Справа № 157/1381/25
Провадження №2/157/615/25
(заочне)
23 грудня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитних договорах,
Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору № 1010623771 від 14 жовтня 2022 року у розмірі 99 798 гривень 36 копійок та заборгованість по кредитному договору № 1010644446 від 25 жовтня 2022 року у розмірі 52 777 гривень 36 копійок, всього заборгованість у сумі 152 575 гривень 84 копійки, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 гривні 40 копійок. В обґрунтування вимог представник позивача зазначає, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 14.10.2022 кредитний договір №1010623771, за яким позичальнику надано кредит у сумі 97005 грн 69 коп.; 25.10.2022 кредитний договір №1010644446, за яким позичальнику надано у сумі 52970 грн 13 коп. Відповідачка не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 09.04.2025 склала: 1) по кредитному договору від 14.10.2022 № 1010623771 - 99798 грн 36 коп., з яких: 69906 грн 75 коп. - заборгованість за кредитом; 14 грн 13 коп. - заборгованість процентами; 29877 грн 48 коп. - заборгованість за комісією; 2) по кредитному договору від 25.10.2022 № 1010644446- 52777 грн 48 коп., з яких: 36456 грн 25 коп. - заборгованість за кредитом; 6 грн 53 коп. - заборгованість процентами; 16314 грн 7 коп. - заборгованість за комісією. Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 09.04.2025 склала 152575 грн 84 коп. Детальні розрахунки заборгованості додаються до позовної заяви. Позивач направив письмові вимоги (повідомлення) відповідачці на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачкою погашена не була. Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачкою, зокрема, заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1010623771 від 14.10.2022, сторони погодили, що позичальник зобов'язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Ці умови були узгоджені позичальником шляхом підписання відповідних документів. Підписавши вказану заяву позичальник беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua, а тому позовні вимоги до відповідача по стягненню комісії є правомірними та законними і відповідають чинному законодавству, а, отже, вони підлягають задоволенню в повному обсязі. Окрім того, постановою Миколаївського апеляційного суду від 11.09.2024 по справі № 486/203/24 підтверджено правомірність стягнення комісії за обслуговування кредиту з огляду на те, що: комісія була узгоджена сторонами договору; її нарахування відповідає законодавству, зокрема Закону України «Про споживче кредитування»; ці витрати є частиною загальних витрат за споживчим кредитом і правомірно включені до суми заборгованості, яка підлягає стягненню. 11 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року N 211 впроваджено дію карантину на території України. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України були продовжені на строк дії такого карантину(п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). 24.02.2022 Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені), нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). 01 липня 2023 року завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27.06.2023). Однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11 березня 2020 року продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Оскільки кредитний договір від 14.10.2022 № 1010623771 укладено між сторонами процесу 14.10.2022, а платежі відповідачка здійснювала до 09.01.2024, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунку, відповідно строки позовної давності в даному випадку повністю дотримано.
Представник позивача Анохіна О.О. у судове засідання не з'явилася, із позовної заяви вбачається, що вона просить справу розглянути у її відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідачки.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причину неявки не повідомила і відзив на позовну заяву не подала.
За таких обставин та з огляду на те, що представник позивача не заперечила проти заочного розгляду справи, ухвалою суду від 23 грудня 2025 року постановлено провести заочний розгляд справи і ухвалити заочне рішення за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими Главою 11 Цивільного процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України (далі - ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений законом або договором строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов'язанням.
Суд встановив, що 14 жовтня 2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1010623771 шляхом підписання заяви № 1010623771 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 97 005 грн 69коп. на поточний рахунок, строк дії ліміту становить 24 місяці з дня його надання, процентна ставка фіксована 0,01 % річних та реальна річна процентна ставка складає 33,845% річних, розмір щомісячної комісії за обслуговування кредиту встановлено 1,4%, база нарахування щомісячної комісії - нараховується щомісячно, від суми споживчого кредиту.
25 жовтня 2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1010644446 шляхом підписання заяви №1010644446 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 52 970 грн 13 коп. на поточний рахунок, строк дії ліміту становить 24 місяці з дня його надання, процентна ставка фіксована 0,01 % річних та реальна річна процентна ставка складає 33,845% річних, розмір щомісячної комісії за обслуговування кредиту встановлено 1,4%, база нарахування щомісячної комісії - нараховується щомісячно, від суми споживчого кредиту.
