Справа №505/1472/24
Провадження №1-кп/505/501/2025
31.12.2025 року Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024166180000140 від 02.04.2024 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рибниця, Молдова, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, не працюючого, раніше не судимого
- обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України
Згідно рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області справа №21516/2172/11 від 09.12.2011 року про стягнення аліментів із ОСОБА_3 , останньому встановлено обов'язок виплачувати кошти (аліменти) на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.11.2011 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до 24.02.2026 року.
Згідно рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09.12.2011 року (справа №21516/2172/11) відносно ОСОБА_3 , Подільським відділом державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 30460263 від 21.12.2011, про стягнення з останнього аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини з усіх видів доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.11.2011 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до 24.02.2026 року.
Однак, ОСОБА_3 , умисно, систематично, починаючи з 04 листопада 2011 року по 01 березня 2024 року включно, тривалий час злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09.12.2011 року (справа №21516/2172/11) коштів (аліментів) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 . У вказаний період часу, ОСОБА_3 будучи працездатним і попередженим державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршення стану здоров'я, останній у виконавчу службу не пред'являв, офіційно не працевлаштувався, в центрі зайнятості, як шукаючий роботу не реєструвався, але працював по найму та отримував доходи у межах України, однак про суму заробітку та джерела доходів державному виконавцю по виконавчому провадженню № 30460263 не повідомляв, аліменти не виплачував, що свідчить про злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Також, ОСОБА_3 , знаючи про свій обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, будучи ознайомленим про те, що згідно вище вказаного судового рішення, він зобов'язаний до виплати аліментів на утримання дитини, злісно ухилявся від сплати встановлених рішеннями суду коштів на утримання дитини (аліментів), в результаті чого у останнього виникла заборгованість з виплати аліментів, що сукупно складає суму виплат більше, ніж за три місяці відповідних платежів, а саме: за період часу з 04 листопада 2011 року по 01 березня 2024 року, на загальну суму 196 099 гривень 75 копійок, що підтверджується розрахунком Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за №8164/21.1931/3 від 25.03.2024 року.
Таким чином, дії ОСОБА_3 ,кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Частинами 2,3 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_6 долучено клопотання, в якому зазначено, що обвинувачений ОСОБА_3 , беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, законний представник неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_4 не заперечує проти розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку він беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.
Також, у вказаній заяві зазначив про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, в заяві захисником ОСОБА_7 засвідчено добровільність та беззаперечність визнання винуватості обвинуваченим, підтверджено його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.
Законний представник неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_4 надала письмову заяву, в якій зазначає, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, те, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, а саме злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 , в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 , кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Також, суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку та фактичні обставини його вчинення, те, що обвинувачений ОСОБА_3 , на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, його поведінку під час і після вчинення кримінального проступку та вважає за необхідне призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті), з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.1,2,3 ч. 2 ст. 59-1 КК України. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Обмежень, які встановлені у ч. 5ст. 59-1 КК України, щодо неможливості призначення покарання у виді пробаційного нагляду, судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі п. 1,2,3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід не обирався.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Подільський міськрайонний суду Одеської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_8