Справа 362/8121/25
Провадження 3/362/3093/25
23.12.2025 року м. Васильків
Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Рубан Тетяна Петрівна, розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною п'ятою статті 126, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
10 жовтня 2025 року о 03 год. 05 хв. на трасі автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, 28 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi А4, номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не маючи посвідчення водія на право керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова серії ЕНА №4412789 від 03.04.2025), чим порушив підпункт "а" пункту 2.1 Правил дорожнього руху. Стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №478901 від 10.10.2025, його дії кваліфіковано за частиною п'ятою статті 126 КУпАП.
10 жовтня 2025 року о 03 год. 05 хв. на трасі автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, 28 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi А4, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху. Стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.10.2025 серії ЕПР1 № 478899, його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялася належним чином. Так, на адресу проживання ОСОБА_1 , яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення з його слів, неодноразово надсилались судові повістки про виклик ОСОБА_1 в судове засідання, які повернуті до суду з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. Також судом здійснювався виклик ОСОБА_1 у судове засідання шляхом відповідної публікації на сайті суду.
Крім того, на офіційному сайті "Судова влада України" у режимі онлайн фіксуються дата і час кожного судового засідання всіх справ, які розглядаються судами України, за допомогою якого будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду.
На думку суду, ОСОБА_1 , який був обізнаний про складення щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення та під особистий підпис у протоколах був ознайомлений з тим, що справа буде розглядатись Васильківським міськрайонним судом Київської області, мав об'єктивну можливість особисто або через представника у повній мірі реалізувати свої права, передбачені статтею 268 КУпАП. Він не був позбавлений можливості надати письмові заяви, клопотання чи пояснення з приводу обставин правопорушення.
Враховуючи, що згідно з частиною другою статті 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 126, 130 КУпАП, не належать до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, суддя вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 за наявними матеріалами.
Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, висвітленою, зокрема, у рішенні від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України" (пункти 66, 69), відповідно до якого в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" (пункт 41), від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (пункт 35).
Дослідивши матеріали справ, суд приходить до наступних висновків.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України "Про дорожній рух" та Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог названого Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Отже, керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП, суд зазначає таке.
За статтею 15 Закону України "Про дорожній рух" право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Підпунктом "а" пункту 2.1 Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина п'ята статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення особою порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП. До таких порушень належить, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (частина друга статті 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (частина третя статті 126 КУпАП); керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (частина четверта статті 126 КУпАП).
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керувати транспортними засобами, що вчинено повторно протягом року, підтверджується такими доказами:
відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 478901 від 10.10.2025, який складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП та який є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила; з протоколом ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис, будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту не висловив;
довідкою щодо належності транспортного засобу Audi А4, номерний знак НОМЕР_1 , на праві приватної власності ОСОБА_2 ;
довідкою визначення повторності порушення Правил дорожнього руху від 10.10.2025 разом з витягом з бази даних "Адмінпрактика" про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП (постанова про накладення адміністративного стягнення від 03.04.2025 серії ЕНА № 4412789, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень);
розпискою - зобов'язанням ОСОБА_1 від 10.10.2025 не керувати транспортним засобом, оскільки він не має посвідчення водія;
диском з відеозаписом події, долученому до матеріалів справи та переглянутому в судовому засіданні, на якому зафіксовано факти: зупинки транспортного засобу та виявлення відсутності посвідчення водія у ОСОБА_1 (03:10) у зв'язку з чим поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та зачитує його права (03:17).
Отже, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує як адміністративне правопорушення, передбачене частиною п'ятою статті 126 КУпАП, так як він повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд зазначає наступне.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпAП передбачено відповідальність за:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту наведеної диспозиції вбачається, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад зазначеного правопорушення.
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння).
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння регулюється статтею 266 КУпАП.
Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання статті 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкція № 1452/735).
Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому пункт 2.5 Правил дорожнього руху встановлює обов'язок, а не право водія пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків з цього (брак часу, небажання водія тощо) Правила дорожнього руху не містять.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, підтверджується такими доказами:
- фактичними відомостями, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 478899 від 10.10.2025, в якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров'я;
- даними акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовані ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 - запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, а також те, що огляд за допомогою спеціального технічного засобу не проводився (через відмову водія), що засвідчено власноручним підписом ОСОБА_3 ;
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 10.10.2025, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 направлявся для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння до КНП "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" у зв'язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння, яке не реалізовано через відмову водія;
- розпискою-зобов'язанням ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом, оскільки не має посвідчення водія;
- диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано факти: зупинки транспортного засобу та прохання пред'явити посвідчення водія, на що водій відповів, що посвідчення не має (03:10); встановлення особи водія та повідомлення водію ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння (03:12); пропозиція водієві пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або у лікаря в найближчому медичному закладі, на що водій погодився проїхати в лікарню (03:14); роз'яснення водію про причини зупинки, ознайомлення з його правами (03:17); на півдороги до лікарні водій ОСОБА_1 відмовляється від огляду та повідомляє про те, що вживав алкоголь (03:24); повідомлення водію про складення щодо нього протоколів та додатків до них (03:24). В подальшому під час ознайомлення з протоколами водій ніяких заперечень не висловлює. Враховуючи застосування поліцейським у відповідності до вимог статті 266 КУпАП технічних засобів відеозапису, даний запис можливий для відтворення, доданий до протоколу у встановленому законом порядку, а тому суд визнає його належним і допустимим доказом у цій справі.
Отже, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, так як він керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вивчивши матеріали справ, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП, так як він, як водій, керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Оскільки стосовно ОСОБА_1 до суду надійшло дві окремі справи про адміністративні правопорушення, які розглядаються одним складом суду одночасно, суд вважає за необхідне об'єднати в одне провадження справи про адміністративні правопорушення №362/8121/25 (провадження №3/362/3093/25) і №362/8122/25 (провадження №3/362/3094/25), присвоївши їм спільний № 362/8121/25 (провадження №3/362/3093/25), і накладати стягнення з дотриманням вимог частини другої статті 36 КУпАП.
Більш серйозним правопорушенням з числа вчинених є адміністративне правопорушення, передбачене частиною п'ятою статті 126 КУпАП, а тому стягнення згідно з вимогами статті 36 КУпАП накладається в межах санкції вказаної статті.
Санкція частини п'ятої статті 126 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Вказана санкція у частині накладення штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом є безальтернативною.
Із врахуванням встановлених обставин та наявних даних про особу винного, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у межах санкції частини п'ятої статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Щодо накладення на ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, то суд зауважує, що до адміністративних матеріалів додано довідку щодо відсутності у власності ОСОБА_1 транспортного засобу.
За статтею 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому ставка судового збору відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 23, 27, 33, 36, 38, 40-1, 126, 130, 221, 245, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, Законом України "Про судовий збір", суддя
Об'єднати в одне провадження справи за № 362/8121/25 (провадження №3/362/3093/25) та №362/8122/25 (провадження №3/362/3094/25) стосовно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присвоїти об'єднаній справі № 362/8121/25.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та відповідно до частини другої статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф, накладений за вчинення адміністративних правопорушень, сплачується за наступними реквізитами: Отримувач: Київська обл./м. Київ/21081300. Рахунок №UA488999980313030149000010001. Банк: Казначейство України (ЕАП) ЄДРПОУ 37955989. Призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору, які перерахувати за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення вказаного строку надсилається правопорушником до органу (посадової особи), який виніс постанову про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення постанови до примусового виконання три місяці з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Т.П. Рубан