Справа № 159/4304/25 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю.
Провадження № 22-ц/802/1420/25 Доповідач: Данилюк В. А.
30 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кохан-Гнатюк Наталії Валеріївни на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2025 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 18.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7699535 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору № 7699535 вказаний кредит надано відповідачу у розмірі 15000,00 грн на споживчі (особисті) потреби.
27.11.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 27.11/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги за кредитним договором.
Заборгованість відповідача по Кредитному договору № 7699535 від 18.03.2024 року перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не сплачена та становить 61770,00 грн, яка складається з: 15000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 39270,00 грн - заборгованості за відсотками, 7500,00 грн - заборгованість за пенею.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за кредитним договором № 7699535 від 18.03.2024 року в розмірі 61770,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 7699535 від 18.03.2024 року в розмірі 61770,00 грн, судові витрати по справі в сумі 2422,40 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором № 7699535 від 18.03.2024 року в розмірі 54270 (п'ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та судові витрати по справі в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 20 коп.
В задоволені решти вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кохан-Гнатюк Н. В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Романенко М. Е. просить рішення суду залишити без змін.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з таких мотивів.
Судом та матеріалами справи встановлено, що відповідно до укладеного договору № 7699535 від 18.03.2024 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 15000,00 грн. на строк 360 днів та сплатою 2,20% в день.
Згідно Договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги за Кредитним договором.
Згідно витягу з Додатку №1 до Договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 61770,00 грн, з яких: 15000,00 грн - сума заборгованості тілом; 39270,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 7500,00 грн - сума заборгованості за пенею.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за договором № 7699535 від 18.03.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 61770,00 грн.
Договір позики №7699535 від 18.03. 2024 року було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Отже, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір позики прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що договір про надання позики №7699535 від 18.03. 2024 року був підписаний позичальником ОСОБА_1 .
Отже, суд встановив, що перед укладенням договору відповідач був ознайомлений з усіма його умовами і погодився укласти договір саме на таких умовах, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Покликання в апеляційній скарзі на відсутність первинних документів бухгалтерського обліку є безпідставним, оскільки позивачем до позовної заяви було додано лист від ТОВ «ПЕЙТЕК» за №2025519 - 303 від 19.05.2025р. та картка обліку договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором, сформований ТОВ «АВЕНТУС Україна», що свідчать видачу коштів.
Крім того, на спростування заявлених вимог відповідачем не було надано будь - яких доказів.
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості
Частиною 1 статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України, визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом, наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відтак, аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7699535 від 18.03.2024 року.
Відповідачем умови договорів належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов'язання позичальника погашення заборгованості за кредитом, процентів за його користування, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості за даним кредитним договором.
В частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення пені рішення суду відповідачем не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції висновків щодо цього не робить.
Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, позивач, окрім тіла кредиту,просив стягнути заборгованість за процентами в розмірі 39270,00грн, з чим погодився суд першої інстанції.
Однак, частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023.
Кредитний договір укладений між сторонами відповідно 18.03.2024 року, тобто після внесення відповідних змін до Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживче кредитування, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, умови п. 1.7.1 договору про надання кредиту щодо встановлення стандартної денної процентної ставки - 2,20 % та зниженої -2,17% є нікчемними.
До спірних правовідносин не застосовуються приписи п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» про ставки перехідного періоду протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX (120 днів - 2,5%, 120 днів - 1,5%), оскільки відповідно до ч.2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу І цього Закону (до якого включений п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання цим Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності.
У зв'язку з цим заявлену до стягнення заборгованість необхідно перерахувати: за 151 день користування кредитом відповідачу могли бути нараховані проценти в розмірі 22650грн (15000,00 х 151 х 1% =22650,00 грн).
У зв'язку зі зміною розміру відсотків змінюється загальна сума заборгованості і підлягає до стягнення 37650 грн. (15000 грн -- по тілу кредиту та 22650 - по відсотках).
У зв'язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції при визначенні суми заборгованості, що підлягає до стягнення, норм матеріального права колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції в цій справі необхідно змінити в частині заборгованості за нарахованими відсотками та загальної суми заборгованості за кредитним договором, що підлягають стягненню.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кохан-Гнатюк Наталії Валеріївни задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2025 року змінити в частині заборгованості за нарахованими відсотками та загальної суми заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 37650 (тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят) грн., з яких 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. заборгованості за тілом кредитомта 22650 (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят) грн. заборгованості за відсотками.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді