вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
05 грудня 2025 року Справа №370/3842/25
Суддя Макарівського районного суду Київської області Косенко А.В., перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України позовної заяви
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір'ю,
01.12.2025 року до Макарівського районного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя перевіряє, зокрема, наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у вказаних статтях, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Так, встановлено наявність підстав для залишення позовної заяви без руху з огляду на наступне:
1) Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Так, всупереч зазначеній нормі чинного законодавства, вступна частина позовної заяви ОСОБА_1 не містить зазначення повної адреси місця реєстрації чи проживання позивачки та відповідача, зокрема, відсутній поштовий індекс.
2) У порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено докази, що підтверджують усі викладені обставини, зокрема, з урахуванням ст. 182 СК України, не додано доказів того, що позивачка ОСОБА_1 проживає разом з малолітнім сином ОСОБА_3 та те, що дитина перебуває на утриманні матері, оскільки надані позивачкою документи без офіційного перекладу і судом не вбачається за можливе перевірити вказаний факт. Крім того, не зазначено обставини та докази, які їх підтверджують, зокрема, щодо наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю, а відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 185 ЦПК України. Однак, позивачкою не додано до позову усіх необхідних документів відповідно до заявлених вимог.
Крім того, позивачка до позовної заяви про визначення місця проживання дитини повинна додати характеризуючі дані про особу батька дитини і його відношення до дитини, про його майновий стан та житлові умови, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання, надати довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, а також акти обстеження житлових умов батьків, станом на дату подачі позову до суду, медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), документи, що підтверджують право власності на житло.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково врахує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дітей проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка зверталася до органу опіки та піклування за місцем свого проживання для розв'язання спору про визначення місця проживання дітей з нею.
Тому, позивачці необхідно додати до матеріалів позовної заяви висновок органу опіки і піклування щодо розв'язання спору, на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, які бажають проживати з дитиною, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України, надати докази щодо звернення до органу опіки та піклування за місцем свого проживання щодо розв'язання спору про визначення місця проживання дітей з нею та неможливості отримання висновку особисто.
Також, враховуючи вимогу позивачки про визначення місця проживання дитини разом із нею, їй необхідно залучити в якості третьої особи орган опіки та піклування за місцем проживання дитини у справі за даним позовом, зазначивши її у позовній заяві відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України та надавши для такої третьої особи примірник позовної заяви разом з копією всіх документів, що додаються до неї відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028 гривень.
Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви немайнового характеру фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто судовий збір складає 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з позовної заяви, позивачкою заявлено дві вимоги немайнового характеру, зокрема, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Позивачка при зверненні до суду з вказаною позовною заявою надала до суду квитанцію про сплату судового збору від 29.11.2025 року у розмірі 1211,20 грн.
Окрім того, згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тому, позивачці необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за другу позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 968,96 грн, або надати до суду документ, який звільняє від сплати судового збору.
3) У порушення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.
4) У порушення п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
5) У порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві відсутні відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
6) У порушення п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За наявності вказаних недоліків позовної заяви провадження у справі не може бути відкрито, позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачці слід надати строк на усунення вказаних в ухвалі недоліків заяви.
Недоліки мають бути усунуті шляхом подання нової редакції позовної заяви у кількості примірників відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, з урахуванням виправлених вказаних вище зауважень із залученням третьої особи; надати докази, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, а також сплати судового збору (надання документу, що підтверджує сплату судового збору) у встановлених порядку і розмірі, вказаних вище.
Разом з тим, варто зауважити, що Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Водночас, слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
У разі неусунення вказаних недоліків заяви у встановлений судом строк позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачці.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 183, 185, 260-261 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір'ю - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків 5 (п'ять) днів з дня вручення позивачу даної ухвали.
У разі, якщо вказані недоліки не будуть виправлені, позовна заява вважатиметься неподаною та підлягатиме поверненню.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.В. Косенко