Справа № 756/14539/25
Номер провадження № 1-кп/756/1858/25
23 грудня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва угоду про визнання винуватості, укладену 10.09.2025 у кримінальному провадженні, яке внесене 02.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050001729, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Києва, громадянина України, українця, з вищою освітою, ФОП, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332; ч. 3 ст. 369-2 КК України,
18.06.2025 року, близько 14:30 год., ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 3, поруч з клінікою «Оберіг», маючи умисел на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, зустрівшись із ОСОБА_7 , який бажав офіційно продовжити термін наявної у нього третьої групи інвалідності, який спливав 01 серпня 2025 року, та подальшої відстрочки від мобілізації з правом подальшого виїзду за кордон в умовах дії воєнного стану, повідомив останньому, що через свої особисті стосунки та знайомства може вплинути на лікаря, який підпише з ним нову декларацію з метою направлення на медико-соціальну експертизу (надалі - МСЕК) та в подальшому, здійснить вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме невстановленого досудовим розслідуванням працівника МСЕК у м. Дніпро.
При цьому, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 , що за допомогу в прийняття такого рішення уповноваженою особою, потрібно буде надати грошову суму в розмірі 15 000 доларів США в якості неправомірної вигоди, а також додатково 1 000 доларів США безпосередньо за послуги ОСОБА_5
22.07.2025 року, близько 13:30 год., ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого умислу, зустрівся із ОСОБА_7 на парковці біля Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 16, отримав від останнього обумовлену раніше суму у розмірі 15 000 доларів США, а також копії паспорту та ідентифікаційного коду на ім'я ОСОБА_7 , після чого відразу був затриманий в порядку ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів.
Отже, ОСОБА_5 учинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Крім того, ОСОБА_5 , 21.07.2025 року, близько 12:40 год., маючи умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння в цьому, шляхом надання порад та усуненням перешкод, учиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, знаходячись біля закладу харчування «МакДональдз» за адресою: м. Київ, Севастопольська площа, 1, під час особистої зустрічі та розмови із ОСОБА_7 , який є особою призовного віку, військовозобов'язаним, запропонував останньому сприяти в організації його переправлення через державний кордон України на виїзд та повідомив ОСОБА_7 , що забезпечить безперебійний виїзд останнього за кордон України за плату в розмірі 15 000 доларів США, шляхом продовження терміну наявної у ОСОБА_7 третьої групи інвалідності, для чого останній має надати йому копії паспорту громадянина України, картку платника податків та інші медичні документи з підтвердженням діагнозу, а також грошові кошти у сумі 15 000 доларів США, на що останній погодився.
22.07.2025 року, близько 13:30 год., ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого умислу, зустрівся із ОСОБА_7 на парковці біля Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 16, отримав від останнього копії паспорту, ідентифікаційного коду та медичних документів на його ім'я, та діючи на виконання раніше узгодженої домовленості щодо організації, надання порад та вказівок у незаконному переправленні через державний кордон України, ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 раніше обговорену суму грошових коштів в розмірі 15 000 доларів США за сприяння у виготовлені офіційних документів, що мають надати право на безперешкодний виїзд за межі України, а останній надав ОСОБА_7 поради щодо поведінки під час продовження останньому третьої групи інвалідності, після чого, ОСОБА_5 відразу було затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів.
Отже, ОСОБА_5 учинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами та усуненням перешкод, вчиненому за попередньої змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
10.09.2025 між прокурором Оболонської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_6 , на підставі статей 36, 468, 469, 470, 472, 473, 476 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості у рамках кримінального провадження, внесеного 02.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050001729.
Згідно зі змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винуватим в інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинах та зобов'язався беззастережно визнати у судовому провадженні свою винуватість в обсязі пред'явленої підозри. Сторони узгодили призначити ОСОБА_5 необхідне та достатнє для його виправлення покарання за вчинення за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскацієї майна; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях строком на 1 рік, без конфіскації майна. На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях строком на 1 рік, без конфіскації майна. Звільнити ОСОБА_5 в порядку, визначеному ч. 2 ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням, термін іспитового строку якого встановить суд.
Крім того, ОСОБА_5 сприяє викриттю кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами, надаючи правдиві та визнавальні покази щодо вчинених злочинів , повідомивши про осіб, які причетні до складання та видачі завідомо підробних медичних документів, а також осіб, що звернулись за такими послугами з метою ухилення від проходження військової служби або незаконного перетину державного кордону України.
ОСОБА_5 зобов'язується у строк протягом 10 (десяти) днів з моменту затвердження судом угоди про визнання винуватості зробити внесок на офіційний рахунок, відкритий Національним банком України, у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень на підтримку Збройних Сил України: Банк МФО 300001, Рахунок № НОМЕР_8, код ЄДРПОУ 00032106, Отримувач: Національний банк України.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
При цьому, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав винуватим себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332; ч. 3 ст. 369-2 КК України, вказавши, що час, місце та спосіб вчинення ним злочинів, описаних в угоді та обвинувальному акті, викладені правильно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У вчиненому - щиро розкаявся. Уклавши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Також обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вказана угода про визнання винуватості укладена між ним та прокурором добровільно, за участі захисника без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. У зв'язку з чим ОСОБА_5 просив суд затвердити угоду, призначивши узгоджене покарання та врахувати, що він повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому злочині, щиро розкаявся, засуджує свою поведінку.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що при укладенні угод про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені статтями 469, 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просили суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Захисник ОСОБА_6 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угод між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому вказана угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз, оскільки пропозицію укладення угоди було спрямовано саме стороною захисту.
