про залишення касаційної скарги без руху
31 грудня 2025 року
м. Київ
справа №480/4684/24
адміністративне провадження №К/990/52895/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року (колегія у складі суддів Перцової Т.С., Жигилія С.П., Макаренко Я.М.)
у справі № 480/4684/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФ України в Херсонській області, відповідач) та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФ України в Сумській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Херсонській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 01.05.2024 № 183950008087, зареєстроване 02.05.2024 за № 5607/03-16;
- зобов'язати відповідачів повторно розглянути питання призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до спеціального стажу всього періоду роботи з 02.12.1993 по 24.04.2024 та періоду навчання.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Херсонській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 01.05.2024 №183950008087, зареєстроване 02.05.2024 за № 5607/03-16. Зобов'язано ГУ ПФ України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до спеціального стажу всього періоду роботи з 02.12.1993 по 24 квітня 2024 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням висновків суду. Відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Надалі Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.11.2025, задовольнивши апеляційну скаргу одного з відповідачів, скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 10.06.2025 в частині задоволення позову про зобов'язання ГУ ПФ України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із зарахуванням до спеціального стажу всього періоду роботи з 02.12.1993 по 24 квітня 2024 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням висновків суду та стягнення судового збору у розмірі 605,60 грн. Натомість прийняв в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково:
- зобов'язав ГУ ПФ України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові;
- відмовив в задоволенні іншої частини позовних вимог.
В іншій частині задоволення позову рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 480/4684/24 - залишив без змін.
17.12.2025 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025, а натомість ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також покликається на пп. «в» п. 2 ч. 5 цієї ж статті Кодексу.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Одночасно нормами ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку за п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, позивач, вказуючи про відсутність сформованого касаційним судом висновку з правозастосування норм п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не врахував, що вказаний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20 (а саме касаційний суд виходив з того, що «з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачці пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII», - тобто при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
… враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року.».
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025, керувався саме приведеною правною позицією Верховного Суду та виходив з протиправності рішення територіального органу Пенсійного фонду України від 01.05.2024 № 183950008087, оскільки таке було прийняте відповідачем без урахування висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі № 2-р/2019.
Таким чином, позивач фактично не аргументував неправильність застосування Другим апеляційним адміністративним судом норм п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» без урахування відповідного правного висновку Верховного Суду, не вказав на іншу норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, та не зазначив, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі.
Одночасно скаржник не обґрунтував наявність у цьому випадку обставин, з якими «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України пов'язують виникнення підстав для розгляду в порядку касаційного провадження рішень судів, ухвалених у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 480/4684/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя С.Г. Стеценко