Справа № 375/3116/25
Провадження № 2-о/375/72/25
31 грудня 2025 року
Рокитнянський районний суд Київської області у складі головуючого судді Антипенка В. П.
за участю:
секретаря судового засідання: Голованової В.А.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження в приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-
29.12.2025 заявниця звернулася до Рокитнянського районного суду Київської області із заявою у порядку окремого провадження, у якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
- заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів до ОСОБА_1 і малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Свої вимоги заявниця обгрунтовує тим, що 08.08.2003 між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
Від спільного подружнього життя у сторін спору народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Починаючи з 2008 року ОСОБА_2 почав систематично проявляти стосовно заявниці, а згодом і до спільних малолітніх дітей безпідставну агресію, цькувати, погрожувати, психологічно тиснути; виражатися на їх адресу нецензурною лайкою; вживати алкогольні напої та вести аморальний спосіб життя, внаслідок чого між заявницею та ОСОБА_2 почали виникати численні сварки, що породжували як психологічне, так і фізичне домашнє насильство як стосовно мене, так і стосовно наших спільних дітей.
З січня 2023 року сторони стали проживати за різними адресами.
Однак після розірвання шлюбу ситуація не змінилась. ОСОБА_2 продовжує і далі систематично проявляти безпідставні прояви агресії щодо заявниці та дітей.
28.07.2024 до місця проживання заявниці прибув ОСОБА_2 , який забрав спільних неповнолітніх дітей і повіз до свого місця проживання.
16.12.2025 заявниця звернулася до ППП в м. Біла Церква та Білоцерківського УПП Київської області із заявою про вчинення відносно неї 16.12.2025 біля 14:30 год. психологічного насильства з боку ОСОБА_2 .. За результатами розгляду звернення, поліцейським ППП в м. Біла Церква та Білоцерківського УПП Київської області Ковтуном С.В., 18.12.2025 року щодо кривдника ОСОБА_2 винесено терміновий заборонний припис серії АА № 474100 (Копія припису додається).
18.12.2025 біля 16:30 год., малолітній син заявниці, ОСОБА_5 , разом з її цивільним чоловіком - ОСОБА_6 перебували в магазині «Фора», що розташований в селищі Рокитне. Під час придбання ними продуктів харчування (солодощі і фрукти) для дитини, на касі, до них підбіг ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, схопив малолітнього ОСОБА_7 під пахву і намагався втекти разом з ним з магазину. ОСОБА_8 намагався наздогнати його, під час цього вони сперечалися щодо повернення дитини. При цьому ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_6 і категорично відмовлявся повертати сина ОСОБА_7 .
Син ОСОБА_7 внаслідок цієї ситуації зазнав психологічний стрес, перелякався.
Працівникам поліції, син ОСОБА_7 пояснив, що він боїться батька і не хоче з ним бачитися та спілкуватися. Сина ОСОБА_7 було повернуто мені, а до Заінтересованої особи застосовано заборонний припис.
Заявниця вважає, що вона і її син ОСОБА_7 , є особами, які зазнали домашнього насильства.
Образи та переслідування з боку колишнього чоловіка тривають понад 17 років. Іноді, кривдник дозволяє собі висловлювати погрози моєму життю, тому вважає, що є необхідність застосування обмежувального припису строком на 6 місяців.
29.12.2025 ухвалою суду постановлено прийняти заяву до розгляду та відкриття провадження в справі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою заяву підтримала та просила її задовольнити. Пояснила, що 18.12.2025 вона була дома. Її чоловік, ОСОБА_6 та син, ОСОБА_9 поїхали до селища Рокитне за покупками. Через біля 30-ть хвилин зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що у магазині «Фора» вони зустріли ОСОБА_2 , який забрав дитину та почав тікати. Приїхавши на місце ОСОБА_1 викликала поліцію.
Крім того заявниця пояснила, що ОСОБА_2 тривалий час, протягом 10-ти років вчиняє відносно неї психологічне насильство, бив, знущався. Останнім часом ОСОБА_2 погрожує підірвати заявницю. Із заявами до правоохоронних органів ОСОБА_1 не зверталася, так як боялася помсти.
ОСОБА_1 також повідомила, що на даний час у Рокитнянському районному суді Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей із ним. На переконання заявниці, даний позов поданий чоловіком для отримання права на звільнення із лав ЗСУ.
Крім того, ОСОБА_1 пояснила, що вимоги термінового заборонного припису ОСОБА_2 не порушував.
Заявниця просила захисту, оскільки у неї є реальні побоювання за своє життя та здоров'я.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду до суду не подавав.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що він проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_1 .. 18.12.2025 він та ОСОБА_9 поїхали до селища Рокитне за покупками. У магазині «Фора» вони зустріли ОСОБА_2 , який забрав дитину та почав тікати. ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_1 , після чого вона, приїхавши на місце ОСОБА_1 викликала поліцію.
Крім того, свідок пояснив, що на даний час ОСОБА_7 проходить консультації у психологів, дитина після випадку у магазині 18.12.2025 взагалі не говорить. Є побоювання за його психологічний стан. Водночас доказів лікування та висновків спеціалістів на даний час немає.
Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 17.02.2025 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
19.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області із заявою про те, що 28.07.2024 року до місця проживання приїхав її чоловік ОСОБА_2 , а так як заявниці не була за місцем проживання чоловік взяв неповнолітніх дітей та повіз до місця свого проживання в селище Рокитне. Також заявниця повідомила що в телефонній розмові із заявницею останній погрожував словесно фізичною розправою, та виражався нецензурними словами..
Матеріали справи містять терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 18.12.2025, відповідно до якого, ОСОБА_2 у зв'язку із скоєнням ним психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , заборонено вхід та перебування у місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона у будь-який спосіб контактувати із особою. Терміновий заборонний припис винесено на 10 діб, до 17-30 год. 28.12.2025.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_2 до юридичної (кримінальної чи адміністративної) відповідальності за вчинення домашнього насильства не притягувався.
Маючи побоювання за своє життя та здоров'я та дитини, заявниця звернулася до суду.
Вирішуючи дану справу, суд дійшов таких висновків.
Норми права, застосовані судом при розгляді справи.
Згідно з пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 вказаного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
Статтею 21 Закону передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 та п.1 ч.1 ст.26 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.
Положеннями ст.26 Закону передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Частиною 2 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема, заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. (ст. 153 СК України)
Згідно із ст. 76 ЦПК України. доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо встановлення заборони ОСОБА_2 спілкуватися із дитиною
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявниця просить заборонити ОСОБА_2 наближатися та спілкуватися із його дитиною.
Суд звертає увагу на те, що обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, проте заявник має довести наявність підстав для видачі обмежувального припису. Самий лише факт звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису не може бути підставою для її задоволення.
У судовому засіданні встановлено, що на даний час між сторонами існує спір про визначення місця проживання дітей, який перебуває на розгляді у Рокитнянському районному суді Київської області, справа № 375/617/24.
У постанові ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 214/4179/21, вказано на те, що наявність спору щодо визначення місця проживання дитини не може бути достатньою правовою підставою для видачі обмежувального припису.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодного доказу вчинення ОСОБА_2 насилля по відношенню до його сина. Показання свідка ОСОБА_6 вказують на те, що дійсно 18.12.2025 був конфлікт між подружжям ОСОБА_10 з приводу виховання та побачення з дитиною. Водночас доказів негативного впливу ОСОБА_2 на дитину після даного конфлікту, а також доказів протиправності його поведінки матеріали справи не містять.
А тому, обмеження ОСОБА_2 у побаченнях та спілкуванні із його сином буде не правомірним та таким, що суперечить приписам ст.153 СК України.
Отже у цій частині заява задоволенню не підлягає.
Щодо встановлення заборони ОСОБА_2 спілкуватися із заявницею
Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Матеріали справи, зокрема, терміновий заборонний припис, звернення заявниці до правоохоронних органів, її пояснення та пояснення свідка, свідчать про факти проявів насилля з боку ОСОБА_2 та ризик його повторення.
У постанові ВС від 23 лютого 2023 року, справа № 531/352/22, зроблено висновок про те, що сама по собі відсутність криминального провадження щодо вчинення домашнього насильства не може автоматично свідчити про відсутність домашнього насильства як і наявність кримінального провадження також не свідчить автоматично про домашнє насильство. Це фактори… які слід оцінювати в комплексі.
Судом встановлено, що підставою для звернення із заявою є погрози ОСОБА_2 , висловлені на адресу заявниці. Характер цих погроз дає заявниці обгрунтовані підстави для хвилювання за власне здоров'я та безпеку.
Такі дії ОСОБА_2 підпадають під ознаки психологічного насильства, визначення якого міститься у з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Водночас слід врахувати і те, що із заявницею проживає її малолітня дитина, батьком якої є ОСОБА_2 . Заборонивши йому наближатися і спілкуватися із ОСОБА_1 з будь-якого приводу, суд тим самим позбавить ОСОБА_2 можливості погоджувати із заявницею час побачення із дитиною та можливості спілкуватися із нею у присутності матері.
Отже, таке обмеження прав ОСОБА_2 , як заборона спілкуватися та наближатися до заявниці з будь-якого приводу, водночас позбавить його у можливості реалізувати свої права та обов'язки як батька їх спільної дитини.
З урахуванням того, що між сторонами шлюб розірвано, заявниця і ОСОБА_2 проживають за різними адресами, обмежувальний захід у виді часткової заборони наближення та спілкування із заявницею буде пропорційним характеру правовідносин, які склалися між сторонами, а також таким, що зможе запобігти подальшим насильницьким діям з боку ОСОБА_2 ..
А тому, вимоги заяви у частині заборони ОСОБА_2 наближатися та спілкування із заявницею є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо строку, на який може бути видано обмежувальний припис, суд зазначає таке.
Заявниця просила встановити максимальний строк обмеження прав ОСОБА_2 , 6 місяців.
Судом встановлено, що конфлікт між сторонами виник з 2024 року (інших доказів матеріали справи не містять), і протягом цього часу надходять заявниці образи від ОСОБА_2 .
Зважаючи на низьку епізодичність зафіксованих конфліктів (28.07.2024 та 18.12.2025), відсутність фактів притягнення ОСОБА_2 до юридичної відповідальності за вчинення сімейного насильства, відсутність фактів порушення вимог термінового заборонного припису ОСОБА_2 , суд вважає не обгрунтованою вимогу заявниці встановити максимальний термін обмеження прав ОСОБА_2 ..
На переконання суду, обмеження прав ОСОБА_2 строком на 3 місяці буде достатньо для запобігання конфліктів між колишнім подружжям.
Крім того, заявниця не позбавлена права звернутися до суду із заявою про продовження цього строку, у випадку якщо вжиті судом обмеження будуть не ефективними, або такий строк виявиться недостатнім.
Відповідно до ст.350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.350-1-350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 .
Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на нього такі обов'язки:
- заборонити наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів до ОСОБА_1 , крім випадків узгодження питань реалізації його прав, та обов'язків, як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- заборонити вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, крім випадків узгодження питань реалізації його прав та обов'язків, як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обмежувальний припис видати строком на 3 (три) місяці.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Строк обмежувального припису рахувати з дня ухвалення рішення.
Про прийняте рішення про видачу обмежувального припису, інформувати відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік.
Рішення підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування сторін:
заявник: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
заінтересована особа: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя В. П. Антипенко