Справа № 569/14696/25
21 листопада 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Крижова О.Г. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, суддя
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №388049 від 11 липня 2025 року: «11 липня 2025 року о 09 год. 24 хв. в м. Рівне по вул. Соборна, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Dacia Sandero» д.н.з. НОМЕР_1 зознаками наркотичного сп'яніння (неприродня блідість шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння, згідно даних зазначених в протоколі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні адвокат Петровський І.О. пояснив, що ОСОБА_1 вини у вчиненні вказаного правопорушення не визнає, та просив суд закрити справу у зв'язку із відсутністю події і складу правопорушення з підстав викладених у письмових запереченнях. Суду пояснив, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції поблизу «Житенського кільця» та в подальшому працівники поліції повідомили, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку ТЦК, а тому необхідно проїхати з ними до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження ВЛК та зняття з розшуку.Прибувши на власному автомобілі до приміщення ТЦК, ОСОБА_1 відмовився виходити із нього та почувши його відмову, працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння, як пояснив поліцейський, він вбачає наявність ознак наркотичного сп'яніння. Вважає, що працівники поліції свідомо здійснювали провокаційні дії щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки наркотиків ОСОБА_1 не вживає та жодних ознак наркотичного сп'яніння, зазначених у протоколі він не мав. Після цього, розуміючи наслідки складання протоколу, протягом двох годин з моменту встановлення підстав для проходження оглядну на визнання стану сп'яніння ОСОБА_1 звернувся до КП «РОЦПЗН» для проходження медичного огляду на предмет наркотичного сп'яніння. Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №621 від 11.07.2025 року, ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не виявлено.
Заслухавши представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, відеозапис події, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.
Згідност. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно зіст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цією ж статтею передбачено чим встановлюються ці дані.
Відповідно до вимогст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннямист. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2 розд.І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735(даліІнструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції,ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,є:наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно з вимогами, передбаченими п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затвердженанаказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №388049 від 11 липня 2025 року, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1ст. 130 КУпАП.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.130КУпАП виражається в тому числі і у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, в даному випадку відмова особи, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в сенсі ст.130КпАП України безпосередньо пов'язана з перебуванням цієї особи в стані наркотичного сп'яніння.Саме зазначені обставини ставляться у вину ОСОБА_1 .
Статтею 55 Конституції України передбачено - кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Однак, в ході судового розгляду було встановлено, що відмова останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не була пов'язана з перебуванням останнього в стані наркотичного чи іншого сп'яніння. Як пояснив представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не було роз'яснено працівниками поліції наслідки відмови від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я. Відмовився проходити огляд, оскільки не хотів бути затриманим та доставленим до ТЦК.
Водночас, розуміючи наслідки складання протоколу за ч. 1ст. 130 КУпАП, протягом двох годин з моменту встановлення підстав для проходження огляду, ОСОБА_1 звернувся до закладу КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» Рівненської обласної ради із відповідною заявою про проведення медичного освідчення на предмет наркотичного сп'яніння у зв'язку із конфліктною ситуацією із поліцейськими.
Таким чином, за результатами проведення огляду у медичному закладі, згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №621 від 11.07.2025 року, ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не виявлено.
Так, у протоколі серії ЕПР1 №388049 від 11 липня 2025 року зазначено такі ознаки наркотичного сп'яніння, виявлені працівником поліції у ОСОБА_1 , як: неприродня блідість шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно долученого до письмових заперечень акту медичного огляду №621з КП «РОЦПЗН», під час клінічного огляду 11 липня 2025 року у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння виявлено не було, поведінка адекватна, орієнтований, мовна здатність не порушена, дихання незмінне, зіниці незмінні, рухова сфера в нормі, міміка звичайна, хода стійка.
Також, з переглянутого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, у водія ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак наркотичного сп'яніння, що зазначені у протоколі.
Під час спілкування з поліцейськими водій ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на поставлені поліцейським запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.
Тобто, суд вважає, що відеозапис, наданий як додаток до протоколу, не підтверджує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з усталеною судовою практикою, описані в п. 4 розділу І Інструкції, ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному конкретному випадку.
Відповідно до ст. 8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Положеннястатті 62 Конституції Українивизначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно дост. 251 КУпАПобов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Доказице будь-які фактичні дані, які дозволяють органу або посадовій особі: Встановити факт вчинення адміністративного правопорушення; визначити винність особи у вчиненні правопорушення; з'ясувати інші обставини, що є важливими для правильного розгляду справи.
Згідно зістаттею 251 КУпАП, докази включають:
Протокол про адміністративне правопорушення:Документ, що оформлюється уповноваженою особою.
Пояснення: Отримані від особи, яку притягують до відповідальності, потерпілих та свідків.
Висновки експертів: Результати експертиз, що проводяться для встановлення певних фактів.
Речові докази: Матеріальні предмети, що мають значення для справи.
Показання технічних приладів та засобів: Дані з фото-, кіно-, відеокамер, а також приладів, що працюють в автоматичному режимі, зокрема при нагляді за дорожнім рухом.
Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу: Документ, що фіксує огляд і затримання авто.
Протокол про вилучення речей і документів:Документ про вилучення матеріальних цінностей.
Інші документи: Будь-які інші документи, що стосуються справи.
Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності є необґрунтованою та безпідставною, не може породжувати у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння, а відмова від огляду за таких обставин не може породжувати для водія негативних юридичних наслідків.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначенимист. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62Конституції Українита загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінністатті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладений у ньому повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Водночас, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним вимогп. 2.5 ПДРсуду не надано.
В силустатті 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
ЄСПЛ підтримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява №25).
За змістом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведені події та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З врахуванням наведеного, встановлені обставини не дають достатніх підстав вважати, що в судовому засіданні знайшли підтвердження подія і склад адміністративного правопорушення, а будь-які інші докази суду надані не були.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1ст. 247КУпАП).
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ч.1 ст.130, ст.ст.280,283,284,294 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченеч.1ст.130КУпАП,відносно ОСОБА_1 закрити, на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складуадміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя Рівненського міського суду Оксана КРИЖОВА