30 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10864/24 пров. № А/857/29995/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року (суддя - Друзенко Н.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту - 25.10.2024),
в адміністративній справі №460/10864/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах недієздатної ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення дій,
встановив:
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 у своїх інітересах та в інтересах недієздатної ОСОБА_2 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови призначити та здійснити виплати ОСОБА_1 та її недієздатній дочці ОСОБА_2 передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхові виплати, що підлягають виплаті їм у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві їх сина/брата ОСОБА_3 ; 2) зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 , в тому числі і для її недієздатної дочки ОСОБА_2 передбачені статтею 35, частиною 1 статті 36, пунктами 1, 2 частини 6 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхові виплати, що підлягають виплаті у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві її сина/брата ОСОБА_3 , а саме: щомісячні страхові виплати на кожну із них у розмірі мінімальної заробітної плати, що визначається відповідно до чинного законодавства; одноразову допомогу їм як його сім'ї у сумі, що дорівнює 40 (сорока) розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання їх права на страхову виплату, тобто у сумі (8000,00 х 40) 320 000,00 (триста двадцять тисяч) гривень; одноразову страхову виплату на кожну із них у сумі, що дорівнює 8 (восьми) розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання їх права на страхову виплату, тобто у сумі (8000,00 х 8) 64000,00 (шістдесят чотири тисячі) гривень на кожну із них, а разом у сумі 128000,00 гривень; 3) стягнути з відповідача моральну шкоду у грошовому її виразі у сумі 384000,00 гривень.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю та необгрунтованістю.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.07.2024 №18590/03-16 про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , передбачених щомісячних страхових виплат, одноразової допомоги сім'ї та одноразової страхової виплати на підставі частини 1 статті 35 та частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 28.02.2023 щомісячні страхові виплати, передбачені статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 одноразову допомогу сім'ї та одноразові страхові виплати передбачені частиною 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 , а саме: одноразову допомогу як його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; одноразову страхову виплату кожній особі у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано дію закону в часі, зокрема, страхові виплати мали би бути в межах Закону в редакції, яка була чинною станом на день смерті. Також судом не в повному обсязі досліджені подані заяви позивача до відповідача, а саме, заява до відповідача про здійснення страхових виплат у зв'язку із смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві від 03.04.2023 подана на підставі внесення змін до Закону з врахуванням нового розміру страхових виплат (одноразової допомоги на сім'ю в розмірі 40 розмірів мінімальної заробітної плати та одноразової виплати кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого в розмірі 8 мінімальної заробітної плати, а у самому позові з'явилася ще одна вимога щодо виплати щомісячних страхових виплат на кожну особу у розмірі мінімальної заробітної плати, відносно якої позивач до відповідача не звертався і відповідач не приймав рішення з цього приводу, тому такі спірні правовідносини не виникли. Не погоджується скаржник з рішенням суду першої інстанції і щодо розміру страхових виплат. При призначенні страхових виплат застосовуються норми Закону в редакції, що діяла до 01.01.2023, а саме ч.6 ст. 42. Суд першої інстанції також неправомірно дійшов висновку щодо кола осіб, які перебували на утриманні потерпілого. Позивачі не подали з врахуванням норм ст. 43 Закону документи, які передбачають факт перебування на утриманні потерпілого. Позивачка ОСОБА_1 не є пенсіонером за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому відповідно до ч.3 ст. 43 Закону вона не відноситься до осіб, які мають право на страхові виплати, як член сім'ї померлого. Щодо страхових виплат на сестру потерпілого ОСОБА_2 , заперечує скаржник з огляду на те, що сестра ОСОБА_2 отримує пенсію в розмірі 8529,12 грн. (в 2020 році - 3030,11), яка значно більша за доходи її брата. Її опікуном є мама ОСОБА_1 , а не брат ОСОБА_3 відповідно до рішення Сарненського районного суду від 06.02.2009 у справі №20-2. Матеріалами позовної заяви та доданими доказами не підтверджується, що мама та сестра були на повному утриманні померлого, оскільки мали самостійні та постійні доходи у вигляді заробітної плати та двох пенсій.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач подала візив на апеляційну скаргу відповідача, у якому повністю заперечує доводи апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з другою групою інвалідності, потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 є особою з першою групою інвалідності та потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с.7-13,16,17).
Рішенням Сарненського районного суду від 06.02.2009 у справі №20-2, що набрало законної сили 16.02.2009, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м.Сарни Рівненської області, недієздатною. Призначено ОСОБА_1 , 1962 року народження, опікуном над дочкою ОСОБА_2 , 1990 року народження, уродженкою м.Сарни Рівненської області (а.с.14).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.08.1996.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17.09.2020, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.35).
