Справа № 571/3626/25
Провадження № 1-кс/571/501/2025
31 грудня 2025 року с-ще Рокитне
Слідча суддя Рокитнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного-адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Сарненського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025181190000297 від 29.12.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Угли, Ковельського району, Волинської області та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовозобов'язаного, раніше не судимого, освіта вище, працюючого вчителем математики та інформатики Комунального закладу загальної середньої освіти «Пожарківська гімназія» , одруженого, має на вихованні двоє малолітніх дітей,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
Слідчий слідчого відділення відділення поліції № 2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 (далі слідчий), за погодженням із начальником Рокитнівського відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 (далі прокурор), звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, з визначенням розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан та, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану, чоловікам - громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам - військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за попередньою змовою групою осіб із невстановленою в ході досудового розслідування особою, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, переслідуючи корисливий мотив і мету, направлену на отримання грошової винагороди, сприяв у незаконному перетині через державний кордон України громадянин України призовного віку, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за грошову винагороду.
Зокрема, в період із листопада 2025 року (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) по 29 грудня 2025 року невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, в ході спілкування в месенжері «Телеграм» роз'яснила ОСОБА_9 , що він може безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану в напрямку республіки білорусь, заплативши 7000 доларів США. При цьому, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа повідомила, що вона забезпечить його переїзд з м. Київ до державного кордону України з республікою білорусь та усуне перешкоди шляхом об'їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на напрямку руху, а також роз'яснила порядок дій після незаконного переправлення через державний кордон. При цьому, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа погодилася, що кошти за незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_9 передасть після перетину кордону.
В подальшому, 28.12.2025 близько 09.00 год. ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, отримавши від неї вказівку в ході телефонної розмови, з корисливих мотивів, шляхом усунення перешкод та об'їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на напрямку руху, використовуючи власний автомобіль марки «KIA CEED», реєстраційний номер НОМЕР_1 , транспортував ОСОБА_9 із м. Київ до м. Рівне, за що отримав грошову винагороду в розмірі 29820 гривень, яку останній перерахував на банківську картку ОСОБА_5 .
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 29.12.2025 близько 14.00 год., діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, знову отримавши від неї вказівку в ході телефонної розмови, з корисливих мотивів, шляхом усунення перешкод та об'їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на напрямку руху, використовуючи власний автомобіль марки «KIA CEED», реєстраційний номер НОМЕР_1 , забрав ОСОБА_9 , з яким розпочав рух до прикордонної території на вище зазначеному транспортному засобі. За послуги транспортування із м. Рівне до прикордоння ОСОБА_9 перерахував грошові кошти в сумі 8520 гривень на банківську картку ОСОБА_5 .
Крім того, в період із середини грудня 2025 року (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) по 29 грудня 2025 року невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, в ході спілкування в месенжері «Телеграм» роз'яснила ОСОБА_8 , що він може безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану в напрямку республіки білорусь, заплативши 4500 доларів США. При цьому, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа повідомила, що вона забезпечить його переїзд з м. Житомир до державного кордону України з республікою білорусь та усуне перешкоди шляхом об'їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на напрямку руху, а також роз'яснила порядок дій після незаконного переправлення через державний кордон. При цьому, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа не обговорила порядок та місце передачі грошових коштів ОСОБА_8 за незаконне переправлення через державний кордон України.
В подальшому, 24.12.2025 близько 18.00 години, за вказівкою організатора, невстановлена досудовим розслідуванням особа на невстановленому автомобілі транспортувала ОСОБА_8 із м. Житомир до м. Рівне та надала вказівки щодо поселення в готель «Мир» та очікування подальшого його транспортування.
Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_5 , 29.12.2025 близько 14.00 год., діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, отримавши від неї вказівку в ході телефонної розмови, з корисливих мотивів, шляхом усунення перешкод та об'їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на напрямку руху, використовуючи власний автомобіль марки «KIA CEED», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому на той час перебував ОСОБА_9 , забрав ОСОБА_8 та розпочав рух до прикордонної території. За послуги транспортування із м. Рівне до прикордоння ОСОБА_8 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 200 доларів США.
Також, в період із початку грудня 2025 року (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) по 29 грудня 2025 року невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, в ході спілкування в месенжері «Телеграм» роз'яснила ОСОБА_10 , що він може безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану в напрямку республіки білорусь, заплативши 4500 доларів США. При цьому, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа повідомила, що вона забезпечить його переїзд з с. Поляни Рівненського району Рівненської області до державного кордону України з республікою білорусь та усуне перешкоди шляхом об'їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на напрямку руху, а також роз'яснила порядок дій після незаконного переправлення через державний кордон. При цьому, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа погодилася, що кошти за незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_10 передасть після успішного перетину кордону.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 29.12.2025 близько 14.30 год., діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, отримавши від неї вказівку в ході телефонної розмови, з корисливих мотивів, шляхом усунення перешкод та об'їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на напрямку руху, використовуючи власний автомобіль марки «KIA CEED», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому на той час перебували ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , забрав ОСОБА_10 та продовжив рух до прикордонної території. За послуги транспортування із с. Поляни Рівненського району Рівненської області ОСОБА_10 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 100 євро.
При цьому, дії ОСОБА_5 полягали у наданні послуг з перевезення 3 (трьох) осіб з м. Рівне до селища Томашгород, Сарненського району, Рівненської області, за що останній отримав 38340 гривень, 200 доларів США та 100 євро.
У подальшому, 29.12.2025 приблизно о 17 год. 27 хв. автомобіль марки «KIA CEED», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , в якому перебували ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , були зупинені в селищі Томашгород Сарненського району, Рівненської області працівниками правоохоронних органів.
На підставі зібраних матеріалів, 30.12.2025 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами.
Слідчий вказує на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України);
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Обставини, що свідчать про можливість настання ризиків слідчий вказує те, що кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_11 відноситься до категорії тяжких, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Оскільки ОСОБА_5 вчинив злочин, пов'язаний із незаконним переправленням через Державний кордон України, маючи при цьому відповідні знайомства та злочинні зв'язки, й надалі може незаконно переправляти осіб до республіки білорусі, а отже перебуваючи на волі останній може продовжувати вчиняти аналогічні правопорушення.
Також, на даний час не встановлено місце знаходження грошових коштів в сумі 700 доларів США, які надавав підозрюваному ОСОБА_5 свідок ОСОБА_9 , які мають істотне значення, як речові докази для встановлення всіх обставин вказаного кримінального правопорушення, що дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 чи інші невстановлені особи (його спільники), які спільно з останнім вчинили вказаний злочин, можуть їх знищити, сховати або спотворити.
ОСОБА_5 перебуваючи на волі, з метою ухилення від відповідальності за вчинення тяжкого злочину, може незаконно впливати на свідків. які в подальшому можуть змінити свої показання, що є підставою шляхом умовлянь та погроз незаконно впливати на вказану особу з метою зміни останнім своїх показань та покращення свого становища.
Просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень.
Під час судового розгляду прокурор клопотання слідчого підтримав, посилаючись на обставини викладені у ньому та доповнив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні зазначеного злочину, а інші менш суворі запобіжні заходи не забезпечать можливості уникнення ризиків, наведених у клопотанні.
Просив клопотання задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, відповідно до ст.183 КПК України, а у разі внесення застави покласти на підозрюваного декілька обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Слдічий просив задоволити клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_5 повідомив суд, що не мав наміру переправляти осіб через державний кордон. Він надава прслуги з перевезення, таксує. Негативно оцінює свій вчинок. Просив застосувати до нього домашній арешт та запевняє, що більше такого не повториться.
Захисник підозрюваного-адвокат ОСОБА_6 просив відмовити у клопотанні слідчого та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання, суд прийшов до наступного висновку.
Встановлено, що у провадженні слідчого відділення відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12025181190000297 від 29.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
29 грудня 2025 року о 22 год. 15 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
30 грудня 2025 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини справи.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
При вирішенні клопотання суд приймає до уваги, що підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення пов'язаного з незаконним переправленням осіб за кордон, що кримінальне правопорушення вчинено групою осіб та з корисливих мотивів.
Суд погоджується з доводами прокурора, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України»).
Разом з тим, сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою, що слідує із усталеної практики Європейського суду з прав людини. Оцінка ризику переховування від органів досудового розслідування та суду має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику, або вказати, що втеча маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення Бакчиєв проти Молдови).
Також, на думку суду, є передчасний висновок про наявність ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки слідчим у клопотанні не наведено достатніх та обґрунтованих доказів про необхідність ОСОБА_5 чинити на них будь-який вплив чи схиляти до дачі неправдивих показань.
Поряд з цим, в матеріалах клопотання відсутні докази у підтвердження того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Вказані ризики ґрунтуються на припущеннях.
Під час розгляду клопотання встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 має постійне місце проживання, проживає з сім'єю, офіційно працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, користується повагою в колективі, раніше не судимий.
На переконання суду, стороною обвинувачення не наведено переконливих доказів у підтвердження того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
За таких обставин суд вважає, що процесуальна поведінка підозрюваного може бути дотримана із застосуванням до нього менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Відповідно ст.181 КПК України, домашній арешт полягає у забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Слідча суддя вважає, що забезпечити належну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а в разі недотримання ним умов такого запобіжного заходу, орган досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Зважаючи на обставини, встановлені у судовому засіданні, вагомість наявних доказів, що вказують на обґрунтовану підозру вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, даних про особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявності постійного місця проживання, обставин досудового розслідування, та беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням декількох обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст.176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 309, 615 КПК України,
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Сарненського районного відділу поліції головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк два місяці, тобто до 28 лютого 2026 року, з покладенням на підозрюваного обов'язків:
- цілодобово не відлучатися з місця постійного проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, за виключенням оголошення у зазначений період повітряної тривоги у Волинській області для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття), та у випадку надання медичної допомоги;
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_10 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвала діє до 28 лютого 2026 року включно.
Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворіший запобіжний захід.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покладається на слідчого у провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1