Справа №705/4270/24
2/705/684/25
30 жовтня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Піньковського Р.В.
при секретарі Романовій О.М.
за участю відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в зали суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 квітня 2019 року між нею - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 було укладено Договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Уманського нотаріального округу Черкаської області Волошенюк Л.О., та зареєстровано в реєстрі під №193.
Відповідно до умов цього договору вона надала, а ОСОБА_4 отримала позику в розмірі 1 745 250,00 грн., що еквівалентно станом на дату укладання цього договору 65000,00 доларів США строком на три роки до 22 квітня 2022 року.
16 липня 2019 року в якості забезпечення вище зазначеного Договору позики між нею та ОСОБА_4 було укладено Договір іпотеки за №2008, який посвідчено приватним нотаріусом Уманського нотаріального округу Черкаської області Волошенюк Л.О.
Відповідно до цього Договору ОСОБА_4 передала в іпотеку житловий будинок номер АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1800 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7124382500:01:002:0112, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
У встановлений договором строк, зобов'язання за договором позики не виконане.
Як їй стало відомо згодом, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки №548/01-16 від 21 грудня 2023 року, надісланої на адресу Уманського міськрайонного суду Черкаської області в межах цивільної справи №705/5923/23 приватним нотаріусом Пархоменко Н.М., єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_1 .
Фотокопію вказаної довідки вона отримала 11 січня 2024 року після ознайомлення її мамою ОСОБА_5 з матеріалами цивільної справи № 705/5923/23.
31 січня 2024 року вона звернулась до відповідача з вимогою про усунення порушення основного зобов'язання за договором позики №193 від 22.04.2019 та договору іпотеки від №2008 16.07.2019 надісланою в порядку, встановленому ст.35 Закону України «Про іпотеку». Цю вимогу відповідач отримала 06 лютого 2024 року.
Відповідач з моменту отримання такої вимоги не усунула порушення договору позики і тому в неї виникла необхідність звернутися до суду з позовом про захист її майнових прав та інтересів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 16 липня 2019 року №2008: житловий будинок номер АДРЕСА_1 , та земельну ділянку - площею 0,1800га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 71224382500:01:002:1012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за Договором позики від 22 квітня 2019 року №193, що станом на дату позову становить 826 214,54 гривень 54 копійки, та еквівалентно 69 327,40 доларам 40 центам США та складається з:
-заборгованість за Договором позики від 22 квітня 2019 року №193 в розмірі 2 649 803,00 гривні, та еквівалентно 65 000 доларів США;
-трьох процентів річних в сумі 176 411,54 гривень, що еквівалентно 4 327,40 доларам США.
Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Судові витрати покласти на відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кецкало В.В. подав на адресу суду відзив, відповідно до якого вважає, що позов не підлягає до задоволення.
В обґрунтування зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Умані у віці 72-х років померла мати відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно. Відповідачка ОСОБА_1 в силу приписів ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері.
Дочка спадкодавця ОСОБА_1 у встановлений законом 6-тимісячний строк звернулась до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Пархоменко Н.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
13 квітня 2022 року приватним нотаріусом Пархоменко Н.М. було заведено спадкову справу №39 після смерті ОСОБА_4 .
За життя спадкодавець ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 у власність грошові кошти в розмірі 1 745 250 грн. 00 коп. строком на три роки - до 22 квітня 2022 року.
Для забезпечення виконання цього боргового зобов'язання між спадкодавцем (позичальником та іпотекодавцем) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 16 липня 2019 року реєстраційний №2008, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою І.Ю., за умови якого в іпотеку до ОСОБА_3 перейшов належний ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 та належна цьому будинку земельна ділянка площею 0,1800 га.
Ще до закінчення 6-місячного строку на прийняття спадщини, а саме 17 червня 2022 року, відповідач ОСОБА_1 письмово повідомила позивачку ОСОБА_3 про смерть своєї матері та просила надати їй копії договору позики від 22 квітня 2019 року та копію договору іпотеки від 16 липня 2019 року, однак остання їй відмовила з посиланням на конфіденційність запитуваної інформації, про що повідомила письмово.
Позивач ОСОБА_3 вважає, що надіслана відповідачці ОСОБА_1 вимога від 31 січня 2024 про усунення порушень основного зобов'язання за договором позики від 22.04.2019 №193 та договору Іпотеки від 16.07.2019 №2008, яку відповідачка ОСОБА_1 отримала 03.02.2024, є вчасним пред'явленням кредитором своїх вимог до спадкоємця, тобто через рік і сім з половиною місяців з дня, як позивачці стало відомо про відкриття спадщини після смерті боржника.
Вважають таку позицію позивачки хибною, а самі твердження позивачки про це свідомим введенням суду в оману, оскільки позивачкою пропущений преклюзивний строк пред'явлення вимоги до спадкоємця, передбачений ст.1281 ЦК України.
