703/6710/25
1-кп/703/597/25
30 грудня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області кримінальне провадження №12025255350000191 від 22.07.2025 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ташлик Черкаської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, працює інструктором зони відпочинку в фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , не одружений, утриманців не має, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а проживає за адресою АДРЕСА_2 , не судимий
у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 1, 2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_5 , в невстановлений час 16.01.2025, перебуваючи в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_4 , використовуючи належні останньому мобільний телефон із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_1 , створив у мобільному додатку «АТ «Універсал Банк» заявку на отримання кредиту в сумі 13000,00 грн від імені ОСОБА_4 , після зарахування грошей в сумі 13000,00 грн на картку, якою користувався ОСОБА_4 , перерахував 13000,00 грн на банківську картку АТ КБ «Приватбанк», якою користувався сам, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, повторно, в невстановлений час 19.01.2025, перебуваючи в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_4 з метою заволодіння грошовими коштами та не маючи наміру їх повернення, переконав останнього, використовуючи належний тому телефон, створити в мобільному додатку «АТ «ПУМБ» заявку на отримання кредиту в сумі 19000,00 грн від імені ОСОБА_4 , для зарахування коштів вказати власну банківську картку в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , куди надалі банком виконане перерахування кредиту в сумі 19000,00 грн, якими обвинувачений розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, повторно, 28.01.2025 близько 21-00 год, перебуваючи біля магазину «Файно Маркет» в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами та не маючи наміру їх повернення, зловживаючи довірою ОСОБА_4 , створив у мобільному додатку «АТ «КБ Приватбанк» заявку на встановлення кредитного ліміту останньому, після погодження якої переказав на власну банківську картку № НОМЕР_2 гроші в сумі 10289,50 грн, якими розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, повторно, в невстановлений час та місці, 19.05.2025, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами та не маючи наміру їх повернення, зловживаючи довірою ОСОБА_4 , засобами телефонного зв'язку надіслав останньому повідомлення з проханням позичити 20000,00 грн під приводом погашення заборгованості за кредитами, а в подальшому ОСОБА_4 в м. Сміла Черкаської області, біля кінотеатру «Екран», передав останньому грошові кошти в сумі 20000,00 грн, якими обвинувачений розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 62289,50 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з приводу вчиненого. Надав суду показання, підтвердивши обставини вчинення кримінальних правопорушень, що зазначені в обвинувальному акті. Вказав, що ОСОБА_4 при зустрічі висловлювався про брак коштів, тому одного разу запропонував йому оформити кредит. Потерпілий вагався, однак переконав його, що так можна отримати гроші швидше, ніж той заробить. За таких обставин 16.01.2025 з його мобільного телефону створив заявку на отримання кредиту в АТ «Універсал Банк». Оскільки ОСОБА_4 боявся, що його зарплатну картку заблокують при зарахуванні суми кредиту, причини такого побоювання йому особисто не відомі, тому вказав для зарахування грошових коштів власну банківську картку, куди отримав 13000,00 грн. 19.01.2025 таким же способом був отриманий кредит від АТ «ПУМБ» в сумі 19000,00 грн, який також відразу був зарахований на його картку. Надалі, 28.01.2025 в мобільному додатку АТ КБ «Приватбанк», використовуючи мобільний телефон ОСОБА_4 , створив заявку на встановлення кредитного ліміту, після чого за рахунок того ліміту переказав на власний рахунок грошові кошти в сумі близько 10000,00 грн. 19.05.2025 телефоном спілкувався із ОСОБА_4 , той говорив, що буде мати готівкові кошти - 20000,00 грн, за їх рахунок треба закривати кредити. Домовилися про зустріч та зустрілися біля кінотеатру в м. Сміла, де потерпілий передав йому 20000,00 грн щоб через термінал внести на його ( ОСОБА_5 ) рахунок і потім з нього гасити заборгованість. Вказані гроші вніс на свій рахунок, однак не мав наміру гасити заборгованість потерпілого, а користувався грошима для власних потреб. Про останню обставину ОСОБА_4 дізнався вже пізніше. Не відшкодовував потерпілому матеріальну шкоду, оскільки той тривалий час не мав наміру спілкуватися та уникав його, при спілкуванні із його матір'ю, остання вимагала повернути гроші всі відразу, однак не має такого заробітку, щоб мати змогу це зробити, тому збитки залишилися не відшкодованими.
Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з'ясувавши що учасники судового провадження не оспорюють обставин пред'явленого обвинувачення, правильно розуміють їх зміст, та переконавшись в добровільності їх позиції, за клопотанням учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу. При цьому судом роз'яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
При цьому судом приймається до уваги, що обвинувачений під час судового розгляду заявив, що протиправні дії, у вчиненні яких обвинувачується, 19.01.2025 мали місце не за місцем його роботи, а біля магазину «Файно Маркет» в м. Сміла. Вказана обставина судом врахована при формулюванні обвинувачення, яке суд вважає доведеним, водночас таке повідомлення, на переконання суду, не свідчить про заперечення ОСОБА_5 та відтак не спростовує фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень в тому виді, як зазначено в обвинувальному акті.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), а також за ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, вчинене повторно.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, приймає до уваги характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що відповідно до ст. 12 КК України класифікуються, як кримінальний проступок та нетяжкий злочин; обставини вчинення кримінальних правопорушень, а саме те, що обвинуваченим неодноразово вчинені тотожні за своїм характером протиправні дії щодо однієї особи, спрямовані на заволодіння грошовими коштами та взяття за рахунок потерпілого грошових зобов'язань, що судом розцінюється як усвідомлена та цілеспрямована поведінка з протиправними настановами; відношення обвинуваченого до скоєного, що виражається у тому, що останній заявив про розкаяння та осуд власних вчинків, однак відомостей про те, що ним вчинялися будь-які дії для відшкодування завданої шкоди - відсутні, отже завдана матеріальна шкода в повному обсязі обвинуваченим відшкодована не була; особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, не перебуває на профілактичних обліках лікарів психіатра та нарколога, працевлаштований, до кримінальної відповідальності не притягувався, але ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, рівень ризику небезпеки для суспільства - середній, що вбачається із досудової доповіді, за змістом якої обвинувачений за викликом до органу пробації не прибув, відтак безвідповідально віднісся до власних процесуальних прав брати участь в складенні досудової доповіді, наводити обставини та факти, що можуть бути суттєвими для змісту досудової доповіді.
Обставин, що пом'якшують покарання відповідно до положень ст. 66 КК України та обставин, що обтяжують покарання відповідно до положень ст. 67 КК України суд не вбачає.
Отже підстави для застосування до ОСОБА_5 положень ст. 69, 69-1 КК України - відсутні.
Враховуючи, що обвинуваченим вчинені два кримінальні правопорушення, покарання слід призначити із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.
З врахуванням викладеного, суд призначає ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190 КК України покарання у виді одного року обмеження волі, що виходячи зі співвідношення, передбаченого п. «б» ч. 1 ст. 72 КК України відповідає 6 місяцям позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України - покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, суд остаточно визначає ОСОБА_5 покарання у виді одного року та одного місяця позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання є необхідними і достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом із цим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання із встановленням іспитового строку, відповідно до ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків з числа передбачених ч. 1, 3 ст. 76 КК України.
Приймаючи відповідне рішення, суд керується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення в молодому віці (перше - у віці 18 років та 5 місяців), до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, офіційно працевлаштований, відтак зайнятий суспільно-корисною працею, має заробіток, за рахунок якого матиме змогу відшкодовувати шкоду, спричинену власними протиправними діями. Вказані обставини дозволяють дійти висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, можливі без ізоляції від суспільства.
Підстави для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу - відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні - відсутні.
Речові докази в кримінальному провадженні - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 65, 66, 67, 75, 76, 190 КК України, ст. 100, 124, 349, 369-371, 374 КПК України
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 190 КК України - 1 (один) рік обмеження волі;
- за ч. 2 ст. 190 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, виходячи зі співвідношення, що передбачене п. «б» ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 1 (одного) року та 1 (одного) місяця позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 у період іспитового строку наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку у день його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Головуючий: ОСОБА_1