Із змісту заяв №1010623771 від 14 жовтня 2022 року та №1010644446 від 25 жовтня 2022 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вбачається, що підписанням цих заяв відповідачка підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), які розміщені на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).
Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053 ЦК), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач свої зобов'язання за договорами про надання кредиту виконав, тобто надав відповідачці кредитні кошти у спосіб, передбачений зазначеними договорами, а саме шляхом безготівкового переказу на рахунок відповідачки, що підтверджується платіжними інструкціями № TR.60945986.51647.25578 від 14 жовтня 2022 року та № TR.61058184.40339.25578 від 25 жовтня 2022 року.
Відповідачка не виконала своїх обов'язків та не повернула кpeдитні кошти, проценти, комісію в строки, передбачені договорами.
Відповідачка ОСОБА_1 в порушення умов кредитних договорів зобов'язання по кредиту не виконала належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем, розмір якої станом на 09 квітня 2025 року по кредитному договору № 1010623771 від 14 жовтня 2022 року складає 99 798 гривень 36 копійок, з яких: 69 906 грн 75 коп. - заборгованість за кредитом, 14 грн 13 коп. - заборгованість процентами, 29 877 грн 48 коп. - заборгованість за комісією; та по кредитному договору № 1010644446 від 25 жовтня 2022 року складає 52 777 гривень 48 копійок, з яких: 36 456 грн 25 коп. - заборгованість за кредитом, 6 грн 53 коп. - заборгованість процентами; 16 314 грн 07 коп. - заборгованість за комісією, і такі обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, доказів на спростування яких відповідачка суду не надала.
Із зазначених розрахунків заборгованості по кредитному договору вбачається і те, що позивачем нараховано заборгованість по комісії за кредитним договором № 1010623771 від 14 жовтня 2022 року у розмірі 29 877 грн 48 коп та за кредитним договором № 1010644446 від 25 жовтня 2022 року у розмірі 16 314 грн 07 коп.
Згідно з частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 зазначених Правил банк про споживчий кредит надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У кредитних договорах №1010623771 від 14 жовтня 2022 року та №1010644446 від 25 жовтня 2022 року зазначено, що інші комісії за послуги банку, які не передбачають регулярність їх сплати (в тому числі, але не виключено за внесення готівки через касу АТ «ПУМБ» тощо), - сплачуються за ініціативою клієнта та не входять до суми щомісячних платежів за споживчим кредитом, та визначаються у ДКБО, Тарифах банку; зміст послуги банку визначається у ДКБО.
У зазначених кредитних договорах, укладених з відповідачкою, конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія, не вказано.
Також АТ «ПУМБ» не надано доказів погодження таких послуг зі споживачем при укладенні кредитного договору.
Пунктом 5.7.3 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 04 квітня 2022 року) визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у цивільній справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) наведено правовий висновок, згідно з яким банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Зміст вищезазначеного пункту 5.7.3 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб свідчить, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.
З огляду на вищезазначене у сукупності, положення кредитних договорів щодо обов'язку щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитними договорами по тілу кредиту та відсотках у заявленому ним розмірі належить задовольнити, стягнути з останнього заборгованість у сумі 106 383 гривень 66 копійок, а саме по кредитному договору № 1010623771 від 14 жовтня 2022 року у розмірі 69 920 гривень 88 копійок, з яких: 69 906 грн 75 коп. - заборгованість за кредитом, 14 грн 13 коп. - заборгованість процентами, та по кредитному договору № 1010644446 від 25 жовтня 2022 року у розмірі 35 462 гривні 78 копійок, з яких: 36 456 грн 25 коп. - заборгованість за кредитом, 6 грн 53 коп. - заборгованість процентами, а у частині вимог про стягнення комісії по зазначених кредитних договорах у розмірі 29 877 грн 48 коп та 16 314 грн 07 коп належить відмовити.
Оскільки позов задоволено частково, а саме на 69,73 %, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача понесені останнім та документально підтвердженні витрати, пов'язані з оплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1 689 грн 14 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 27, 78 - 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитних договорах задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄРДПОУ 14282829) заборгованість по кредитних договорах № 1010623771 від 14 жовтня 2022 року та 1010644446 від 25 жовтня 2022 року у сумі 106 383 (сто тисяча шість триста вісімдесят три) гривень 66 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 689 (одна тисяча шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 14 копійок.
У решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене безпосереднього до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.
Дата складення повного судового рішення - 26 грудня 2025 року.
Головуючий: О.В. Антонюк