Оскільки позивачка ОСОБА_3 вчасно не звернулась з вимогою до спадкоємця боржника, хоча про смерть останньої кредитору було повідомлено письмово відповідачкою ОСОБА_1 , про що свідчить лист ОСОБА_1 від 17 червня 2022 року та лист-відповідь ОСОБА_3 від 02 грудня 2022 року.
Пропуск преклюзивних строків, визначених ст.1281 ЦК України, позивачка ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що про факт прийняття спадщини ОСОБА_1 вона дізналась лише 11 січня 2024 року (після того, як під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи №705/5923/23 було виявлено довідку приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Пархоменко Н.М. №548/01-6 від 21.12.2023). Така позиція позивачки повинна бути розцінена критично, оскільки по-перше. Ніхто не перешкоджав ОСОБА_3 дізнатись про коло спадкоємців раніше, ще у червні 2022 року, просто звернувшись до нотаріуса. А по друге, тому, що справа №705/5923/23 була відкрита ще 13.06.2023 як раз за позовом ОСОБА_3 до спадкоємця ОСОБА_1 про стягнення боргу на суму 68467,27 доларів США за тим же самим договором позики від 22.04.2019 №193, укладеним з її мамою.
За логікою позивачки виходить, що пред'явивши ще 13.06.2023 позов до спадкоємця ОСОБА_1 про стягнення боргу її покійної матері, тільки під час його судового розгляду (11 січня 2024 року, тобто через 6 місяців після пред'явлення позову) вона раптом дізналась, що ОСОБА_1 як раз і є спадкоємцем боржника.
Доказів того, що позивачка ОСОБА_3 не могла знати про коло спадкоємців свого боржника до 11 січня 2024 року - не надано, їх не має.
Відповідно до чинного законодавства кредитор може звернутися із вимогою як безпосередньою до спадкоємців, які прийняли спадщину, так і до нотаріуса. Претензії кредиторів є підставою для заведення нотаріусом спадкової справи. Іншими слова, вважають, що ніщо не заважало ОСОБА_3 самій завести спадкову справу, дізнавшись про смерть боржника. Ніщо не заважало їй встановити коло спадкоємців та заявити до них претензії. Те що позивач цим правом не скористалась, не виправдовує нею пропуск преклюзивних строків.
Стверджують, що позивачка знала про спадкоємця ОСОБА_1 , оскільки вважають, що свої вимоги кредитора до останньої за договором позики від 22 квітня 2019 року позивачка пред'явила до приватного нотаріуса Пархоменко Н.І., але 07 серпня 2023 року, що на їх думку підтверджується листом нотаріуса від 10 серпня 2023 року №320/01-16, тобто більше ніж через рік після того, як вона дізналась про смерть боржника та відкриття спадщини.
Зазначене свідчить, на їхню думку, про те, що Позивач ОСОБА_3 вводить в оману суд, стверджуючи, що вона дізналась, що ОСОБА_1 як раз і є спадкоємцем боржника лише 11 січня 2024 року.
Кредитор ОСОБА_3 про смерть боржника та відкриття спадщини була належним чином повідомлена спадкоємцем ОСОБА_1 ще 17 червня 2022 року, доказів вчасного, тобто в межах визначеного ст.1281 ЦК України 6-місячного строку, звернення ОСОБА_3 як до нотаріуса, так і до спадкоємця із відповідною вимогою матеріали справи не містять, і позивачка на такі не посилається.
А тому вважають, що оскільки, будучи обізнаною про смерть боржника та відкриття спадщини, позивачка ОСОБА_3 не вчинила жодних дій по пред'явленню своїх вимог як кредитора в межах строків, визначених ст.1281 ЦК України - зазначене позбавляє її права вимоги за зобов'язаннями спадкодавця, тому просять суд відмовити у задоволенні позову.
Також вважають необґрунтованою вимогу позивачки про включення в загальну суму боргу за договором позики від 22 квітня 2019 року №193 ще й 3-х відсотків річних, оскільки вона суперечить Постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, згідно якої нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника не можуть присуджуватись до сплати спадкоємцями.
Спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до закінчення строку повернення позики, а тому такі вимоги позивачки є безпідставними.
Позивач в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність, зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні підтримали аргументи, зазначені у відзиві та просили відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачка пропустила преклюзивний строк пред'явлення вимоги до спадкоємця.
Суд, вислухавши відповідача та його представника, врахувавши процесуальну позицію позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 22 квітня 2019 року позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір позики №193, посвідчений приватним нотаріусом Волошенюк Л.О., за умовами якого ОСОБА_4 отримала від позивачки позику в сумі 1 745 250 гривень 00 копійок, що в еквівалентні по курсу НБУ станом на момент укладення даного Договору становить 65 00 доларів США, строком на три роки, до 22 квітня 2022 року з умовою укладення договору іпотеки з метою забезпечення даного Договору позики не пізніше 22 липня 2019 року, на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним.
