Справа № 274/8053/23
Провадження № 2/522/3208/25
04 грудня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
17 листопада 2023 року до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшла справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.03.2020 року між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем був укладений кредитний договір №00-791323. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
22.12.2022 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладений договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ «Качай гроші» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №22122022/2 від 22.12.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16800,00 грн.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Таким чином, відповідачем має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №00-791323 в розмірі 16800,00 грн., з яких:
- 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 10800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 04.03.2020 року між ТОВ «Інвест фінанс» та відповідачем був укладений кредитний договір №10001697661. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
11.05.2021 року між ТОВ «Інвест фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладений договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ ««Інвест фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ ««Інвест фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №11052021 від 11.05.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 5901,00 грн.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Таким чином, Відповідачем. має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №10001697661в розмірі 5901,00 грн., з яких:
- 2100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 3801,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 грудня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Після відкриття провадження у справі від представника ОСОБА_1 надійшли клопотання та відзив, з яких випливає, що ОСОБА_1 проживає у м.Одесі, у яких також зазначено, що договір №00-791323 від 04.03.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Качай гроші" та ОСОБА_1 не укладався, на сайті він не реєструвався, а його мобільний номер знаходився у користуванні шахраїв, про що ним подано відповідну заяву до Портофранківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області (а.с.75-76, 81-83).
20 лютого 2024 року до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 липня 2024 року цивільну справу передано на розгляд Приморського районного суду м. Одеси.
28 серпня 2024 року матеріали справи № 274/8053/23 надійшли до Приморського районного суду м Одеси.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.
30 серпня 2024 року ухвалою Приморського районного суду м Одеси цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до провадження.
10 липня 2025 року представником позивача Чечельницькою А.О. подано заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Розгляд справи просила провести за відсутності представника позивача.
28 листопада 2025 року до суду надійшла відповідь АТ «Акцент-Банк», з якої слідує, що ідентифікувати особу за наданими відомостями не вдалося. При цьому, карта у ОСОБА_1 відсутня.
Сторони в судове засідання не з'явились. В позовній заяві представник позивача зазначив про розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних у справі доказів. Позивач проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позовної заяви, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, 04.03.2020 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00-791323. Крім того, 04.03.2020 року між ТОВ «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №10001697661.
При цьому, позивач вказує, що кредитні договори підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
В подальшому, 22.12.2022 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладений договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ «Качай гроші» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №22122022/2 від 22.12.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №00-791323 в сумі 16800,00 грн.
Також, 11.05.2021 року між ТОВ «Інвест фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладений договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ ««Інвест фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ ««Інвест фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №11052021 від 11.05.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №10001697661 в сумі 5901,00 грн.
Таким чином, позивач вказує, що відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №00-791323 в розмірі 16800,00 грн., з яких:
- 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 10800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також за кредитним договором №10001697661в розмірі 5901,00 грн., з яких:
- 2100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 3801,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Між тим, відповідач категорично заперечує укладення кредитних договорів з будь-якими товариствами, вказує, що його номер став об'єктом шахрайських операцій та на підтвердження чого надав талон-повідомлення № 014927 від 05.03.2020 року про звернення до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Частиною першою статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з частинами першою та другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до частини другої статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Позивач звернувся із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , однак фактично з матеріалів справи слідує, що він не є належним відповідачем у справі.
Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань з повернення грошових коштів за кредитним договором №00-791323 утворилась заборгованість в розмірі 16800,00 грн., а також за кредитним договором №10001697661 в розмірі 5901,00 грн.
Однак, позивачем не було надано жодних первинних документів, які б засвідчили, що відповідачу по справі ОСОБА_1 згідно з договорами №00-791323 та №10001697661 було надано кредитні кошти.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Виписка по рахунку відповідача є первинним документом, а тому - належним доказом на підтвердженням факту наявності боргу за договором позики (кредиту). Окрім того, з такої виписки можна достовірно встановити розмір заборгованості за договором позики (кредиту), та перевірити правильність наданого позивачем розрахунку.
Слід зазначити, що належним, допустимим і достовірним доказом заборгованості за договором позики (кредиту) - первинним документом - є не наданий позивачем розрахунок заборгованості, який він здійснив на власний розсуд, і який не може перевірити суд без первинних документів. Такий статус первинного документу має саме виписка по рахунку, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому саме вона є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу.
Такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов таких висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Так, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, також зазначено: «Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу».
Однак доказів, які підтверджують факт наявності заборгованості, а також достовірних доказів, що підтверджують її розмір, а саме - первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивач не надав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач у позові не є первинними документами, які підтверджують отримання коштів, користування ними, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Поряд з цим, з відповіді АТ «Акцент-банк» від 27.11.2025 року слідує, що надати запитувану інформацію стосовно номера картки НОМЕР_1 не має змоги, оскільки за наданими відомостями не вдалося ідентифікувати вказану особу та повідомили, що у громадянина/особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відсутня карта з номером НОМЕР_1 .
Отже, позивачем ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 .
За вказаних обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договорами №00-791323 та №10001697661 від 04.03.2020 року.
За вказаних обставин, а саме у зв'язку з недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов згаданого договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 509, 512, 526, 530, 610-612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 51, 141, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2025 року.
Суддя: