Справа № 569/13168/25
1-кс/569/6433/25
22 серпня 2025 року м. Рівне
Слідча суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в м.Рівне, клопотання старшого слідчий третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі - третій СВ (з дислокацією у м. Рівному) ТУ ДБР у м. Хмельницькому) ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження № 62025240030007111 від 25.06.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , -
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 лютого 2025 року старшого сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора (БпПС) першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1
Поряд із цим, відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення. Правоохоронними органами є органи охорони державного кордону. Відтак, солдат ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до підпункту б) пункту 2.3, пунктів п. 18.4 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правил дорожнього руху), зокрема:
п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
п. 10.1. Швидкість руху
Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
п. 10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Однак, ОСОБА_4 у порушення вищезазначених нормативно-правових актів вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за наступних обставин.
Встановлено, що 25 червня 2025 року приблизно о 19 години 00 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ВАЗ 21101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом в сторону магазину по вулиці Кооперативна, 22А, в селі Стрільськ, Сарненського району Рівненської області, і передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не переконавшись у безпеці маневру здійснив наїзд задньою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_8 , який перебував біля бетонного порогу, що примикає до магазину.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні.
26 червня 2025 року о 02.15 год ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвалою Рівненського міського суду від 27 червня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без розміру визначення застави до 25 серпня 2025 року.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкцією якого передбачено карання у виді у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Вище наведені у клопотанні докази в сукупності вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні останнім інкримінованого кримінального правопорушення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Зокрема, ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Обґрунтовується тим, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду. З матеріалів провадження також вбачається, що підозрюваний володіє паспортом для виїзду за кордон, являється військовослужбовцем Державної прикордонної служби, на якого покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні, тому обізнаний з правилами перетину державного кордону, може його перетнути у незаконний спосіб.
Враховуючи воєнний стан в Україні, підозра у вчинені резонансного злочину, вчиненого під час такого стану, з явним цинізмом по відношенню до інтересів держави та завдав негативного результату обороноздатності держави під час прямої воєнної агресії, існує ризик втечі підозрюваного за межі України з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
- підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. Враховуючи характер злочину, який інкримінуються підозрюваному ОСОБА_4 останньому достеменно відомо про анкетні дані осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні. Слід зазначити, що ОСОБА_4 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні, однак на даний час самовільно залишив військову частину, крім того значна частина очевидців події, ще не допитана в якості свідків, тому в разі незастосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде систематично контактувати з вказаними свідками, а тому може прямо (особисто) чи опосередковано (за допомогою сторонніх осіб) чинити тиск на свідків з метою вплинути на їх свідчення, зміни показань, тощо, що є ризиком згідно п.3 ст.177 КПК України.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у якому підозрюється.
Вказаний ризик передбачений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що під час виконання обов'язків військової служби, у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану, незастосування до сержанта ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зумовить можливості незаконного впливу на потерпілого та свідків в цьому кримінальному провадженні..
Приймаючи до уваги існування ризиків передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини його вчинення, та дані про особу підозрюваного є необхідним застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартоюбез з визначенням розміру застави.
Керуючись ст.ст. 176,177,184,186,193 КПК України, слідча суддя, -
Клопотання старшого слідчий третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі - третій СВ (з дислокацією у м. Рівному) ТУ ДБР у м. Хмельницькому) ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження № 62025240030007111 від 25.06.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 - задоволити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Сарни, Сарненського району Рівненської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора (БпПС) першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 , у військовому званні «старший сержант», раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, у межах строку досудового розслідування, тобто до 26.09.2025 включно.
Визначити місцем утримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під вартою - ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_9