16 липня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір іпотеки №2008, посвідчений приватним нотаріусом Черповицькою І.Ю., на виконання умов договору позики №193 від 22.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Волошенюк Л.О., на суму позики 1 745 250 гривень 00 копійок, що в еквівалентні по курсу НБУ станом на момент укладення даного Договору становить 65 000 доларів США, предметом якого є наступне нерухоме майно: житловий будинок номер АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею - 0,1800 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку. Господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7124382500:01:002:1012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (сорок сім з літерою «а»).
Листом від 17 червня 2022 року відповідач ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також зазначила, що на момент направлення листа питання прийняття спадщини ще не було здійснено.
Згідно листа приватного нотаріуса Пархоменко Н. від 10.08.2023 за №320/01-16, направленого на адресу ОСОБА_1 , останню повідомлено, що 07.08.2023 приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Пархоменко Н.М. отримано заяву ОСОБА_5 , яка діє на підставі довіреності за №11035/2023, посвідченої нотаріусом в м. Мюнхен 13 липня 2023 року від імені ОСОБА_3 , з вимогами до спадкоємців на суму заборгованості згідно договору позики та договору іпотеки 1 745 250,00 грн., боржник ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки №548/01-16 від 21.12.2023, виданої приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Пархоменко Н.М. на запит Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2023 року за №705/5923/23/25359/2023, спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена 13 квітня 2022 року за №39 на підставі заяви дочки спадкодавця, ОСОБА_1 , про прийняття спадщини за законом.
31.01.2024 ОСОБА_3 направила на адресу боржника ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов'язання за Договором позики від 22.04.2019 №193 та Договору Іпотеки від 16.07.2019 №2008 в порядку, встановленому ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
У довідці також зазначено, що на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її дочка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності до положень частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
За приписами ст. ст. 572, 574, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Іпотека, як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно ч. ч. 1 і 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель в праві задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно приписів ч. 1 та ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов'язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Оскільки після смерті боржника, належні йому за життя кредитні зобов'язання входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем, який прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі положень статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця.
Згідно приписів ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Положення ст. 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором приписів статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців.
Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Згідно приписів ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року (справа № 522/407/15-ц) зазначено, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цим вимог регламентується статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань.
Стороною відповідача зазначається, що позивачем пропущений преклюзивний строк передбачений ст.1281 ЦК України для звернення з вимогою до спадкоємця боржника оскільки позивач знала про спадкоємця ОСОБА_1 з моменту направлення відповідачем на її адресу листа від 17.06.2022 яким повідомлялася про смерть спадкодавця ОСОБА_4 , що також підтверджується листом нотаріуса від 10 серпня 2023 року №320/01-16, з якого вбачають, що позивач ОСОБА_3 не своєчасно звернулася до спадкоємців з відповідної вимогою кредитора спадкодавця.
Таку позицію відповідача суд не бере до уваги, оскільки лист від 17.06.2022 свідчить лише про відкриття спадщини, але не доводить, що позивач знала про прийняття спадщини саме ОСОБА_1 або будь-якою іншою особою, адже даний лист містить застереження про те, що питання прийняття спадщини не вирішено.
Разом із тим, лист нотаріуса від 10.08.2023 адресований ОСОБА_1 , як спадкоємцю ОСОБА_4 , саме з метою її повідомлення про те, що 07.08.2023 ОСОБА_3 , як кредитор спадкодавця, через представника звернулась до нотаріуса з вимогою до спадкоємців на суму заборгованості згідно договору позики та договору іпотеки 1745 250,00 грн.
Будь яких доказів, які б вказували на обізнаність позивача про спадкоємців, які прийняли спадщину боржника ОСОБА_4 , до 11 січня 2024 року, тобто дати отримання представником позивача довідки нотаріуса від 21 грудня 2023 року за №548/01-16 в межах цивільної справи №705/5923/23, відповідачем не надано.
Також, судом враховує, що на розгляді Верховного Суду перебувала справа №705/2977/24 в якій розглядався спір між тими самими сторонами щодо правовідносин за договором іпотеки від 16 липня 2019 року №2008, який є предметом розгляду в даній справі.
