справа № 208/14698/25
провадження № 1-кп/208/1653/25
20 листопада 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12025041160000957 від 11.07.2025 року клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки наявна обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на недоведення ризиків, просили змінити запобіжний захід на більш м'який.
Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.
Згідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».
Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення».
Отже, судом встановлено, що повідомлена ОСОБА_6 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, на даному етапі судового провадження є достатніми та обґрунтованими, саме для цілей продовження запобіжного заходу, а не для його засудження.
При розгляді клопотання про продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу враховує обставини, перелік яких передбачений ст.178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст.177 КПК України для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
З встановлених в підготовчому судовому засіданні обставин, вбачається, що ОСОБА_6 :
- народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області;
- громадянин України;
- не одружений;
- не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку;
- проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , перебуває на посаді розвідника-навідника розвідувального відділення розвідувального взводу 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , військове звання «матрос»;
- раніше не судимий.
На думку суду, ризиками, визначеними ст.177 КПК України та доведеними прокурором у даному кримінальному провадженню є ризики:
- переховування від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Загроза реального відбуття з високою ймовірністю спонукають його до переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того ОСОБА_4 , фактичного місця роботи та постійного джерела доходу на даний момент не має, немає дружини та дітей на утриманні, тобто достатньо міцних та сталих соціальних зв'язків, які могли б забезпечити його нормальну процесуальну поведінку, тому підозрюваний має можливість у будь-який час виїхати за межі міста/області з метою ухилення від кримінальної відповідальності;
- вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні майнового злочину, не маючи постійного заробітку. Це вказує на те, що вчинення злочинів майнової спрямованості є його основним джерелом доходу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора про продовження до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.
Сума застави повинна відповідати реальному майновому стану особи та тяжкості злочину.
Застава для особи не має бути надмірним тягарем і призвести до скрутного матеріального становища її та її родини - це не покарання. Застава лише має забезпечити виконання особою (підозрюваним, обвинуваченим) процесуальних обов'язків на час досудового розслідування чи судового розгляду.
Високі застави створюють бар'єри для осіб, порушуючи рівність і справедливість. Менш заможні люди можуть не мати змоги ефективно захищатися, необґрунтовано перебуваючи під вартою.
Встановлення надто великого розміру застави відсуває на другий план досягнення його мети - забезпечення процесуальної поведінки особи, зокрема забезпечення явки підозрюваного чи обвинуваченого.
Рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії»: “Суд повторює, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому його суму необхідно оцінювати головним чином «з огляду на обвинуваченого, його активи та його стосунки з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, залежно від можливого ступеня впевненості в тому, що перспектива втрати забезпечення або дії проти поручителів у разі його неявки на судовий розгляд буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку сховатися».
Рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії»: “Сума застави повинна бути визначена, враховуючи характеристику обвинуваченого, його активи та взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку порушення процесуального обов'язку, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. Водночас має враховуватися наявність грошових засобів у обвинуваченого».
З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , з визначенням розміру застави 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.314, 315,508 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 20.11.2025 року по 18.01.2026 року включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою до суду та прокурора.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки, а саме:
1) не відлучатися із м. Кам'янського Дніпропетровської області без дозволу прокурора чи суду;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання;
3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;
Строк дії обов'язків визначити строком на 2 (два) місяці - до 20.01.2026 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженим службовим особам місця ув'язнення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а особам, які перебувають під вартою, в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено о 17год.00хв. 20.11.2025 року.
Суддя ОСОБА_1