Справа №752/9592/25
Провадження №2/752/6051/25
17 листопада 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кокошка О.Б.,
за участю секретаря Потапенко Д.І.,
представника позивача ОСОБА_5.,
представника відповідача ОСОБА_6.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.
Позов обґрунтований тим, що 06 вересня 2023 року близько 23 год 40 хв у м. Києві на проспекті Академіка Глушкова сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, у справі № 752/19091/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
18 вересня 2023 року експертом ОСОБА_3 складений висновок № 155, згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Corolla» державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП становить 380 154,00 грн.
Позивачка за проведення експертизи щодо визначення розміру матеріального збитку понесла витрати у сумі 8 000,00 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 18 вересня 2023 року № 155.
Факт скоєння відповідачем ДТП є беззаперечно доведеним, розмір завданої шкоди встановлений на підставі відповідного визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП застрахована не була, тому позивачка звернулась до МТСБУ за відшкодуванням їй завданих дорожньо-транспортною пригодою збитків, які їй виплачені у розмірі 160 000,00 грн.
З огляду на те, що страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої позивачці майнової шкоди, тож відповідно до статті 1194 ЦК України, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 220 154,00 грн підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з розрахунком, станом на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем складає 272 371,93 грн, з яких: 220 154,00 грн - сума основного боргу, інфляційне збільшення - 41 541,97 грн, штрафні санкції у виді 3 % річних - 10 675,96 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь майнову шкоду завдану в результаті ДТП у розмірі 280 371,93 грн, з яких 220 154,00 грн - основна сума заборгованості, 41 541,54 грн - інфляційне збільшення, 10 675,96 грн - 3 % річних від основної суми заборгованості та 8 000,00 грн - витрати за проведення експертизи. Також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Представник позивача ОСОБА_5. у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували частково проти позовних вимог.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 06 вересня 2023 року близько 23 год 40 хв у м. Києві на проспекті Академіка Глушкова ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив рух із вул. Касіяна, де рух регулюється сигналами світлофора, на жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух, не надав переваги в русі транспортному засобу, який рухався на дозволяючий сигнал світлофора на проспекті Академіка Глушкова, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив пункт 8.7.3 «Ґ» Правил дорожнього руху України.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, у справі № 752/19091/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Судом встановлено, що транспортний засіб «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП, не був забезпечений договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із висновком експерта ОСОБА_3 від 18 вересня 2023 року № 155 по дослідженню з визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Toyota Corolla» державний номерний знак НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку становить 380 154,00 грн.
ОСОБА_1 звернулася до МТСБУ із повідомленням про ДТП та заявою на виплату страхового відшкодування.
МТСБУ здійснило виплату потерпілій особі у розмірі 160 000,00 грн.
Тож різниця між виплаченою МТСБУ сумою страхового відшкодування та завданою позивачці майновою шкодою становить 220 154,00 грн (380 154,00 грн - 160 000,00 грн).
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків може бути, серед іншого, завдання шкоди (збитків).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно із статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України передбачено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно із частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи, що страхова виплата є недостатньою для повного відшкодування завданої позивачці шкоди, суд вважає, що з ОСОБА_2 , як винної у ДТП особи, внаслідок якої пошкоджений транспортний засіб позивачки, підлягає стягненню на користь останньої різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а саме 220 154,00 грн.
Щодо позовний вимог в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат з ОСОБА_2 , суд враховує висновки, викладені у пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 у справі № 686/21962/15 про те, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення».
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала шкоди, може бути: договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов'язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2019 року № 757/3725/15.
У цій справі договір про відшкодування шкоди не укладався, рішення про стягнення майнової шкоди, яке не виконувалося ОСОБА_2 не ухвалювалося, відтак обов'язок (грошове зобов'язання), який ОСОБА_2 має виконати пов'язується з набранням рішенням у цій справі законної сили.
Тобто, саме з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між страховою виплатою та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу, у ОСОБА_2 настає строк для виконання грошового зобов'язання та у разі невиконання такого зобов'язання, можливість застосування до нього у подальшому цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.
Оскільки відсутній факт прострочення ОСОБА_2 виконання грошового зобов'язання, що, як наслідок, виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, позовні вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Щодо вирішення питання відшкодування судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частини шостої статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачкою судових витрат пов'язаних із проведенням експертизи по визначенню розміру матеріального збитку у сумі 8 000,00 грн, остання надала Акт виконаних робіт від 18 вересня 2023 року № 155.
Суд вважає, що сплачені позивачкою кошти в сумі 8 000,00 грн за проведення експертизи по дослідженню з визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , від 18 вересня 2023 року № 155 підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , оскільки зазначений висновок прийнятий судом як доказ при вирішенні спору у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (81,37 %) з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 825,13 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 220154 (двісті двадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн 13 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст судового рішення складено 17.11.2025.
Суддя О. Б. Кокошко