Справа № 505/1191/17
Провадження № 2/505/47/2025
Іменем України
06.11.2025 року м.Подільськ Одеської області
Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Павловської Г.В.,
за участю секретаря - Киларь Н.А..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Подільську Одеської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між 04.11.20211 року між ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 69286/07/к1, згідно якого позивач надав відповідачеві грошові кошти в сумі 27 000 грн., строком на 36 місяців, з 04.11.2011 року по 04.11.2014 року, зі сплатою 25% річних, з погашенням кредиту згідно умов кредитного договору.
Відповідачем не було сплачено станом на 05.12.2013 року платежі в розмірі 21239,54 грн.
З цього приводу позивач звернувся у січні до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом про стягнення загальної суми заборгованості.
27.02.2014 року Котовським міськрайонним судом Одеської області було винесено рішення про стягнення заборгованості з відповідача на загальну суму 21 239,54 грн.
Рішення суду відповідачем було виконано через відділ деревної виконавчої служби у листопаді 2016 року.
В зв'язку з тим, що рішення суду про сплату боргу перед банком не було виконано, банком додатково було донараховано відсотки з 30.12.2013 року по 12.05.2016 року на суму боргу в розмірі 11802,98 грн., а саме: сума боргу за простроченими відсотками - 9084,24 грн.; сума пені за відсотками - 2718,74 грн.
Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою суду від 10.10.2018 року суддею Павловською Г.В. справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.
Замінено позивача Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-Банк» в особі Одеського регіонального відділення «Акціонерний банк «Експрес-Банк» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк».
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, яка зареєстрована в канцелярії Подільського міськрайонного суду Одеської області за вх.№16684 від 21.10.2025 року, в якій просив розглянути справу у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але надав заперечення на позовну заяву, які зареєстровані в канцелярії Подільського міськрайонного суду за вх.№ 4882 від 26.03.2025 року, пояснив, що у кредитодавця відсутні правові підстави нарахування передбачені договором проценти та пеню після закінчення строку його дії, чи у разі пред'явлення до позивальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України Просив в задоволенні позову відмовити. При цьому долучив копію постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №43451639 від 05.04.2017 року та копію заочного рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.02.20147 року.
Суд, встановивши зміст спірних правовідносин, давши оцінку наданим суду письмовим доказам, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позиву з наступних підстав.
Статтею 1054 ч. 1 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 04.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Експрес -Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 69286/07/к1 згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 27 000грн. строком на 36 місяців з 04.11.2011 року по 04.11.2014 року зі сплатою 25% відсотків річних.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так на виконання умов договору позивач виконав взяті на себе зобов'язання за п.п.1.1, 2.4 кредитного договору та 04.11.2011 року надав відповідачу кредит у сумі 27 000грн. шляхом перерахування на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується меморіальними ордерами № 10423 та № 10424 від 04.11.2011 року.
Станом на грудень 2013 року відповідачем ОСОБА_1 не було сплачено платежі в розмірі 21239,54 грн.
Банк у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у січні 2014 року звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом про стягнення загальної суми заборгованості.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.02.2014 року позовні вимоги банку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором були задоволені та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 69286/07/к1 від 04.11.2011 року, у розмірі 21239,54 грн.
В подальшому рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.02.2014 року відповідачем було виконано у повному обсязі.
В зв'язку з тим. що рішення суду про сплату боргу перед банком не було виконано, банком додатково було донараховано відсотки з 30.12.2013 року по 12.05.2016 року на суму боргу в розмірі 11802,98, а саме:
сума боргу за простроченими відсотками - 9084,24 грн.; сума пені за відсотками - 2718,74 грн.
Згідно копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №43451639 від 05.04.2017 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №505/370/14, виданого 27.03.2014 року Котовським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Експрес-Банк» заборгованості на кредитним договором в розмірі 21239,54 грн. та судові витрати у сумі 243,60 грн. а всього 21483,14 грн. закінчено, у зв'язку із виконанням рішення у повному обсязі.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 3 роки - до 09.04.2016 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 04.11.2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами зі сплатою 25 відсотків річних. Починаючи з 04.11.2014 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на вказане суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі вказаних норм законодавства він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
У відповідності до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 року, вказано про необхідність застосування норм права, згідно яких за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд зобов'язаний при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування відповідних норм, які викладені в Постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищезазначених норм права, висновку ВП ВС, приймаючи до уваги, що позовні вимоги банку стосуються тільки стягнення відсотків та пені; банк звернувся до суду після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після 04.11.2014 року та одночасно після пред'явлення до позичальника вимоги щодо достроково повернення кредиту (наявне рішення суду про стягнення заборгованості від 27.02.2014 року), тому, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинено, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, що є підставою для відмови в задоволенні позову у повному обсязі.
Оскільки, рішення виноситься не на користь позивача, тому підстави для стягнення судового збору з відповідача, відсутні.
Керуючись ст.ст.9-13, 76-83, 95, 247, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Суддя: Г.В.Павловська
Повний текст рішення виготовлений 06.11.2025 року.