Справа № 544/2853/25
пров. № 2/544/1085/2025
Номер рядка звіту 38
іменем України
24 грудня 2025 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Нагорної Н. В.,
за участю секретаря Киричевської В. М.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 24.11.2019 між ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Договір №2941336, який підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За кредитним договором відповідачка отримала кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12000грн.
10.06.2025 було укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" відступило на користь ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2941336.
07.07.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено Договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2941336.
З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2941336 від 24.11.2019 в розмірі 67080грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 12000грн, заборгованість за відсотками - 55080грн; а також судовий збір у сумі 2422,40грн, понесені витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просить розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з неї на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 67080грн, терміном на 1 (один) рік з дня ухвалення судового рішення, встановивши наступний графік погашення заборгованості: до 24 січня 2026 року - 5590,0гривень; до 24 лютого 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 березня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 квітня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 травня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 червня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 липня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 серпня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 вересня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 жовтня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 листопада 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 грудня 2026 року - 5590,0 гривень. Заяву обгрунтовує тим, що вона не має можливості сплатити ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» визначений розмір стягуваних сум 67080грн одноразово в повній мірі, оскільки існують об'єктивні обставини, що унеможливили вирішити спір у позасудовому порядку, а зараз істотно ускладнять виконання рішення, оскільки вона має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніде не працює, тому що має вести домашнє господарство, оскільки її чоловік ОСОБА_3 є особою з інвалідністю внаслідок війни (відсутність нижньої кінцівки), а тому єдиним доходом сім'ї є пенсія чоловіка ОСОБА_3 . Розгляд справи просила проводити у її відсутність.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі доказів, які додані до справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
24.11.2019 між ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Договір №2941336 дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням елетронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" (а.с.20-22).
Відповідно до п. 1.2. за Договором Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом (п. 2.34. Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні.
Згідно п. 1.3 сума кредиту складає 12000,00 гривень.
Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника (п.1.4).
Відповідно до п. 1.5. за цим Договором позичальник сплачує Кредитодавцю суму кредиту та Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник.
Нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку (п. 1.7): у випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п'ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов'язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 5,10% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту.
У випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 24.11.2019 року до 24.12.2019 року (включно) (Базовий період п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,02% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 15 672,00 грн., у тому числі Основна сума кредиту 12 000,00 грн. Проценти за користування кредитом 3 672,00 грн (п. 1.7.2).
Відповідно до п. 1.7.3. при використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 24.11.2019 року до 24.12.2019 року (включно) 1,70% за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка п. 2.3. Правил);в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 25.12.2019 року до 21.06.2020 року (включно) 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка п. 2.34. Правил).
Згідно п. 3.1 Договору, сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41.Договору) встановлюється з дати укладення договру 24.11.2019 до кінцевох дати виконання договору 21.06.2020 (включно).
В п. 7.9. Договору сторони погодили, що Договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідно до п.5, 6, 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції станом на момент укладення договору) електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина четверта статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Згідно зі ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
Момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов'язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов'язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством.
Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов'язань між сторонами.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов'язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за згодою сторін.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" (в редакції станом на момент укладення договору) передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, судом встановлено, та доказів іншого відповідачкою не надано, що кредитний договір № 2941336 між відповідачкою та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» був укладений відповідно до приписів указаних вище норм закону, в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора в електронній формі.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та Первісним Кредитором (Позикодавцем) не було б укладено.
За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1,2 ст.1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4)відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» перерахував грошові кошти в сумі 12000грн на картковий рахунок відповідачки, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 03.11.2024 про перерахування 24.11.2019 12000грн на номер карти НОМЕР_1 , яка вказана в кредитному договорі відповідачкою (а.с. 21). Крім цього отримання кредитних коштів відповідачкою не заперечується.
Отже, позикодавець свій обов'язок перед відповідачкою по перерахуванню кредитних коштів виконав, проте відповідачка не виконала свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого в неї перед кредитором виникла заборгованість.
10.06.2025 між ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" відступило на користь ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2941336.
Згідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025 ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» отримало права вимоги за кредитним договором до відповідачки №2941336 в розмірі 67080грн, яка складається з заборгованості за тілом - 12000грн, за відсотками - 55080грн (а.с. 30).
07.07.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено Договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2941336.
Згідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» отримало права вимоги за кредитним договором до відповідачки №2941336 в розмірі 67080грн, яка складається з заборгованості за тілом - 12000грн, за відсотками - 55080грн (а.с. 19).
Отже, позивач, як новий кредитор, просить стягнути з відповідачки на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором №2941336, яка складає 67080грн.
Відповідно до п.1 ч.1ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що позивач ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» має право на звернення до суду з даним позовом, оскільки до нього перейшли права вимоги за кредитним договором №2941336 від 24.11.2019, укладеним між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 .
Отже, з огляду на те, що відповідачкою не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
Крім того, згідно з ч.1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частинами 3, 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд, оцінюючи наявність підстав для розстрочення виконання рішення, враховує матеріальний стан родини відповідачки та тяжке захворювання члена її сім'ї - чоловіка, зокрема, те, що вона не працює в силу об'єктивних обставин, оскільки вимушена здійснювати догляд за чоловіком ОСОБА_3 , який є учасником бойових дій та йому 19.07.2025 встановлена 2 група інвалідності внаслідок війни (відсутність ноги вище коліна та інші ушкодження, отримані внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків), згідно з довідкою про доходи ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності, значна частина коштів з якої йде на реабілітацію та придбання протезів, на утриманні відповідачки та її чоловіка перебуває неповнолітня донька, що підтверджується відповідними доказами, наданими відповідачкою (а.с.38-56), тому вважає за доцільне розстрочити відповідачці виконання рішення суду на один рік шляхом сплати рівними частинами щомісяця по 5590грн з дня ухвалення рішення суду.
Крім цього, в позовній заяві позивач ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 6000грн, що підтверджуються: копією договору №43657029 про надання правової допомоги від 01.07.2025 (а.с. 22-24); копією Акту про надання правничої допомоги від 30.09.2025 (а.с. 28), копією Детального опису наданих послуг адвокатом Лівак І.М. (а.с. 29).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Проте, суд критично ставиться до наданого розрахунку витрат на правову допомогу.
Зокрема, суд вважає, що заявлені позивачем суми витрат адвоката, які в загальному розмірі становлять 6000грн, є завищеними з огляду на складність цієї справи, яка є незначної складності, виготовлення позовної заяви не потребує значного часу на підготовку.
Тому, з метою дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд уважає, що витрати на професійну правничу допомогу становлять в загальному розмірі 4000,00грн.
На переконання суду такий розмір витрат на адвоката є розумним, справедливим та співмірним із заявленими вимогами.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 4000грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, всього 6422,40грн.
Керуючись ст.1-18,76-81,141,259,264,265,267,268,354,355,435 ЦПК України, суд
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ 43657029, заборгованість за кредитним договором № 2941336 від 24.11.2019 в загальному розмірі 67080 (шістдесят сім тисяч вісімдесят) гривень.
Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , виконання судового рішення шляхом сплати заборгованості за кредитним договором №2941336 від 24.11.2019 терміном на 1 (один) рік з дня ухвалення судового рішення, встановивши наступний графік погашення заборгованості: до 24 січня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 лютого 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 березня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 квітня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 травня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 червня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 липня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 серпня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 вересня 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 жовтня 2026 року- 5590,0 гривень; до 24 листопада 2026 року - 5590,0 гривень; до 24 грудня 2026 року -5590,0 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ 43657029, понесені судові витрати в сумі 6422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 31.12.2025.
Суддя Н.В.Нагорна