ОСОБА_3 з 28.07.2020 по дату смерті працював на посаді майстер лісу на державному підприємстві "Сарненське лісове господарство", що підтверджується записами трудової книжки.
28.02.2023 складено Акт №1 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 04.09.2020, близько 08 год. 26 хв. у філії "Сарненське лісове господарство" Поліського лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Акт розслідування) (а.с.37).
Висновок комісії: "Комiсiєю детально розглянуті документи та матеріали до нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 04.09.2020 близько 08 год. 26 хв., внаслідок ДТП на 314 км автодороги Київ-Ковель, iз ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у КП "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради внаслідок отриманих травм), майстром лісу Державного підприємства "Сарненське лісове господарство", та встановлено, що даний нещасний випадок стався не пiд час виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства, а під час прямування на роботу на власному транспортному засобі, що не належить підприємству, та виконання потерпілим дій в інтересах підприємства, де він працює, що не належать до його трудових (посадових) обов'язкiв, за усною вказівкою помічника лісничого Костянтинівського лісництва ОСОБА_4 . У відповідності до пункту 34 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 (далі - Порядок), комісія зі спеціального розслідування одноголосно прийняла рішення відповідно до підпункту 5 пункту 52 Порядку визнати зазначений нещасний випадок таким, що є пов'язаним із виробництвом та на нього скласти акт за формою Н-1/П.".
Згідно з довідкою виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 28.09.2020 №3218 про склад сім'ї, що видана уповноваженому власнику ОСОБА_1 станом на 28.09.2020 про те, що за адресою АДРЕСА_1 до складу сім'ї/зареєстрованих/ входять: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (заявник); ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька); ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (донька); ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 (син) (а.с.18).
Відповідно до довідки ЦНАП Сарненської міської ради Рівненської області від 19.05.2023 №473/01-21, виданій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 жительці АДРЕСА_1 в тім, що згідно Реєстру територіальної громади міста Сарни Рівненської області, громадянин України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . За даною адресою відповідно до реєстру громади міста Сарни/Єдиного державного демографічного реєстру, на день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) було зареєстровано 4 особи: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.19).
Відповідачем не заперечується, що вказана довідка підтверджує факт реєстрації за однією адресою потерпілого з позивачами.
Також судом встановленео, що листом від 16.06.2023 №1700-0311-8/54767 відповідач у відповідь на заяву від 07.06.2023, повідомив ОСОБА_1 , що для страхових випадків, за якими право на страхову виплату виникло до 31.12.2022 включно, при призначенні страхових виплат необхідно керуватися нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції, що діяли до набрання чинності цим Законом. Також, з покликанням на пункт 5.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат від 19.07.2018 №11, пенсійний орган вказав, що право на отримання одноразової допомоги на сім'ю мають лише дружина (чоловік) або дитина, реєстрація місця проживання яких повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого. Що стосується виплати позивачеві одноразової грошової допомоги та щомісячної страхової виплати, як особі, що перебувала на утриманні померлого, то з аналізу поданих документів встановлено відсутність факту утримання та належності до членів сім'ї (а.с.46, 47).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі №460/16622/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2024, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, що підлягають виплаті у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, що підлягають виплаті у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 , відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із прийняттям відповідного рішення по суті, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (а.с.49, 54).
13.07.2024 представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про здійснення страхових виплат, передбачених частиною 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду у справі №460/16622/23 (а.с.60).
19.07.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом №8530-8360/Т-03/8-1700/24 повідомило, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі №460/16622/23 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 07.06.2023 та прийнято рішення (постанова від 18.07.2024 №18590/03-16) (а.с.61).
