Справа № 640/6604/22 Головуючий у 1 інстанції: Череповський Є.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
30 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Безименної Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських санкцій №190203 від 31.01.2022.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Відповідач-2) №190203 від 31.01.2022 про застосування адміністративно-господарських санкцій.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосування адміністративно господарського штрафу стала відсутність на момент проведення перевірки обов'язкового при здійсненні перевезень документу - тахокарт до аналогового тахографа за 28.11.2021, 29.11.2021, 30.11.2021, 01.12.2021 або бланку підтвердження діяльності водія.
24 червня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
25 червня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач не погоджується з доводами позивача про необґрунтованість апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, є перевізником, здійснює на комерційній основі перевезення вантажів транспортними засобами, має у власності вантажні транспортні засоби, у тому числі, MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Транспортний засіб MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) обладнаний аналоговим тахографом марки 1318,27 (заводський номер 3932143), відповідно до протоколу перевірки технічного стану № 01380-00270-21 від 29.10.2021 технічно справний.
Згідно з протоколом перевірки та адаптації тахографа від 27.02.2020 № UA 196-001762А, прилад справний, придатний до експлуатації. Строк дії протоколу становить два роки.
02 грудня 2021 року за кермом транспортного засобу позивача MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) перебував водій ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 02.12.2021 транспортний засіб зупинений посадовою особою Відповідача-2 без форменого одягу для проведення рейдової перевірки документів, наявність яких передбачена ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2021 № 2344-ІІІ (далі-Закон № 2344-ІІІ). На вимогу вказаної посадової особи водій надав необхідні документи, а також тахографічні карти, що свідчать про контроль за веденням робочого часу.
У ході перевірки посадова особа Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті виявила порушення вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ внаслідок неподання водієм для перевірки тахокарт за останні 28 днів, що передбачено Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010. За результатами перевірки складено Акт №314375. Водій з цим документом ознайомлений не був, не підписував його і не отримував копії.
31 січня 2021 року, відповідно до п.25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.11.2006 № 1567, Державною службою України з безпеки на транспорті проведений розгляд матеріалів про порушення, за результатами розгляду якого, без врахування запропонованих позивачем документальних доказів, винесено оскаржувану постанову № 190203 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Постанова отримана позивачем засобами поштового зв'язку 17.02.2021.
Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі-Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, одним із основних завдань якого є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з пунктом 8 цього Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі-Порядок №1567).
Відповідно до п.2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За п. 3 Порядку №1567, Укртрансбезпека її територіальні органи є органами державного контролю на автомобільному транспорті.
Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктами 12, 14, 19 Порядку №1567, рейдова перевірка здійснюється:
- на підставі щотижневого графіка,
- в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту;
- у строк, зазначений у направленні на перевірку.
Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Відповідно до положень пункту 20, 21 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму, який складається за встановленою формою посадовою особою, що провела перевірку.
Згідно з п. 26 Порядку №1567, за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
За вимогами статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, перелік документів, наведений у статті 48 Закону №2344-ІІІ, не є вичерпним.
Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосування адміністративно господарського штрафу стала відсутність на момент проведення перевірки обов'язкового при здійсненні перевезень документу - тахокарт до аналогового тахографа за 28.11.2021, 29.11.2021, 30.11.2021, 01.12.2021 або бланку підтвердження діяльності водія
Слід зазначити, що наявність тахографічних карт за останні 28 днів не передбачена статтею 48 Закону №2344-ІІІ та Положенням № 340 в редакції станом на 02.12.2021.
Враховуючи, що на день перевірки у перевізника відсутній обов'язок зберігати тахокарти за 28 днів, вимога посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про надання їх для перевірки суперечить приписам Положення № 340 в редакції на 02.12.2021 і не відповідає вимогам статті 48 Закону №2344-ІІІ.
Разом з цим, пункт 4 Порядку №1567 містить вичерпний перелік вимог до посадових осіб, що здійснюють контроль на автомобільному транспорті шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі): формений одяг, наявність відповідного службового посвідчення, направлення на перевірку, сигнального диску (жезлу) та індивідуальної печатки.
Недотримання будь якої з цих вимог свідчить про порушення посадовими особами контролюючого органу приписів пункту 4 Порядку №1567.
Аналізуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рейдова перевірка на підставі направлення № 008585 від 29.11.2021 була проведена посадовими особами відповідача-2 02.12.2021 з порушенням процедури, визначеної Порядком № 1567, не у форменому одязі.
Також, відображена в Акті перевірки №314375 від 02.12.2022 наявність порушення перевізником ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт не відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що результат перевірки, проведеної з порушенням вимог Порядку № 1567, не є підставною для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а винесена постанова підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Безименна Н.В.