Постановою Верховного суду України від 21.05.2025 у справі №705/2977/24 (провадження №61-15362св24) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Як вбачається з даної постанови суду від 21 травня 2025 року, «суди встановили, що:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позичальник ОСОБА_4 ;
- листом від 17 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомила позикодавця ОСОБА_3 про смерть позичальника ОСОБА_4 , зазначивши, що питання про прийняття спадщини не вирішено;
- ОСОБА_3 дізналась про прийняття ОСОБА_1 спадщини після померлої ОСОБА_4 11 січня 2024 року з довідки приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Пархоменко Н.М. від 21 грудня 2023 року №548/01-6, після чого 31 січня 2024 року звернулася до спадкоємця позичальника, яка прийняла спадщину, з вимогою про усунення порушень зобов'язання за договором позики;
- будь-які докази повідомлення кредитора про прийняття спадщини спадкоємцем у матеріалах справи відсутні.
У справі, яка переглядається, звертаючись 17 червня 2022 року до ОСОБА_3 із листом, ОСОБА_1 не повідомила кредитора про прийняття нею 13 квітня 2022 року спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
З огляду ж на те, що ОСОБА_3 не володіла даними про особу спадкоємця, яка прийняла спадщину, строк обчислення шестимісячного строку, передбаченого частиною другою ст.1292 ЦК України для пред'явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців, у спірних правовідносинах має розпочинатись з дня, коли ОСОБА_3 стало відомо про таку особу, тобто з дня ознайомлення із довідкою приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Пархоменко Н. М. від 21 грудня 2023 року № 548/01-6 (тобто з 11.01.2024).
Отже, враховуючи, що кредитор пред'явив вимогу до спадкоємця боржника 31 січня 2024 року, тобто через двадцять днів від дня ознайомлення із відповідною довідкою приватного нотаріуса, з якої і стало відомо про особу спадкоємця померлої ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 не пропустила встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України строку пред'явлення вимог до спадкоємців боржника.»
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до висновку ВС/КЦС в справі № 761/29966/16-ц від 18.12.2019 звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до п. 8.4.3 Договору Іпотеки, коли в момент настання терміну виконання Іпотекодовцем зобов'язань, забезпечених цим Договором не будуть виконані, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства.
Оскільки в обумовлені за договором позики строки відповідачем кошти не були повернуті позивачу, тому вона звернулася до відповідача з Вимогою про усунення порушення умов договору позики та умов іпотечного договору, проте на даний час борг за основним зобов'язанням відповідачем не повернуто.
Так, за змістом Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише тоді, якщо останнє не виконано чи виконано неналежно, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звернути стягнення на предмет іпотеки, що не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.8.4.14 Договору іпотеки - Іпокотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на Предмети іпотеки.
Згідно п. 9 Договору іпотеки - Звернення стягнення на заставне майно здійснюється на розсуд Іпотекодержателя або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або Іпокотекодержателем самостійно на умовах цього договору.
Отже, скориставшись правом вибору способу захисту її порушеного права позивач вирішила здійснити звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку на підставі Договору Іпотеки від 16.07.2019 №2008 та задовольнити свої вимоги Іпотекодержателя за рішенням суду.
Визначаючи загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, суд враховує, що договір позики №193 від 22 квітня 2019 року був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на суму 1 745 250 гривень 00 копійок, еквівалентну по курсу НБУ 65 000 доларам США, строком на три роки, до 22 квітня 2022 року.
Згідно п. 3 договору позичальник зобов'язаний повернути отриману суму коштів, еквівалентну 65 000 доларів США на момент розрахунку.
Отже станом на дату подання позову заборгованість за договором позики становить 2 649 803,00 гривні, що еквівалентно 65 000 доларів США.
Суд враховує правову позицію, висновану в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, згідно якої спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватись до сплати спадкоємцями».
Стороною позивача необґрунтовано вимогу в частині включення в загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, трьох процентів річних в сумі 176 411 гривень 54 копійки, оскільки таке нарахування не пов'язано з особою позичальника ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення строку повернення позики, а тому суд вважає, що така складова заявленого розміру вимог не може присуджуватись до сплати відповідачем, як спадкоємцем.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За вказаних обставин, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі в їх сукупності, суд вважає, що відповідач як спадкоємець боржника, не виконала умови договору позики №193 від 19.04.2019, що був забезпечений договором іпотеки №2008 від 16.07.2019, а тому для захисту порушеного права позивача, як кредитора та іпотекодержателя за вказаними договорами, позовні вимоги слід задовольнити та звернути стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором позики в розмірі 2 649 803,00 грн. шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 15140 гривень 00 копійок.
Керуючись Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 15, 16, 509, 525-527, 1046, 1049, 1050, 1216-1218, 1268, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 16 липня 2019 року №2008, а саме житловий будинок номер АДРЕСА_1 , та земельну ділянку - площею 0,1800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7124382500:01:002:1012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 22 квітня 2019 року №193 в розмірі 2 649 803 гривні 00 копійок.
Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення електронного аукціону при примусовому виконанні в межах виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Стягнути зі ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (рнокпп НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 15 140 гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 10.11.2025.
Суддя: Р. В. Піньковський