Постановою (рішенням) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.07.2024 №18590/03-16 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової допомоги його сім'ї, одноразової допомоги кожній особі, яка перебувала на його утриманні та щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право в разі смерті потерпілого ОСОБА_3 . Відповідно до ст.41, ч.6 та ч.8 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", мати ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 не знаходилися на утриманні та не є членами сім'ї потерпілого ОСОБА_3 , оскільки відсутній факт утримання та належності до членів сім'ї з поданих документів. Разом з тим, відповідно до пункту 5.1 Порядку №11, мати ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової допомоги на сім'ю, оскільки право мають лише дружина (чоловік) або дитина, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання потерпілого.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач в своїх інтересах та в інтересах недієздатної дочки ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність постанови (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.07.2024 №18590/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у призначенні одноразової допомоги його сім'ї, одноразової допомоги кожній особі, яка перебувала на його утриманні та щомісячної страхової виплати як особам, які мають на це право в разі смерті потерпілого ОСОБА_3 , вважаючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право на одержання щомісячних страхових виплат, одноразової допомоги його сім'ї та одноразової страхової виплати (кожній особі) на підставі частини 1 статті 35 та частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV. Оскільки, справа про страхові виплати розглядалася вперше в межах трьох років з дня смерті ОСОБА_3 , а днем виникнення права на виплати у позивачів є 28.02.2023, суд вважав, що щомісячні страхові виплати на кожну із них у розмірі мінімальної заробітної плати, що визначається відповідно до чинного законодавства підлягають призначенню саме з цієї дати. Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд дійшов висновку, що ця вимога не підлягає задоволенню за відсутості належних і допустимих доказів, які свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди, які підтверджують наявність будь-яких наслідків такої шкоди.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105-XIV).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Згідно з частинами 1-4 статті 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.7 ст.30 Закону №1105-XIV, страхові виплати складаються із: 1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу; 5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно врахував наступне правове регулювання.
Станом на час настання страхового випадку право на страхові виплати в разі смерті потерпілого було передбачено статтею 41 Закону №1105-XIV, частиною 1 якої було визначено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Відповідно до частини 2 статті 41 Закону №1105-XIV такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 3) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку (частина 3 статті 41 Закону №1105-XIV).
Частиною 6 статті 42 Закону №1105-XIV передбачалося, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Вищенаведені норми статті 41 та частини 6 статті 42 Закону №1105-XIV були чинні до 01.01.2023.
У розглядуваній справі судом встановлено, що 28.02.2023 Актом №1 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 04.09.2020, близько 08 год. 26 хв. у філії "Сарненське лісове господарство" Поліського лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", комісією визнано зазначений нещасний випадок таким, що є пов'язаним із виробництвом.
Отже, право на страхові виплати виникло з цієї дати, позаяк нещасний випадок, що стався 04.09.2020 - визнаний таким, що є пов'язаним із виробництвом саме 28.02.2023 (тобто, після 01.01.2023).
Суд зауважує, що до спірних правовідносин застосовується редакція Закону №1105-XIV, чинна на час виникнення права, тобто 28.02.2023 і на час реалізації такого права - 07.06.2023 (подання до пенсійного органу відповідної заяви). Тому безпідставними являються доводи апеляційної скарги відповідача у наведеній частині.
В редакції Закону №1105-XIV, чинній станом на час складення Акта розслідування, право на страхові виплати в разі смерті потерпілого передбачено статтею 35 цього Закону, відповідно до частини 1 якої, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону №1105-XIV непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є: 1) діти, які не досягли 18 років; 2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства; 3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 4) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону №1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Частиною 5 статті 36 Закону №1105-XIV (в редакції, чинній станом на час складення Акта розслідування) передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються: 1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; 2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Статтею 37 Закону №1105-XIV передбачено, що для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Стаття 38 Закону №1105-XIV встановлює порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з яким територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
З метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, правління Фонду соціального страхування України постановило затвердити Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат №11 від 19.07.2018 (далі - Порядок №11), який був чинним під час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1.2 розділу І Порядку №11 встановлено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи:
1) допомогу по тимчасовій непрацездатності;
2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
3) щомісячну страхову виплату втраченого заробітку потерпілого (далі - щомісячна страхова виплата);
4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу, нижчеоплачувану роботу;
5) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;
6) відшкодування вартості поховання потерпілого та пов'язаних з цим ритуальних послуг.
Згідно з пунктами 1.3, 1.4 розділу І Порядку №11 Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.
Відповідно до пункту 5.1 розділу V Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім'ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються:
- заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;
- копії паспорта;
- копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
- копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;
- копії документів, що підтверджують родинні зв'язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого);
- довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).
З наведеного слідує, що документом, що підтверджує родинні зв'язки у разі призначення виплати батькам потерпілого є свідоцтво про народження потерпілого.
Для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
В залежності від категорії осіб, які мають право на страхові виплати, надаються:
- для дітей до 23 років, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, довідка навчального закладу (такі довідки надаються в подальшому щосеместру);
- для осіб з інвалідністю копія довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності;
- для осіб, які доглядають дитину потерпілого до 8 років наказ про надання відпустки по догляду за дитиною.
За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.
