печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25499/25-ц
пр. 2-6886/25
19 листопада 2025 року
Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Головко Ю.Г.,
за участю секретаря судових засідань Сіренко С. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення суду щодо стягнення аліментів на утримання матері, -
До Печерського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 09.08.2025, просив звільнити його від сплати аліментів на утримання матері, визначених рішенням суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.12.2022 Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 757/20196/22-ц, яким стягнув з ОСОБА_1 , аліменти на утримання матері, ОСОБА_2 , у розмірі 4500 грн щомісячно, починаючи з 09 серпня 2022 року, довічно. Після ухвалення цього рішення матеріальне становище і стан здоров'я позивача суттєво погіршилися, що робить неможливим подальше виконання рішення суду у визначеному розмірі. За вказаних обставин позивач, посилаючись на приписи норм права, які містяться в ст. 204 СК України, просить припинити стягнення з нього аліментів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, просив задовольнити позов з мотивів викладених у позовній заяві.
Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у судове засідання не з'явилась, подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи учасників справи, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , є сином відповідачки ОСОБА_2
01.12.2022 Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 757/20196/22-ц, яким стягнув з ОСОБА_1 , аліменти на утримання матері, ОСОБА_2 , у розмірі 4500 грн щомісячно, починаючи з 09 серпня 2022 року, довічно.
Із заявою про апеляційне оскарження рішення у справі № 757/20196/22-ц ОСОБА_1 не звертався.
Згідно зі ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Частиною 1 ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Згідно ч. 2 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків. Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
Тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх «дітей» утримувати своїх батьків виникає на підставі сукупності наступних умов - походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення), непрацездатність матері, батька та потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Отже, зобов'язання повнолітніх «дітей» утримувати своїх батьків не виникає в разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. При цьому обов'язок повнолітніх «дітей» не пов'язується з їхньою працездатністю й можливістю надавати батькам матеріальну допомогу (це зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц).
У відповідності до ч. 1 ст. 204 СК України, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними особами, зокрема, є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними. Таким чином, необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року надано роз'яснення, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги не є абсолютним.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст.204 СК). Таким чином, право на утримання від дочки, сина - мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Обов'язок дітей утримувати батьків не залежить від їхнього матеріального стану.
Рішенням Печерський районний суд м. Києва від 01.12.2022, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач в розумінні чинного законодавства є непрацездатною особою, пенсіонером за віком.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання ухвали суду від 09.09.2025 Управління соціальної та ветеранської політики Печерської районної в м. Києві державної адміністрації повідомило листом, що громадянка ОСОБА_2 на обліку в Управлінні не перебуває, державна соціальна допомога та компенсація їй не призначалась. Також Департаментом з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації ПФ України надано дані щодо нарахувань пенсії ОСОБА_2 .
Позивач звертає увагу на те, що після ухвалення рішення у справі № 757/20196/22-ц його матеріальне становище і стан здоров'я суттєво погіршилися, що робить неможливим подальше виконання рішення суду у визначеному розмірі.
Так, консультативним висновком невролога та довідкою військово-лікарської комісії (ВЛК) Печерського району встановлено наступні діагнози: генералізована ідіопатична епілепсія з частими епілептичними нападами; множинний спондильоз відділів хребта; Компресія нервових корінців; мігрень з аурою; наслідки органічного ураження центральної нервової системи змішаного генезу у вигляді виражених змін особистості за емоційно-лабільним типом. Зазначені захворювання, за доводами позивача, значно обмежують його працездатність, про що свідчить рішення ВЛК про непридатність до військової служби та значні обмеження працездатності в цивільному житті. Суду надано медичні документами.
Крім того, згідно з наказом №172-к від 25.04.2025, позивач звільнився з роботи за власним бажанням. Зазначає, що у зв'язку зі значним погіршенням стану здоров'я, не міг надалі виконувати трудові обов'язки. За 2024 календарний рік позивач перебував на лікарняних у зв'язку із стаціонарним та амбулаторним лікуванням загальною тривалістю два місяці.
Суд зазначає, що обов'язок сплати аліментів повнолітніх «дітей» не пов'язується з їхньою працездатністю й можливістю надавати батькам матеріальну допомогу (це зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі №212/1055/18-ц). Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
Подані позивачем докази не визначають його непрацездатним, позивачу також не встановлена група інвалідності.
Отже, підстав передбачених положеннями статті 204 СК України, для звільнення позивача від обов'язку утримувати непрацездатну матір в ході розгляду справи не встановлено.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, аналіз досліджених доказів та їх належна оцінка свідчать про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про звільнення сина від обов'язку утримувати мати слід відмовити.
У зв'язку із відмовою судом у задоволенні позовних вимог, судові витрати по справі необхідно залишити за позивачем як фактично понесеним у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12,13,81,82,258-259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 202-203 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення суду щодо стягнення аліментів на утримання матері - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю. Г. Головко