Дата документу 29.12.2025Справа № 554/15966/25
Провадження № 2/554/5755/2025
Іменем України
29 грудня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Михайлової І.М.,
за участю секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
07.11.2025 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мушук В.В., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, з урахуванням заяви про усунення недоліків позову від 24.11.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що в лютому 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України та початком ведення повномасштабних військових дій на території України, ОСОБА_1 , будучи вагітною, та ОСОБА_2 вимушено змінили місце проживання, переїхавши до АДРЕСА_1 , за якою були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_3 , про що 02.07.2022 року Шевченківським відділом ДРАЦС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) складено актовий запис № 586 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .
Після народження сина шлюбні відносини поступово припинилися, доволі часто між сторонами виникали сварки на побутовому підґрунті. Подружжя поступово втратило повагу один до одного. Тривалий час сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть.
Наприкінці листопада 2022 року ОСОБА_1 разом із сином переїхала проживати з квартири АДРЕСА_2 , де на даний час і проживає разом із малолітнім сином.
Відповідач відмовляється допомагати в утриманні дитини, у зв'язку з чим на даний час позивач утримує сина самостійно.
Враховуючи викладене, оскільки подальше збереження шлюбу між сторонами неможливе, позивач просить розірвати укладений між ними з відповідачем ОСОБА_2 шлюб, який був зареєстрований 13.08.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, а також стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мушук В.В. надіслав до суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без його участі.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, її представника та відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з'явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що 13.08.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1614 (а.с.14).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 586 (а.с.15).
Дитина проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 , що не заперечується відповідачем.
Будь-яких відомостей про те, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини суду не надано.
Згідно статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно із ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
За вимогами статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач визнаєпозов , то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Згідно з ч.3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Беручи до уваги, що фактично шлюб між подружжям розпався, сімейні стосунки припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.2 ст.150 СК України).
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, при цьому розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не звільняє їх від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.2 ст.91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 ст.84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі викладених вимог законодавства України, беручи до уваги, що відповідач має обов'язок утримувати свого сина та визнав позовні вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання малолітнього сина у заявленому позивачем розмірі в повному обсязі, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. З відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки від доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.11.2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За вимогами ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, у відповідності до ч.1 ст.142 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у виді 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду з вимогою про розірвання шлюбу в розмірі 605,6 грн, а інші 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 605,6 грн, підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
Щодо вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає, що в силу п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, тому судовий збір в розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, ст.ст.7, 110, 112-115, 180, 182-184, 191 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити в повному обсязі.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 13 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1614.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 07 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,6 грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у розмірі 605,6 грн, сплачений на рахунок державного бюджету згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 206588761 від 06 листопада 2025 року в АТ «Акцент-Банк».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,2 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя І.М. Михайлова