Працівником управління (відділення) Фонду до справи про страхові виплати додаються:
- оригінал акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;
- оригінал висновку МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання (у разі наявності);
- інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про нараховану заробітну плату (дохід) та сплату страхових внесків. У разі коли відомості Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для визначення розміру середньої заробітної плати потерпілого, працівники управління (відділення) Фонду отримують інформацію у страхувальника. У разі відсутності страхувальника на момент формування справи про страхові виплати, довідку, що підтверджує розмір заробітної плати перед настанням страхового випадку, може надати особа, що має право на виплати;
- інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про трудові, цивільно-правові відносини, реєстрації фізичної особи - підприємця, члена фермерського господарства, члена особистого селянського господарства, самозайнятої особи на момент настання страхового випадку в залежності від місця, де стався страховий випадок. У разі відсутності такої інформації особа, яка має право на виплати, надає копії документів, які підтверджують, що на момент настання страхового випадку потерпілий працював у того страхувальника, у якого стався нещасний випадок або зареєстровано професійне захворювання;
- інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про трудові, цивільно-правові відносини, реєстрації фізичної особи - підприємця, члена фермерського господарства, члена особистого селянського господарства, самозайнятої особи та доходи у разі призначення страхових виплат дітям з 16 до 18 років, дружині (чоловіку), які досягли пенсійного віку, особі з інвалідністю - члену сім'ї померлого, особам, які доглядають дітей потерпілого до 8 років.
Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду.
У разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення факт перебування на утриманні потерпілого встановлюється в судовому порядку. Відповідні рішення суду надаються для призначення виплат та додаються до справи про страхові виплати.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 розділу V Порядку №11, право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені статтею 41 Закону.
Вказаний перелік осіб, в редакції Закону №1105-XIV чинній станом на час складення Акта розслідування, передбачений статтею 35 Закону №1105-XIV (частина 2).
Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 розділу V Порядку №11 визначено, що право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі №460/16622/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, що підлягають виплаті у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, що підлягають виплаті у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 , відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із прийняттям відповідного рішення по суті, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 07.06.2023 відповідачем прийнято не було, у справі №460/16622/23 суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивачів необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не розгляду та не прийняття рішення (постанови) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, а також зобов'язати Головне управління ПФУ в Рівненській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, відповідно до вимог Закону №1105-XIV, із прийняттям відповідного рішення по суті.
В межах розгляду справи №460/16622/23 суд не вирішував питання наявності у позивачів права на отримання спірних виплат.
На виконання рішення суду у справі №460/16622/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянушви заяву ОСОБА_1 від 07.06.2023 і прийняло постанову від 18.07.2024 №18590/03-16, якою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової допомоги його сім'ї, одноразової допомоги кожній особі, яка перебувала на його утриманні та щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право в разі смерті потерпілого ОСОБА_3 .
Зазначено, що відповідно до ст.41, ч.6 та ч.8 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", мати ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 не знаходилися на утриманні та не є членами сім'ї потерпілого ОСОБА_3 , оскільки відсутній факт утримання та належності до членів сім'ї з поданих документів. Разом з тим, відповідно до пункту 5.1 Порядку №11, мати ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової допомоги на сім'ю, оскільки право мають лише дружина (чоловік) або дитина, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання потерпілого.
З цього приводу правильно звернув увагу суд першої інстанції на те, що ні Закон №1105-XIV, ні Порядок №11 не містить визначення поняття сім'ї та її членів. У досліджуваному випадку слід також виходити із цими правовими актами не передбачено вимог для отримання спірної одноразової допомоги подання доказів, які б засвідчували обставину "пов'язаності спільним побутом та наявності взаємних прав та обов'язків" між особою, яка померла внаслідок нещасного випадку та особами, які звертаються за отримання відповідної допомоги, - на день настання такого випадку.
За такого правового регулювання, з урахуванням предмету спору, окружний суд правильно керувався тим, що Сімейний кодекс України є спеціальним законом, який має враховуватись при визначені поняття сім'ї та її членів при вирішенні питання щодо наявності права на отримання допомоги, передбаченої Законом №1105-XIV.
Так, частиною 2 статті 1 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом, зокрема з метою утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї.
Відповідно до статті 2 СК України, Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини, зокрема між батьками та дітьми (частина 1) та між рідними братами та сестрами (частина 2).
