Справа № 947/29884/25
Провадження № 1-кс/947/18888/25
19.12.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12025160000000847 від 07.08.2025відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси Одеської області, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12025160000000847 від 07.08.2025відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання сторони обвинувачення.
Досудовим розслідуванням установлено, що 07.08.2025, приблизно о 09:13 год., водій ОСОБА_4 керуючи власним, технічно справним автомобілем «BMW 428ІХ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , (далі - автомобіль «BMW 428ІХ»), у денний час доби, за умови ясної, без опадів, сонячної погоди, здійснював рух по асфальтобетонному сухому дорожньому покриттю проїзної частини вулиці Євгена Танцюри, у Хаджибейському районі міста Одеси, на якій організований двосторонній рух по дві смуги у кожному напрямку, і зустрічні напрямки розділені подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки 1.3 ПДР, з боку вулиці Іцхака Рабіна у напрямку вулиці Радісна.
Автомобіль під керуванням водія ОСОБА_4 рухався по крайній правій смузі руху, зі швидкістю не менше ніж 126 км/год, яка майже втричі перевищувала установлену в населених пунктах швидкість руху - 50 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4, п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), далі «Правила», що зобов'язують водія:
п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год».
п. 12.9. «Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;
Здійснюючи подальший рух з перевищенням установленої в населених пунктах швидкістю для руху легкових транспортних засобів, водій ОСОБА_4 , під'їжджаючи до будинку №74 по вулиці Євгена Танцюри, не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу до дозволенної, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, продовжував рух з перевищенням допустимої швидкості, тим самим не обравши безпечну швидкість руху, ОСОБА_4 вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою не слідкував, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями свідомо створював небезпеку для інших учасників дорожнього руху, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розраховував на їх відвернення, чим проігнорував вимоги п. 1.5., п. 2.3. «б, «д» «Правил», якими передбачено:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків».
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;
що виразилось в обранні водієм ОСОБА_4 швидкості руху керованого автомобіля, без урахування дорожньої обстановки, яка не забезпечувала йому безпеку, і не дала можливість йому постійно контролювати рух автомобіля, відволікся від керування, внаслідок чого отримуючи об'єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразились у появі попереду на проїзній частині небезпеки у русі, у вигляді велосипедиста похилого віку ОСОБА_7 , 1961 року народження, який на керованому велосипеді «BERGAMONT» у невстановленому місці закінчував переїжджати проїзну частину вулиці Євгена Танцюри зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «BMW 428ІХ»рухаючись у напрямку траєкторії руху автомобіля, внаслідок чого, через значне перевищення допустимої на даній ділянці проїзної частини швидкості руху, позбавив себе можливості уникнути аварійної ситуації, хоча завчасно, майже з моменту виїзду велосипедиста на проїзну частину вулиці Євгена Танцюри міг його виявити на дорозі, і при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, проігнорував вимоги п. 12.3. вказаних «Правил», якими передбачено:
п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
позбавив себе можливості уникнути аварійної ситуації, своєчасно не відреагував на виниклу небезпеку для руху, не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу аж до його зупинки, і як наслідок, допустив наїзд лівою передньою частиною керованого автомобіля «BMW 428ІХ»на пішохода ОСОБА_7 під час якого відбулось закидання велосипедиста на капот, переднє вітрове скло, дах, з наступним відкиданням та падінням велосипедиста на дорожнє покриття.
Оскільки водій автомобіля «BMW 428ІХ»ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, як при русі з дозволеним значенням швидкості руху у населених пунктах - 50 км/год, так і при русі з фактичною швидкістю - 126 км/год., то в даній дорожній обстановці, його дії, які не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4., 12.9 «б» «Правил», з технічної точки зору, знаходились у причинному зв'язку з настанням події цієї дорожньо - транспортної пригоди.
Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді:
• відкрита черепно-мозкова травма у вигляді саден, забійної рани обличчя, крововиливу у м'які тканини голови, багатоуламкового перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливів під м'які мозкові оболонки;
• закрита травма грудей у вигляді перелому грудини, 1-8-го правих та 2-9-го лівих ребер, перелому правої ключиці, розривів легенів з крововиливами у плевральні порожнини по (600 мл);
• закрита травма живота у вигляді розриву печінки з крововиливом в черевну порожнину (1000 мл);
• закритий перелом поперекового відділу хребта;
• відкритий переломи лівої стегнової кістки, відкритий перлом обох кісток правої гомілки;
• садна кінцівок.
