Іменем України
підготовчого судового засідання
Справа № 505/3857/25
Провадження № 1-кп/505/804/2025
10.11.2025 р. Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі :
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
у відсутності прокурора ОСОБА_8
у відсутності потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025160000000681 від 15.06.2025 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка Котовського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
В провадженні Подільського міськрайонного суду Одеської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025160000000681 від 15.06.2025 року, відносно ОСОБА_7 обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
06.11.2025 року ухвалою судді вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
07.10.2025 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси підозрюваному ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.11.2025 року в межах строку досудового розслідування, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
10.11.2025 року надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 , зареєстроване в канцелярії суду за № 17814 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, враховуючи ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав вказаних в клопотанні. Крім того, зазначили, що ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальними, стійкими, триваючими, вони не відпали і не змінилися та виправдовують продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та просив обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому просив прийняти до уваги вік його підзахисного та те, що він позитивно характеризується.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника у повному обсязі.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.
До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою обирає, скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
07.10.2025 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси підозрюваному ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.11.2025 року в межах строку досудового розслідування, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
У зв'язку з тим, що судовий розгляд кримінального провадження на даний час триває, а строк дії обраного запобіжного заходу закінчується, то за клопотанням прокурора на розсуд сторін кримінального провадження винесено питання доцільності обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Прокурор, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_7 , якого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2,3, 4, ч. 1 ст. 177КПК України, вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора обґрунтоване, а тому обвинуваченому ОСОБА_7 слід обраного запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
При цьому суд бере до уваги наступне.
Як зазначено в ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри/обвинувачення не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Суд враховує, що питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).
Таким чином, суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує тяжкість пред'явленого обвинувачення, а також ступінь суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_7 .
Враховуючи що обставини, за яких обвинуваченому ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не змінилися, суд приходить до висновку, що прокурорами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні доведено, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається в клопотанні прокурор у кримінальному провадженні - заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 продовжують існувати, а саме: ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, скоєного за обтяжуючих вину обставин, тобто вчинення кримінального правопорушення особою у стані алкогольного сп'яніння, яким спричинено тяжкі наслідки у вигляді смерть неповнолітнього потерпілого та заподіяли іншому потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, за який законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років. Вказане дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду. Як вказано в клопотанні - внаслідок неправомірних дій ОСОБА_7 загинула неповнолітня дитина, життя якої, відповідно до ст. 3 Конституції України, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Тяжкі наслідки у вигляді смерті людини є непоправними. Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, останній може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час судом докази у кримінальному провадженні не досліджені. Також, обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки їх покази є визначальними у кримінальному провадженні. Разом з тим, з метою укриття своєї злочинної діяльності обвинувачений може впливати на зазначених осіб, щоб ті утримались від спілкування з правоохоронними органами та судом. ОСОБА_7 відомі повні анкетні дані та місця проживання свідків та потерпілих, він є місцевим мешканцем, рівно як потерпілі та свідки. Також, ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу. Крім того, у зв'язку із військовою агресією збройних сил російської федерації та впровадженням на території України воєнного стану, відповідно до рішення Верховного головнокомандувача № 64/2022, вказані ризики лише збільшились, оскільки повсякденний уклад цивільного способу життя порушений, що лише сприятиме можливим спробам підозрюваного переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні; його перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином-ускладненню проведенню процесу, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України у розумні строки, у зв'язку із намаганням уникнути кримінальної відповідальності.
Водночас при вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує його особу.
Зокрема, вік обвинуваченого ОСОБА_7 , наявність постійного місця проживання, за яким він зареєстрований і проживає, його стан здоров'я.
Водночас, на переконання суду, стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 не вказує на неможливість перебування його під вартою.
Суд вважає, що обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, зокрема, за ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років, та не дає можливості перешкоджати правосуддю, ухилитися від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
А тому, враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що підстави, за яких слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, не змінилися, тому є виправданим продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб.
Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б були підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, захисником та обвинуваченим не доведено.
Розглядаючи таку можливість, з урахуванням обставин висунутого обвинувачення, підвищеної суспільної небезпечності інкримінованого обвинуваченому злочину і суворості покарання, що загрожує йому у разі доведеності вини за вчинення тяжкого злочину, суд вважає, що інші (альтернативні) запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .
При цьому, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, як про те клопоче сторона захисту, хоча і накладатиме на обвинуваченого менше обмежень та менший рівень страждання та труднощів, ніж звичайне тримання під вартою в установі виконання покарань, все одно становить собою позбавлення свободи у розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до практики ЄСПЛ. Крім того, домашній арешт, на думку суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики, а відтак і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, з урахуванням характеру висунутого обвинувачення.
За таких обставин необхідно визнати, що через існування вказаних процесуальних ризиків лише тримання обвинуваченого під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, за винятком випадків, що містяться у ч. 4 цієї статті.
Пунктом 1 частини 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Суд вважає, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 не буде порушувати баланс інтересів щодо прав особистої свободи останнього та завдань кримінального провадження.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 діб з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор без визначення розміру застави, відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 6 ст. 27, ст. 314-316, 176-178, 182-183, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд
Клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12025160000000681 від 15.06.2025 року, про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - задовольнити.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка Котовського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а саме до 08.01.2026 року.
Копію ухвали суду вручити прокурорам, потерпілим, обвинуваченому, захиснику, начальнику ІТТ №2 м. Кодима ГУНП в Одеській області та начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала суду щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_1