Справа № 529/659/25
Провадження № 2/529/413/25
18 грудня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Кириченко О.С.,
за участі секретаря судового засідання - Негляд Д.Р.,
позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
представника позивачів - адвоката Джумелі Н.Г.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Матюха О.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Рой Тетяни Володимирівни, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування,
Короткий зміст позовних вимог, а також позиції учасників справи щодо позову.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування позову вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є матір'ю позивачки ОСОБА_1 та дружиною позивача ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить належна спадкодавцю 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала покійній ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності разом з позивачами, відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 20.12.1999, виданого Відділом приватизації житла АТ "Полтавська птахофабрика". З відмітки на зворотній стороні цього свідоцтва вбачається, що на 1/5 частини квартири від імені ОСОБА_2 посвідчено договір дарування на ім'я відповідача ОСОБА_2 . Позивачі та відповідач є спадкоємцями належної спадкодавцю ОСОБА_3 1/5 частини вказаної квартири за законом, у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріусом було відмовлено позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом через неможливість встановлення складу спадкового майна, адже відповідач ОСОБА_2 , як один із спадкоємців, заперечував рівність часток всіх співвласників квартири, та відсутність документів, які встановлюють родинні відносини між позивачкою ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3 , адже неможливо встановити зміну попереднього прізвища спадкодавця з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ". Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 15.12.1981, відповідно до якого було змінено прізвище спадкодавця з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ", було видане органами РАГСУ колишнього СРСР, а саме відділом РАГСУ м. Єльска Білоруської РСР, а тому на теперішній час неможливо отримати/поновити свідоцтво про укладення шлюбу та/чи отримати інформацію про реєстрацію шлюбу та зміну прізвища спадкодавця. Таким чином, встановлення факту родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3 , як між дочкою та матір'ю, можливе лише в судовому порядку. Встановлення цього факту необхідне для вирішення позивачкою питання щодо оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . З урахуванням викладеного, позивачка ОСОБА_1 просить встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між дочкою та матір'ю, та визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 право власності на 1/15 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м. Позивач ОСОБА_2 просить визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 право власності на 1/15 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м. Позивачі також просять стягнути з відповідача на їхню користь понесені ними судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору у загальному розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив на позов, у якому просив відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього судового збору та витрат на професійну правничу допомогу /а.с. 108/. У відзиві відповідач вказує, що він не заперечує того, що позивачка ОСОБА_1 є його рідною сестрою по матері, а тому йому не зрозуміло, на яких підставах позивачка бажає стягнути з нього понесені у справі судові витрати. Заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн є непомірно великим та необґрунтованим. Крім того, він є учасником бойових дій, а п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній представник - адвокат Джумеля Н.Г. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі з підстав, вказаних у позові та в судовому засіданні. Представник позивачів зазначила, що спадкодавець ОСОБА_3 декілька разів була заміжня, змінювала прізвище і у зв'язку із тим, що свідоцтво про розірвання шлюбу від 15.12.1981, відповідно до якого було змінено прізвище спадкодавця з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ", було видане відділом РАГСУ м. Єльска Білоруської РСР, на теперішній час неможливо отримати інформацію про реєстрацію шлюбу та зміну прізвища спадкодавця і відповідно неможливо встановити факт родинних відносин між позивачкою та спадкодавцем у позасудовому порядку. Наявні у справі письмові докази та пояснення свідка у їх сукупності підтверджують факт родинних відносин між позивачкою та спадкодавцем, як між дочкою та матір'ю. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не заперечує факт родинних відносин між позивачкою та спадкодавцем. Оформлення спадкових прав позивачів в нотаріальному порядку неможливе у зв'язку з запереченням відповідачем права позивача ОСОБА_2 на 1/15 частини спірної квартири у порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_3 . Матеріалами справи підтверджується право позивачів на отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 , відповідно до вимог чинного законодавства їхні частки у спадковому майні є рівними. Вказане у сукупності свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Позивач ОСОБА_2 вказав, що шлюб із спадкодавцем він не розривав. Свою частку у спірній квартирі він за власною волею подарував відповідачу ОСОБА_2 . Нині він бажає визнати за собою право власності на 1/15 частини квартири у порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_3 . Позивач вказав, що до 1998 року він доглядав свою матір, дружина в цей час приїжджала до нього, тому певний час вони разом не жили. Коли він десь у 1999 році їздив у м. Москву на заробітки, то дружині віддавав зароблені кошти. У 2002 році приїхав в Україну і далі він та дружина постійно проживали разом однією сім'єю до дня її смерті.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що він не заперечує факту родинних відносин між позивачкою та спадкодавцем, як між дочкою та матір'ю, та не заперечує проти її позовної вимоги про визнання за нею права власності на 1/15 частини спадкового майна. При цьому, він заперечує проти визнання права власності позивача ОСОБА_2 у порядку спадкування на визначену ним частку спадкового майна, адже позивач вже був розлучений із спадкодавцем. Відповідач вказав, що при цьому у нього відсутні документи, які підтверджують факт розірвання шлюбу між спадкодавцем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2 . Відповідач вказав, що наскільки йому відомо, позивач ОСОБА_2 віддав свою частку у квартирі на користь спадкодавця ОСОБА_3 у рахунок аліментів, тому він не має ніякого права на частку у спадщині. Однак, документів, які б це підтверджували, він не має. Відповідач зазначив, що він заперечує проти стягнення з нього користь позивачів понесених ними судових витрат у справі, адже він повністю визнав позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 та не створює жодних перешкод їй у оформленні спадщини і не визнає при цьому лише одну позовну вимогу позивача ОСОБА_2 . Відповідач зазначив, що він ще сам не оформив свою частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 та перешкод іншим спадкоємцям в оформленні спадщини не створював.
Представник відповідача - адвокат Матюх О.В. вказав, що він підтримує позицію відповідача та не заперечує проти встановлення факту родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та спадкодавцем і визнання за позивачкою права власності на 1/15 частини спірної квартири у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 . При цьому він підтримує позицію відповідача та просить відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності у порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_3 на 1/15 частини спадкового майна. Представник відповідача також просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачів судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, адже відповідач у повному обсязі визнав дві з трьох позовних вимог і заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн є непомірно великим та необґрунтованим.
Третя особа приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Рой Т.В. в судове засідання не з'явилася, у наданому суду клопотанні ця третя особа вказує, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду та просить розглянути справу за її відсутності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, пояснення свідка, дослідивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Диканської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 10/.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить належна спадкодавцю 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала покійній ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності разом з позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 20.12.1999, виданого Відділом приватизації житла АТ "Полтавська птахофабрика" /а.с. 23/. З відмітки на зворотній стороні цього свідоцтва вбачається, що на 1/5 частини квартири від імені ОСОБА_2 посвідчено договір дарування на ім'я відповідача ОСОБА_2 .
Позивачі та відповідач у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріусом було відмовлено позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом через неможливість встановлення складу спадкового майна, адже квартира перебуває у спільній сумісній власності, відповідач ОСОБА_2 , як син спадкодавця та один із спадкоємців, заперечував рівність часток всіх співвласників квартири, та відсутність документів, які встановлюють родинні відносини між позивачкою ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3 /а.с. 9/.
З копії свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 вбачається, що матір'ю позивачки, дошлюбне прізвище якої ОСОБА_7 , записана ОСОБА_8 /а.с. 11/.
Відповідно до довідки Відділу реєстрації актів громадянського стану Диканського районного управління юстиції Полтавської області № 236 від 03.11.2003, 04 червня 1994 року Полтавським міським Палацом шлюбів зареєстровано укладення шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , актовий запис № 784. Після реєстрації шлюбу позивачці було присвоєно прізвище ОСОБА_11 /а.с. 12/.
23 вересня 1997 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 /а.с. 13/.
02 червня 1999 року ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_13 , актовий запис № 4, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_14 присвоєно прізвище ОСОБА_15 /а.с. 14/.
Мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_8 у зв'язку із розірванням шлюбу 29 січня 1980 року змінила прізвище на " ОСОБА_5 ", що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 /а.с. 15/.
У подальшому, мати позивачки - ОСОБА_16 уклала шлюб з ОСОБА_17 та змінила прізвище з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ", однак свідоцтво про укладення цього шлюбу, яким зафіксовано зміну прізвищ матері позивачки, відсутнє.
Так, під час розірвання матір'ю позивачки шлюбу з ОСОБА_17 свідоцтво про шлюб, відповідно до якого вона змінила прізвище з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ", було вилучено органами РАГСУ та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 15.12.1981.
Враховуючи те, що свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 15.12.1981, відповідно до якого було змінено прізвище спадкодавця з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ", було видане органами РАГСУ колишнього СРСР, а саме відділом РАГСУ м. Єльска Білоруської РСР, то на теперішній час неможливо отримати/поновити свідоцтво про укладення шлюбу та/чи отримати інформацію про реєстрацію шлюбу та зміну прізвища спадкодавця.
26.02.1983 ОСОБА_18 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та їй було присвоєно прізвище " ОСОБА_11 ", що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 26.02.1983 /а.с. 17/.
З наявних у матеріалах справи копій документів покійної матері позивачки, а саме трудової книжки серії НОМЕР_8 , посвідчення про право обслуговування у якості крановщика мостових і козлових кранів, посвідчення про право обслуговування у якості стропальщика, свідоцтва про закінчення курсу навчання з відривом від виробництва при учкомбінаті по професії і спеціальності штукатур-маляр, свідоцтва про закінчення навчання по професії машиніст мостових та козлових кранів , вбачається зміна її прізвищ - ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 /а.с. 18-22/.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердив те, що позивачка ОСОБА_1 є його рідною сестрою по матері, тобто підтвердив факт родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3 , як між дочкою та матір'ю.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні вказала, що позивачка ОСОБА_1 заміжня за її дядьком. Позивачку вона знає з 1998 року. Після їхнього знайомства вона дізналася, що ОСОБА_3 є матір'ю позивачки ОСОБА_1 . Вона часто їх бачила, вони завжди визнавали родинні зв'язки між собою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі у їх сукупності, враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 не має можливості у позасудовому порядку підтвердити факт її родинних відносин з померлою ОСОБА_3 , а його встановлення породжує юридичні наслідки, оскільки з встановленням їхніх родинних відносин законодавство пов'язує прийняття спадщини, при цьому спір щодо встановлення вказаного факту відсутній, суд вважає доведеним факт родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між дочкою та матір'ю, а тому позовна вимога ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин підлягає задоволенню у повному обсязі.
Встановлення вказаного факту надасть можливість позивачці ОСОБА_1 вирішити питання щодо оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , дочка спадкодавця ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 , чоловік спадкодавця, відповідач ОСОБА_2 , син спадкодавця, подали до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк, інших спадкоємців за законом та за заповітом немає /а.с. 9/.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є позивачка ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_2 , тобто кожен із них відповідно до чинного законодавства має право на успадкування по 1/15 частини належної спадкодавцю ОСОБА_3 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 .
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач ОСОБА_2 не має права на спадкування за законом 1/15 частини спірної квартири після смерті дружини ОСОБА_3 у зв'язку із тим, що між ним було розірвано шлюб та позивач свого часу віддав свою частку ОСОБА_3 у рахунок аліментів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, адже відповідач ОСОБА_2 та його представник не надали суду жодних належних та допустимих доказів, які б це підтверджували.
Стороною відповідача також не надано суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували наявність передбачених чинним законодавством підстав для усунення позивача ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті дружини ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно з частинами 1, 2 статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Враховуючи вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є позивачка ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_2 , тобто кожен із них відповідно до чинного законодавства має право на успадкування по 1/15 частини належної спадкодавцю ОСОБА_3 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 (1/3 частини з 1/5 частини квартири).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, враховуючи вказані вище встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів про визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне визнати за кожним із позивачів у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на 1/15 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м.
Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до ч. 1, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують понесення позивачами судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору за заявлені кожним із них позовні вимоги (позивачка ОСОБА_1 - судовий збір за позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно у загальному розмірі 1 816,80 грн; позивач ОСОБА_2 - судовий збір за позовну вимогу про визнання права власності на спадкове майно у розмірі 1 211,20 грн) /а.с. 39-40/, керуючись ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що у даній справі ОСОБА_2 має процесуальний статус відповідача і він не заявляв власних позовних вимог, а передбачена п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" пільга на звільнення ОСОБА_2 , як учасника бойових дій, від сплати судового збору розповсюджується лише на справи, пов'язані із порушенням його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі 1816,80 грн, а на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Розглянувши вимогу позивачів про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на їхню користь понесених у справі судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних із розглядом справи відносяться витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу адвоката представником позивачів надано суду: копії договорів про надання правничої (правової) допомоги б/н від 09.07.2025, укладених між позивачами та адвокатом Джумеля Н.Г., в яких вказано, що вартість наданих адвокатом послуг складає 12 000,00 грн, копію детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням гонорару адвоката у розмірі 12 000,00 грн /а.с. 138-140/.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі ""East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На час розгляду справи в суді чинним законодавством не визначено обмежень чи граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, проте він повинен бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивачів розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн є значно завищеним та неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), виходячи з такого.
З огляду на поширеність вирішення питання в судовому порядку щодо встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, сталість законодавства, яке підлягає застосуванню при розгляді справ такої категорії, враховуючи те, що типові зразки цієї позовної заяви у великій кількості містяться у мережі Інтернет, надання адвокатом консультації, формування правової позиції та складення вказаної позовної заяви адвокатом не вимагає багато знань, сил та часу.
Враховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи обсяг та характер наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги всі аспекти та складність справи, тривалість розгляду справи, ціну позову, те, що відповідач ОСОБА_2 визнав в судовому засіданні дві з трьох позовних вимог, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивачів розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн є значно завищеним та належним чином не обґрунтованим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь кожного із позивачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 137, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Рой Тетяни Володимирівни, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між дочкою та матір'ю.
Вказаний факт встановлюється для вирішення ОСОБА_1 питання щодо оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/15 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/15 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно у загальному розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за позовну вимогу про визнання права власності на спадкове майно у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:
Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Рой Тетяна Володимирівна, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Раїси Кириченко, 84.
Повний текст рішення суду складено 25 грудня 2025 року.
Головуючий О.С. Кириченко