Смерть ОСОБА_7 настала від встановленої поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок: відкритої черепно-мозкової травми у вигляді багатоуламкового перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливів під м'які мозкові оболонки; закритої травми грудей у вигляді переломів 1-8-го правих та 2-9 лівих ребер, перелому правої ключиці, розривів легенів з крововиливами у плевральні порожнини; закритої травми живота у вигляді розриву печінки з крововиливом в черевну порожнину; закритого перелому поперекового відділу хребта; відкритого перелому лівої стегнової кістки, відкритого перелому обох кісток правої гомілки.
Отже, водій ОСОБА_4 шляхом належного виконання вимог п.п. 1.5., 2.3. «б», «д», 12.3., 12.4., 12.9. «б» «Правил», гарантовано мав технічну можливість запобігти ДТП і саме його фактичні дії перебувають у причинному зв'язку з настанням події цієї пригоди і наслідками у вигляді смерті пішохода ОСОБА_7 .
За вищевикладених обставин, 12.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням до слідчого судді і просить обрати відносно підозрюваного нічний домашній арешт, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість застосування більш м'який запобіжний захід відносно підозрюваного.
Позиція сторін у судовому засіданні.
Прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити з підстав викладених у ньому, зазначила, що, хоча й ОСОБА_4 підозрюється в неумисному злочині, проте такий злочин є тяжким, а тому наявні підстави вважати, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування.
Захисник підозрюваного просила застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний щодо запобіжного заходу підтримав думку захисника. Крім того, повідомив, що за адресою, де сторона обвинувачення просить застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, він орендує квартиру, проте догорів оренди протермінований.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши подане стороною обвинувачення клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
З матеріалів клопотання вбачається, що СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 12025160000000847 від 07.08.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
12.12.2025 ОСОБА_4 повідмолено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, при вирішенні питання про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України стороною обвинувачення підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.08.2025, схемою до нього, протоколом допиту свідків ОСОБА_8 , вилученими відеозаписами та проколом огляду відеозаписів, речовими доказами, висновком проведеної судової комп'ютерно - технічної та автотехнічної експертизи.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Таким чином, дослідивши подане клопотання та долучені до нього матеріали, вислухавши твердження сторін, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених стороною обвинувачення матеріалів, які містять відомості про обставини кримінального правопорушення які перевіряються в межах даного кримінального провадження, пов'язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється (міг вчинити) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованості.
Слідчий у клопотанні зазначає, що, на його переконання, існують ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність застосування відносно підозрюваного застосування запобіжного заходу - нічного тримання під домашнім арештом.
В обгрунтування існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий у клопотанні слідчий зазначає, що обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , який на теперішній час підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може зникнути та переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Прокурором, в свою чергу, у судовому засіданні було зауважено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого наразі підозрюється ОСОБА_4 , хоча і є неумисним, проте є відноситься до категорії тяжких злочинів, що обумовлює ймовірність переховування підозрюваного від органу досудового розслідування.
Так, слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопопрушення та те, що останній підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, яке призвело до тяжких наслідків у вигляді загибелі особи, враховуючи суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя бере до уваги, що на теперішній час обгрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, у тому числі, обгрунтовується показаннями свідка та потерпілої (доньки загиблого)
При цьому, слідчий суддя зауважує, що у випадку подальшого направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_4 до суду, з великою вірогідністю можливо припускати допит таких осіб безпосередньо в судовому засіданні судом, позаяк суд не може обґрунтовувати свої судові рішення показаннями, отриманими на стадії досудового розслідування стороною обвинувачення (за винятком випадків, передбачених ст. ст. 225, 615 КПК України).
Знову ж таки, слідчий суддя бере до уваги, встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що ризик незаконного впливу підозрюваним на свідка та потерпілу наразі є актуальним.
Водночас, слідчий суддя критично оцінює посилання сторони обвинувачення щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ані слідчим у клопотанні, ані прокурором не було наведено належного обгрунтування власним доводам.
Попри те, що стороною обвинувачення зазначається про існування вищевказаних ризиків, наявність яких була встановлена слідчим суддею, сторона обвинувачення наразі звертається із клопотанням про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із ізоляцією підозрюваного, що, на думку слідчого судді, в деякій мірі суперечить вищевикладеним доводам сторони обвинувачення.
В цьому розрізі слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що прокурор, користуючись наданими їй процесуальними правами, які відповідають загальній засаді кримінального провадження у вигляді диспозитивності, обмежилася формальним обґрунтуванням клопотання, у формі загального підтримання вимог, викладених у такому клопотанні.
Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до запобіжного заоду у вигляді домашнього арешту є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Так, слідчий суддя звертає увагу, що на теперішній час ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що призвело до загибелі особи.
Також слідчий суддя наголошує на тому, що відповідно до обставин даного кримінального провадження, ОСОБА_4 значно перевищив швидкість руху, рухався зі швидкістю 126 км/год при дозволених 50 км/год, що несло за собою погрозу для всіх учасників дорожнього руху та є суспільно небезпечними діями.
В цьому розріз слідчий суддя звертає увагу, що в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, слідчий суддя не може залишити поза увагою, що в судовому засіданні було встановлено, що підозрюваний не одружений та не працевлаштований. Додаткових характеризуючих відомостей відносно ОСОБА_4 в судовому засіданні надано не було.
З огляду на вищевикладене у сукупності, а також обставини даного кримінального провадження, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , наслідки його ймовірного вчинення у вигляді смерті особи, а також відомості щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вважає, що підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні на даний час не встановлено, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, особистого зобов'язання та особистої поруки є недоцільним, з огляду на м'якість.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Водночас, що стосується запропонованого стороною обвинувачення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя зазначає наступне.
Домашній арешт може бути достатньо ефективним запобіжним заходом лише за належного забезпечення його виконання.
Метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби. Під житлом у значенні, що використовується в коментованій статті, треба розуміти: а) будинок приватної форми власності з усіма приміщеннями, в яких постійно чи тимчасово проживає підозрюваний, обвинувачений,; б) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується підозрюваним, обвинуваченим для постійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі з необхідними для проживання приміщеннями тощо); в) будь-яке інше приміщення або забудова, у яких постійно чи тимчасово проживає підозрюваний, обвинувачений, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для постійного або тимчасового проживання.
Слідчий суддя звертає увагу, що сторона обвинувачення звертається з клопотанням про обрання такого запобіжного заходу як домашній арешт, зазначаючи адресу, за якою просить призначити такий запобіжний захід, разом з тим, підозрюваним у судовому засіданні було повідомлено, що за вказаною адресою останній орендує квартиру, але строк договору оренди на даний час закінчився.
Таким чином, як і у клопотанні, так і в судовому ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту не надано будь-яких належних даних, які б підтверджували, що підозрюваний дійсно проживає за адресою, за якою слідчий просить визначити домашній арешт, який час він там ймовірно проживає, на підставі яких документів, та кому належить це житло, а також чи не заперечує сам власник житла щодо визначення підозрюваному такого запобіжного заходу за його власністю.
Слідчий суддя враховує, що з метою дотримання права власника житла на особисте життя та недоторканність його житла слідчий суддя, обов'язково мусить з'ясувати позицію власника житла (яким може бути не лише родич, член сім'ї, а й орендодавець та інші особи) щодо можливості застосування домашнього арешту до підозрюваного в його житлі та отримати підтвердження и?ого згоди на це.
Таким чином, слідчий суддя зауважує, що додатковими умовами для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у разі, якщо підозрюваний, обвинувачений не є власником (співвласником) житла та не зареєстрований в житлі, є такі: підтвердження факту постійного чи тимчасового проживання підозрюваного в житлі його власником; отримання згоди власника (співвласників) житла та повнолітніх співмешканців підозрюваної особи на виконання домашнього арешту за і?хньою спільною адресою (якщо є такі співмешканці); отримання згоди власника орендованого підозрюваним житла на те, що виконання домашнього арешту буде реалізовуватись за адресою такого житла (якщо підозрюваний орендує житло).
Таким чином слідчий суддя вважає, що у даному випадку обрання такого запобіжного заходу як домашній арешт в даному випадку буде порушенням норм як КПК України так і Конституційних прав власника нерухомості.
Висновки слідчого судді.
В судовому засіданні слідчим суддею було встановлено, що стороною обвинувачення не доведений причинно-наслідковий зв'язок між заявленими ризиками, передбачеими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею, та необхідністю застосування запобіжного заходу вигляді домашнього арешту у нічний час, а також не доводено, що такий запобіжний захід є достатнім та ефективним для їх нейтралізації. При цьому, стороною обвинувачення не надано відомостей й щодо можливості виконання запобіжного зхаоду у вигляді домашнього арешту за вказаною адресою.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що запропонований стороною обвинувачення запобіжний захід не відповідає меті застсоування запобіжних заходів, завданням кримінального провадження та є неспівмірним із наведеними ризиками.
З огляду на викладені обставини, слідчий суддя за результатами розгляду клопотання слідчого не знаходить підстав для його задоволення та застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 193, 372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволені клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1