Згідно з пунктами 1, 2 частини четвертої статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими може бути укладена у провадженні щодо:
- кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією);
- корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).
Згідно з приміткою до статті 45 КК України злочин, передбачений статтею 369-2 КК України відноситься до корупційних.
За умовами угоди передбачена співпраця обвинуваченого ОСОБА_5 щодо викриття осіб, які причетні до складання та видачі завідомо підробних медичних документів, а також осіб, що звернулись за такими послугами з метою ухилення від проходження військової служби або незаконного перетину державного кордону України.
Абзацом шостим частини 4 статті 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Отже, потерпілі внаслідок вчинення злочинів відсутні, кримінальне провадження не здійснюється щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи.
Отже, вимоги абзацу шостого частини четвертої статті 469 КПК України при укладенні угоди сторонами також дотримано.
Відтак невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України суд не встановив.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угод за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідків постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що в даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості.
Оскільки на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а дії останнього органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України, доведеною суд уважає і винуватість поза розумним сумнівом ОСОБА_5 у порядку, передбаченому статтями 468-476 КПК України.
На підставі викладених в угоді обставин, а також установлені під час розгляду угоди відомостей особистості обвинуваченого, пояснень, які надані захисником та обвинуваченим, які не заперечувались прокурором в судовому засіданні, на думку суду існують обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність тяжких захворювань. Крім того, ОСОБА_5 характеризується позитивно, є раніше не судимою особою, повністю визнає вину, щиро розкаюється, активно сприяє розкриттю кримінального правопорушення та вчинив кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, викликаних різким погіршенням стану здоров'я, є інвалідом 2 групи, має ряд тяжких захворювань.
Між тим, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
У силу положень ст. 12 КК України злочини, передбачені ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості 10.09.2025 між прокурором та обвинуваченим відповідає вимогам статей 469, 472 КПК України.
Також суд бере до уваги, що прокурором було враховано вимоги статей 469, 470 КПК України щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого злочину, який надавав показання щодо інкримінованих йому злочинів.
Отже, умови угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, з призначенням в угоді покарання відповідає вимогам закону, а отже, відповідно до умов угоди ОСОБА_5 слід призначити покарання за ч. 3 ст. 332 КК України, згідно з вимогами ст. 69 КК України, встановивши наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, врахувавши позицію прокурора, суд вважає можливим призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, призначивши основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленою в санкції ч. 3 ст. 332 КК України, - у вигляді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях строком на 1 рік; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна. На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях строком на 1 рік, без конфіскації майна.
Згідно із ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м'якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тривалість іспитового строку та обов'язки, що покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням, згідно з ч. 3 ст. 75 КК України визначаються виключно судом.
Отже, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Статтею 77 КК України визначено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування основного покарання з випробуванням. Можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Разом з тим, згідно з п. 19 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди повинні враховувати, що конфіскація майна, як вид додаткового покарання, призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.
Отже, враховуючи положення статті 77 КК України щодо можливості застосування додаткових покарань при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням, у разі прийняття рішення про таке звільнення, передбачена ч.3 ст.332, ч. 3 ст. 369-2 КК України конфіскація майна не застосовується, оскільки в зазначеному ст. 77 КК України переліку додаткових покарань, що можуть бути призначенні у такому випадку, вона відсутня.
Тож ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням є підставою для не призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченою санкцією ч. 3 статті 332 та ч.3 статті 369-2КК України.
Оскільки таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65, 69 КК України, ступеню тяжкості злочинів та особистості обвинуваченого з урахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, а також відсутність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Підстав для відмови в затвердженні угод про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, залишивши його без змін до набрання вироком законної сили.
Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, зарахувати у строк покарання, день за день, попереднє ув'язнення ОСОБА_5 з 22.07.2025 до 11.09.2025.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.
Керуючись статтями 7, 368-371, 373, 374, 395, 468-475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 10.09.2025 між прокурором Оболонської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_6 , у рамках кримінального провадження, внесеного 02.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050001729, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч.3 ст.332 КК України.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч.3 ст.332 КК України та призначити узгоджене покарання:
- за ч. 3 ст. 369-2 КК України - у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки без конфіскації майна;
- за ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням ст.69 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях строком на 1 (один) рік, без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання в виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років, із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях строком на 1 (один) рік , без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді застави, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Зарахувати в якості відбутого за цим вироком покарання, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 з 22.07.2025 до 11.09.2025, з розрахунку де один попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Скасувати арешт з речових доказів, а саме імітатційних засобів - грошових коштів купюрами по 100 доларів США у кількості 150 шт.;
- мобільних телефонів марки «iPhone», жовтого кольору, imeil: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 сім-картою з номером: НОМЕР_3 , мобільного телефону марки «iPhone» темного кольору НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім-картками номерів: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , повернувши їх ОСОБА_5 .
Роз'яснити ОСОБА_5 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1