Справа № 405/4910/25
2/405/1557/25
26 листопада 2025 року м. Кропивницький
Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого-судді: Драного В.В.
при секретарі: Дятел О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі плати аліментів та неустойки зі сплати аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати аліментів в сумі 5373,67 грн., а також неустойку (пеню) в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення з 01.11.2021 року, в сумі 5373,67 грн. В обґрунтування позову вказала, що сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання дитини. Однак відповідач ухиляється від виконання цього рішення у зв'язку з чим станом на 10.07.2025 року заборгованість зі сплати аліментів становить 5373,67 грн. За таких обставин просить стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення по виплаті аліментів у розмірі 5373,67 грн. в межах суми заборгованості за період з 01.12.2021 року по 31.05.2025 року.
Ухвалою суду від 10.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
26.11.2025 року позивач подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити та розгляд справи провести без її участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надав, відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.02.2021 року в цивільній справі № 405/5850/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.09.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання вказаного судового рішення державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 65040430.
Згідно розрахунку державного виконавця Татарбунарського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Південного МУМЮ (м. Одеса) від 21.07.2025 року № 21.524/24217 заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів за вказаним судовим рішенням станом на 10.07.2025 року становить 5373,67 грн.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Таким чином, суд вирішує питання стягнення заборгованості за аліментами лише в разі спору про її розмір, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.04.2018 року по справі № 572/1762/15-ц.
Суд звертає увагу, що сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментам, розмір якої стягувачем чи боржником не оспорюються у порядку, встановленому законом, не може бути прийнятий судом в якості підстави для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду, оскільки права стягувача аліментів вже є захищеними, так як виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів, по сплаті яких і виникла ця заборгованість. Повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме. При цьому, відомості про те, що боржник подавав скарги на дії державного виконавця щодо визначення розміру його заборгованості по аліментах у матеріалах справи відсутні.
Відтак, беручи до уваги те, що стягнення аліментів, в тому числі і заборгованості по аліментам, яка визначена державним виконавцем, вже проводиться відповідним відділом державної виконавчої служби, задоволення цієї вимоги призведе до фактичного подвійного стягнення заборгованості по аліментам, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
Таким чином, під час розгляду справ про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів підлягають встановленню, як наявність самої заборгованості та її розмір, так і наявність чи відсутність вини платника аліментів у її виникненні.
Однак, відповідач не надав доказів існування обставин, які об'єктивно перешкоджали йому сплачувати аліменти на підставі рішення суду, а отже не довів відсутність своєї вини у виникненні заборгованості по аліментах.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %. За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, в якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення обчислюється з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, та зробила висновок про те, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Окрім того, при обчисленні розміру слід виходити виходить із розміру заборгованості, який визначений державним виконавцем у розрахунку та існував на час звернення отримувача аліментів до суду з цим позовом, а тому суд визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів керується розрахунком державного виконавця щодо розміру заборгованості по аліментах, яка станом на 10.07.2025 року становила 5373,67 грн.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 183/1433/17.
Так, позивач здійснила розрахунок неустойки (пені) з урахуванням розрахунку державного виконавця, яка за період з 01.12.2021 року по 31.05.2025 року становить 68730,26 грн.
Розрахунок позивача відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України та проведений на підставі розрахунку державного виконавця щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів. Відомості про оскарження відповідачем чи скасування даного розрахунку в матеріалах справи відсутні.
Відтак, суд вважає, що загальний розмір неустойки (пені) за прострочення відповідачем сплати аліментів за період з 01.12.2021 року по 31.05.2025 року складає 68730,26 грн., але при цьому з відповідача може бути стягнуто не більше 100 відсотків заборгованості станом на 10.07.2025 року, тобто 5373,67 грн.
На підставі зазначеного, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини ОСОБА_2 , який не сплачував аліменти в повній мірі, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 5373,67 грн., що не перевищує 100 відсотків заборгованості, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», із відповідача в порядку ст. 141 ЦПК України в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та неустойки зі сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2021 року по 31.05.2025 року в розмірі 5373,67 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Подільського районного суду
міста Кропивницького В.В. Драний