАП, викладених в оскаржуваній постанові від 07.04.2024 обставин, оскільки відсутні докази вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною статті 183 КУпАП.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Частиною третьою ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
- залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при складанні оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову серії ГАБІ №287696 по праві про адміністративне правопорушення від 07.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП України. При цьому, з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку і про задоволення позовних вимог в частині закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. ст. 38, 183, 251, 254, 280, 289 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Постанову від 07 квітня 2024 року серії ГАБІ № 287696 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП - скасувати.
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 07.04.2024 серії ГАБІ № 287696.
З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у місті Києві, адреса: 01601, м. Київ. вул. Володимирська, буд. 15.
Суддя: