Справа № 580/11270/24 Головуючий у 1 інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
30 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Безименної Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яка полягає у непоновлені та непродовжені виплати призначеної пенсії за період з 08 травня 2024 року по теперішній час та зобов'язати відновити призначення пенсії за віком згідно Закону України № 1058-VІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розділу XV п.14-4, від дати введення Закону України №3674-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" в дію, тобто 23.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу позивачу період роботи з 01.12.1970 року до 27.07.1971 року в школі Джіргатальського району (Таджицька РСР), оскільки в записі про звільнення за цей період дата звільнення та номер і дата наказу дописані іншим чорнилом.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.06.2024 №232730024568 про відмову в призначенні пенсії за віком (на зміну рішення про призначення пенсії від 16.05.2024). Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.05.2024. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування періоду роботи з 01.12.1970 до 27.07.1971 до страхового стажу ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати період роботи з 01.12.1970 до 27.07.1971 до страхового стажу ОСОБА_1 .
Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було визначено структурним підрозділом щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.05.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.12.1970 до 27.07.1971 в школі Джіргатальського району (Таджицька PCP), оскільки, в записі про звільнення в колонці №4 номер наказу та його дату дописано іншим кольором, що порушує вимоги п.2.4 Наказу №58 від 29.07.1993 Інструкції. Враховуючи, що заявником не надано уточнюючий документ, підтверджуючий вищезазначений період роботи, відсутні правові підстави для його врахування.
30 травня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Пенсійним фондом України ОСОБА_1 07.02.2006 видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 .
Відповідно до відомостей, які містяться у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 12.06.2024 №8182-7680/Д-03/8-2300/24, згідно з документами електронної пенсійної справи, позивач перебував на обліку та отримував пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Відповідно до атестату від 10.09.2014 № 4557 (особовий рахунок НОМЕР_2 , 31 в/ з), остання виплата пенсії проведена у вересні 2014 року. За даними "Журналу реєстрації закриття пенсійних справ та особових рахунків пенсіонерів у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за межі району, області, України", позивач виїхав на територію Автономної Республіки Крим до м. Ялта.
08 травня 2024 року ОСОБА_1 через вебпортал Пенсійного фонду України подано заяву про призначення пенсії за віком.
Заява позивача про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.05.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 16.05.2024 №232730024568 про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 08.05.2024 довічно у сумі 15507,94 грн.
До страхового стажу позивачу не зараховано період роботи з 01.12.1970 до 27.07.1971 в школі Джіргатальського району (Таджицька PCP), оскільки, в записі про звільнення в колонці №4 номер наказу та його дату дописано іншим кольором, що порушує вимоги п.2.4 Наказу №58 від 29.07.1993 Інструкції. Враховуючи, що заявником не надано уточнюючий документ, підтверджуючий вищезазначений період роботи, відсутні правові підстави для його врахування.
Згідно довідки форми РС-право, страховий стаж ОСОБА_1 складає 46 років 3 місяці 7 дні, період роботи позивача з 01.12.1970 до 27.07.1971 відсутній.
Листом від 31.05.2024 за №2300-0302-9/39607 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо перегляду рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 .
У листі вказано, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 08.05.2024. Заявник подав заяву на призначення пенсії через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. В заяві не зазначено інформацію, що не отримує пенсію на даний час (досяг пенсійного віку в 2005 році). Заявник не повідомив про попереднє місце отримання пенсії та дату її припинення. Проте, до заяви додано трудову книжку з відміткою про призначення пенсії управлінням Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси. Згідно архівних даних бази АСОПД, ОСОБА_1 перебував па обліку та отримував пенсію. Згідно атестату від 10.09.2014 № 4557 (особовий рахунок НОМЕР_2 , 31 в/з), остання виплата пенсії проведена у вересні 2014 року. За даними «Журналу реєстрації закриття пенсійних справ та особових рахунків пенсіонерів, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за межі району, області, України» ОСОБА_1 виїхав на територію Автономної Республіки Крим в м. Ялта. Крім того, ОСОБА_1 не надав відповідних документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. У період дії правового режиму воєнного стану в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для поновлення виплати пенсії особам, які проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Законопроект від 25.04.2024 № 9453 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» не набрав чинності, тому, на теперішній час, не врегульовано механізм відновлення пенсій для пенсіонерів, які перемістились з Автономної Республіки Крим на підконтрольну державі територію. За викладених обставин, підстав для призначення пенсії за віком за наданими документами немає.
На зміну рішення про призначення пенсії від 16.05.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 25.06.2024 №232730024568, за змістом якого, 08.05.2024 ОСОБА_1 надав засобом веб-порталу заяву щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 0800-0303-9/47149 від 04.06.2024, надана інформація про перебування на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області по вересень 2014 року та виїзд на постійне місце проживання на територію Автономної Республіки Крим в м. Ялта. Відповідно Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" 1207-VII від 15.04.2014, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь тимчасово окуповані з 20 лютого 2014 року. У період дії правового режиму воєнного стану в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для поновлення виплати пенсії особам, які проживали па території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя. Заявник не звертався до органів Пенсійного фонду України з заявою про поновлення пенсії. Оскільки, заявником не надано документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання та заявник не звертався за поновленням виплати пенсії, Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 - IV від 09.07.2003.
У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 17.05.2024, на веб-портал Пенсійного фонду України та від 29.05.2024 на особистому прийомі громадян щодо пенсійного забезпечення, листом від 12.06.2024 №8182-7680/Д-03/8-2300/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомлено позивачу, що до заяви від 08.05.2024 про призначення пенсії не додано документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Також, в листі вказано, що, на теперішній час, не врегульовано механізм відновлення пенсій для пенсіонерів, які перемістились з Автономної Республіки Крим на підконтрольну державі територію. За викладених обставин, підстав для призначення пенсії за віком чи її поновлення за наданими документами немає. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призупинило виплату призначеної позивачу пенсії та направило до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області лист від 31.05.2024 № 2300-0302-9/39607 про перегляд рішення про призначення позивачу пенсії.
23 червня 2024 року ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою (клопотанням) в якій просив, продовжити виплату призначеної йому пенсії, в зв'язку з введенням в дію Закону України №3674-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення", так як він не одержує пенсію від органів пенсійного забезпечення рф.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 23.07.2024 №10033-8993/Д-03/8-2300/24 позивачу повідомлено, що до заяви від 08.05.2024 про призначення пенсії позивач не додав документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Тому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначення пенсії за віком від 25.06.2024 № 232730024568 (на заміну рішення про призначення пенсії від 16.05.2024). У зв'язку з введенням в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" від 25.04.2024 № 3674-ІХ, питання поновлення виплати пенсії особам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та Севастополя, буде розглянуто після внесення відповідних змін до Порядку № 22-1.
Не погоджуючись бездіяльністю відповідача щодо непоновлення та непродовження виплати призначеної пенсії за віком, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058 визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч.1 ст.47 Закону № 1058, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Як вбачається щ матеріалів справи, підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення від 25.06.2024 №232730024568 на зміну рішення про призначення позивачу пенсії від 16.05.2024 було те, що у період дії правового режиму воєнного стану в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для поновлення виплати пенсії особам, які проживали па території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, а позивачем не надано документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання та заявник не звертався за поновленням виплати пенсії.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Відповідно до пункту 1.1. Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 1.9. Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Пунктом 2.1. Порядку №22-1 передбачений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком.
Згідно ч. 9 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Пунктом 4.12. Порядку №22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
З урахуванням вище наведеного слідує, що саме на орган, що призначає пенсію, у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці покладено обов'язок надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
При цьому, право пенсіонера на отримання пенсії не повинно ставитися у залежність від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії останньому за попереднім місцем проживання.
Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1, подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Згідно пункту 4.8 Порядку № 22-1, заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги» та Закону України «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені відповідачем обставини (відсутність інформації, що підтверджує припинення виплати пенсії) не є перешкодою для виконання відповідним органом Пенсійного фонду покладеного на нього обов'язку.
Таким чином, твердження апелянта про те, що відсутня інформація, яка підтверджує припинення виплати пенсії, є безпідставними.
Крім того, слід зазначити, що право на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації. Доказів того, що позивач отримав інше громадянство та у зв'язку із чим отримував пенсію, відповідач не надав.
При цьому, матеріали справи свідчать, що позивач у заяві від 23.06.2024, поданій через веб-портал Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, зазначив, що не отримує пенсію від органів пенсійного забезпечення рф.
Так, Верховний Суд у постанові від 30.01.2024 у справі № 320/424/23 дійшов висновку, що заява про призначення пенсії за віком громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, а згодом змінили місце проживання та зареєструвалися на підконтрольній території України, може розглядатися органами Пенсійного фонду України на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як громадянин України, має право на отримання пенсії з дати звернення 08.05.2024, призначеної йому відповідно до законодавства України, а відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у здійсненні заходів для реалізації позивачем такого права є протиправною.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.06.2024 №232730024568 на зміну рішення про призначення позивачу пенсії від 16.05.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.05.2024.
Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу позивачу періоду роботи з 01.12.1970 до 27.07.1971 в школі Джіргатальського району (Таджицька РСР), слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
За приписами пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 06.10.1964, у період з 01.12.1970 до 27.07.1971 позивач працював вчителем трудового навчання та біології в СШ №1 ім.Чкалова Джіргатальського районо.
Підставою незарахування вказаного періоду роботи позивача на підставі трудової книжки є те, в записі про звільнення в колонці №4 номер наказу та його дату дописано іншим кольором.
Колегія суддів звертає увагу, що до 01.01.1975 трудові книжки оформлялися відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 09.07.1958 року № 620 (далі - Інструкція №620).
Згідно пунктів 6, 7 розділу І Інструкції №620, трудова книжка заповнялась в присутності працівника не пізніше 5 днів після його прийому на роботу. В подальшому, працівнику надавалось право ознайомитися з веденням записів в його трудовій книжці.
Пунктом 10 Інструкції передбачено, що відповідальність за організацію ведення трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи або організації. Безпосередньо відповідає за своєчасне та правильне заповнення, зберігання, облік і видачу працівникам трудових книжок начальник відділу кадрів або уповноважена особа призначена наказом керівника підприємства, установи або організації.
За загальним правилом, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Отже, відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, те що номер та дата наказу про звільнення дописано іншим кольором не може бути підставою для виключення певного періоду роботи зі страхового стажу позивача.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що період роботи ОСОБА_1 з 01.12.1970 до 27.07.1971 підлягає зарахуванню до страхового стажу роботи позивача.
Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та за результатом якої до страхового стажу позивача не зараховано спірний період.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування періоду роботи з 01.12.1970 до 27.07.1971 до страхового стажу та зобов'язання відповідача зарахувати цей період роботи до страхового стажу позивача.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Безименна Н.В.