Частиною 2 статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. А частиною 4 цієї статті визначено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поряд з цим, згідно з статтею 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Суд встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з другою групою інвалідності відповідно до довідки МСЕК, потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та отримує пенсію по інвалідності - мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.08.1996.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з першою групою інвалідності відповідно до довідки МСЕК, потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та отримує пенсію по інвалідності - рідна сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Згідно з довідкою виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 28.09.2020 №3218 про склад сім'ї, що видана уповноваженому власнику ОСОБА_1 станом на 28.09.2020 про те, що за адресою АДРЕСА_1 до складу сім'ї/зареєстрованих/ входять:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (заявник);
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька);
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (донька);
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 (син).
Відповідно до довідки ЦНАП Сарненської міської ради Рівненської області від 19.05.2023 №473/01-21, виданої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 жительці АДРЕСА_1 в тім, що згідно Реєстру територіальної громади міста Сарни Рівненської області, громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . За даною адресою відповідно до реєстру громади міста Сарни/Єдиного державного демографічного реєстру, на день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) було зареєстровано 4 особи: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 ..
Суд враховує, що відповідач не заперечує, що вказана довідка підтверджує факт реєстрації за однією адресою потерпілого з позивачами.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.09.2020, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Отже, матеріалами справи підтверджено, що до 16.09.2020 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були однією сім'єю на підставі кровного споріднення, що спільно проживали і такі обставини не спростовані доводами апеляційної скарги відповідача.
З відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) про особу ОСОБА_1 , судом не встановлено факту її перебування у трудових відносинах, зокрема у вересні 2020 року.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ч.2 ст.35 Закону №1105-XIV, непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є зокрема особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють та особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі встановлених у цій справі обставин являються непрацездатними (особи з інвалідністю), які спільно проживали однією сім'єю на підставі кровного споріднення з померлим ОСОБА_3 , а матеріали справи не містять доказів того, що позивачі працювали (отримували дохід, окрім пенсії по інвалідності), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до дня смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання (перебували на утриманні).
Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 перебував у шлюбі та мав дітей.
Таким чином, підлягають спростовуванню доводи апеляційної скарги відповідача в частині того, що мати ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 не знаходилися на утриманні та не були членами сім'ї потерпілого ОСОБА_3 ..
Встановлені фактичні обставини справи на підставі правового аналізу спірних правовідносин дають підстави дійти висновку про протиправність постанови (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.07.2024 №18590/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у призначенні спірної одноразової допомоги.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідача ГУ ПФУ в Рівненській області необхідно зобов'язати призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати, передбачені статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Так, матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що ОСОБА_1 зверталась до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявами від 07.06.2023 року і від 13.07.2024 щодо здійснення страхових виплат, передбачених ч.5 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с. 46, 60).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі №460/16622/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2024, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, що підлягають виплаті у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 , та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, що підлягають виплаті у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 , відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Оскаржена у цій справі №460/10864/24 постанова (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.07.2024 №18590/03-16 була прийнята на виконання вищевказаного рішення суду від 11.12.2023 у справі №460/16622/23 щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.06.2023 (а.с. 64).
Тобто, предметом вищевказаних правовідносин було питання щодо права ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на отримання страхових виплат, передбачених ч.5 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Питання ж щодо права цих осіб на отримання щомісячних страхових виплат, передбачених статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не було предметом досудових правовідносин між сторонами, оскільки позивач не зверталась до відповідача із заявою щодо отримання щомісячних страхових виплат, передбачених статтею 35 Закону і відповідач не відмовляв позивачу (не приймав рішення) щодо отримання таких страхових виплат.
При цьому, як уже було вказано вище, частиною 5 статті 36 Закону №1105-XIV (в редакції, чинній станом на час розглядуваних правовідносин) передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються: 1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; 2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Згідно наведеної правової норми (ч.5 ст.36 Закону) не передбачено виплату щомісячних страхових виплат.
Отже, у відповідній частині являються обгрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо питання отримання щомісячних страхових виплат, передбачених статтею 35 Закону.
З врахуванням наведених вище фактичних обставин справи та їх нормативного реголювання, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині щодо задоволених позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати, передбачені статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", і в цій частині слід ухвалити нову постанову про відому у задоволенні таких позовних вимог.
У решта частині судом першої інстанції винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, із всебічним з'ясуванням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги.
Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому за правилами статті 308 КАС України у цій частині рішення суду апеляційному перегляду не підлягає.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задоволити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року в адміністративній справі №460/10864/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах недієздатної ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення дій - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 28.02.2023 щомісячні страхові виплати, передбачені статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 , - і в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року в адміністративній справі №460/10864/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Л. Я. Гудим
Н. М. Судова-Хомюк