Справа № 761/7184/17
Провадження № 1-о/761/13/2025
13 листопада 2025 року Шевченківський районний суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між заступником Генерального прокурора України та ОСОБА_5 (справа 761/7184/17, провадження 1-кп/761/961/2017),
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
29 липня 2025 року у провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між заступником Генерального прокурора України та ОСОБА_5 (справа 761/7184/17, провадження 1-кп/761/961/2017).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року заяву адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , залишено без руху та надано строк для усунення недоліків заяви.
На виконання зазначеної ухвали 08 вересня 2025 року через канцелярію суду надійшла заява адвоката ОСОБА_4 про усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року відкрито кримінальне провадження за заявою адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між заступником Генерального прокурора України та ОСОБА_5 (справа 761/7184/17, провадження № 1-кп/761/961/2017).
Так, зазначену заяву адвокат ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 17 лютого 2017 року між заступником Генерального прокурора ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_5 . Вказаним вироком суду від 10 березня 2017 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 255 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці; за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, на строк 1 рік 10 місяців, без конфіскації майна; за ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 5 місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, на строк 2 роки, без конфіскації майна; за ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 5 місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, на строк 2 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 зараховано у строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення з 17 червня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У зв'язку з повним відбуттям покарання, ОСОБА_5 звільнено з під варти з зали суду після проголошення вироку.
При цьому, як зазначає адвокат ОСОБА_4 під час досудового розслідування ОСОБА_5 з метою укладення угоди дав завідомо неправдиві показання щодо себе і третіх осіб. Так, 17 лютого 2017 року між ОСОБА_5 і заступником Генерального прокурора України ОСОБА_8 була укладена угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42016000000002959 від 20 жовтня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України. Перед укладенням угоди ОСОБА_5 надав показання, які були зафіксовані в протоколі допиту підозрюваного від 17 лютого 2017 року, де ОСОБА_5 визнав себе винним в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях. Зазначені показання ОСОБА_5 були покладені в основу угоди про визнання винуватості від 17 лютого 2017 року та вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року.
Також адвокат ОСОБА_4 зауважує, що ОСОБА_5 пройдено спеціальне психофізіологічне обстеження на контактному поліграфі, експерту поставлені питання щодо добровільності підписання ним угоди про визнання винуватості, висновок якого отримано лише у 2025 році.
Крім того, звертає увагу суду на ряд рішень, зокрема, Київського районного суду міста Одеси від 30 жовтня 2017 року у справі № 520/12933/17, рішення Господарського суду Харківської області від 02 лютого 2015 року у справі № 922/5563/14, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі № 808/4148/14, якими, як вказує захисник, серед іншого встановлено, що компанія «Газ Україна-2020» у період 2012-2014 років фактично здійснювала реальні господарські операції з постачання та реалізації значних обсягів нафтопродуктів, підтверджені первинними документами та перевірками податкових органів.
Також звертає увагу суду на постанову прокурора Генеральної прокуратури України від 25 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42016000000003500 від 17 листопада 2016 року, оскільки, на думку заявника, відомості до ЄРДР внесено відносно тих самих фактів, за тих самих обставин і по тій самій кваліфікації відносно заступника Голови Правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України» відносно ОСОБА_9 . Заявник вважає, що фактичні обставини, які викладені в угоді про визнання винуватості суперечать фактичним обставинам, які викладені у зазначеній постанові про закриття кримінального провадження.
Окрім цього, адвокат ОСОБА_4 просить поновити строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між заступником Генерального прокурора України та ОСОБА_5 .
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , повністю підтримала заяву та просила задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про перегляд вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року за нововиявленими обставинами.
Засуджений ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини свого неприбуття.
Враховуючи положення ст. 466 КПК України, відповідно до яких неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення, суд вважав за можливе проводити судовий розгляд за відсутності осіб, які не з'явилися.
Дослідивши матеріали заяви захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року (справа 761/7184/17, провадження № 1-кп/761/961/2017), суд приходить до висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Глава 34 КПК України визначає підстави та порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами, строки звернення та вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
З урахуванням системного тлумачення норм цієї глави у сукупності з іншими нормами, що в цілому визначають процедуру судового провадження, призводить до висновку, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
Так, відповідно до ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнається, зокрема, штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок, а також інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути. Тобто, такі обставини повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.
Отже, нововиявлені обставини це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, юридичні факти, що перебувають в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні і спростовують, через їх невідомість й істотність, висновки, які містяться у вироку чи ухвалі, що набрали законної сили, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини та вказувалося судом першої інстанції, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Як убачається з матеріалів заяви, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 17 лютого 2017 року між заступником Генерального прокурора ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_5 . Вказаним вироком суду від 10 березня 2017 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 255 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці; за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, на строк 1 рік 10 місяців, без конфіскації майна; за ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 5 місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, на строк 2 роки, без конфіскації майна; за ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 5 місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, на строк 2 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 зараховано у строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення з 17 червня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
При дослідженні матеріалів судової справи за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (справа № 761/7184/17, провадження № 1-кп/761/961/2017) встановлено, що угоду про визнання винуватості від 17 лютого 2017 року між заступником Генерального прокурора ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_5 укладено в присутності трьох захисників підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , тому твердження адвоката ОСОБА_4 , що волевиявлення ОСОБА_5 щодо визнання винуватості та укладання угоди про визнання винуватості від 17 лютого 2017 року не було та не могло бути вільним, не заслуговують на увагу.
Крім того, з журналу судового засідання від 10 березня 2017 року вбачається, що колегією суддів під час розгляду питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 17 лютого 2017 року виконано всі умови, передбачені ст. 474 КПК України, у тому числі в судовому засіданні суд перевірив та переконався, що укладення угоди є добровільним, та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Одночасно із вказаного журналу судового засідання вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_10 , наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості та щиро розкаявся у вчиненому.
Крім того, слід зауважити, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року
Одночасно, слід врахувати, що колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду у справі № 315/793/16-к висловлено правову позицію про те, що, нововиявлені обставини - це є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. За змістом наведених норм процесуального закону, роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення (Верховний Суд у справі № 51-517ск18 від 12 травня 2020 року).
У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, згідно з якою перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, що не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути. Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті. Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими.
На відміну від перегляду судового вироку в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість вироку, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення вироку суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на прийняття обвинувального вироку, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення».
З урахуванням викладеного, а також того, що стороною захисту не надано жодних доказів, що вказували б на обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, а фактичні дані, на котрі сторона захисту посилається у мотивах, викладених у заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, спростовуються матеріалами кримінального провадження (справа № 761/7184/17), твердження сторони захисту про те, що суд при ухваленні вироку від 10 березня 2017 року, яким було затверджено угоду про визнання винуватості від 17 лютого 2017 року, не перевірив відсутність тиску та вільність волевиявлення ОСОБА_5 при укладанні ним угоди про визнання винуватості, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та визнаються судом необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.
Крім того, обставини, на які посилається сторона захисту фактично мають характер повторного дослідження доказів у кримінальній справі та становлять собою вимогу їх переоцінки щодо події кримінального правопорушення, а також винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що суперечить положенням п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України, зокрема такій засаді кримінального провадження як верховенство права, яке передбачає принцип юридичної визначеності, відповідно до якого, якщо суди остаточно вирішили справу, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів, жодна із сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового судового рішення.
Зважаючи, що при перегляді судового рішення важливим є дотримання принципу юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» - остаточності рішення суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», суд прийшов до переконання, що заява захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 459-463, 466, 467 КПК України, суд
Поновити строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між заступником Генерального прокурора України та ОСОБА_5 (справа 761/7184/17, провадження 1-кп/761/961/2017).
Заяву захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року (справа 761/7184/17, провадження 1-кп/761/961/2017) за нововиявленими обставинами - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3